Вікіпедія

Загір'я (Тернопільський район)

село в Україні у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Загір'я.

Загі́р'я — село в Україні, у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Лівий Серет, на сході району. До 2020 - адміністративний центр однойменної сільради. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Залозецької селищної громади.[1]

село Загір'я
Церква Воскресіння Христового
Церква Воскресіння Христового
Церква Воскресіння Христового
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Залозецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA61040130070056515
Основні дані
Засноване 1570
Населення 1 227
Територія 23 км²
Густота населення 53.35 осіб/км²
Поштовий індекс 47211
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°51′55″ пн. ш. 25°26′03″ сх. д.H G O
Водойми Серет
Відстань до
районного центру 		34 км
Найближча залізнична станція Зборів (Млинівці)
Відстань до
залізничної станції 		30 км
Місцева влада
Адреса ради 47234, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Залізці, вул. Шевченка, буд. 64
Карта
Загір'я. Карта розташування: Україна
Загір'я
Загір'я
Загір'я. Карта розташування: Тернопільська область
Загір'я
Загір'я
Мапа
Мапа

CMNS: Загір'я у Вікісховищі

До Загір'я приєднано хутори Ліщина, Нишківці, Петрівка, Серетеччина.

Населення — 1215 осіб (2003)[2].

Географія

ред.

Селом протікає річечка Серет Лівий.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1225 99.84%
російська 2 0.16%
Усього 1227 100%

Історія

ред.

Поблизу Загір'я виявлено археологічні пам'ятки ранньої залізної доби та давньоруської культури.

Перша писемна згадка 1546 рік (Akta grodzkie i ziemskie).

Ще одна писемна згадка — 1570 року, коли в реєстрах поборів Волинської землі записано: «Пані Миколайова Гостимінська з імен своїх частин Серетча, Несковеч, Загожа і Опанасовки, з димів 4, огородників 1, по грошів 2». Це вказує, що село в цей час належало до Кременецького повіту Волинського воєводства.

На Генеральному плані України 1648 р. Ґійома Левассера ,де Боплана нанесено село Нишківці, яке сьогодні є частиною с. Загір'я, але він зовсім не згадує про Загір'я. Тому питання первісної назви села залишається відкритим.

Також Нишківці позначені на топографічній карті Зойтера «Amplissima Ucrania», яка датується 1740 роком.

Назва Нишківці згадується у польського королівського літописця часів війни Б. Хмельницького. За переказами старожилів Нишківці були старим селом і розміщувалися приблизно 4 км на пн. зх. відносно нинішнього місця розташування.

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа».

30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові[4].

У 1960 повінь знищила млин і підтопила частину села.

 
Фігура ангела-хоронителя на честь закінчення будівництва церкви

Пам'ятки

ред.

Є кам'яна церква Воскресіння Господнього(1875). Перша церква Різдва Богородиці була дерев'яною 1605 року побудови. Сьогодні вона знаходиться в с. Стиборівка Бродівського району.

Пам'ятники

ред.
 
Хресна дорога
 
Фігура Матері Божої

9 «фігур», у тому числі:

  • охоронця села від пожеж Фльоріана (1775)
  • ангела-хоронителя на честь закінчення будівництва церкви (1875)
  • хресна дорога
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967)
  • пам'ятний знак на честь скасування панщини (реставровано у 1991)
  • пам'ятні знаки із написами на честь визначних дат з історії села
  • насипані:
    • символічна могила Борцям за волю України (1993)
    • братська могила воякам УПА

Збережені могили чеських та угорських вояків, які полягли у Першій світовій війні.

 
Символічна могила Борцям за волю України (1993)
Скульптура святого Михаїла на честь закінчення будівництва церкви

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована біля дороги, що веде до сільської ради.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена 1875 р.).

Постамент — 0,9х0,9 м, висота 1,8 м, висота скульптури 1,2 м., площа — 0,0005 га.[5]

Соціальна сфера

ред.

Діють загальоосвітня школа І–ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.
  • Іван Бутин — діяч ОУН;
  • Петро Бутин — літератор, меценат;
  • Михайло Івасюта — професор, доктор історичних наук;
  • Любов Малецька — поетка, член НСПУ;
  • Ігор Фарина  — журналіст, поет.
  • Василь Олексюк - педагог, краєзнавець, автор кількох книг про Загір'я, та Залозецький край.

Галерея

ред.
  •  
    Дорога в село
  •  
    Знак при в'їзді в село
  •  
    Будинок культури
  •  
    Автобусна зупинка
  •  
    Річка Серет Лівий

Примітки

ред.
  1. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. ↑ Базилевська З., Уніят В., Хоміцький З. Загір'я // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 594—595. — ISBN 966-528-197-6.
  3. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. ↑ Р. Матейко. Акт відновлення Української Держави // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  5. ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Загір%27я_(Тернопільський_район)&oldid=44028023