Перейти до вмісту

За майбутнє (партія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«За Майбутнє»
логотип
Заснована / зареєстрована 16 грудня 2007 (заснована)
18 липня 2008 (зареєстрована)
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія Ліберальний консерватизм, Правоцентризм, Популізм


Очільник партії Ігор Палиця (з 2020)
Кольори           Фіолетовий та зелений
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР[1]
22 / 422
Обласні ради та
рада м. Києва
[2]
183 / 1780
Вебсторінка zamajbutne.com.ua
Політика України
Політичні партії
Вибори

«За майбутнє» — українська партія, фінансована українським олігархом Ігорем Коломойським[3][4][5]. Зареєстрована 18 липня 2008 року як «Україна майбутнього» 20 травня 2020 року змінила назву на «За майбутнє». Створена на основі депутатської групи «За майбутнє» з 22 депутатів.[6][7][8][9]. Очолив її колишній голова Одеської ОДА (2014—2015) та Волинської облради (2015—2019) Ігор Палиця.

Історія

[ред. | ред. код]

«Україна майбутнього»

[ред. | ред. код]

Партію створено 16 грудня 2007 року, зареєстровано Міністерством юстиції 18 липня 2008 року.[10] Партійні організації створено в усіх областях України. Політична партія «Україна Майбутнього» свою діяльність та програму базує на філософському вченні великого українського гуманіста Григорія Сковороди та відповідних цінностях, які мають змістовне наповнення: совість, солідарність, власність, майбутнє, сьогодення, історична спадщина[11].

З 24 липня 2010 року лідер партії замість Андрія Павленка став Святослав Олійник[12] — позафракційний депутат Верховної Ради V та VI скликань, голова підкомітету з питань кримінально-процесуального законодавства Комітету ВРУ з питань правосуддя.

2010 року Олійник балотувався на пост мера Дніпра, посів друге місце після Куліченка. До місцевих рад в Дніпропетровській області пройшли 40 депутатів від партії.

У сфері соціальної політики напрямками є: зайнятість і розвиток ринку праці; реформа системи охорони здоров'я; реформування пенсійної системи; реформування системи освіти. У сфері підприємництва — кредитно-грошова політика; бюджетно-податкова політика; діловий клімат; торгова політика, аграрна політика. У сфері державного управління — боротьба зі злочинністю та корупцією; розвиток місцевого самоврядування; пріоритет інститутів громадянського суспільства («Велике суспільство замість Великої держави»).

У зовнішньополітичні сфері партія орієнтована на повноправне членство України в ЄС та позаблоковий статус.

«За майбутнє»

[ред. | ред. код]

У березні 2020 року партія отримала єдиний внесок за перший квартал року від компанії, пов'язаної з групою «Приват» українського олігарха Коломойського[13][14]. У травні 2020 року депутати із парламентської фракції «За майбутнє» заявили про створення однойменної партії на чолі з Ігорем Палицею, шляхом перейменування партії «Україна майбутнього». Установчий з'їзд партії відбувся 20 травня 2020 року.[15] На думку Олексія Роговика з громадського руху «Чесно» партія «За майбутнє» є ребрендингом попередньої партії Ігоря Коломойського — «УКРОП», фінансування якої припинилось ще в кінці 2019 року[16].

Впродовж 2020—2021 Ігор Палиця ставив за мету завершення співпраці з Міжнародним валютним фондом, вкрай негативно ставивися до Джорджа Сороса та виступав за заборону діяльності та фінансування його проєктів (так званих «соросят»)[17]. Також критикував уряди партії «Слуга народу» (уряди Олексія Гончарука та Дениса Шмигаля), але позитивно ставився до Зеленського[17]. Журналістські розслідування пов'язують партію із олігархом Ігорем Коломойським[3][4][5], офіційно члени партії цей зв'язок заперечують[17][18][19][20].

У листопаді 2023 року замість Ігоря Палиці головою партії було обрано Тараса Батенка[21].

Участь у виборах

[ред. | ред. код]

На місцевих виборах 2010 від партії пройшло 4 депутати до Дніпропетровської обласної ради[22].

Вибори до ВР України. 2014 рік.

У 2012 — партія вперше брала участь у парламентських виборах, балотувалась як за партійними списками, так і через кандидатів-мажоритарників. Не подолала 5 % бар'єру, та не провела жодного кандидата до ВРУ VII скликання[23].

На місцевих виборах 2020 від партії пройшло 4 депутати до Запорізький обласної ради[24].

З червня 2022 року Віктор Балога очолив Закарпатську обласну організацію політичної партії «За майбутнє»[25]. На 9 червня 2022 року партія представлена шістьма депутатами в обласній раді Закарпаття[джерело?][значущість факту?].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  2. Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  3. а б Партія “За майбутнє” – новий політичний проєкт Коломойського?. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
  4. а б За майбутнє і Пропозиція. Лідери виборів - друзі та вороги Коломойського. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
  5. а б “Приватівська” фірма фінансує дві партії з орбіти Коломойського – Чесно. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
  6. В Україні з'явилася партія "За майбутнє" на чолі з Палицею. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  7. Zaxid.net. Тарас Батенко і брати Дубневичі створили нову партію. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  8. В Україні створили нову партію «За майбутнє», яку очолив Палиця | БУГ — bug.org.ua. БУГ - інформаційний сайт Західної Волині (укр.). 21 травня 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  9. Група "Партія «За майбутнє». Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
  10. Політичні партії. ddr.minjust.gov.ua. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 26 листопада 2018.
  11. Руденко, Анна Федорівна (17 січня 2017). Технології політичного маркетингу в діяльності поілтичних партій України (Українська) . Донецький національний університет імені Василя Стуса. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 1 червня 2019.
  12. Партію «Україна майбутнього» замість Андрія Павленка очолив Святослав Олійник. minjust.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
  13. Партію Палиці викрили у зв'язках з компанією з орбіти Коломойського. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  14. "За будущее" для "Привата": фирма Коломойского спонсирует партию главы Днепропетровского облсовета. Наше Місто (ru-RU) . 23 липня 2020. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  15. Партія “За майбутнє” – новий політичний проєкт Коломойського?. Чесно. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  16. Місцеві вибори: звідки гроші у львівських осередків партій у 2018—2019 рр.?. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
  17. а б в Ігор Палиця: "Ви переоцінюєте бажання Коломойського гратися в політику. Він вже награвся". LB.ua. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  18. Партія “За майбутнє” – новий політичний проєкт Коломойського?. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  19. Партія Коломойського або команда профі? Чи є шанси у "За майбутнє" стати сенсацією місцевих виборів. Рубрика. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  20. «За майбутнє» Коломойського. Як Зеленського примушують до «шлюбної угоди» з олігархом. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2020.
  21. Партія "За Майбутнє" обрала нового голову. www.unian.ua (укр.). Процитовано 29 березня 2024.
  22. Результати виборів до Дніпропетровської облради. Архів оригіналу за 8 листопада 2010. Процитовано 13 серпня 2020.
  23. Протокол ЦВК про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, 2012 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2019.
  24. Оголошено офіційні результати виборів депутатів Запорізької обласної ради. СПИСОК.
  25. Редакція (12 травня 2022). Балога очолив закарпатський осередок партіЇ "За Майбутнє", що далі?. Трибуна (укр.). Процитовано 23 квітня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]