| dbo:abstract
|
- Thorn (majúscula Þ, minúscula þ) és una lletra de l'alfabet islandès. (ca)
- Thorn nebo þorn (Þ, þ) je písmeno staroanglické a islandské abecedy. Používalo se také ve středověké Skandinávii, kde bylo ale později nahrazeno spřežkou th. Znak pochází z runy ᚦ prostého germánského futharku, která se ve staré angličtině nazývala thorn a ve skandinávských runových básních thorn nebo thurs („obr“). Rekonstruované jméno runy v germánském prajazyce je *Thurisaz. Písmeno reprezentuje buď neznělou dentální frikativu, jaká je např. v anglickém slově „thick“, nebo znělou dentální frikativu, jaká je např. v anglickém slově „the“. V moderní islandštině se používá pouze pro neznělou variantu, znělou reprezentuje písmeno eth (Ð, ð). Thorn je jedno z mála písmen z abeced odvozených z latinky, kde je moderní minuskule v normálním řezu větší než majuskule. V Unicode jsou definovány varianty písmena thorn s přeškrtnutím nahoře (Ꝥ, ꝥ) a thorn s přeškrtnutím dole (Ꝧ, ꝧ). (cs)
- ثورن (Þþ) هو حرف لاتيني يستعمل لنطق الثاء والذال. ويعتبر من حروف . كان يستعمل في كتابة اللغة الإنجليزية القديمة المعروف باسم اللغة الأنجلو-ساكسونية (Anglo-Saxon)، وكذلك في بعض اللهجات الإنجليزية الوسطى، كما كان يستعمل في بعض اللغات الجرمانية أثناء العصور الوسطى. وقد تم التخلي عنه في اللغة الإنجليزية حاليا وتعويضه بالحرف المركب th. (ar)
- Το γράμμα Þ (θορν) είναι γράμμα που υπάρχει στο αλφάβητο των Παλαιών Αγγλικών, το , τα και τα , όπως και σε ορισμένες διαλέκτους της Μέσης Αγγλικής. Χρησιμοποιούνταν επίσης στην μεσαιωνική Σκανδιναβία, μέχρι να αντικατασταθεί με τον δίφθογκο Th. Ο ήχος του αντιστοιχεί στο φώνημα [θ]. Προέρχεται από τους ρούνους, το αλφάβητο των Βίκινγκς, διατηρείται ακόμα και σήμερα στα ισλανδικά και έχει γίνει ένα παράρτημα του λατινικού αλφαβήτου. Στα παλαιά αγγλικά ούτε η προφορά ούτε η ορθογραφία δεν ήταν απόλυτα ορισμένη. Το ðæt 〈ð〉 δάεθ-δεθ πολλές φορές έπαιρνε την θέση του Þ (θορν) κι επίσης υπήρχε σύγχυση όχι μόνο ορθογραφική αλλά και στη προφορά. Η σημερινή προσέγγιση είναι η επιλογή του Þ (θορν) ως θ σε επίσημη ανάγνωση παλαιοαγγλικού κειμένου, επίσης το 〈ð〉 δάετ-δετ διαβάζεται σήμερα σαν "δ". Αυτό δεν ακυρώνει το γεγονός ότι παλαιότερα υπήρχε σύγχυση. Υπάρχουν γραπτά αυθεντικά κείμενα αλλά και διασωσμένες ηχογραφήσεις Άγγλων επαρχιωτών υπερηλίκων που συγχέουν αυτούς τους φθόγγους ηχητικά σε κάποιες λέξεις. Το Insular 〈ᵹ〉 ίνσ[χ]ιουλαρ είναι το αντίστοιχο του σύγχρονου "g" και δεν έχει καμία σχέση με το δάετ-δετ. (el)
- Þ, minuskle þ, estas litero de la islanda alfabeto, uzita ankaŭ en la alfabetoj de praaj angla kaj norvega. Ĝi havas la prononcon [θ] (laŭ IFA) kaj islande la nomon þorn ("dorno"). Alilingven ofte transskribatas kiel th anglamaniere: þorn > thorn. Þ havas unikan originon: ĝi estas latin-literigo de antikva signo troviĝanta en la runaj alfabetoj de la vikingoj. Unue ĝin uzis anglosaksaj monaĥoj dum frua Mezepoko, poste kopiis islandanoj. En la lingvoj islanda kaj anglosaksa la sono [θ] havas alofonon [ð], skribita Ð. En kelkaj antikvaj dokumentoj ambaŭ skribitas kiel Þ, þ. Modernislande kaj en modernaj eldonoj de anglosaksaj tekstoj, oni kutime uzas la du literojn reciproke neinterŝanĝeble en malsamaj pozicioj: Þ silabkomence, kaj Ð en aliaj pozicioj. En aliaj lingvoj havantaj la sonon [θ] kiel fonemon, ĝi skribatas alimaniere: kiel C (antaŭ e, i) kaj Z kastilie (cocer "kuiri", Zaragoza), kaj kiel th angle (through "tra"). Þ estas la 31-a litero de la islanda aboco, kie ĝi aperas post Z kaj antaŭ Æ. En vortlistoj de la norena kaj anglosaksa ĝi kutime troviĝas tuj post T. En Unikodo la litero estas kodata: majuskla Þ kiel U+00DE, minuskla þ kiel U+00FE. (eo)
- Þ oder þ (gesprochen: [θɔrn], Thorn; isländisch [θ̠ɔrtn̥], dort im allgemeinen Sprachgebrauch Aussprache wie þoddn [θ̠ɔtn̥]) ist ein Buchstabe in den Alphabeten des Altenglischen und der altnordischen Sprache sowie im heutigen isländischen Alphabet. Auch in der Lateinumschrift der gotischen Sprache wird er meistens anstelle des „th“ verwendet, da er im gotischen Alphabet ebenfalls durch einen einzelnen Buchstaben repräsentiert wurde. Der Buchstabe entstand aus der Rune Thurisaz. Der genaue Lautwert variiert je nach Schriftsystem. „Þ“ steht im Isländischen nur für einen stimmlosen dentalen Frikativ, so wie das heutige englische „th“ in bath [...θ]. Im Altenglischen hingegen stand es neben „Г sowohl für [θ] als auch für den stimmhaften dentalen Frikativ [ð]. Im Englischen wurde das Thorn ab dem 14. Jahrhundert immer häufiger durch den Digraphen „th“ ersetzt; gleichzeitig näherte sich die Form des Buchstabens immer weiter der des Buchstabens „Y“ an. Als Resultat wurde „Y“ (z. B. im Druckereiwesen) als Ersatz benutzt – die aus Kontinentaleuropa importierten Schriftsätze enthielten kein Thorn. In frühen Druckerzeugnissen finden sich daher Abkürzungen mit Ypsilon statt Thorn, zum Beispiel ye für the, yt für that. Dies spiegelt sich noch heute in alten oder pseudohistorischen Namen wider, zum Beispiel „ye olde“ (gesprochen „the old“) für viele Gaststätten (siehe Beispiel rechts). (de)
- þorn (larriz Þ, xehez þ) antzinako ingelesez, , islandieraz, gotikoz eta antzinako eskandinavieraz erabiltzen duten latindar hizki ezohikoa da. ᚦ (erraldoi) errunatik hartua, ahoskatzean ([θ]) edo ([ð]) da. Hala ere, egun bizirik dagoen hizkuntza bakarrean, islandieraz hain zuzen ere, laminala ([θ̠] edo [ð̠]) da. (eu)
- Thorn (capitale Þ, minuscule þ, parfois notée Þorn) est une lettre qui est aujourd'hui utilisée dans l'alphabet islandais. (fr)
- Þ þ es una letra de los alfabetos anglosajón e islandés. También se usó en Escandinavia en la Edad Media, pero luego fue sustituido por la th. Su nombre es thorn o þorn (/θoɾn/) y deriva de la runa ᚦ, también llamada thorn ("espina") en anglosajón y thurs ("gigante") en Escandinavia. Tiene dos posibles pronunciaciones:
* interdental fricativa sorda [θ], como la z española de zorro;
* dental fricativa sonora [ð], como a la d de cada. El islandés ha restringido el uso al primero de los casos, empleando para el segundo fonema la letra ð (eth). (es)
- Thorn (besar Þ, kecil þ) ialah huruf dari bahasa Norse dan Inggris Kuno. Huruf ini masih digunakan dalam bahasa Islandia dan dalam fonetik untuk mewakili bunyi 'th' seperti dalam kata thing, sedangkan dalam sistem transkripsi huruf ini diganti dengan th. Bila ada yang pernah melihat tulisan berawalan "Ye olde" seperti "Ye olde bar" sebagai contoh, huruf y dikata "Ye" adalah thorn. (in)
- Thorn or þorn (Þ, þ) is a letter in the Old English, Gothic, Old Norse, Old Swedish, and modern Icelandic alphabets, as well as Middle Scots and some dialects of Middle English. It was also used in medieval Scandinavia, but was later replaced with the digraph th, except in Iceland, where it survives. The letter originated from the rune ᚦ in the Elder Fuþark and was called thorn in the Anglo-Saxon and thorn or thurs in the Scandinavian rune poems. It is similar in appearance to the archaic Greek letter sho (ϸ), although the two are historically unrelated. The only language þ is still currently in use in is Icelandic. It is pronounced as either a voiceless dental fricative [θ] or its voiced counterpart [ð]. However, in modern Icelandic, it is pronounced as a laminal voiceless alveolar non-sibilant fricative [θ̠], similar to th as in the English word thick, or a (usually apical) voiced alveolar non-sibilant fricative [ð̠], similar to th as in the English word the. Modern Icelandic usage generally excludes the latter, which is instead represented with the letter eth ⟨Ð, ð⟩; however, [ð̠] may occur as an allophone of /θ̠/, and written ⟨þ⟩, when it appears in an unstressed pronoun or adverb after a voiced sound. In typography, the lowercase thorn character is unusual in that it has both an ascender and a descender (other examples are the lowercase Cyrillic ф, and, in some [especially italic] fonts, the Latin letters f and ſ [long s]). (en)
- Þ, þ는 아이슬란드어에서 사용되는 문자이다. 아이슬란드어 알파벳의 30번째 문자이며 무성 치 마찰음([θ])을 낸다. 고대 영어 표기에도 쓰였다. 이 글자는 해당 발음을 나타내는 앵글로색슨 룬 문자(ᚦ,쏜)에서 따왔다. (ko)
- La lettera Þ (minuscolo: þ), nota anche come thorn o þorn, è una lettera dell'alfabeto gotico (𐌸), anglo-sassone e islandese. Era usata anche nella Scandinavia medievale, ma venne successivamente sostituita con il digramma ⟨th⟩. La lettera deriva dalla runa ᚦ, chiamata "thorn" in anglo-sassone e "thurs", gigante in scandinavo. Può suonare sia come una fricativa dentale sorda, come il 'th' nella parola inglese "thick", o come una fricativa dentale sonora, come il 'th' della parola inglese "the". In islandese comunque, l'uso è limitato solo al primo caso, mentre la forma sonora è rappresentata dalla lettera Ð, ð (eth). In ambito italiano il suo uso è stato proposto anche per rendere alcuni suoni dei dialetti lombardi nella grafica unificata di . (it)
- Þ (hoofdletter Þ, kleine letter þ), thorn of þorn, is een letter in het Oudengelse en het IJslandse alfabet. Hij werd in de middeleeuwen ook gebruikt in Scandinavië, maar werd daar later vervangen door th. De letter heeft zijn oorsprong in een rune genaamd thorn in het Oudengels en thurs (reus) in Scandinavië. De thorn klinkt als een stemloze interdentale wrijfklank, zoals th in het Engelse "thick"; of als de stemhebbende vorm, zoals in het Engelse "the". In het IJslands wordt het teken alleen voor de stemloze klank gebruikt; de stemhebbende wordt daar weergegeven door de ð (hoofdletter: Ð). In het IJslands is de þ een aparte letter van het alfabet na de z. In andere talen wordt de þ bij het alfabetisch sorteren als th behandeld. (nl)
- Þ, þ (ソーン, thorn, þorn)は、ルーン文字の第3字母 ᚦ (スリサズ, thurisaz, þurisaz)に由来するラテン文字である。アイスランド語や古英語で用いられる。音価は無声歯摩擦音[θ]・有声歯摩擦音[ð]を表す。 "thorn"という名前は「植物の棘」を意味する名詞に由来する。古くは"thurs"と呼ばれたが、これは「巨人」を意味する名詞に由来する。 アイスランド語では現代の正書法でも用いられている。古英語にも存在したが、のちに y と混同され、たとえば定冠詞 þe を ye と書いたり、本来の þ を y [j] のように発音することも行われた。 ゴート語のラテン文字への翻字では、ゴート文字の𐌸に対応して用いられる。 ソーンはルーン文字からラテン文字へ借用された二つの文字のうちの一つ(もう一つはǷ)である。 (ja)
- Þ (duża litera Þ, mała litera þ), Thorn lub Þorn – alfabetyczna litera współczesnego alfabetu islandzkiego, oraz dawniej alfabetu staroangielskiego (anglosaskiego). Litera pochodzi od runy o tej samej nazwie, zapisywanej ᚦ Oznacza zębową spółgłoskę szczelinową bezdźwieczną (w transkrypcji IPA [θ], por. angielski dwuznak th w słowie „thick” [θɪk]) lub w pozycji między samogłoskami dźwięczną (IPA [ð], jak w angielskim „the” [ðə]). Taka sytuacja zachodziła w staroangielskim, za to w islandzkim litera „þ” oznacza tylko wymowę bezdźwięczną, a spółgłoska dźwięczna oznaczana jest literą ð (edh). Litera ta była używana w staroangielskim przed wynalezieniem druku. Pierwszy angielski drukarz William Caxton przywiózł z Europy prasę drukarską, która nie zawierała charakterystycznych dla staroangielskiego liter thorn, yogh oraz eth. Zastąpił on thorn literą „y”, stąd też napisy na starych sklepach w stylu „ye olde candies shoppe” powinno czytać się jako „the old....”. Taka substytucja liter „y” i „þ” znana była już z XIV-wiecznych rękopisów, gdzie obie te litery były pisane identycznie. (pl)
- Þ, þ (торн) — буква расширенной латиницы, использовавшаяся в англосаксонской и исландской письменности, где обозначала звук [θ], который в современном английском передаётся сочетанием букв «th». Образована от руны турисаз. В английском вышла из употребления под конец среднеанглийского периода (XV век); в исландском употребляется и по сей день. В Ормулуме наряду с обычным торном (þ) используется двойной торн (ꟓ). Он указывает на то, что предшествующий гласный является кратким. (ru)
- Þ, törn, thorn, þorn, (versal Þ, gemen þ) är en bokstav i det isländska alfabetet, som också användes i de fornengelska, fornnordiska och fornsvenska alfabeten. Det motsvarar ett tonlöst läspljud. Tidigare har det också använts för ett tonande läspljud. I modern engelska, och när bokstaven inte är tillgänglig, motsvaras Þ av digrafen th (som i thing, men inte i till exempel this). Bokstaven Þ är ett arv från de fornnordiska språken, där Þ representerades av runan , som kallades Þorn (törn) i den engelska runraden och Þurs (turs, jätte) i den nordiska. Bokstaven har ersatts, mestadels med d eller t, i alla nordiska språk utom isländska, där den är den 30:e bokstaven i alfabetet. Þ användes även i det fornnordiska latinska alfabetet, där den representerade tonande och tonlöst läspljud. Þ användes i forn- och medelengelska. Det fasades ur engelskan på 1300-talet. I skrift övergick dess form till att likna bokstaven ƿ wynn, som försvann som bokstav runt 1300. Þ ersattes successivt helt av digrafen "th", som representerar både den tonlösa och tonande dentala frikativan. Þ levde kvar än in på 1400-talet, främst som del av förkortningar, till exempel þe för ordet the. Dess form kom mer och mer att likna bokstaven y. Detta förstärktes med tryckkonstens intåg, eftersom typer som importerades från Tyskland och Italien saknade bokstaven Þ, men hade y, varför typsättare använde det som stod till hands. I modern engelska används ibland ye för the för att ge en medeltida känsla. (sv)
- Þ, þ, торн — літера давньо- та середньоанглійської, готської, давньонорвезької абеток та сучасної ісландської. Походить від руни турісаз. У давньоанглійській мові разом із ð позначала зубний фрикативний звук, дзвінкий /ð/ і глухий /θ/, проте літера ð вийшла з ужитку раніше, þ протрималась до середньоанглійської доби, а в скороченнях навіть до ранньої доби новоанглійської мови. В ісландській мові торн (þoddn /θ̠ɔtn̥/ або þordn /θ̠ɔrtn̥/) — 30-та літера абетки; її транслітерують як th, коли немає засобів передати символ þ. Літера торн має однакове накреслення з літерою шо розширеної грецької абетки, але не пов'язана з нею за походженням. (uk)
- Thorn ou þorn (Þ, þ) é uma letra usada no inglês antigo, gótico, norueguês antigo, sueco antigo e no islandês, bem como alguns dialetos do inglês médio. Também foi usado na Escandinávia medieval, mas foi posteriormente substituído pelo dígrafo th, exceto na Islândia, onde sobrevive. É pronunciado como uma fricativa dental surda [θ] ou a contrapartida sonora dela [ð]. No entanto, no islandês moderno, é pronunciado como uma fricativa alveolar não sibilante lamelar sem som [θ̠], semelhante à palavra thick inglesa, ou uma fricativa alveolar não sibilante (geralmente apical) [ð̠], semelhante a th como na palavra inglesa "thick". O uso islandês moderno geralmente exclui o último, que é representado com a letra eth ⟨Ð, ð⟩; no entanto, [ð̠] pode ocorrer como um alofone de /θ̠/ e escrito ⟨þ⟩, quando aparece em um pronome ou advérbio átono após um som sonoro. (pt)
- Þ、þ（þorn 或 thorn）是古英语和冰岛语的一个字母。前者是大寫，後者是小寫。这字母也曾在中世纪斯堪的纳维亚使用，但在现代英语和斯堪的纳维亚各语言均已被 th 所取代。 þ 来自如尼字母 ᚦ (U+16A6) ，在古英语称为 þorn，在斯堪的纳维亚称为 thurs（北欧神话的巨人）。 在冰岛语中，这个字母排在字母表的第 30 位，表示 /θ/ 音。在Windows系統中，按 alt 鍵不放同時按數字鍵0222，就會打出大寫的Þ，而按數字鍵0254，就會打出小寫的þ。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Thorn (majúscula Þ, minúscula þ) és una lletra de l'alfabet islandès. (ca)
- ثورن (Þþ) هو حرف لاتيني يستعمل لنطق الثاء والذال. ويعتبر من حروف . كان يستعمل في كتابة اللغة الإنجليزية القديمة المعروف باسم اللغة الأنجلو-ساكسونية (Anglo-Saxon)، وكذلك في بعض اللهجات الإنجليزية الوسطى، كما كان يستعمل في بعض اللغات الجرمانية أثناء العصور الوسطى. وقد تم التخلي عنه في اللغة الإنجليزية حاليا وتعويضه بالحرف المركب th. (ar)
- þorn (larriz Þ, xehez þ) antzinako ingelesez, , islandieraz, gotikoz eta antzinako eskandinavieraz erabiltzen duten latindar hizki ezohikoa da. ᚦ (erraldoi) errunatik hartua, ahoskatzean ([θ]) edo ([ð]) da. Hala ere, egun bizirik dagoen hizkuntza bakarrean, islandieraz hain zuzen ere, laminala ([θ̠] edo [ð̠]) da. (eu)
- Thorn (capitale Þ, minuscule þ, parfois notée Þorn) est une lettre qui est aujourd'hui utilisée dans l'alphabet islandais. (fr)
- Þ þ es una letra de los alfabetos anglosajón e islandés. También se usó en Escandinavia en la Edad Media, pero luego fue sustituido por la th. Su nombre es thorn o þorn (/θoɾn/) y deriva de la runa ᚦ, también llamada thorn ("espina") en anglosajón y thurs ("gigante") en Escandinavia. Tiene dos posibles pronunciaciones:
* interdental fricativa sorda [θ], como la z española de zorro;
* dental fricativa sonora [ð], como a la d de cada. El islandés ha restringido el uso al primero de los casos, empleando para el segundo fonema la letra ð (eth). (es)
- Thorn (besar Þ, kecil þ) ialah huruf dari bahasa Norse dan Inggris Kuno. Huruf ini masih digunakan dalam bahasa Islandia dan dalam fonetik untuk mewakili bunyi 'th' seperti dalam kata thing, sedangkan dalam sistem transkripsi huruf ini diganti dengan th. Bila ada yang pernah melihat tulisan berawalan "Ye olde" seperti "Ye olde bar" sebagai contoh, huruf y dikata "Ye" adalah thorn. (in)
- Þ, þ는 아이슬란드어에서 사용되는 문자이다. 아이슬란드어 알파벳의 30번째 문자이며 무성 치 마찰음([θ])을 낸다. 고대 영어 표기에도 쓰였다. 이 글자는 해당 발음을 나타내는 앵글로색슨 룬 문자(ᚦ,쏜)에서 따왔다. (ko)
- Þ, þ (ソーン, thorn, þorn)は、ルーン文字の第3字母 ᚦ (スリサズ, thurisaz, þurisaz)に由来するラテン文字である。アイスランド語や古英語で用いられる。音価は無声歯摩擦音[θ]・有声歯摩擦音[ð]を表す。 "thorn"という名前は「植物の棘」を意味する名詞に由来する。古くは"thurs"と呼ばれたが、これは「巨人」を意味する名詞に由来する。 アイスランド語では現代の正書法でも用いられている。古英語にも存在したが、のちに y と混同され、たとえば定冠詞 þe を ye と書いたり、本来の þ を y [j] のように発音することも行われた。 ゴート語のラテン文字への翻字では、ゴート文字の𐌸に対応して用いられる。 ソーンはルーン文字からラテン文字へ借用された二つの文字のうちの一つ(もう一つはǷ)である。 (ja)
- Þ, þ (торн) — буква расширенной латиницы, использовавшаяся в англосаксонской и исландской письменности, где обозначала звук [θ], который в современном английском передаётся сочетанием букв «th». Образована от руны турисаз. В английском вышла из употребления под конец среднеанглийского периода (XV век); в исландском употребляется и по сей день. В Ормулуме наряду с обычным торном (þ) используется двойной торн (ꟓ). Он указывает на то, что предшествующий гласный является кратким. (ru)
- Þ、þ（þorn 或 thorn）是古英语和冰岛语的一个字母。前者是大寫，後者是小寫。这字母也曾在中世纪斯堪的纳维亚使用，但在现代英语和斯堪的纳维亚各语言均已被 th 所取代。 þ 来自如尼字母 ᚦ (U+16A6) ，在古英语称为 þorn，在斯堪的纳维亚称为 thurs（北欧神话的巨人）。 在冰岛语中，这个字母排在字母表的第 30 位，表示 /θ/ 音。在Windows系統中，按 alt 鍵不放同時按數字鍵0222，就會打出大寫的Þ，而按數字鍵0254，就會打出小寫的þ。 (zh)
- Thorn nebo þorn (Þ, þ) je písmeno staroanglické a islandské abecedy. Používalo se také ve středověké Skandinávii, kde bylo ale později nahrazeno spřežkou th. Znak pochází z runy ᚦ prostého germánského futharku, která se ve staré angličtině nazývala thorn a ve skandinávských runových básních thorn nebo thurs („obr“). Rekonstruované jméno runy v germánském prajazyce je *Thurisaz. Thorn je jedno z mála písmen z abeced odvozených z latinky, kde je moderní minuskule v normálním řezu větší než majuskule. (cs)
- Το γράμμα Þ (θορν) είναι γράμμα που υπάρχει στο αλφάβητο των Παλαιών Αγγλικών, το , τα και τα , όπως και σε ορισμένες διαλέκτους της Μέσης Αγγλικής. Χρησιμοποιούνταν επίσης στην μεσαιωνική Σκανδιναβία, μέχρι να αντικατασταθεί με τον δίφθογκο Th. Ο ήχος του αντιστοιχεί στο φώνημα [θ]. Προέρχεται από τους ρούνους, το αλφάβητο των Βίκινγκς, διατηρείται ακόμα και σήμερα στα ισλανδικά και έχει γίνει ένα παράρτημα του λατινικού αλφαβήτου. Στα παλαιά αγγλικά ούτε η προφορά ούτε η ορθογραφία δεν ήταν απόλυτα ορισμένη. (el)
- Þ, minuskle þ, estas litero de la islanda alfabeto, uzita ankaŭ en la alfabetoj de praaj angla kaj norvega. Ĝi havas la prononcon [θ] (laŭ IFA) kaj islande la nomon þorn ("dorno"). Alilingven ofte transskribatas kiel th anglamaniere: þorn > thorn. Þ havas unikan originon: ĝi estas latin-literigo de antikva signo troviĝanta en la runaj alfabetoj de la vikingoj. Unue ĝin uzis anglosaksaj monaĥoj dum frua Mezepoko, poste kopiis islandanoj. Þ estas la 31-a litero de la islanda aboco, kie ĝi aperas post Z kaj antaŭ Æ. En vortlistoj de la norena kaj anglosaksa ĝi kutime troviĝas tuj post T. (eo)
- Þ oder þ (gesprochen: [θɔrn], Thorn; isländisch [θ̠ɔrtn̥], dort im allgemeinen Sprachgebrauch Aussprache wie þoddn [θ̠ɔtn̥]) ist ein Buchstabe in den Alphabeten des Altenglischen und der altnordischen Sprache sowie im heutigen isländischen Alphabet. Auch in der Lateinumschrift der gotischen Sprache wird er meistens anstelle des „th“ verwendet, da er im gotischen Alphabet ebenfalls durch einen einzelnen Buchstaben repräsentiert wurde. Der Buchstabe entstand aus der Rune Thurisaz. (de)
- Thorn or þorn (Þ, þ) is a letter in the Old English, Gothic, Old Norse, Old Swedish, and modern Icelandic alphabets, as well as Middle Scots and some dialects of Middle English. It was also used in medieval Scandinavia, but was later replaced with the digraph th, except in Iceland, where it survives. The letter originated from the rune ᚦ in the Elder Fuþark and was called thorn in the Anglo-Saxon and thorn or thurs in the Scandinavian rune poems. It is similar in appearance to the archaic Greek letter sho (ϸ), although the two are historically unrelated. The only language þ is still currently in use in is Icelandic. (en)
- La lettera Þ (minuscolo: þ), nota anche come thorn o þorn, è una lettera dell'alfabeto gotico (𐌸), anglo-sassone e islandese. Era usata anche nella Scandinavia medievale, ma venne successivamente sostituita con il digramma ⟨th⟩. La lettera deriva dalla runa ᚦ, chiamata "thorn" in anglo-sassone e "thurs", gigante in scandinavo. (it)
- Þ (hoofdletter Þ, kleine letter þ), thorn of þorn, is een letter in het Oudengelse en het IJslandse alfabet. Hij werd in de middeleeuwen ook gebruikt in Scandinavië, maar werd daar later vervangen door th. De letter heeft zijn oorsprong in een rune genaamd thorn in het Oudengels en thurs (reus) in Scandinavië. De thorn klinkt als een stemloze interdentale wrijfklank, zoals th in het Engelse "thick"; of als de stemhebbende vorm, zoals in het Engelse "the". In het IJslands wordt het teken alleen voor de stemloze klank gebruikt; de stemhebbende wordt daar weergegeven door de ð (hoofdletter: Ð). (nl)
- Þ (duża litera Þ, mała litera þ), Thorn lub Þorn – alfabetyczna litera współczesnego alfabetu islandzkiego, oraz dawniej alfabetu staroangielskiego (anglosaskiego). Litera pochodzi od runy o tej samej nazwie, zapisywanej ᚦ Oznacza zębową spółgłoskę szczelinową bezdźwieczną (w transkrypcji IPA [θ], por. angielski dwuznak th w słowie „thick” [θɪk]) lub w pozycji między samogłoskami dźwięczną (IPA [ð], jak w angielskim „the” [ðə]). Taka sytuacja zachodziła w staroangielskim, za to w islandzkim litera „þ” oznacza tylko wymowę bezdźwięczną, a spółgłoska dźwięczna oznaczana jest literą ð (edh). (pl)
- Thorn ou þorn (Þ, þ) é uma letra usada no inglês antigo, gótico, norueguês antigo, sueco antigo e no islandês, bem como alguns dialetos do inglês médio. Também foi usado na Escandinávia medieval, mas foi posteriormente substituído pelo dígrafo th, exceto na Islândia, onde sobrevive. (pt)
- Þ, törn, thorn, þorn, (versal Þ, gemen þ) är en bokstav i det isländska alfabetet, som också användes i de fornengelska, fornnordiska och fornsvenska alfabeten. Det motsvarar ett tonlöst läspljud. Tidigare har det också använts för ett tonande läspljud. I modern engelska, och när bokstaven inte är tillgänglig, motsvaras Þ av digrafen th (som i thing, men inte i till exempel this). (sv)
- Þ, þ, торн — літера давньо- та середньоанглійської, готської, давньонорвезької абеток та сучасної ісландської. Походить від руни турісаз. У давньоанглійській мові разом із ð позначала зубний фрикативний звук, дзвінкий /ð/ і глухий /θ/, проте літера ð вийшла з ужитку раніше, þ протрималась до середньоанглійської доби, а в скороченнях навіть до ранньої доби новоанглійської мови. В ісландській мові торн (þoddn /θ̠ɔtn̥/ або þordn /θ̠ɔrtn̥/) — 30-та літера абетки; її транслітерують як th, коли немає засобів передати символ þ. (uk)
|
.png){kind=link}
.png){kind=link}