Перейти до вмісту

Габриел Гарсия Маркес

Матеріал з Вікіпедія


Габриел Гарсия Маркес

Gabriel García Márquez
Gabriel Garcia Marquez.jpg
Gabriel García Márquez, 2002
УроджѣняGabriel José García Márquez
марца 6., 1927(1927-03-06)
Аракатака
Умертяапріля 17., 2014 (87 р.)
Мексіко Сіті
лімфома, пневмонія
Занятяпрозаїк-романіст, новеліст, новинарь, драматик, писатель, выдаватель, поет-адвокат, автобіограф, сценариста, прозаїк, публіціста
Язык творохшпанєльскый
ГорожанствоКолумбия
Реліґіязначення не задано
Час творбы19472009
Жанрыроман, повѣданя
Трендмагичный реализм
Брат, сестраEligio García Márquez
ДѣтиРодриго Гарсиа

Influenced
  • Вільям Фолкнер, Вірджинія Вульф
Вызначны роботыСто рокы самоты, Осінь Патріарха, Кохання під час холери, Хроника объявленной смерти, The Story of a Shipwrecked Sailor, Полковнику ніхто не пише


Габриел Гарсия Маркес (ісп. Gabriel José García Márquez, Аудіо ɡaˈβɾjel ɣarˈsi.a ˈmarkes (файл); * 6. марца 1927, Аракатака, Колумбия — 17. апрѣль 2014, Мексико (город), Мексико) — быв колумбийскый писатель и новинарь, пишучый по испанскы.

Характеристика творбы

[едітовати | едітовати жрідло]

Еден з найвекшых писателей 20-го стороча, Нобеловый лавреат з литературы од року 1982 переважно за роман Сто рокы самоты (Cien años de soledad, 1967). Гарсия Маркес досяг зрѣдкавого умѣня зостати якнайвеце доступным обычайному читательови, а при том задоволити пожаданя каммай рафинованой критикы.[1]

Мѣшаньом реалного и фантастичного, доданьом фантастичной латинскоамерицкой реалиты, котра перевысшать всяку поетичну имагинацию, роман Сто рокы самоты належить ку найвекшым творам «магичного реализма», чии зачинателе Мигуел Ангел Астуриас и Алехо Карпентьер отворили нову етапу во вывою латиноамерицкой прозы.[2]

Читательскы суджѣня о Гарсия Маркесови, магичном реализмѣ и нобеловонаградном романѣ далеко не так едноголосны, але интересны и гойны.[3]

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. Roberto González Echevarría: Gabriel García Márquez.
  2. Anna Housková. Garcia Marquez, Gabriel: Sto roků samoty.
  3. Читательскы суджѣня. // Сайт «Лаборатория фантастики»