Лютізький плацдарм: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7 |
|||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
[[11 жовтня]] з Лютізького плацдарму війська [[38-ма армія (СРСР)|38-ї армії]] завдавали допоміжних ударів із метою відвоювання Києва. Переправою групи з 8 полків командував гвардії підполковник [[Юфа Йосип Семенович|Йосип Юфа]]. Війська 38-ї армії розширили Лютізький плацдарм. |
[[11 жовтня]] з Лютізького плацдарму війська [[38-ма армія (СРСР)|38-ї армії]] завдавали допоміжних ударів із метою відвоювання Києва. Переправою групи з 8 полків командував гвардії підполковник [[Юфа Йосип Семенович|Йосип Юфа]]. Війська 38-ї армії розширили Лютізький плацдарм. |
||
Бої на Лютізькому плацдармах точилися без успіху до 15-16 жовтня і потім були тимчасово припинені. Під час форсування Дніпра радянські війська |
Бої на Лютізькому плацдармах точилися без успіху до 15-16 жовтня і потім були тимчасово припинені. Під час форсування Дніпра радянські війська зазнали великих втрат. |
||
[[5 жовтня]] з Центрального фронту до складу Воронезького фронту були передані війська, що розташовувалися на північ від м. [[Лютіж]]а: 13-ї армії (дислокувалася на схід від м. [[Чорнобиль]]) і 60-ї армії (дислокувалася у районі м. [[Димер]])<ref name="BYTVA"> |
[[5 жовтня]] з Центрального фронту до складу Воронезького фронту були передані війська, що розташовувалися на північ від м. [[Лютіж]]а: 13-ї армії (дислокувалася на схід від м. [[Чорнобиль]]) і 60-ї армії (дислокувалася у районі м. [[Димер]])<ref name="BYTVA">{{Cite web |url=http://www.ww2.memory.gov.ua/wp-content/uploads/2016/02/BYTVA-ZA-DNIPRO.pdf |title=Битва за Дніпро. До 70-ти річчя визволення Києва від нацистських загарбників Київська стратегічна наступальна операція Воронезького фронту |accessdate=7 серпня 2017 |archive-date=7 серпня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170807234514/http://www.ww2.memory.gov.ua/wp-content/uploads/2016/02/BYTVA-ZA-DNIPRO.pdf }}</ref>. |
||
[[20 жовтня]] [[1943]] року було перейменовано фронти, які билися за Дніпро на території України. З [[21 жовтня]] [[Воронезький фронт|Воронезький]] став називатися [[1-й Український фронт|1-м Українським фронтом]]. |
[[20 жовтня]] [[1943]] року було перейменовано фронти, які билися за Дніпро на території України. З [[21 жовтня]] [[Воронезький фронт|Воронезький]] став називатися [[1-й Український фронт|1-м Українським фронтом]]. |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
{{text|Сьогодні Віктор Шкловський розказав мені, що в боях загибає множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих.}} |
{{text|Сьогодні Віктор Шкловський розказав мені, що в боях загибає множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих.}} |
||
Німецькі втрати за [[20 вересня]] — [[31 жовтня]] [[1943]] року склали 3 094 осіб убитими, 10 579 вояків пораненими та хворими, 1818 осіб пропало безвісти чи було взято у полон. Разом: 15 491 осіб<ref>[http://ww2stats.com/cas_ger_okh_dec43.html ''Human Losses in World War II'' Heeresarzt 10-Day Casualty Reports per Army/Army Group, 1943 (BA/MA RW 6/556, 6/558)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130525020822/http://ww2stats.com/cas_ger_okh_dec43.html |date=25 |
Німецькі втрати за [[20 вересня]] — [[31 жовтня]] [[1943]] року склали 3 094 осіб убитими, 10 579 вояків пораненими та хворими, 1818 осіб пропало безвісти чи було взято у полон. Разом: 15 491 осіб<ref>[http://ww2stats.com/cas_ger_okh_dec43.html ''Human Losses in World War II'' Heeresarzt 10-Day Casualty Reports per Army/Army Group, 1943 (BA/MA RW 6/556, 6/558)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130525020822/http://ww2stats.com/cas_ger_okh_dec43.html |date=25 травня 2013 }}{{ref-en}}</ref>. |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* ''І. І. Дерейко''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Lyutіzky_platsdarm Лютізький плацдарм] // {{ЕІУ|6|398}} |
* ''І. І. Дерейко''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Lyutіzky_platsdarm Лютізький плацдарм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160916205132/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Lyut%D1%96zky_platsdarm |date=16 вересня 2016 }} // {{ЕІУ|6|398}} |
||
* ''С. П. Корінний''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=50069 Лютізький плацдарм] // {{ЕСУ}} |
* ''С. П. Корінний''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=50069 Лютізький плацдарм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160916030852/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=50069 |date=16 вересня 2016 }} // {{ЕСУ}} |
||
== Література == |
== Література == |
||
Версія за 16:59, 13 квітня 2022
Лю́тізький плацда́рм — один із найважливіших плацдармів на правому березі річки Дніпра, в районі села Лютежа за 30 км на північ від Києва, захоплений у вересні 1943 року військами Воронезького фронту.
Перебіг подій
11 жовтня з Лютізького плацдарму війська 38-ї армії завдавали допоміжних ударів із метою відвоювання Києва. Переправою групи з 8 полків командував гвардії підполковник Йосип Юфа. Війська 38-ї армії розширили Лютізький плацдарм.
Бої на Лютізькому плацдармах точилися без успіху до 15-16 жовтня і потім були тимчасово припинені. Під час форсування Дніпра радянські війська зазнали великих втрат.
5 жовтня з Центрального фронту до складу Воронезького фронту були передані війська, що розташовувалися на північ від м. Лютіжа: 13-ї армії (дислокувалася на схід від м. Чорнобиль) і 60-ї армії (дислокувалася у районі м. Димер)[1].
20 жовтня 1943 року було перейменовано фронти, які билися за Дніпро на території України. З 21 жовтня Воронезький став називатися 1-м Українським фронтом.
Дії 38-ї армії в районі Лютізького плацдарму 11–17 жовтня 1943 року були визнані командуванням як відносно успішні. Тому було прийнято рішення перенести напрямок головного удару з Лютізького плацдарму, для чого перегрупувати сюди 3-ю гвардійську танкову армію й основну масу артилерії 1-го Українського фронту. До кінця жовтня це перегрупування було таємно здійснене. У результаті цього на новому напрямку головного удару вдалося досягти переваги над противником в людях у 3, в артилерії у 4,6 і в танках у 9 разів[2].
3 листопада 1943 року, після артилерійської й авіаційної підготовки, з плацдарму було розпочато головний наступ у південному напрямі вздовж річки Ірпінь, в обхід Києва з північного заходу силами 60-а і 38-а армії з 5-м гвардійським кавалерійським корпусом. Надвечір 4 листопада в бій була введена 3-я гвардійська танкова армія з 1-м гвардійським кавалерійським корпусом, котрі були перекинуті з Букринського плацдарму.
Радянські війська вибили німецькі війська 4-ї танкової армії з Києва (звільнений 6 листопада), Фастова, Житомира і захопили стратегічної величини плацдарм на захід від української столиці. Здійснений таємно маневр вирішив успіх Київської операції.
Втрати сторін
Радянські втрати з 20 вересня по 2 листопада 1943 року становили 24 422 особи, санітарні втрати склали 60 642 осіб. Середньодобові втрати становили 2 578 осіб. Разом: 85 064 осіб[3]. Серед втрат значну частину становили так звані чорносвитники.
У листопаді 1943 року кінорежисер Олександр Довженко записав у своєму щоденнику:
Сьогодні Віктор Шкловський розказав мені, що в боях загибає множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих.
Німецькі втрати за 20 вересня — 31 жовтня 1943 року склали 3 094 осіб убитими, 10 579 вояків пораненими та хворими, 1818 осіб пропало безвісти чи було взято у полон. Разом: 15 491 осіб[4].
Джерела
- І. І. Дерейко. Лютізький плацдарм [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 398. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- С. П. Корінний. Лютізький плацдарм [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Література
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Примітки
- ↑ Битва за Дніпро. До 70-ти річчя визволення Києва від нацистських загарбників Київська стратегічна наступальна операція Воронезького фронту (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
- ↑ Бережинський В. Г. Київська наступальна операція 1943 року / В. Г. Бережинський // Україна в полум'ї війни 1941—1945 [Гол. ред. кол. П. П. Панченко — К.: «Україна», 2005. — Розд. 2. — С. 215—223.
- ↑ Россия и СССР в войнах ХХ века: Статистическое исследование / [Под общ. ред. Г. Ф. Кривошеева]. — М.: Олма-Пресс, 2001. — 608 с.(рос.)
- ↑ Human Losses in World War II Heeresarzt 10-Day Casualty Reports per Army/Army Group, 1943 (BA/MA RW 6/556, 6/558) [Архівовано 25 травня 2013 у Wayback Machine.](англ.)