Горличка панамська
| Горличка панамська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(cropped).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leptotila battyi Rothschild, 1901 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Горличка панамська[2] (Leptotila battyi) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Панами.
Опис
ред.Довжина птаха становить 23,5-25,5 см, вага 170 г. Лоб сіруватий, тім'я і потилиця сірі, задня частина шиї коричнювато-сірі. Обличчя і горло рудувато-сірі. Груди мають рожевуватий відтінок, живіт і гузка сірі. Верхня частина тіла каштаново-коричнева, центральні стернові пера каштаново-коричневі, крайні стернові пера чорнувато-бурі з коричнювато-білими кінчиками. Очі жовті або зеленувато-жовті, навколо очей плями голої червоної шкіри. Дзьоб чорний, лапи червоні або рожевувато-червоні. У самиць спина і груди більш тьмяні. У молодих птахів верхня частина голови, шия і верхня частина тіла коричневі. Представники підвиду L. b. malae вирізняють темно-коричневим забарвленням, голова і груди у них блідо-сірі.
Підвиди
ред.Виділяють два підвиди:[3]
Поширення і екологія
ред.Панамські горлички живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і на болотах. Зустрічаються поодинці або парами. Живляться насінням, плодами і комахами, яких шукають в лісовій підстилці. Сезон розмноження триває з березня по травень.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція панамських горличок становить від 50 до 90 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Leptotila battyi. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.
Джерела
ред.- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |