Cephalophus dorsalis
| Cephalophus dorsalis | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Чорноспинний дуїкер, Габон
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Cephalophus dorsalis Gray, 1849 | ||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Cephalophus dorsalis або Чорноспинний дуїкер, також відомий як чорносмугий дуїкер або гнідий дуїкер — вид парнокопитних ссавців родини Бикові (Bovidae). Це невелика антилопа, що живе в Західній та Центральній Африці. Вперше був відкритий британським зоологом Джоном Едвардом Греєм в 1846 році. Має два підвиди.
Таксономія
ред.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Філогенетичне положення чорноспинного дуїкера (Johnston et.al. 2012) |
Філогенетичне дослідження 2001 року розділило Cephalophinae на три окремі гілки — гігантські дуїкери, східноафриканські червоні дуїкери і західноафриканські червоні дуїкери. Чорноспинний дуїкер був віднесений до гілки гігантських дуїкерів, разом з жовтоспинним дуїкером (C. silvicultor), Танзанійським дуїкером (C. spadix) і дуїкером Джентінка (C. jentinki).[1] В 2012 році на основі мітоходріального аналізу була створена кладограма підродини Cephalophinae (дуїкер). Вона показала, що всередині групи "гігантських дуїкерів", чорноспинний дуїкер формує кладу разом з дуїкером Джентінка, а зебровий дуїкер є до цієї клади сестринським видом. Аналогічно, Танзанійський і жовтоспинний дуїкери формують кладу, сестринську до Sylvicapra. Найімовірніше, чорноспинний дуїкер і дуїкер Джентінка розійшлися в плейстоцені, менш ніж 2,5 млн років тому.[2]
Дослідження 2003 року виділило 2 підвиди чорноспинного дуїкера:[3]
- C. d. dorsalis (Gray, 1846): західний чорноспинний дуїкер, поширений в Західній Африці
- C. d. castaneus {Thomas, 1892): східний чорноспинний дуїкер, поширений в Центральній Африці
Опис
ред._Cephalophus_dorsalis.png)
Чорноспинний дуїкер середнього розміру; довжина тіла (разом з головою) від 76 до 103 см.[4] Виду не притаманний статевий диморфізм; і самець, і самка мають висоту в плечах від 44 до 49 см, і вагу від 18 до 23 кг. [5] Отже, статевий диморфізм у цього виду не такий чудовий, як у інших бовідів , хоча самки часто більші за самців.[5] Хвіст має зверху чорну смужку, загалом білий; довжиною від 9 до 11 см.[5] У східного підвиду хвіст закінчується білою китицею.[4] І самці, і самки мають роги, довжиною від 5 до 8 см. Роуленд Уорд, відомий британський таксидерміст зафіксував максимальну довжину рогів у 12,5 см в чорноспинного дуїкера, впольованого в Йокадумі (Камерун).[5] Роги самок, як правило, вужчі.[4]
Обидві статі яскравого рудувато-коричневого кольору шерсті. Ноги темніші, від потилиці до хвоста проходить суцільна смуга чорного кольору. Як правило, у самок вона вужча. У чорноспинних дуїкерів великі очі, над очима та навколо ніздрів помітні вібриси. Плями білої шерсті на морді різко контрастують із темно-рудим обличчям,[5] яке відокремлене від решти голови двома світло-коричневими смугами. Голова має мініатюрний гребінь (пучок волосся) темно-коричневого кольору.[4] Східний чорноспинний дуїкер більший і важчий, ніж західний підвид, має більші вуха і темніше забарвлення, ширшу і світлішу спинну смугу.[4]
Чорноспинний дуїкер схожа на кілька інших дуйкерів, особливо на червоного дуїкера. Хоча дуїкер Огілбі забарвленням та розмірами нагадує чорноспинного дуїкера, його живіт блідіший, а спинна смуга починається від плечей а не від потилиці.[4] Крім того, силует і роги цих видів значно різняться.[6] Чорноспинний дуїкер як і дуїкер Огілбі, надзвичайно схожий на чорного дуїкера, за винятком кольору шерсті.[7] Спинна смуга дуїкера Петерса також починається на плечах, але розширюється, щоб охопити весь круп, як і тьмяна смуга білочеревого дуїкера. Чорноспинного дуїкера можна легко відрізнити від чорнолобого дуїкера та дуїкера Вейнса, у яких відсутні смуги.[4]
Екологія і поведінка
ред.
Чорноспинний дуїкер веде нічний спосіб життя і про його поведінку мало відомо. Вдень антилопа відпочиває в заростях. Зазвичай поодинокий, але спостерігався і парами. Цей вид дуїкерів надзвичайно пильний; він сильно залежить від нюху у виявленні небезпеки. Як і інші дуїкери, чорноспинний дуїкер використовує виділення передочної залози для мічення території. Леопард - основна загроза для антилопи.[4][5] Орли, бонобо і мандрили [8] може також полювати на чорноспинного дуїкера.
Дієта
ред.Чорноспинний дуїкер віддає перевагу фруктам. Харчується великими фруктами рослин з роду Irvingia, плодами Ricinodendron heudelotii та олійної пальми, горіхами кола. [9] Повідомлялося про дуїкерів, які полювали на птахів, їли яйці, падло, термітів, жуків та мурах. [10][5] Дуїкери. утримувані в неволі, їли в якості доповнення собачий корм.[11]
Розмноження
ред.Самки можуть завагітніти у віці вісімнадцяти місяців. Розмноження відбувається протягом року[5], Дослідження в Габоні зафіксувало піки народження до або під час періоду максимальної кількості плодів.[12] У Центральній Африці пік народжуваності в січні та лютому.[4] Еструс триває всього вісімнадцять годин.[5] Самець під час гону] постійно переслідує самку. Самець фуркає і висуває передню ногу; самка може дозволити самцю спаруватися, змістивши хвіст убік.[5]
Вагітність триває близько 240 днів; народжується, як правило, одне дитинча, темного кольору і вагою 1600-1690 г. Шерсть поступово світлішає, набуваючи дорослого кольору за 5-6 місяців. Протягом перших тижнів після народження маля ховається у густій рослинності. Воно може почати споживати тверду їжу протягом декількох тижнів, за три з половиною місяці відлучається від молока. Тривалість життя чорноспинних дуїкерів в середньому становить від 17 до 18 років. [4][5]
Середовище проживання і поширення
ред.Чорноспинний дуїкер віддає перевагу давнім, первинним лісам.[6] Індивідуальна ділянка самок становить близько 0,2 - 0,4 км2, у самців удвічі більша.[4] Цей дуйкер раніше траплявся в низинах, в теплих і вологих дощових лісах Гвінеї. В наш час дуїкера можна зустріти в острівцях вологого лісу в саванах Гвінеї та північно-східного Судану.[6] Чорноспинний дуїкер є рідкісним видом для таких країн Західної і Центральної Африки, як Ангола, Камерун, Центральноафриканська Республіка, Демократична Республіка Конго, Кот-д'Івуар, Екваторіальна Гвінея, Габон, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Нігерія, Сьєрра-Леоне та Того. На жаль. скоріше за все він вимер в Уганді.
Загрози і збереження
ред.
На чорноспинного дуїкера традиційно полюють мисливці за бушмітом. Дослідження 2007 року, що мало на меті з'ясувати причини скорочення чисельності виду в заповіднику Іпаса-Макоку в Габоні показало, що основною причиною зменшення популяції є надмірне полювання.[13] Також негативними чинниками є сільськогосподарська діяльність людей і знищення традиційних середовищ існування дуїкера—незайманих лісів.[6] Незважаючи на вирубання лісів і полювання, чорноспинний дуїкер все ще є одним із найчисельніших видів дуїкерів. В 1999 році загальну популяцію оцінили в 725 000 голів. Найчисельніша популяція мешкає в національному парку Таї.
Посилання
ред.- Червоний список Міжнародного союзу охорони природи:Cephalophus dorsalis [Архівовано 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ van Vuuren, B.J.; Robinson, T.J. (2001). Retrieval of four adaptive lineages in duiker antelope: evidence from mitochondrial DNA sequences and fluorescence in situ hybridization. Molecular Phylogenetics and Evolution. 20 (3): 409—25. doi:10.1006/mpev.2001.0962. PMID 11527467.
- ↑ Johnston, A.R; Anthony, N.M (2012). A multi-locus species phylogeny of African forest duikers in the subfamily Cephalophinae: evidence for a recent radiation in the Pleistocene. BMC Evolutionary Biology. 12 (120): x—x. doi:10.1186/1471-2148-12-120. PMC 3523051. PMID 22823504.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Cotterill, F.P.D. (2003). Ecology and conservation of small antelope: proceedings of an international symposium on duiker and dwarf antelope in Africa: 59—118.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Castelló, J.R. (2016). Bovids of the World: Antelopes, Gazelles, Cattle, Goats, Sheep, and Relatives. Princeton University Press. с. 284—7. ISBN 9780691167176.
- ↑ а б в г д е ж и к л м J., Kingdon (2013). Mammals of Africa. London: Bloomsbury. с. 294—8. ISBN 9781408122570.
- ↑ а б в г East, R. (1990). Antelopes : Global Survey and Regional Action Plans. Gland: IUCN. с. 58. ISBN 2-8317-0016-7.
- ↑ Robinson, P.T.; Dop, H. (2013). Travel sketches from Liberia Johann Buttikofer's 19th century Rainforest Explorations in West Africa (вид. Annotated English). Leiden: Brill. с. 733. ISBN 9789004236301.
- ↑ Kudo, H.; Mitani, M. (April 1985). New record of predatory behavior by the mandrill in Cameroon. Primates. 26 (2): 161—7. doi:10.1007/BF02382015.
- ↑ Feer, F. (1989). Comparaison des régimes alimentaires de Cephalophus callipygus et C. dorsalis, Bovidés sympatriques de la fôret sempervirente africaine. Mammalia. 53 (4): 563—604. doi:10.1515/mamm.1989.53.4.563.
- ↑ Duiker. African Wildlife Foundation. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 7 березня 2016.
- ↑ Burton, M.; Burton, R. (2002). International Wildlife Encyclopedia (вид. 3rd). New York: Marshall Cavendish. с. 728. ISBN 9780761472667.
- ↑ Dubost, G.; Feer, F. (1992). Saisons de reproduction des petits Ruminants dans le nord-est du Gabon, en fonction des variations des ressources alimentaires. Mammalia. 56 (1): 25—44. doi:10.1515/mamm.1992.56.1.25. ISSN 1864-1547.
- ↑ van Vliet, N.; Nasi, R.; Emmons, L.; Feer, F.; Mbazza, P.; Bourgarel, M. (September 2007). Evidence for the local depletion of bay duiker Cephalophus dorsalis, within the Ipassa Man and Biosphere Reserve, north-east Gabon. African Journal of Ecology. 45 (3): 440—3. doi:10.1111/j.1365-2028.2007.00783.x. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021.