| dbo:abstract
|
- بيبان الثالث يـُلقب بالقصير (28 نوفمبر 714 - سان دوني، 24 سبتمبر 768) كان عمدة قصر نوستريا (741-751)، وقصر أوستراسيا (747-751)، ثم ملكاً للفرنجة من عام 752 حتى عام 768، ابن شارل مارتل . وهو والد وشارلمان. (ar)
- Pipí I el Breu (714-768), majordom de palau de Nèustria (741-751) i Austràsia (747-751) i rei dels francs (751-768), el primer de la dinastia Carolíngia. (ca)
- Pipin III. Krátký také Pipin Mladší (714 Lutych – 24. září 768 Saint-Denis) byl v letech 751–768 první francký král z rodu Karlovců. Byl synem merovejského majordoma Karla Martela a otcem císaře Karla Velikého. (cs)
- Pippin der Jüngere, genannt auch Pippin III., Pippin der Kurze und Pippin der Kleine französisch: Pépin Le Bref (* 714; † 24. September 768 in Saint-Denis bei Paris) war ein fränkischer Hausmeier aus dem Geschlecht der Karolinger und seit 751 König der Franken. Er war ein Sohn Karl Martells und der Vater Karls des Großen. (de)
- Ο Πιπίνος ο Βραχύς (γαλλικά: Pepin le Bref, περί το 714 – 24 Σεπτεμβρίου 768) μέλος του Οίκου των Καρολιδών ήταν Βασιλιάς των Φράγκων (751 - 768).. Ήταν πατέρας του μεγάλου βασιλιά Καρλομάγνου και ο πρώτος Καρολίδης που έγινε βασιλιάς των Φράγκων. Ήταν γιος του Καρόλου Μαρτέλου, δούκα των Φράγκων και της συζύγου του, Ροτρούδης του Εσμπαί (690 – 724). Ο Πιπίνος ο Βραχύς ανατράφηκε στη Βασιλική Σαιν-Ντενί, όπου δέχθηκε σημαντική εκκλησιαστική παιδεία από τους μοναχούς. Διαδεχόμενος τον πατέρα του ως Μαγιορδόμος των ανακτόρων (741), εξουσίαζε τη Φραγκία μαζί με τον μεγαλύτερο αδελφό του Καρλομάν. Ο Πεπίνος διοικούσε τη Νευστρία, τη Βουργουνδία και την Προβηγκία, ο μεγαλύτερος αδελφός του, Καρλομάν, διοικούσε την Αυστρασία, την Αλαμανία και τη Θουριγγία. Τα αδέλφια, στα πρώτα χρόνια της βασιλείας τους, αντιμετώπισαν ασταμάτητες εξεγέρσεις στις οποίες προχώρησαν οι Βαυαροί, οι Ακουιτανοί, οι Σάξονες και οι Αλαμανοί. Το κενό στον θρόνο της Φρακίας έληξε όταν ανακηρύχθηκε νέος βασιλιάς, ο Χιλδέριχος Γ΄, τελευταίος Μεροβίγγειος μονάρχης των Φράγκων. Λόγω της εκκλησιαστικής ανατροφής του, ο Καρλομάν και ο Πεπίνος ήταν θετικά προσκείμενοι στην Καθολική Εκκλησία. Γι' αυτό συνέχισαν το έργο του πατέρα τους., βοηθώντας σημαντικά τον Άγιο Βονιφάτιο να μεταρρυθμίσει τη φραγκική Εκκλησία και να εκχριστιανίσει τους Σάξονες. Το 747 ο μεγαλύτερος αδελφός, Καρλομάν, άνθρωπος έντονα θρήσκος, αποσύρθηκε σε μοναστήρι, ο Πεπίνος έγινε ουσιαστικός κυρίαρχος ολόκληρης της Φραγκίας, αφού κατέστειλε μια εξέγερση του ετεροθαλούς αδελφού του, Γκρίφο. Το 751, ο Πεπίνος ο Βραχύς εγκατέλειψε τα προσχήματα, εξαναγκάζοντας τον βασιλιά Χιλδέριχο Γ΄ να αποσυρθεί σε μοναστήρι, και στέφθηκε ο ίδιος βασιλιάς, από τον Πάπα Ζαχαρία. Η απόφαση αυτή δημιούργησε πολλές αντιδράσεις και έφερε εξεγέρσεις από μέλη της βασιλικής οικογένειας όπως τον γιο του Καρλομάν Ντρόγκο και, ξανά, του Γκρίφο. Ως βασιλιάς, ο Πεπίνος ο Βραχύς ξεκίνησε ένα φιλόδοξο πρόγραμμα επέκτασης της ισχύος του, αναμορφώνοντας τη νομοθεσία των Φράγκων και συνεχίζοντας τις θρησκευτικές μεταρρυθμίσεις του Βονιφάτιου. Υποστήριξε τον Στέφανο Β΄, ο οποίος βρισκόταν εκείνη την εποχή σε πόλεμο με τους Λομβαρδούς και έδωσε ως δωρεά μερικές πόλεις στον Πάπα, οι οποίες έμειναν γνωστές ως "Δωρεά του Πιπίνου". Οι δωρεές αυτές ήταν βάση για να δημιουργηθούν τα παπικά κράτη, κατά τον Μεσαίωνα. Η Βυζαντινή αυτοκρατορία ήθελε να έχει καλές σχέσεις μαζί του και του παραχώρησε τον τίτλο του πατρικίου. Στους επεκτατικούς πολέμους του, ο Πεπίνος απέσπασε τη Σεπτιμανία από το Χαλιφάτο των Ομεϋαδών και νίκησε τον Ουάιφερ με τα στρατεύματά του από τη Γασκώνη. Μετά τις νίκες αυτές οι Ακουιτανοί ευγενείς του δήλωσαν την υποταγή τους. Ο Πεπίνος ταλαιπωρήθηκε από τις συνεχείς εξεγέρσεις των Σαξόνων και των Βαυαρών, προχώρησε σε πολλές εκστρατείες στη Γερμανία αλλά η τελική υποταγή τους συντελέστηκε από τους διαδόχους του. Πέθανε το 768 και τον διαδέχθηκαν οι δύο γιοι του Καρλομάγνος και Καρλομάν Α΄. Παρ' όλο που ήταν πανίσχυρος και επιτυχημένος βασιλιάς, η φήμη του υπερκεράστηκε από τον πατέρα του και τους διαδόχους του. (el)
- Pipino la pli juna, ankaŭ Pipino la 3-a aŭ Pipino la Malalta (n. 714, m. 24-an de septembro 768 en Saint-Denis ĉe Parizo) estis majordomo franka, poste reĝo de la frankoj (751–768). Li estis filo de Karolo Martelo kaj patro de Karolo la Granda kun sia edzino Bertrada de Laon. (eo)
- Pipino el Breve (Jupille, cerca de Lieja (Bélgica), c. 714 - Saint-Denis, 24 de septiembre de 768), a veces llamado Pipino III, fue el hijo menor de Carlos Martel, y padre de Carlomagno.Sus cargos fueron: mayordomo de palacio de Neustria (741-751) con Borgoña y Provenza, mayordomo de palacio de Austrasia (747-751) y rey de los francos (751-768).[cita requerida] Fue el primer carolingio en convertirse en rey. La educación de Pipino se distinguió por la formación eclesiástica que recibió de los monjes de Saint-Denis. Sucediendo a su padre como mayordomo de palacio en el año 741, Pipino reinó sobre Francia conjuntamente con su hermano mayor Carlomán. Pipino gobernó en Neustria, Borgoña y Provenza, mientras que su hermano mayor Carlomán se estableció en Austrasia, Alemannia y Turingia. Los hermanos participaron activamente en la represión de las revueltas lideradas por los bávaros, aquitanos, sajones y alamanes en los primeros años de su reinado. En el año 743, pusieron fin al interregno franco eligiendo a Childerico III, que sería el último monarca merovingio, como rey nominal de los francos. Con una buena disposición hacia la Iglesia y el papado gracias a su educación eclesiástica, Pipino y Carlomán continuaron la labor de su padre apoyando a San Bonifacio en la reforma de la Iglesia franca y en la evangelización de los sajones. Después de que Carlomán, que era un hombre intensamente piadoso, se retirara a la vida religiosa en 747, Pipino se convirtió en el único gobernante de los francos. Reprimió una revuelta encabezada por su medio hermano Grifón y consiguió convertirse en el gobernante indiscutible de toda Francia. Abandonando las pretensiones, Pipino obligó a Childerico a ingresar en un monasterio y se hizo proclamar rey de los francos con el apoyo del papa Zacarías en el año 751. La decisión no fue apoyada por todos los miembros de la familia carolingia y Pipino tuvo que sofocar una revuelta liderada por el hijo de Carlomán, Drogo, y de nuevo por Grifón. Como rey, Pipino emprendió un ambicioso programa de expansión de su poder. Reformó la legislación de los francos y continuó las reformas eclesiásticas de Bonifacio. Pipino también intervino a favor del papado de Esteban II contra los lombardos en Italia. A mediados del verano de 754, Esteban II ungió de nuevo a Pipino, junto con sus dos hijos, Carlos y Carlomán. La ceremonia tuvo lugar en la iglesia de la abadía de St. Denis, cerca de París, y el Papa prohibió formalmente a los francos elegir como rey a alguien que no fuera de la raza sagrada de Pipino. También concedió a Pipino y a sus hijos el título de «patricio de Roma». Pipino pudo asegurarse varias ciudades, que luego entregó al Papa como parte de la Donación de Pipino. Esto constituyó la base jurídica de los Estados Pontificios en la Edad Media. Los bizantinos, deseosos de entablar buenas relaciones con el creciente poder del imperio franco, concedieron a Pipino el título de patricio. En guerras de expansión, Pipino conquistó la Septimania a los omeyas islámicos y sometió los reinos del sur derrotando repetidamente a Waiofar y a sus tropas gasconas, tras lo cual los señores gascones y aquitanos no vieron otra opción que jurar lealtad a los francos. Sin embargo, Pipino se vio afectado por las incesantes revueltas de los sajones y los bávaros. Hizo una campaña incansable en Germania, pero la subyugación final de estas tribus quedó en manos de sus sucesores. Pipino murió en 768 y le sucedieron sus hijos Carlomagno y Carlomán. Aunque es indudable que fue uno de los gobernantes más poderosos y exitosos de su época, el reinado de Pipino se ve eclipsado en gran medida por el de su hijo más famoso, Carlomagno. (es)
- Pepin Laburra (Jupille?, 715 - Saint-Denis, 768ko irailaren 24a), frankoen erregea izan zen, 751-768 bitartean, Karolingiar leinuko lehenbizikoa. (eu)
- Pépin III, dit « le Bref », né en 714 et mort le 24 septembre 768 à Saint-Denis, près de Paris, est roi des Francs de 751 à 768. Issu de la famille noble franque que l'on appellera les Pippinides, maires du palais de père en fils et véritables détenteurs du pouvoir sous les derniers Mérovingiens, il sera le premier maire du palais à être proclamé roi, en renvoyant au monastère le dernier roi mérovingien Childéric III, créant ainsi une dynastie, les Carolingiens. Il est le fils de Charles Martel et le père de Charlemagne. (fr)
- Ba é Pépin III, nó Pépin Gearr (Laidin: Pippinus Brevis Fraincis: Pépin le bref) Méara an Pháláis agus Diúc na bhFranc ón bhliain 741, agus Rí na bhFranc ó 751 go 768. Ba é Pépin athair Shéarlais Mhóir agus mac Shéarlais Mhartel. Rugadh é sa bhliain 715 in i mBardas Jupille-sur-Meuse (atá anois ina chuid de chathair Liège na Beilge. Fuair sé bás 24 Meán Fómhair 768 i Saint-Denis (i dtuaisceart Pháras). (ga)
- Pepin the Short (French: Pépin le Bref; c. 714 – 24 September 768), also called the Younger (German: Pippin der Jüngere), was King of the Franks from 751 until his death in 768. He was the first Carolingian to become king. The younger was the son of the Frankish prince Charles Martel and his wife Rotrude, Pepin's upbringing was distinguished by the ecclesiastical education he had received from the monks of St. Denis. Succeeding his father as the Mayor of the Palace in 741, Pepin reigned over Francia jointly with his elder brother Carloman. Pepin ruled in Neustria, Burgundy, and Provence, while his older brother Carloman established himself in Austrasia, Alemannia, and Thuringia. The brothers were active in suppressing revolts led by the Bavarians, Aquitanians, Saxons, and the Alemanni in the early years of their reign. In 743, they ended the Frankish interregnum by choosing Childeric III, who was to be the last Merovingian monarch, as figurehead king of the Franks. Being well disposed towards the church and papacy on account of their ecclesiastical upbringing, Pepin and Carloman continued their father's work in supporting Saint Boniface in reforming the Frankish church, and evangelizing the Saxons. After Carloman, who was an intensely pious man, retired to religious life in 747, Pepin became the sole ruler of the Franks. He suppressed a revolt led by his half-brother Grifo, and succeeded in becoming the undisputed master of all Francia. Giving up pretense, Pepin then forced Childeric into a monastery and had himself proclaimed king of the Franks with support of Pope Zachary in 751. The decision was not supported by all members of the Carolingian family and Pepin had to put down a revolt led by Carloman's son, Drogo, and again by Grifo. As king, Pepin embarked on an ambitious program to expand his power. He reformed the legislation of the Franks and continued the ecclesiastical reforms of Boniface. Pepin also intervened in favour of the papacy of Stephen II against the Lombards in Italy. In the midsummer of 754, Stephen II anointed Pepin afresh, together with his two sons, Charles and Carloman. The ceremony took place in the Abbey Church of St. Denis, near Paris, and the Pope formally forbade the Franks ever to elect as king anyone who was not of the sacred race of Pepin. He also bestowed upon Pepin and his sons the title of 'Patrician of Rome'. Pepin was able to secure several cities, which he then gave to the Pope as part of the Donation of Pepin. This formed the legal basis for the Papal States in the Middle Ages. The Byzantines, keen to make good relations with the growing power of the Frankish empire, gave Pepin the title of Patricius. In wars of expansion, Pepin conquered Septimania from the Islamic Umayyads, and subjugated the southern realms by repeatedly defeating Waiofar and his Gascon troops, after which the Gascon and Aquitanian lords saw no option but to pledge loyalty to the Franks. Pepin was, however, troubled by the relentless revolts of the Saxons and the Bavarians. He campaigned tirelessly in Germany, but the final subjugation of these tribes was left to his successors. Pepin died in 768 and was succeeded by his sons Charlemagne and Carloman. Although unquestionably one of the most powerful and successful rulers of his time, Pepin's reign is largely overshadowed by that of his more famous son, Charlemagne. (en)
- Pippin III (meninggal 24 September 768), yang disebut juga Pippin si Pendek (Pépin le Bref), Pippin si Muda (Pippin der Jüngere), atau Pippin yang Hebat, merupakan pertama (751–68) dari Kekaisaran Karoling. Pada tahun 741 ia dan saudaranya Karlmann menjadi ahli waris kepemimpinan ayahanda mereka, Karl Martell, sebagai mayordomo dan pemimpin de facto kerajaan selama masa peralihan pemerintahan (737–43). Setelah pengunduran diri Karlmann (747), Pippin mendapat izin Paus Zakarias untuk menggulingkan pemimpin Merovingia yang terakhir, Childerich III, dan mengambil takhtanya pada tahun (751). Ia dinamakan sama seperti kakeknya, Pippin II, sebagai pergantian nama kakeknya, Pippin I. Pippin meninggal pada tahun 768 dan digantikan oleh putranya Charlemagne dan Karlmann, yang tidak diragukan lagi merupakan salah satu penguasa terkuat dan sukses di zamannya, pemerintahan Pippin ini sebagian besar dibayangi oleh putranya yang lebih terkenal. (in)
- Pipino III detto il Breve (Jupille, 714 – Saint Denis, 24 settembre 768) è stato maggiordomo di palazzo di Neustria (741-751) e d'Austrasia (747-751), poi re dei Franchi (751-768). Fu il padre del futuro imperatore Carlo Magno. Venne incoronato re dei Franchi dal papa che, minacciato dall'avanzata dei Longobardi, ne aveva ottenuto la protezione e ricambiò l'aiuto ricevuto da Pipino il Breve con un'incoronazione formalmente illegittima. (it)
- 피피누스 3세 브레비스(Pippinus III Brevis 714년 1월 1일 – 768년 9월 24일)는 카롤링거 왕조 출신 프랑크 왕국의 군주였다. "브레비스"란 "키가 작다"는 뜻으로, 의역하여 "피피누스 단신왕"이라고도 한다. 741년부터는 네우스트리아와 부르군트의 궁재였고, 748년부터는 프랑크 왕국의 궁재였으며, 751년부터 프랑크 왕이었다. 그의 통치 때부터 통일 프랑크 왕국의 카롤링거 왕조가 시작된 것으로 본다. 카롤링이라는 이름은 피핀의 아들이자 768년 왕위를 이은 샤를마뉴의 이름을 딴 것이다. 카롤루스 마르텔루스의 아들이자 카롤루스 마그누스의 아버지이다. 743년 아버지 카롤루스 마르텔루스의 사후 네우스트리아와 부르군트, 프로방스 왕국의 궁재직을 물려받았으며, 궐위(闕位)되었던 왕위를 힐데리히 3세를 영입하여 추대했지만 실권은 피핀과 카를로만이 나눠서 차지하였다. 집권 초기 몇년간은 형 카를로만과 협력하여 바이에른, 아키텐, 작센 족, 알레만니 족을 공략하였다. 747년 형 카를로만과 748년 조카 드로고 2세를 폐출시키고 나머지 지역의 궁재직을 석권하였다. 751년에는 교황 자카리아를 설득, 명분을 얻어 메로빙거 왕조의 이름뿐인 왕이던 힐데리히 3세를 축출하고 프랑크 왕국의 왕이 되었다. 그의 대관식은 합법적이지 못했으므로 그는 자신의 즉위에 정당성을 부여하기 위해, 귀족들에 의한 선거의 방법과, 교회에서 세례 후 축성받는 두 가지 형태의 방법을 취했다. 그는 자신의 왕위를 정당화시켜주고 거기에 신의 권위까지 부여해준 교황의 호의에 보답해 756년 롬바르디족을 쫓아내고 그 지역을 교황에게 기증하였다. 원래 그 지역은 동로마 황제의 땅이었지만 그에게 반환하지 않고 교황에게 주었다. 국왕이 된 뒤에는 주교의 기독교 선교 정책을 적극 지지하여 호위단과 의식주를 적극 지원, 라인 강 동쪽 너머 게르만 족 부족에 대한 그리스도교 포교를 지원하는 한편, 교황과의 유대를 공고히 하였고, 롬바르디아 왕국 일부의 영지를 교황에게 바쳐 교황령의 기원을 마련하였다.(→피핀의 기증) 그는 아버지 카를 마르텔의 교회 육성 정책을 계승하였으며, 형 카를로만 1세에 이어 성 보니파시오의 후견인이 되었다. 그는 당대의 가장 강력하고 성공적인 통치자의 한 사람으로 기억된다. 즉위식 때 세례 요한의 세례를 본따 교황 또는 대주교, 주교의 세례를 받고 즉위하는 전통을 창설하였으며 이는 20세기 초까지 유럽 각국에 이어졌다. 그는 키가 상당히 작았다 하며 나폴레옹과 함께 프랑스와 독일사에서 종종 난쟁이, 왜소함의 상징으로 묘사되기도 한다. 또한 키가 180 cm 이상이었던 그의 장남 카를 대제와 비교되어 그의 키작음이 더욱 강조되기도 한다. 피핀 1세, 피핀 2세, 피핀 4세, 피핀 카를로만, 과 구분을 위해 청년 피핀(Pippin the Younger)으로도 부른다. 피핀은 클로비스 1세가 축성 세례를 받은 이후 프랑크 왕국의 군주들 중 다시 세례, 축성을 받은 임금으로 성 보니파시오(751)와 교황 스테파노 2세(754)가 기름부음 의식을 행하였다. (ko)
- Pepin Krótki zwany też Pepinem Małym, Pepinem Młodszym i Pepinem III, fr. Pepin le Bref (ur. 714 prawdopodobnie w koło Liège, zm. 24 września 768 w Saint-Denis) – król Franków od roku 751, majordom Neustrii i Burgundii (741–751) oraz Austrazji (747–751); majordom Childeryka III, ostatniego króla Franków z dynastii Merowingów. Był synem Karola Młota i Chrotrudy (Rotrudy) oraz ojcem Karola Wielkiego. (pl)
- ピピン3世（ピピン3せい、ドイツ語：Pippin III, 714年 - 768年9月24日）は、フランク王国の国王（在位：751年 - 768年）。アウストラシアの宮宰だったピピン1世（大ピピン）との対比で、「小ピピン（ドイツ語: Pippin der Jüngere）」とも呼ばれる。また、「ピピン短躯王（フランス語: Pépin le Bref、ペパン・ル・ブレフ）」とも呼ばれる。フランク王国宮宰カール・マルテルの子。はじめネウストリアの宮宰（在職：741年 - 751年）およびアウストラシアの宮宰（在職：747年 - 751年）であったが、メロヴィング朝のキルデリク3世を廃して自ら王位に即き、カロリング朝を開いた。 (ja)
- Pepino III, também conhecido como Pepino, o Breve ou Pepino, o Moço (ca. 714 – Saint-Denis, 24 de setembro de 768), foi o filho mais novo de Carlos Martel. Em 751, no século VIII, ele foi proclamado Rei dos Francos (oficialmente é o ano em que iniciou-se a soberania dos reis Francos sobre a Europa, que veio a ser denominada dinastia carolíngia), em ofício da Igreja Católica pelo papa Zacarias, reinado que se estendeu até sua morte em 768 (na história esta vem a ser a primeira investidura como soberano por determinação de um pontífice). Pepino foi o primeiro membro da Dinastia Carolíngia a se tornar rei. Filho do estadista franco Carlos Martel, a educação de Pepino foi particular devido o ensino eclesiástico que recebeu dos monges de Saint-Denis. Sucedendo seu pai como Prefeito do Palácio da Nêustria, em 741, Pepino governou a Frância em companhia de Carlomano, seu irmão mais velho. Pepino foi responsável por governar a Nêustria, Borgonha e Provença, enquanto seu irmão instalou-se na Austrásia, Alamânia e Turíngia. Os irmãos foram ativos na repressão de revoltas lideradas pelos bávaros, aquitanos, saxões e alamanos. Em 743, eles acabaram com o interregno franco, decidindo que Quilderico III seria o último monarca merovíngio da Frância. Sua proclamação pretensamente recriou assim o antigo Império Romano do Ocidente. Seu filho mais velho Carlos Magno, após sua morte, assumiu o trono e expande seu domínio e influência, consolidando a dinastia Carolíngia que, pelos séculos seguintes, foi a soberana na Europa. Nasceu ca. 714 em Jupille, próximo a Liège, no que hoje é a Bélgica, onde a dinastia carolíngia se originou. Aquele território era então parte do reino da Austrásia. O seu pai foi Carlos Martel, prefeito do palácio e duque dos francos, e a sua mãe foi Rotruda de Tréveris. Ele foi prefeito do palácio de 741–751 e depois rei dos francos de 751–768. (pt)
- Pepijn (of Pippijn) (Jupille-sur-Meuse, 714 – Saint-Denis, 24 september 768), de Korte of de Jongere genaamd, was vanaf 741 hofmeier en vanaf 751 tot zijn dood de eerste koning der Franken uit het Karolingische huis. (nl)
- Пипи́н Коро́ткий (лат. Pippinus Brevis, фр. Pépin le Bref; 714, — 24 сентября 768, Сен-Дени) — майордом франков (Пипин III) в 741—751 годах, а затем первый король франков из династии Каролингов. Младший сын Карла Мартелла и Ротруды; отец Карла Великого. (ru)
- Pippin den lille, även Pippin den yngre eller Pippin III (fr. Pépin le bref), född cirka 715, död 24 september 768, var en frankisk kung, son till Karl Martell och Chrotrudis och sedermera far till den framtida kejsar Karl den store. Han var även den första av karolingiska ätten att bli kung. Pippin blev ensam härskare över Francia när hans bror blev munk efter deras fars död. (sv)
- Піпін ІІІ Короткий (фр. Pépin le Bref; 714 — 24 вересня 768) — король франків із династії Каролінгів, батько Карла I Великого. У 741 році Піпін із братом Карломаном успадкували від батька Карла Мартела мажордомство, що в ті часи означало фактичне правління франками. Піпін, заручившись згодою папи Захарія, повалив останнього короля з династії Меровінгів, і з 751 року посів трон. Піпіна Короткого називали також Піпіном III, оскільки його діда й діда його діда теж звали Піпіном: Піпін Герстальський та Піпін Ланденський, відповідно. Відомий також «дар Піпіна» — коли 756 року франкський король Піпін III звільнив Равенну від лангобардів та допоміг Папі Римському стати світським правителем держави в серединній Італії, що містила Рим. У політичному відношенні Папа перебував під захистом франкських королів. (uk)
- 矮子丕平（法語：Pépin le Bref，714年－768年9月24日），又称丕平三世（Pépin III）、矮子丕平。丕平是加洛林王朝的创建者，751年，在教宗和法蘭克貴族的支持下，推翻墨洛溫王朝，成為法兰克国王，在位時間為751至768年。 矮子丕平（Pépin le Bref）一称出现在后期史书中，应该是因为他身材矮小，因Bref在当时法语实意为court小之意。不過現在歷史學家說可能是一個錯譯，真正的意思是「小丕平」丶「年輕丕平」。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- بيبان الثالث يـُلقب بالقصير (28 نوفمبر 714 - سان دوني، 24 سبتمبر 768) كان عمدة قصر نوستريا (741-751)، وقصر أوستراسيا (747-751)، ثم ملكاً للفرنجة من عام 752 حتى عام 768، ابن شارل مارتل . وهو والد وشارلمان. (ar)
- Pipí I el Breu (714-768), majordom de palau de Nèustria (741-751) i Austràsia (747-751) i rei dels francs (751-768), el primer de la dinastia Carolíngia. (ca)
- Pipin III. Krátký také Pipin Mladší (714 Lutych – 24. září 768 Saint-Denis) byl v letech 751–768 první francký král z rodu Karlovců. Byl synem merovejského majordoma Karla Martela a otcem císaře Karla Velikého. (cs)
- Pippin der Jüngere, genannt auch Pippin III., Pippin der Kurze und Pippin der Kleine französisch: Pépin Le Bref (* 714; † 24. September 768 in Saint-Denis bei Paris) war ein fränkischer Hausmeier aus dem Geschlecht der Karolinger und seit 751 König der Franken. Er war ein Sohn Karl Martells und der Vater Karls des Großen. (de)
- Pipino la pli juna, ankaŭ Pipino la 3-a aŭ Pipino la Malalta (n. 714, m. 24-an de septembro 768 en Saint-Denis ĉe Parizo) estis majordomo franka, poste reĝo de la frankoj (751–768). Li estis filo de Karolo Martelo kaj patro de Karolo la Granda kun sia edzino Bertrada de Laon. (eo)
- Pepin Laburra (Jupille?, 715 - Saint-Denis, 768ko irailaren 24a), frankoen erregea izan zen, 751-768 bitartean, Karolingiar leinuko lehenbizikoa. (eu)
- Pépin III, dit « le Bref », né en 714 et mort le 24 septembre 768 à Saint-Denis, près de Paris, est roi des Francs de 751 à 768. Issu de la famille noble franque que l'on appellera les Pippinides, maires du palais de père en fils et véritables détenteurs du pouvoir sous les derniers Mérovingiens, il sera le premier maire du palais à être proclamé roi, en renvoyant au monastère le dernier roi mérovingien Childéric III, créant ainsi une dynastie, les Carolingiens. Il est le fils de Charles Martel et le père de Charlemagne. (fr)
- Ba é Pépin III, nó Pépin Gearr (Laidin: Pippinus Brevis Fraincis: Pépin le bref) Méara an Pháláis agus Diúc na bhFranc ón bhliain 741, agus Rí na bhFranc ó 751 go 768. Ba é Pépin athair Shéarlais Mhóir agus mac Shéarlais Mhartel. Rugadh é sa bhliain 715 in i mBardas Jupille-sur-Meuse (atá anois ina chuid de chathair Liège na Beilge. Fuair sé bás 24 Meán Fómhair 768 i Saint-Denis (i dtuaisceart Pháras). (ga)
- Pipino III detto il Breve (Jupille, 714 – Saint Denis, 24 settembre 768) è stato maggiordomo di palazzo di Neustria (741-751) e d'Austrasia (747-751), poi re dei Franchi (751-768). Fu il padre del futuro imperatore Carlo Magno. Venne incoronato re dei Franchi dal papa che, minacciato dall'avanzata dei Longobardi, ne aveva ottenuto la protezione e ricambiò l'aiuto ricevuto da Pipino il Breve con un'incoronazione formalmente illegittima. (it)
- Pepin Krótki zwany też Pepinem Małym, Pepinem Młodszym i Pepinem III, fr. Pepin le Bref (ur. 714 prawdopodobnie w koło Liège, zm. 24 września 768 w Saint-Denis) – król Franków od roku 751, majordom Neustrii i Burgundii (741–751) oraz Austrazji (747–751); majordom Childeryka III, ostatniego króla Franków z dynastii Merowingów. Był synem Karola Młota i Chrotrudy (Rotrudy) oraz ojcem Karola Wielkiego. (pl)
- ピピン3世（ピピン3せい、ドイツ語：Pippin III, 714年 - 768年9月24日）は、フランク王国の国王（在位：751年 - 768年）。アウストラシアの宮宰だったピピン1世（大ピピン）との対比で、「小ピピン（ドイツ語: Pippin der Jüngere）」とも呼ばれる。また、「ピピン短躯王（フランス語: Pépin le Bref、ペパン・ル・ブレフ）」とも呼ばれる。フランク王国宮宰カール・マルテルの子。はじめネウストリアの宮宰（在職：741年 - 751年）およびアウストラシアの宮宰（在職：747年 - 751年）であったが、メロヴィング朝のキルデリク3世を廃して自ら王位に即き、カロリング朝を開いた。 (ja)
- Pepijn (of Pippijn) (Jupille-sur-Meuse, 714 – Saint-Denis, 24 september 768), de Korte of de Jongere genaamd, was vanaf 741 hofmeier en vanaf 751 tot zijn dood de eerste koning der Franken uit het Karolingische huis. (nl)
- Пипи́н Коро́ткий (лат. Pippinus Brevis, фр. Pépin le Bref; 714, — 24 сентября 768, Сен-Дени) — майордом франков (Пипин III) в 741—751 годах, а затем первый король франков из династии Каролингов. Младший сын Карла Мартелла и Ротруды; отец Карла Великого. (ru)
- Pippin den lille, även Pippin den yngre eller Pippin III (fr. Pépin le bref), född cirka 715, död 24 september 768, var en frankisk kung, son till Karl Martell och Chrotrudis och sedermera far till den framtida kejsar Karl den store. Han var även den första av karolingiska ätten att bli kung. Pippin blev ensam härskare över Francia när hans bror blev munk efter deras fars död. (sv)
- 矮子丕平（法語：Pépin le Bref，714年－768年9月24日），又称丕平三世（Pépin III）、矮子丕平。丕平是加洛林王朝的创建者，751年，在教宗和法蘭克貴族的支持下，推翻墨洛溫王朝，成為法兰克国王，在位時間為751至768年。 矮子丕平（Pépin le Bref）一称出现在后期史书中，应该是因为他身材矮小，因Bref在当时法语实意为court小之意。不過現在歷史學家說可能是一個錯譯，真正的意思是「小丕平」丶「年輕丕平」。 (zh)
- Ο Πιπίνος ο Βραχύς (γαλλικά: Pepin le Bref, περί το 714 – 24 Σεπτεμβρίου 768) μέλος του Οίκου των Καρολιδών ήταν Βασιλιάς των Φράγκων (751 - 768).. Ήταν πατέρας του μεγάλου βασιλιά Καρλομάγνου και ο πρώτος Καρολίδης που έγινε βασιλιάς των Φράγκων. Ήταν γιος του Καρόλου Μαρτέλου, δούκα των Φράγκων και της συζύγου του, Ροτρούδης του Εσμπαί (690 – 724). Ο Πιπίνος ο Βραχύς ανατράφηκε στη Βασιλική Σαιν-Ντενί, όπου δέχθηκε σημαντική εκκλησιαστική παιδεία από τους μοναχούς. Διαδεχόμενος τον πατέρα του ως Μαγιορδόμος των ανακτόρων (741), εξουσίαζε τη Φραγκία μαζί με τον μεγαλύτερο αδελφό του Καρλομάν. Ο Πεπίνος διοικούσε τη Νευστρία, τη Βουργουνδία και την Προβηγκία, ο μεγαλύτερος αδελφός του, Καρλομάν, διοικούσε την Αυστρασία, την Αλαμανία και τη Θουριγγία. Τα αδέλφια, στα πρώτα χρόνια της βασιλ (el)
- Pipino el Breve (Jupille, cerca de Lieja (Bélgica), c. 714 - Saint-Denis, 24 de septiembre de 768), a veces llamado Pipino III, fue el hijo menor de Carlos Martel, y padre de Carlomagno.Sus cargos fueron: mayordomo de palacio de Neustria (741-751) con Borgoña y Provenza, mayordomo de palacio de Austrasia (747-751) y rey de los francos (751-768).[cita requerida] Fue el primer carolingio en convertirse en rey. (es)
- Pepin the Short (French: Pépin le Bref; c. 714 – 24 September 768), also called the Younger (German: Pippin der Jüngere), was King of the Franks from 751 until his death in 768. He was the first Carolingian to become king. Pepin died in 768 and was succeeded by his sons Charlemagne and Carloman. Although unquestionably one of the most powerful and successful rulers of his time, Pepin's reign is largely overshadowed by that of his more famous son, Charlemagne. (en)
- Pippin III (meninggal 24 September 768), yang disebut juga Pippin si Pendek (Pépin le Bref), Pippin si Muda (Pippin der Jüngere), atau Pippin yang Hebat, merupakan pertama (751–68) dari Kekaisaran Karoling. Pada tahun 741 ia dan saudaranya Karlmann menjadi ahli waris kepemimpinan ayahanda mereka, Karl Martell, sebagai mayordomo dan pemimpin de facto kerajaan selama masa peralihan pemerintahan (737–43). Setelah pengunduran diri Karlmann (747), Pippin mendapat izin Paus Zakarias untuk menggulingkan pemimpin Merovingia yang terakhir, Childerich III, dan mengambil takhtanya pada tahun (751). Ia dinamakan sama seperti kakeknya, Pippin II, sebagai pergantian nama kakeknya, Pippin I. (in)
- 피피누스 3세 브레비스(Pippinus III Brevis 714년 1월 1일 – 768년 9월 24일)는 카롤링거 왕조 출신 프랑크 왕국의 군주였다. "브레비스"란 "키가 작다"는 뜻으로, 의역하여 "피피누스 단신왕"이라고도 한다. 741년부터는 네우스트리아와 부르군트의 궁재였고, 748년부터는 프랑크 왕국의 궁재였으며, 751년부터 프랑크 왕이었다. 그의 통치 때부터 통일 프랑크 왕국의 카롤링거 왕조가 시작된 것으로 본다. 카롤링이라는 이름은 피핀의 아들이자 768년 왕위를 이은 샤를마뉴의 이름을 딴 것이다. 카롤루스 마르텔루스의 아들이자 카롤루스 마그누스의 아버지이다. 국왕이 된 뒤에는 주교의 기독교 선교 정책을 적극 지지하여 호위단과 의식주를 적극 지원, 라인 강 동쪽 너머 게르만 족 부족에 대한 그리스도교 포교를 지원하는 한편, 교황과의 유대를 공고히 하였고, 롬바르디아 왕국 일부의 영지를 교황에게 바쳐 교황령의 기원을 마련하였다.(→피핀의 기증) (ko)
- Pepino III, também conhecido como Pepino, o Breve ou Pepino, o Moço (ca. 714 – Saint-Denis, 24 de setembro de 768), foi o filho mais novo de Carlos Martel. Em 751, no século VIII, ele foi proclamado Rei dos Francos (oficialmente é o ano em que iniciou-se a soberania dos reis Francos sobre a Europa, que veio a ser denominada dinastia carolíngia), em ofício da Igreja Católica pelo papa Zacarias, reinado que se estendeu até sua morte em 768 (na história esta vem a ser a primeira investidura como soberano por determinação de um pontífice). Pepino foi o primeiro membro da Dinastia Carolíngia a se tornar rei. (pt)
- Піпін ІІІ Короткий (фр. Pépin le Bref; 714 — 24 вересня 768) — король франків із династії Каролінгів, батько Карла I Великого. У 741 році Піпін із братом Карломаном успадкували від батька Карла Мартела мажордомство, що в ті часи означало фактичне правління франками. Піпін, заручившись згодою папи Захарія, повалив останнього короля з династії Меровінгів, і з 751 року посів трон. Піпіна Короткого називали також Піпіном III, оскільки його діда й діда його діда теж звали Піпіном: Піпін Герстальський та Піпін Ланденський, відповідно. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
