| dbo:abstract
|
- Dins de la cultura de l'antiga Grècia i la Magna Grècia, un pínax (πίναξ) (en plural pínakes - πίνακες), o «taula», és una tauleta votiva de fusta pintada, terracota, marbre o bronze, que es feia servir com a objecte votiu, dipositat en un santuari, o com a article commemoratiu, tot fixant-lo dins d'una cambra mortuòria. En la vida quotidiana, pínax també podia indicar una tauleta per a escriure, recoberta amb cera. En un context cristià, les icones («imatges») pintades són pínakes. En el teatre de l'antiga Grècia, eren imatges acolorides, ja sigui tallades en pedra o fusta, o fins i tot fabricades amb tela, que es penjaven com a fons a les escenes. Els pínakes de marbre s'esculpien individualment, mentre que els de terracota es realitzaven en motlles, i els de bronze podien crear-se en forma repetitiva a partir d'un model al qual se li prenia un motlle de cera i resina, seguint la tècnica anomenada model a la cera perduda. A Locri, s'hi han recuperat milers de pínakes acuradament sepultats que, majoritàriament, van pertànyer als santuaris de Persèfone o d'Afrodita. L'arquitecte romà Vitruvi esmenta la presència de pínakes a les cel·les dels temples, i fins i tot com a possessió de les persones. Aquestes col·leccions s'anomenaven pinacoteques, que actualment és el terme modern per designar un museu d'art, com per exemple l'Alte Pinakothek de Munic. Cal·límac de Cirene, poeta i curador de la Biblioteca d'Alexandria, va confeccionar una mena d'índex o «mapa pictòric» del contingut de la biblioteca, el qual va anomenar Pínakes. Els pínakes són un tret característic de les col·leccions clàssiques pertanyents als museus més extensos. (ca)
- Einen Pinax, Mehrzahl Pinakes (von altgriechisch πίναξ pínax, deutsch ‚Brett, bemalte oder beschriebene [Holz-]Tafel, Gemälde, Bild‘, lateinisch tabula picta) nannte man im antiken Griechenland eine Tafel aus Holz, gebranntem Ton, Marmor oder Bronze. Sie konnten als Votive für Gottheiten in Heiligtümern dargebracht oder aufgehängt werden wie etwa die korinthischen Pinakes von Penteskouphia oder der Ninnion-Pinax aus Eleusis. Die Pitsa-Tafeln sind aus Holz und waren Nymphen in einer Höhle geweiht. Auch für Votivreliefs aus Ton wird der Begriff verwendet, etwa die unteritalischen (Locri). Tafelbilder aus Ton wurden auch häufig mit Nägeln an den Wänden von Grabgebäuden befestigt. Die bekannten Exemplare stammen aus dem 7. bis 4. Jahrhundert v. Chr. und sind meist 30 bis 65 cm hoch. Mit der Darstellung von Prothesis (Aufbahrung) und (Grabprozession) dienten sie als Dekoration von Grabmonumenten, etwa die Grabtafeln des Exekias. Nach Vitruv nannte man Tempelräume, aber auch Räume von Privatpersonen, in denen Pinakes aufbewahrt wurden, Pinakothek (πινακοθήκη). Später wurde diese Bezeichnung nördlich der Alpen für Gemäldegalerien verwendet. Pinakes sind unter anderem im Nationalmuseum in Athen, in der Antikensammlung der Berliner Museen, im Louvre in Paris, im Museo Nazionale della Magna Grecia in Reggio Calabria und im Kunsthistorischen Museum in Wien zu sehen. (de)
- Dentro de la cultura de la Antigua Grecia y Magna Grecia, un pínax (en griego πίναξ "tabla", plural pínakes πίνακες) es una tablilla votiva de madera pintada, terracota, mármol o bronce, que se utilizaba como objeto votivo, depositado en un santuario, o como artículo conmemorativo, fijándolo dentro de una cámara mortuoria. En la vida cotidiana, pínax también podía indicar una tablilla para escribir cubierta en cera. En un contexto cristiano, los iconos («imágenes») pintados son pínakes. En el teatro de la Antigua Grecia, eran imágenes coloridas, ya sea talladas en piedra o madera, o incluso fabricadas con tela, que se colgaban como fondo en las escenas. Los pínakes de mármol se esculpían individualmente, mientras que los de terracota se realizaban en moldes, y los de bronce podían crearse en forma repetitiva a partir de un modelo al que se le tomaba un molde de cera y resina, siguiendo la técnica denominada moldeo a la cera perdida. En Locri se han recuperado miles de pínakes cuidadosamente sepultados que, en su mayoría, pertenecieron a los santuarios de Perséfone o al de Afrodita. El arquitecto romano Vitruvio menciona la presencia de pínakes en las cellas de los templos, e incluso como posesión de las personas. Estas colecciones se denominaban una pinakotheka, que actualmente es el término para designar a un museo de arte. Calímaco, poeta y curador de la Biblioteca de Alejandría, confeccionó una especie de índice o «mapa pictórico» del contenido de la biblioteca, al que llamó . Las pínakes son un rasgo característico de las colecciones clásicas pertenecientes a los museos más extensos. (es)
- In the modern study of the culture of ancient Greece and Magna Graecia, a pinax (πίναξ) (plural pinakes - πίνακες), meaning "board", is a votive tablet of painted wood, or terracotta, marble or bronze relief that served as a votive object deposited in a sanctuary or as a memorial affixed within a burial chamber. Such pinakes feature in the classical collections of most comprehensive museums. In the Third and Fourth Style of ancient Roman mural painting, a pinax was a painted framed picture usually in the main zone of the wall surface. (en)
- Dans l'étude de la culture de la Grèce antique et de la Grande-Grèce, pinax (πίναξ) (« pinakes » au pluriel - πίνακες) ou « tableau », désigne une tablette votive en bois peint ou en terre cuite, marbre ou relief en bronze, qui servait comme un offrande votive déposée dans une réserve ou dans une chambre funéraire. Le Catalogue de la bibliothèque d'Alexandrie était également appelé « Pinakes ». À Locri, dans le sud de l'Italie, des milliers de pinakes soigneusement enfouis ont été récupérés, la plupart d'entre eux du sanctuaire de Perséphone ou de celui d'Aphrodite. Un autre grand groupe de plus de 1000 pinakes trouvés sur le site de Penteskouphia. Ils sont pour la plupart dans le « Antikensammlung Berlin », avec quelques-uns à Corinthe et au Louvre. En plus des scènes religieuses habituelles, certaines d'entre elles montrent des représentations de potiers au travail. Berlin dispose également d'un petit groupe de fragments du cimetière Kerameikos à Athènes, beaucoup ayant été réalisés par le peintre Exékias. (fr)
- Un pinax, al plurale pinakes, (in greco πίναξ, plurale πίνακες) è, nell'uso dell'archeologia moderna, una tavoletta votiva in legno dipinto o un bassorilievo in terracotta, marmo o bronzo generalmente appeso sulle pareti dei santuari o sugli alberi sacri nell'antica Grecia. Originariamente il termine indicava genericamente una tavola o quadretto dalla superficie piatta, in particolare una Tavoletta cerata usata per scrivere. Per estensione il termine è andato ad indicare le immagini votive appese nei santuari. (it)
- Pinaks (gr. πίναξ pinax, lm. gr. πῐ́νᾰκες pinakes) – tabliczka wotywna w starożytnej Grecji. (pl)
- Пінака (грец. πίναξ) — у Стародавній Греції розмальовані таблички (картини) з дерева, обпаленої глини, мармуру, теракоти чи бронзи. Пінаки підносилися в дар богам як вотивні предмети, прикріплялися до стін гробниць, а також використовувалися як мальовничі декорації у давньогрецькому театрі, як дошка для проведення розрахунків. Пінаки також отримували геліасти. За свідченням Вітрувія, приміщення в храмах і житлових будинках, де зберігалися пінаки, називалися аж до періоду пізньої античності пінакотеками. Відома пінакотека Афінського арополя, ліворуч від Пропілей, яка дотепер не збереглася. Пізніше термін «пінакотека» став використовуватися для картинних галерей, зокрема Стара пінакотека в Мюнхені. Давньогрецькі пінаки перебувають в експозиціях багатьох музеїв, серед яких Національний археологічний музей в Афінах, Музей історії мистецтв у Відні та Берлінське античне зібрання. Найвідоміші екземпляри датовані 8-7 століттями до н. е. Вони сягають висоти від 30 до 65 см. Розпис пінак робили відомі давньогрецькі вазописці, наприклад, Ексекій. Найбільша кількість пінак виявлена археологами у храмі Посейдона у стародавній , що поблизу Коринфа. Ці пінаки чи не єдине вірогідне історичне джерело про процес та окремі операції виготовлення та декорування давньогрецької кераміки. (uk)
- Пи́нака, пи́нак (др.-греч. πίναξ — дощечка для записей, писчая табличка) — в Древней Греции таблички из дерева, обожжённой глины, мрамора или бронзы. Они преподносились в дар богам (вотивный предмет), а также использовались для записей. Пинаки также прикреплялись к стенам гробниц. По свидетельству Витрувия помещения в храмах и в жилых домах, где хранились пинаки, назывались вплоть до периода поздней античности пинакотеками. Позднее термин «пинакотека» стал использоваться для картинных галерей. Пинаки находятся в экспозициях многих музеев, например, Национального археологического музея в Афинах, Музея истории искусств в Вене и Античного собрания в Берлине. Наиболее известные экземпляры относятся к VIII и VII вв. до н. э. и в высоту составляют от 30 до 65 см. Росписью пинак занимались известные , например, Эксекий. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- In the modern study of the culture of ancient Greece and Magna Graecia, a pinax (πίναξ) (plural pinakes - πίνακες), meaning "board", is a votive tablet of painted wood, or terracotta, marble or bronze relief that served as a votive object deposited in a sanctuary or as a memorial affixed within a burial chamber. Such pinakes feature in the classical collections of most comprehensive museums. In the Third and Fourth Style of ancient Roman mural painting, a pinax was a painted framed picture usually in the main zone of the wall surface. (en)
- Un pinax, al plurale pinakes, (in greco πίναξ, plurale πίνακες) è, nell'uso dell'archeologia moderna, una tavoletta votiva in legno dipinto o un bassorilievo in terracotta, marmo o bronzo generalmente appeso sulle pareti dei santuari o sugli alberi sacri nell'antica Grecia. Originariamente il termine indicava genericamente una tavola o quadretto dalla superficie piatta, in particolare una Tavoletta cerata usata per scrivere. Per estensione il termine è andato ad indicare le immagini votive appese nei santuari. (it)
- Pinaks (gr. πίναξ pinax, lm. gr. πῐ́νᾰκες pinakes) – tabliczka wotywna w starożytnej Grecji. (pl)
- Dins de la cultura de l'antiga Grècia i la Magna Grècia, un pínax (πίναξ) (en plural pínakes - πίνακες), o «taula», és una tauleta votiva de fusta pintada, terracota, marbre o bronze, que es feia servir com a objecte votiu, dipositat en un santuari, o com a article commemoratiu, tot fixant-lo dins d'una cambra mortuòria. En la vida quotidiana, pínax també podia indicar una tauleta per a escriure, recoberta amb cera. En un context cristià, les icones («imatges») pintades són pínakes. En el teatre de l'antiga Grècia, eren imatges acolorides, ja sigui tallades en pedra o fusta, o fins i tot fabricades amb tela, que es penjaven com a fons a les escenes. (ca)
- Dentro de la cultura de la Antigua Grecia y Magna Grecia, un pínax (en griego πίναξ "tabla", plural pínakes πίνακες) es una tablilla votiva de madera pintada, terracota, mármol o bronce, que se utilizaba como objeto votivo, depositado en un santuario, o como artículo conmemorativo, fijándolo dentro de una cámara mortuoria. En la vida cotidiana, pínax también podía indicar una tablilla para escribir cubierta en cera. En un contexto cristiano, los iconos («imágenes») pintados son pínakes. En el teatro de la Antigua Grecia, eran imágenes coloridas, ya sea talladas en piedra o madera, o incluso fabricadas con tela, que se colgaban como fondo en las escenas. (es)
- Einen Pinax, Mehrzahl Pinakes (von altgriechisch πίναξ pínax, deutsch ‚Brett, bemalte oder beschriebene [Holz-]Tafel, Gemälde, Bild‘, lateinisch tabula picta) nannte man im antiken Griechenland eine Tafel aus Holz, gebranntem Ton, Marmor oder Bronze. Mit der Darstellung von Prothesis (Aufbahrung) und (Grabprozession) dienten sie als Dekoration von Grabmonumenten, etwa die Grabtafeln des Exekias. (de)
- Dans l'étude de la culture de la Grèce antique et de la Grande-Grèce, pinax (πίναξ) (« pinakes » au pluriel - πίνακες) ou « tableau », désigne une tablette votive en bois peint ou en terre cuite, marbre ou relief en bronze, qui servait comme un offrande votive déposée dans une réserve ou dans une chambre funéraire. Le Catalogue de la bibliothèque d'Alexandrie était également appelé « Pinakes ». (fr)
- Пи́нака, пи́нак (др.-греч. πίναξ — дощечка для записей, писчая табличка) — в Древней Греции таблички из дерева, обожжённой глины, мрамора или бронзы. Они преподносились в дар богам (вотивный предмет), а также использовались для записей. Пинаки также прикреплялись к стенам гробниц. По свидетельству Витрувия помещения в храмах и в жилых домах, где хранились пинаки, назывались вплоть до периода поздней античности пинакотеками. Позднее термин «пинакотека» стал использоваться для картинных галерей. (ru)
- Пінака (грец. πίναξ) — у Стародавній Греції розмальовані таблички (картини) з дерева, обпаленої глини, мармуру, теракоти чи бронзи. Пінаки підносилися в дар богам як вотивні предмети, прикріплялися до стін гробниць, а також використовувалися як мальовничі декорації у давньогрецькому театрі, як дошка для проведення розрахунків. Пінаки також отримували геліасти. (uk)
|
