Jewish Studies

The present thesis offers a comparative analysis of the theme of feminine doubling, which has not yet been taken into academic consideration. It examines the strategies of construction of relationships bonding mother-figures, daughter-figures, and father-figures in the various texts selected for inclusion in this dissertation from British and Polish literature. The key argument is that the tie between feminine doubles can be positive. A mother-figure (or the first wife) is capable of sharing her experiences with her daughter-figure (or the second wife). The second pivot of this exploration is the figure of a sexual mother. The dissertation comprises three parts. The aim of the first section of the thesis is to provide an introduction to the broad cultural context of the mid-nineteenth- to early twentieth-century Polish literature. The second, pivotal part is an exploration of the themes of feminine doubling and feminine sexuality as manifested in the Polish texts, including Narcyza Żmichowska’s The Heathen, Maria Konopnicka’s “Miss Florentine”, Maria Komornicka’s “On Father and his Daughter” and Zofia Nałkowska’s “Green Shore”. It also consists of an interrogation of the shifts occurring in the plot of Charlotte Brontë’s Jane Eyre and Daphne du Maurier’s Rebecca: these shifts concern the protagonists and the nature of their relationships with the sexual mother-figures. The present analysis stems from the conviction that a comparative reinterpretation of the two novels has been largely overlooked so far. The aim of the thesis is to apply various theoretical approaches that enable the reader to bring together the Freudo-Lacanian psychoanalysis and écriture féminine. The broad psychoanalytical context, including the works of the forgotten Freudian scholar Sabina Spielrein, provides a basis for the comparison. It also enables a profound, intertextual, and inspiring analysis. The thesis is meant to provide a much-needed new reading of Polish women's literature in a comparative structure, so that these texts may be afforded their appropriate position within the British and Polish critique. The innovative features of the research include its comparative character, and the implementation of various psychoanalytical approaches to the Polish works. Additionally, the thesis focuses on literary analysis. It incorporates the findings of various scholars interested in issues associated with “femininity”: it emphasises the importance of gender and feminist issues to the literary (re)interpretation of women’s texts. The present investigation is not conclusive and should be viewed as a stepping stone for further comparative exploration of Polish novels penned by women.

Artykuł rekonstruuje życiorys oraz złożoną, międzykulturową i międzynarodową tożsamość Judith S. Kestenberg (1910–1999) – polskiej Żydówki urodzonej w Galicji, na obszarze Austro-Węgier, w ortodoksyjnym domu, studentki medycyny w Wiedniu, emigrantki do Stanów Zjednoczonych, pionierki badań psychoanalitycznych i pracy terapeutycznej z ocalałymi z Zagłady, doświadczonej przez traumę córki ofiar Szoah, matki i żony. W tekście zostały przybliżone złożone okoliczności wyjazdu Kestenberg z Austrii w połowie 1937 r. i jej metaforyczne ucieczki od niemożliwej do zaakceptowania rzeczywistości wojny i Zagłady, a także jej skomplikowany, niejednoznaczny, ewoluujący stosunek do poniesionych w wyniku wojny, Holokaustu i emigracji strat i przeżytych traum, oraz do żydowskiej i polskiej tożsamości. W artykule zestawiono jej osobisty stosunek do Szoah spowodowany utratą rodziców z wręcz obsesyjnym poświęceniem się pracy terapeutycznej z ocalałymi z Zagłady. Podczas gdy w pierwszych powojennych deka...

At least sixty-six first- and second-generation female psychoanalysts emigrated to the United States as Nazism came to dominate Europe. There—largely in Vienna, Berlin, Zurich, and Budapest—from the early 1900s to the beginning of the Second World War, they had been at the forefront of the psychoanalytic movement; after emigrating, they were decisive in shaping the development of Freudian theory and practise in the US. Their contributions notwithstanding, today they are neglected and at risk of being marginalised or falling into oblivion. Using both archival historical materials and personal-history documents, including memoirs, letters and interviews, this article revives and reconstructs the individual and professional biographies of eight first-generation analysts—Frances Deri, Helene Deutsch, Salomea Gutmann-Isakower, Clara Happel, Karen Horney, Flora Kraus, Mira Oberholzer-Gincburg and Christine Olden—and focuses on their complex multiple identities as professional women (the Jewish New Women of their milieu), pioneers of psychoanalysis, Jews, refugees, German-speaking emigrants, mothers and more.

Congressi Stefano Franscini (Monte Verità, Ascona)
Workshop
The Senses: Present Issues, Past Perspectives
Sunday 23 April 2023 – Wednesday 26 April 2023

Esoteric Sensorium: Olfactory Sense and Jewish Demonology
Anna Sierka (Religious Studies)
Harvard University

This study argues for the cross-boundary role of the demoness Lilith in the writings of the medieval Jewish esotericists, known as the German Pietists. Lilith is one of many demonic forces who took on roles in both the celestial and terrestrial spheres. As demonstrated in central works such as The Book of the Divine Glory, mystical and magical speculations placed her in discussions on divine punishment, demonology, and complex questions regarding legal prescriptions. Her integration into the theosophical doctrine of the pietists is evidenced by the thorough amalgamation of various genres and topics where she is discussed. The hierarchic subservience of demons toward the angels and the Holy One is thus an important aspect of how such evil forces found their place within a cohesive system.

“Psychedelic Intersections: Cross-Cultural Manifestations of the Sacred” conference, hosted by the Center for the Study of World Religions (CSWR) and the Harvard Psychedelics Project at Harvard Divinity School - Feb. 17th, 2024 - in person and livestreaming

This short essay offers a very brief summary of my investigation of the esoteric and kabbalistic imagery of (male) donkey (ḥamor) and its female counterpart (called aton), with particular focus on Balaam’s she-ass conducted for the Conference “Materiality at the Intersection of Ecology and Religious Studies” (Venice, 21-23 May 2024). It displays my previous research interest in magic, here chiefly the asinine magic. Departing from philosophical ruminations on animal muteness (Stummheit; Benjamin, Heidegger, Derrida), I wish to rethink animal-human relationships deploying the optics of animal and environmental studies. In the framework of my contemplation on eco-sophy, viewed as a vital component of theosophy, the question of lost sensualities and the missing link between the animal and the human must be addressed. An in-depth study on this subject is in statu nascendi.
I am truly thankful to the editors of the journal “Avvenire” for publishing this concise reflection.

Під час Голокосту в містечку Острог на Рівненщині було знищено більшість єврейської спільноти, що становила від 64 до 70 % тодішнього населення й існувала з кінця XIV ст. Фактично, структуру міста було зруйновано, а його полікультурну історію – розірвано. Після війни тоталітарна політика совєтського режиму позбавляла матеріальні медії пам’яті про минуле соціокультурного змісту й автентичності. У статті розглянуто окремі місця пам’яті про Катастрофу, їх стан сьогодні, а також сучасні меморативні практики і форми роботи з ними. Давній Острозький єврейський цвинтар після війни було перетворено на совєтський парк відпочинку. Місце розстрілу острозьких євреїв спочатку визначали через формулу загальної ідентичності «жителів», без уваги до того, що нацисти переважно знищили саме євреїв через їхнє походження. Велика Синагога довгий час була складом, а відтак перетворилася на руїну. Могилу Маршуе спаплюжили, а поступово відновили тільки в період незалежності України. Звернуто увагу на різні форми вандалізму: викидання сміття, руйнування могил і сакральних споруд, «нацистські» графіті, якими досі паплюжать єврейську спадщину Острога. Позитивно, що основні місця пам’яті сьогодні відновлені або перебувають у стані реставрації, а робота з ними охоплює широкий спектр практик: перфоманси вшанування, реставрація й відбудування, освітні й туристичні заходи, опрацювання джерел, документів, мап, розшифрування текстів і написів, пошуки могил тощо. Не меншу вагу має вироблення відповідної адекватної політики, спрямованої на збереження пам’яті про втрачену ідентичність міста і міжкультурне порозуміння, розвиток толерантності й соціальної свідомості.

This article compares the poetry of two prominent modern writers: Polish-Jewish poetess Zuzanna Ginczanka (Sara Ginzburg, 1917-1945), and Ukrainian Lemko poet Bohdan-Ihor Antonych (1909-1937). They are believed (by Yaroslav Polishchuk et al.) to have certain poetic, stylistic, thematic, and literary similarities. The main discourses of their poetic imaginum mundi are studied with the use of a simple formula that includes five components. Tracing the interplay of nature, childhood, religion, and civilization in the development of an image of a holistic personality in their poetry, I analyze their common and differing ideas, images, motifs, and themes. The article also outlines the underlying similarities of both poets, i. e., their otherness, and their references to childhood as a certain place in their poetry.

Статтю присвячено аналізу гоголівського питання у фрагментах незавершеного роману Юрія Косача «Сенйор Ніколо». Образ Миколи Гоголя в Італії репрезентує українську ідентичність в умовах інокультурної італійської присутності. Авторки доводять, що діада "українське-італійське" у тексті набула конфігурації трикутника "українське-(російське)-італійське", оскільки італійська семіосфера нерідко маркує націософську візію України в протистоянні російському імперіалізмові. Імперська алегорія Москви як "третього Риму" в романі перетворилася на алегорію нової української держави.

Ключові слова: італійський текст, міжкультурні відносини, семіосфера, етностереотип, національна ідентичність.

У статті проаналізовано міфоархетипну репрезентацію Єврейського в малій прозі Катрі Гриневичевої, зібрану в циклах «По дорозі в Сихем» і «Непоборні». З'ясовано, що авторка зображує міфоархетипне Єврейське як Екзотичне й Орієнтальне (змішування інокультурних досвідів внаслідок незнання), як реалістичне Єврейське. Підкреслено, що поодинокі реалії співіснування українців із євреями в воєнну добу («Непоборні») мають негативну конотацію внаслідок впливу стереотипів і скрутного соціального становища. Натомість, у рецепції євангельських подій віддзеркалено імперсько-колоніальний зріз суспільства, де лапідарно змальовано імперське Римське і Єврейське колоніальне. Наголошено, що імідж Єврейського включає численні коди, тож образи рослинного і тваринного світу, мистецьких явищ, соціально-політичної реальності, релігійних і культурних об'єктів і традицій сприяють формуванню об'ємної перспективи Єврейського. Доведено, що Єврейське нерідко постає дзеркалом, у якому відображається Своє, тобто Українське.
Ключові слова: імагологія, Єврейське, міф, архетип, Біблія, апокриф.

У статті досліджено імідж єврейського, фрагментарно репрезентований у малій прозі західноукраїнського письменника Сильвестра Яричевського (1871–1918). З’ясовано, що автор здебільшого оперує такими імагологічними моделями: Єврейське як реальне, єврейське як зрадницьке, єврейське як Чуже. Етнонаціональні стереотипи при зображенні єврейських образів ще зберігають свій потенціал, однак дедалі більше поступаються реальним, неупередженим спостереженням. Тому єврей у шинку, єврей-визискувач, єврей-узурпатор, єврей-багатій співіснують у прозі Яричевського із розумним євреєм, євреєм-нареченим української жінки, містечковими євреями-сусідами. Підтверджено, що, попри домінанту типових для літературної традиції візій єврейського, письменник достатньо репрезентує інокультурне у вимірах особистісних стосунків і побутових контактів між українцями та євреями, що постає ключем до послаблення стереотипів і міжнаціонального порозуміння.