Перейти до вмісту

Повітряні сили США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Повітряні сили США
Печатка департаменту ПС США
На службіз 18 вересня 1947 року
КраїнаСША США
Видповітряні сили
ТипЗбройні сили США
У складі Міністерство оборони США
Міністерство Повітряних сил США
Гарнізон/ШтабПентагон[1]
ГаслоВище всіх («Above All»)
Штандартблакитний та сріблястий
МаршThe U.S. Air Force
Річниці18 вересня 1947
Війни/битвиХолодна війна
Корейська війна
Війна у В'єтнамі
Війна в Перській затоці
Війна в Косово
Війна в Афганістані
Війна в Іраку
Операція «Одіссея. Світанок»
Вебсайтaf.mil​(англ.)
Командування
Поточний
командувач		генерал Марк Велш III
Медіафайли на Вікісховищі
Збройні сили США
Виконавчі департаменти
Штаб
Військові відомства
Роди військ
Командна структура
Об’єднані бойові командування
Агентства військової підтримки, розробок
Розвідувальні агентства
Прапор ПС США
Еволюція пізнавального знаку ПС США
Логотип ПС США

Пові́тряні си́ли США (англ. United States Air Force (USAF)) — один з видів збройних сил США. За чисельністю особового складу і кількістю літальних апаратів є найбільшими військово-повітряними силами у світі.

Станом на 30 вересня 2007 р., чисельність ПС США становила 328 600 осіб на дійсній службі. Крім того, 117 497 чоловік числилося в резерві, а 106 700 чоловік — у ПС Національної гвардії. На озброєнні було 4093 пілотованих літальних апаратів (а також 1289 у ПС Національної гвардії і 396 в резерві), близько 156 безпілотних літальних апаратів, 2130 крилатих ракет повітряного базування, 450 міжконтинентальних балістичних ракет[2].

У сучасному вигляді ПС США були сформовані 18 вересня 1947 р., незабаром після завершення Другої світової війни. До цього моменту вони перебували у складі Армії США.

Історія

[ред. | ред. код]

Період зародження та формування

[ред. | ред. код]

Формування Повітряних сил США почалося з 1907 року. Ця структура пройшла складний шлях становлення: американські льотчики брали участь у Першій світовій війні (США вступили у війну 6 квітня 1917 і воювали на боці Антанти до її завершення 11 листопада 1918 рр.), забезпечували оборону повітряного простору США у міжвоєнний період (1918—1941 рр.) та понесли великі втрати під час Другої світової війни (8 грудня 1941 року у відповідь на японський удар по Перл-Гарборі США вступили у війну, де боролися з країнами Осі до капітуляції Японії 2 вересня 1945 р.). Тоді майже 68 000 американських пілотів загинули у боротьбі з ворогами. Лише в піхоті США втрати були більшими.

До того, як у 1947 році було сформовано сучасні Повітряні сили США, американська військова авіація була частиною таких організаційних структур:

Фактично, вже після Другої світової авіація стала цілком самостійним підрозділом у складі Збройних сил США, але офіційно як окрема військова структура вона була відокремлена відповідно до Закону про національну безпеку від 18 вересня 1947 року. Після створення ця структура перейшла під керівництво Міністерства Повітряних сил США. В такому вигляді Повітряні сили США функціонують і по сьогодні.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Починаючи з 2005 року у ПС США стали приділяти більше уваги до Базової військової підготовки (англ. Basic Military Training (BMT)). Всі тренування у ПС стали складнішими, їхня кількість збільшилася, що якісно вплинуло на підготовку персоналу.

У 2007 році у ПС США відбулися скорочення штату. У зв'язку з обмеженим фінансуванням, ВПС планують скоротити штат від 360 000 до 316000 активних військовослужбовців.

Тенденція до скорочення та уніфікації Повітряних сил США зберігається і по сьогодні.

Оскільки у війська і надалі надходитимуть сучасні літаки, які потребують менше обслуговчого персоналу та можуть виконувати ширший спектр задач, можна припустити, що така тенденція збережеться і надалі.

Повітряні сили США стали першими у світі повітряними силами, які отримали серійні винищувачі п'ятого покоління F-22 «Раптор». Це сталося 15 грудня 2005 року. На сьогодні США мають 195 таких літаків і більше не виробляють їх серійно. Зараз ведуться випробування нового винищувача 5-го покоління — F-35.

Військові місії

[ред. | ред. код]

Із часу свого створення Повітряні сили США взяли участь у ряді військових операцій та конфліктів:

Загальна структура ПС США

[ред. | ред. код]

Повітряні сили є одним з трьох видів збройних сил, що має відповідний департамент (міністерство) та знаходиться у веденні (цивільного) Департаменту військово-повітряних сил. Керівництво забезпечується секретарем військово-повітряних сил (SECAF), працівниками офісу секретаря і радниками. Військове керівництво здійснюється штабом ПС на чолі з начальником штабу.

До ПС США підпорядкуються агентства і підрозділи: Польове операційне агентство (FOA), групи прямій звітності (DRU), і в наш час[коли?] не використовувані Окремі операційні агентства.

Головне командування (MAJCOM) є командуванням вищого рівня. З 30 вересня 2006 року ВПС США має у підпорядкуванні дев'ять головних командувань і десяте, кібер- командування (Air Force Cyber Command), в процесі організації. Нумеровані повітряні сили (NAF) мають рівень командування безпосередньо підлеглий Головному командуванню, потім рівнем нижче — Оперативне командування (в даний час не використовується), дивізія (також в наш час[коли?] не використовується), крило, група, ескадрилья, ланка.

Головні командування Діючий командир Розташування штабу
Бойове командування Повітряних сил США (АCC)[3] Генерал Марк Д. Келлі База ПС Ленглі, Об'єднана база Ленглі-Юстіс, Вірджинія, США
Командування освіти та тренувань Повітряних сил США (AETC)[4] Генерал-лейтенант Браян С. Робінсон База ПС Рендольф, Об'єднана база Сан-Антоніо, Техас, США
Командування глобальних ударів Повітряних сил США (AFGSC)[5] Генерал Томас А. Бюсьєр База ПС Барксдейл, Луїзіана, США
Командування матеріального забезпечення Повітряних сил США (AFMC)[6] Генерал Дюк З. Річардсон База ПС Райт-Паттерсон, Огайо, США
Командування резерву Повітряних сил США (AFRC)[7] Генерал-лейтенант Джон П. Хілі База ПС Робінс, Джорджія, США
Командування спеціальних операцій Повітряних сил США (AFSOC)[8] Генерал-лейтенант Тоні Д. Бауернфайнд Херлберт Філд, Флорида, США
Транспортне командування Повітряних сил США (AMC)[9] Ген Майкл А. Мініхан База ПС Скотт, Іллінойс, США
Тихоокеанське командування Повітряних сил США (PACAF)[10] Генерал Кеннет С. Вільсбах База ПС Хікам, об'єднана база Перл-Харбор-Хікам, Гаваї, США
Командування повітряних сил США в Європі – Повітряні сили в Африці (USAFE-AFAFRICA)[11] Генерал Джеймс Б. Хекер Авіабаза Рамштайн, Рейнланд-Пфальц, Німеччина
Підрозділи прямого підпорядкування Діючий командир Розташування штабу
Військовий округ Повітряних сил США «Вашингтон» (AFDW)[12] Генерал-майор Джоел Д. Джексон База ПС Ендрюс, Joint Base Andrews, Меріленд, США
Центр оперативних випробувань та оцінки Повітряних сил США (AFOTEC)[13] Бригадний генерал Майкл Т. Ролз База ПС Кертленд, Нью-Мексико, США
Академія Повітряних сил США (USAFA)[14] Генерал-лейтенант Річард М. Кларк Академія ПС, Колорадо, США

Літаки на озброєнні ПС США

[ред. | ред. код]
Тип Фото Виробництво/Країна Призначення Варіант Кількість Примітки
Бойові літаки
F-15 Eagle США США Багатоцільовий винищувач до 516 + 141 (Національна гвардія США)
F-15E Strike Eagle США США Винищувач-бомбардувальник
F-16 Fighting Falcon США США Багатоцільовий винищувач близько 1500
F-22 Raptor США США Малопомітний багатоцільовий Винищувач п'ятого покоління від 127 (всього замовлено 243).
F-35 Lightning II США США Багатоцільовий Винищувач-бомбардувальник п'ятого покоління Замовлено для США США 1300+ літаків
AC-130 Spectre/Hercules США США Важкоозброєний літак літак вогневої підтримки сухопутних підрозділівСША США 21+
A-10 Thunderbolt II США США Штурмовик Близько 350
Стратегічний бомбардувальник
B-52 Stratofortress США США Стратегічний бомбардувальник 85 + 9 в резерві. Всього було збудовано 744 літаків
B-1 Lancer США США Стратегічний бомбардувальник 66 (+ 24 в резерві) Всього було збудовано 100 літаків
B-2 Spirit США США Стратегічний бомбардувальник 20
B-21 Raider США США Стратегічний бомбардувальник 0
В планах ≈100 одиниць буде побудовано від 2023 року. 		Станом на 2023 рік у виробництві 6 одиниць, в планах щонайменше 100 одиниць[15].
Літаки-заправники
KC-135 Stratotanker США США Літак-заправник 443
Стратегічно-розвідувальні
U-2 Dragon Lady США США висотний стратегічний розвідник
Літак дальнього радіолокаційного стеження ДРЛС
E-3 Sentry США США Далекої радіолокаційної розвідки, цілевказування, радіоелектронної боротьби 31
Навчальні літаки
T-38 Talon США США Навчально-тренувальний літак 558
T-6 Texan II США США Навчально-тренувальний літак ~
Транспортний літак
C-130 Hercules США США Транспортний літак 338
C-5 Galaxy США США Транспортний літак 52
C-17 Globemaster III США США Транспортний літак 222
Гелікоптери
V-22 Osprey США США Багатоцільовий Конвертоплан 330
БпЛА
RQ-1 Predator США США Багатоцільовий БпЛА
MQ-9 Reaper США США Багатоцільовий БпЛА
RQ-4 Global Hawk США США Багатоцільовий БпЛА

Підготовка

[ред. | ред. код]

Військові нагороди ВПС США

[ред. | ред. код]
Головна категорія: Військові нагороди Повітряних сил США

Військові звання ВПС США

[ред. | ред. код]

Рядовий та сержантський склад:

Код у ВПС США E-1 E-2 E-3 E-4 E-5 E-6 E-7 E-8 E-9
Нарукавний шеврон Немає
Назва рядовий авіації базовий рядовий авіації рядовий авіації першого класу старший рядовий авіації штаб-сержант технік-сержант майстер-сержант¹ старший майстер-сержант¹ головний майстер-сержант¹ головний сержант-майор головний майстер-сержант Повітряних сил США
Абревіатура AB Amn A1C SrA SSgt TSgt MSgt SMSgt CMSgt CCM CMSAF
Код НАТО OR-1 OR-2 OR-3 OR-4 OR-5 OR-6 OR-7 OR-8 OR-9 OR-9 OR-9

¹ ВПС США не мають окремого військового звання перший сержант, як в армії США

Код у ПС США О-11¹ O-10 O-9 O-8 O-7 O-6 O-5 O-4 O-3 O-2 O-1
Знак розрізнення
Назва Генерал Повітряних сил (США) Генерал Генерал-лейтенант Генерал-майор Бригадний генерал Полковник Підполковник Майор Капітан Перший лейтенант Другий лейтенант
Абревіатура GOAF Gen Lt Gen Maj Gen Brig Gen Col Lt Col Maj Capt 1st Lt 2d Lt
Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1
  • ¹ присвоюватимуть лише після оголошення Конгресом США акта про вступ країни у війну.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: United States Air Force

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ USA.gov
  2. ↑ Альманах ПС США 2008 [Архівовано 2011-07-07 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. ↑ The Official Website of Air Combat Command. acc.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  4. ↑ The Official Website of the Air Education and Training Command. aetc.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  5. ↑ The Official website of the Air Force Global Strike Command. afgsc.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  6. ↑ The Official website of the Air Force Materiel Command. afmc.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  7. ↑ The Official website of the Air Force Reserve Command. afrc.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  8. ↑ Air Force Special Operations Homepage. afsoc.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  9. ↑ Air Mobility Command Homepage. amc.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  10. ↑ Pacific Air Forces Homepage. pacaf.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  11. ↑ United States Air Forces in Europe & Air Forces in Africa Homepage. usafe.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  12. ↑ The Official website of the Air Force District of Washington. afdw.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  13. ↑ Air Force Operational Test & Evaluation Center Homepage. afotec.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  14. ↑ The Official website of the United States Air Force Academy. usafa.af.mil. Процитовано 29 вересня 2023.
  15. ↑ Новітній стратегічний бомбардувальник B-21 Raider здійснив перший політ. Мілітарний. 10 листопада 2023. Архів оригіналу за 14 січня 2024. Процитовано 12 вересня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)


Танк Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повітряні_сили_США&oldid=43638337