| dbo:abstract
|
- الواحدية أو الجِبْتِيَّة هي الاعتقاد أن الكون (أو الطبيعة) والله (أو الألوهية) حقيقة واحدة.الواحدية هي الترجمة للمصطلح اليوناني “Pantheism” والتي تعني «الكل هو الله». إذا، الواحدية ترمز إلى فكرة «الله» كعملية مرتبطة بالكون. تعددت مذاهب الواحدية فمنها الواحدية المادية، والواحدية الروحية. إلا أن الأفكار المشتركة في كل المذاهب تنظر للعالم ككل واحد، مع نظرة توقير له وتقديس للكون والطبيعة. (ar)
- El panteisme (en grec: pan, "tot" i theos, "déu": literalment "Déu és tot" i "tot és Déu") és una doctrina filosòfica segons la qual l'Univers, la naturalesa i Déu són equivalents. La llei natural, l'existència i l'univers (la suma de tot el que va ser, és i serà) es representa per mitjà del concepte teològic de "Déu". El panteisme és la creença que el món i Déu són el mateix, és més una creença filosòfica que religiosa. El panenteisme, per la seva banda, és la creença que cada criatura és un aspecte o una manifestació de Déu, que és concebut com l'actor diví que ocupa alhora els innombrables papers d'humans, animals, plantes, estrelles i forces de la naturalesa. Alguns filòsofs que han presentat aquesta visió de Déu serien Spinoza, Nicolau de Cusa o Pierre Charron. El panteisme és incompatible amb la creença en un Déu personal, és per això que per a alguns sigui una expressió de l'ateisme. No obstant això també aporta un nexe d'unió entre diferents religions, per exemple hi ha poca diferència entre aquesta visió o el Déu cristià omnipresent, o el qual per als budistes "l'un és el tot". (ca)
- Panteismus nebo pantheismus (řec. πάν (pan) = vše a θεός (theos) = bůh) je filosofický či světový názor, založený na přesvědčení, že všechno, co jest, tvoří jeden celek, který je božské povahy. Podle toho, jak se tato povaha chápe, může být panteismus blízký spíše náboženství, anebo naopak ateismu.[zdroj?!] Slovo panteismus má sice stejný původ jako slovo pantheon (soubor bohů, uctívaných v nějaké kultuře), obsahově s ním však nesouvisí. (cs)
- Der Ausdruck Pantheismus oder Pantheïsmus (von altgriechisch πᾶν pān „alles“ sowie θεός theós „Gott“) bezeichnet religionsphilosophische Lehren, in denen die Allheit des Seins an Stelle des Gottesbegriff steht. Je nach Wortwahl wird die Natur, der Kosmos, die Welt, mit dem Begriff „Gott“ gleichgesetzt. Es ist kein persönlicher bzw. personifizierter Gott vorhanden. Die Allheit des Seins benötigt gewissermaßen keinen Schöpfer, sondern ist in sich vollkommen als das Göttliche zu betrachten. Gegenüber den dualistischen Denkweisen und insbesondere gegenüber der jüdisch-christlichen Schöpfungstheologie werden in pantheistischen Denkweisen die Natur und deren wissenschaftlich beobachtbare Wesentlichkeiten nicht als getrennt von Göttlichkeit betrachtet, vielmehr ist die Natur immanent göttlich. Als Sammelname für eine Vielzahl von Erscheinungsformen ist „Pantheismus“ in historischer wie systematischer Hinsicht ein unscharfer Begriff: Je nach Ausprägung berührt sich der Pantheismus mit dem Atheismus und Materialismus, dem Akosmismus und der Mystik, dem Panentheismus, dem Panpsychismus oder dem Monismus. Während im Pantheismus die Allheit des Seins das Göttliche ist, geht der Panentheismus davon aus, dass die Allheit des Seins aus Gott hervorgeht und Gott der Welt innewohnt, aber größer als die Welt sei. Der vonseiten der Theologie häufig vorgebrachte Einwand, dass der Pantheismus (deutsch auch „Allgottlehre“) identisch mit dem Atheismus sei, ist in dem Sinne gerechtfertigt, dass kein von der Welt verschiedener Gott angenommen wird; es ist jedoch je nach Ausprägung nicht immer so, dass überhaupt kein Gott bzw. göttliches Prinzip angenommen wird. Die Materie soll im Pantheismus nicht auf das menschliche Konzept von Gott reduziert werden. Der Begriff der Göttlichkeit wird vielmehr oft verwendet um die emotional spirituelle Mächtigkeit der tiefgründigen Erfahrung im Umgang mit der untrennbar tiefverbundenen Einheit mit aller Materie zu unterstreichen. (de)
- Πανθεϊσμός είναι η πεποίθηση κατά την οποία η φύση και ο Θεός είναι ένα και συμπερασματικά ο κόσμος είναι θείος. Αυτοί που θέτουν ως αίτημα ότι η Αρχή του σύμπαντος είναι υπερβατική και διαχωρισμένη από τον σύμπαν, θεωρούν ότι ο πανθεϊσμός είναι αθεϊσμός. Έτσι, πολλοί Χριστιανοί θεολόγοι και φιλόσοφοι θεωρούν ότι ο Ινδουισμός και ο Βουδισμός, καθώς επίσης και η φιλοσοφία του Σπινόζα, είναι αθεϊστικές. Στο φιλοσοφικό πεδίο ο πανθεϊσμός είναι δοξασία που ταυτίζει τον θεό με τον κόσμο. Δέχεται δηλαδή ότι ο θεός είναι το μόνο πραγματικό ον και ο κόσμος το φανέρωμά του, η απορροή ή η εκπόρευσή του και πρωτοχρησιμοποιήθηκε από τον Άγγλο . Στα νεώτερα χρόνια πήρε συστηματική και αυστηρά λογική μορφή από τον Σπινόζα που θεωρούσε τον θεό σαν μια απόλυτη και αιώνια ουσία, που είναι η αιτία όλου του κόσμου. (el)
- Panteismo, aŭ tutdiismo, estas doktrino laŭ kiu ĉiuj korpoj en la naturo estas partoj de Dio kaj konsistigas, kune, Dion mem. Laŭ tio, Dio ne estas tute individua estulo aŭ Li estus la rezultanto de ĉiuj fortoj kaj intelektoj de la universo kunigitaj. Estas pluraj formoj de panteismo, kelkaj estas dubsencaj kaj egalas al ia ateismo: Spinozo. Ĉefaj panteismaj doktrinoj kaj pensuloj: (eo)
- Panteismoa errealitate osoa batasun moduan azaltzen dela eta dena Jainkoa dela baieztatzen dituen jarrera filosofiko eta erlijiosoa da. Panteismoak ez du Jainkoa bezalako zerizan bat irudikatzen, baizik eta lege naturala, existentzia eta unibertsoa (izan zen, den eta izango den guztiaren batura) erlijioek «Jainkoa» deitzen diotenaren kontzeptu teologikoaren bidez irudikatzen da. Gainera, monismoaren aldakuntza nabaria da, mundua osatzen duen egia, kausa, substantzia nagusi edo materia bakarra, panteismoaren arabera, Jainkoa baita. Etimologikoki, hitza grezierazko honako hitz hauek osatzen dute: πᾶν (pan), «Dena», eta θεός (theos) «Jainkoa». Orokorki, panteismoa ideologia filosofikotzat edo mundu-ikuskeratzat har daiteke. Teismoan bi termino daude aurrez aurre: «Jainkoa» eta «mundua». Panteismoak ahalik eta gehien erlazionatzen ditu; emaitzak monismo bat izan behar du, eta jarraian jorratutako hainbat karakterizazio har ditzake. Historiako adibide batzuk indiar erlijioa (Brahman), taoista (Tao) eta budista (Buda) izan dira. Ikus daitekeenez, ekialdeko kulturen eraikuntza historikoaren parte izan da. Gainera, antzinako Grezian, estoizismoak (Logos) eta neoplatonismoak (Platonek eta Aristotelesek deskribatutako Unitate horretatik datoz izaki guztiak) ere bazituzten pentsamendu horrekin lotu daitezkeen ideia batzuk. Filosofia ezberdinetan, Erdi Aroko kristaua (Nikolas Cusakoak sortutako Jainkoa), musulmana (Ala, Averroes eta Alfarabiren arabera) eta judua (Acicebronek pentsatutako Jainkoa) bezalako filosofiek ere joera izan dute. Eta azkenik filosofia modernoetan, hala nola idealismo alemaniarra (Ni absolutua) eta Hegelena (Ideia naturaren dinamismoarekin eta giza historiaren bilakaerarekin batera) ez dira panteismoaren eraginetik salbatu. Argibide gisa, Erdi Aroko filosofia kristauak, juduak eta musulmanak neoplatonismoa ekarri zuten. (eu)
- El panteísmo es una concepción del mundo y una doctrina filosófica según la cual el universo, la naturaleza y la deidad que los monoteístas llaman Dios son equivalentes. El panteísmo no estipula a un ente como Dios, sino que la ley natural, la existencia y el universo (la suma de todo lo que fue, es y será) se representa por medio del concepto teológico de lo que las religiones llaman «Dios». En adición, es una variación evidente del monismo, pues la única verdad, causa, sustancia primaria o materia que constituye al mundo, según el panteísmo, es Dios. Igualmente el Panteísmo daría origen al concepto posterior de panenteísmo, en el que Dios engloba el universo y sus leyes, pero que va más allá y no se limita a una equivalencia entre Dios y el universo. Etimológicamente, la palabra está compuesta del término griego πᾶν (pan), 'todo', y θεός (theos), 'Dios'. De manera general, el panteísmo puede ser considerado como una ideología filosófica o como una concepción del mundo. En el teísmo se enfrentan dos términos: «dios» y «mundo». El panteísmo procede a relacionarlos al máximo; el resultado ha de ser un monismo, que puede adoptar diversas caracterizaciones tratadas a continuación. Algunos ejemplos en la historia han sido la religión hindú (Brahman), taoísta (Tao) y la budista (Buda). Como se puede ver, ha sido parte de la construcción histórica de las culturas de oriente. Además, en la antigua Grecia, el estoicismo (Logos) y el neoplatonismo (Unidad de la cual proceden todos los seres, descrita por Platón y Aristóteles) también tenían ciertas ideas que se pueden relacionar con este pensamiento. En diferentes filosofías como la medieval cristiana (Dios concebido por Nicolás de Cusa), la musulmana (Alá, según Averroes y Alfarabi) y la judía (Dios concebido por Acicebrón) han tenido tendencia también. Y por último en filosofías modernas como el idealismo alemán (El yo absoluto) y la de Hegel (Idea junto con el dinamismo de la naturaleza y el devenir de la historia humana) no se han salvado de la influencia del panteísmo. A manera de aclaración, la filosofía medieval cristiana, la judía y la musulmana tuvo como aporte elemental al neoplatonismo. (es)
- Le panthéisme est une doctrine philosophique selon laquelle « Dieu est tout ». Elle se distingue du monothéisme en considérant que Dieu n'est pas un être personnel distinct du monde, mais qu'il est l'intégralité du monde ; cette conception est appelée l'immanence par opposition au principe de transcendance du Dieu créateur monothéiste. Ce mot vient du grec ancien παν / pan, « tout », et θεός / theós, « dieu ». Il apparaît pour la première fois en 1720 dans le Pantheisticon de John Toland, ou plus tôt chez Joseph Raphson, en 1697 quand il oppose les panthéistes aux athées et aux matérialistes. Il les définit comme des penseurs qui affirment qu'il existe une seule substance qui est matérielle et intelligente et qui a tout créé de sa propre substance. Dans la philosophie occidentale, et notamment depuis Spinoza, le sens qui est donné à ce mot tout est en général identique à celui associé à la Nature, au sens le plus général de ce terme, autrement dit, de « tout ce qui existe ». Le panthéisme est un naturalisme de la divinité de la Nature. Une forme de naturalisme, concernant notre monde connu plutôt que tout ce qui existe — qui inclut Dieu dans les conceptions théistes classiques —, peut être définie comme une doctrine athée qui ne reconnaît d'autres principes que les lois ou forces de notre nature connue. Le panthéisme peut s'identifier ainsi, sous ce rapport, à un naturalisme déiste déterministe en cela qu'il est lié au concept de nécessité ; mais il peut aussi, contrairement à la conception de Spinoza, ne pas être déterministe si un libre arbitre est reconnu à l'homme ou à Dieu, avec ses caractéristiques propres. Le panthéisme est distinct du panenthéisme nommé « acosmique » par Hegel (tout est en Dieu), qui est quant à lui une doctrine issue du panthéisme. Le panthéisme entretient en revanche certains rapports avec les courants monistes. (fr)
- (Not to be confused with panentheism.) Pantheism is the belief that reality, the universe and the cosmos are identical with divinity and a supreme supernatural being or entity, pointing to the universe as being an immanent creator deity still expanding and creating, which has existed since the beginning of time, or that all things compose an all-encompassing, immanent god or goddess and regards the universe as a manifestation of a deity. This includes all astronomical objects being viewed as part of a sole deity. The worship of all gods of every religion is another definition but is more precisely termed Omnism.Pantheist belief does not recognize a distinct personal god, anthropomorphic or otherwise, but instead characterizes a broad range of doctrines differing in forms of relationships between reality and divinity. Pantheistic concepts date back thousands of years, and pantheistic elements have been identified in various religious traditions. The term pantheism was coined by mathematician Joseph Raphson in 1697 and has since been used to describe the beliefs of a variety of people and organizations. Pantheism was popularized in Western culture as a theology and philosophy based on the work of the 17th-century philosopher Baruch Spinoza, in particular, his book Ethics. A pantheistic stance was also taken in the 16th century by philosopher and cosmologist Giordano Bruno. (en)
- Panteisme adalah keyakinan bahwa alam semesta merupakan manifestasi dari tuhan, atau bahwa segala sesuatu merupakan tuhan, dewa atau dewi imanen yang mencakup segalanya. Keyakinan panteisme tidak mengakui adanya tuhan pribadi secara spesifik, baik antropomorfik atau tidak. Akan tetapi, panteisme bercirikan berbagai doktrin dalam bentuk hubungan antara realitas dengan keilahian. Konsep panteistik telah ada sejak ribuan tahun yang lalu, dan elemen panteistik telah dikenali dalam berbagai tradisi keagamaan. Istilah panteisme diciptakan oleh matematikawan pada tahun 1697, dan sejak saat itu telah digunakan untuk mendeskripsikan kepercayaan dari berbagai orang dan organisasi. Panteisme dipopulerkan dalam budaya Barat sebagai pandangan teologi dan filsafat berdasarkan buku karya filsuf abad ke-17 Baruch Spinoza, "". Sikap panteistik juga dimiliki oleh filsuf dan kosmolog Giordano Bruno pada abad ke-16. Ide-ide panteisme terdapat dalam agama-agama Asia Selatan dan Asia Timur (terutama Sikhisme, Hinduisme, , Konfusianisme, dan Taoisme) dan dalam Tasawuf (Sufisme) dalam Islam. (in)
- 汎神論（はんしんろん、英: pantheism）万有神論とは、現実は神性と同一である、あるいは、すべてのものはすべてを包含する内在的な神を構成しているという信条。神を擬人化した人格神を認めず、一切全てを神と同一視する神学的・宗教的・哲学的立場。創造者（神的存在）と被造物（世界や自然）とに断絶を置かない立場であり、「一にして全（ヘン・カイ・パン）」、「梵我一如（ぼんがいちにょ）」、「神即自然」などが標語として使われる。全ては創造者によって創造された ―― すなわち、「世界」は「世界の外にある神」によって創造されたとするのが有神論だが、汎神論はそのような対立を否定し、全ては創造者の現れである、または、全ては創造者を内に含んでいる、と実体一元論的に見なす。「神」のみが実在しており、「世界」は神の流出や表現や展開にすぎない、と見れば無世界論に通じるが、「世界」のみが実在しており、「神」は世界の総和にすぎない、と見れば無神論・唯物論に通じる。 宗教哲学では汎神論は非有神論的一神教の一形態と定義されている。汎神論者を自称する自然神秘主義者たちは、「自然」をスピノザや他の汎神論者が自然法則等を説明する際に使っていた広い意味での「自然」とは異なる意味で使うことで自らの信仰を汎神論だと混同するようになった。汎神論者による崇拝（礼拝、祈り）は自分より優れた人格的存在に向けられるため適切でないと考えられている。 (ja)
- 범신론(汎神論, 영어: pantheism)은 세계밖에 별개로 존재하는 인격신이 아닌 우주, 세계, 자연의 모든 것과 자연법칙을 신이라 하거나, 또는 그 세계안(신과 세계는 하나)에 하나의 신이 내재되어 있다는 철학, 종교관이자 예술적 세계관이다. 만유신교, 만유신론(萬有神論)이라고도 한다. (ko)
- Il panteismo (πάν (pán) = tutto e θεός (theós) = Dio, vuol dire letteralmente "Dio è Tutto" e "Tutto è Dio") è una visione del reale per cui ogni cosa è permeata da un Dio immanente e non trascendente o per cui l'Universo o la natura sono equivalenti a Dio (Deus sive Natura). Definizioni più dettagliate tendono ad enfatizzare l'idea che la legge naturale, l'esistenza e l'universo (la somma di tutto ciò che è e che sarà) siano rappresentati nel principio teologico di un 'dio' astratto piuttosto che una o più divinità personificate di qualsiasi tipo. Questa è la caratteristica chiave che distingue il panteismo dal panenteismo e dal pandeismo. Ne deriva che molte religioni, pur reclamando elementi panteistici, sono in realtà per natura più panenteiste e pandeiste. , nel suo libro Panteismo, lo definisce «una concezione non-teistica della divinità».In senso lato, con "panteismo" si intende ogni dottrina filosofica che identifichi Dio con il mondo o con il principio che lo regge. Per l'esattezza, il concetto di Dio-Uno-Tutto si presenta in due versioni: quella "cosmistica", la quale afferma "Dio è nel Tutto", e quella "acosmistica" (il termine è di Hegel), la quale afferma "Il Tutto è in Dio". Nel primo caso, come nello stoicismo, Dio impregna e pervade l'universo in ogni sua parte; nel secondo caso, come nello spinozismo, l'universo in ogni sua parte rifluisce e si scioglie in Dio, quale Uno-Tutto. (it)
- Pantheïsme (Grieks: πάν, pan = alles; θεος, theos = God) is een levensbeschouwing die ervan uitgaat dat alles (en iedereen) goddelijk is. Het goddelijke is immanent en alomvattend, het heelal, natuur en God zijn identiek. Pantheïsten geloven dus niet in een persoonlijke of antropomorfe god. In de meest strikte zin betekent het: gelijkstelling van God aan de wereld en al het bestaande. In elk van zijn verschijningsvormen is het dus monistisch, al is monisme daarom niet steeds pantheïsme. Pantheïsme werd populair in de moderne tijd vanwege het theologische en filosofisch werk van de 17de-eeuwse filosoof Baruch Spinoza, wiens Ethica (1678) een antwoord was op René Descartes' beroemde dualistische theorie dat het lichaam en de geest zijn te scheiden. Spinoza had de opvatting dat geest en stof één zijn, en beide attributen zijn van een oorspronkelijke substantie, God. Tijdens de romantiek ervoer dit pantheïsme een heropleving en zorgde onder meer voor de bekende . (nl)
- O panteísmo é a crença de que absolutamente tudo e todos compõem um Deus abrangente, e imanente, ou que o Universo (ou a Natureza) e Deus são idênticos. Sendo assim, os adeptos dessa posição, os panteístas, não acreditam num deus pessoal, antropomórfico ou criador. A palavra é derivada do grego pan (que significa "tudo") e theos (que significa "deus"). Embora existam divergências dentro do panteísmo, as ideias principais dizem que Deus é encontrado em todo o cosmos como uma unidade abrangente, portanto é inaceitável no panteísmo o politeísmo (adoração e crença em vários deuses), pois as divindades são tidas como aspectos diferentes do absoluto. Recorrendo ao Dicionário Priberam da Língua Portuguesa, lemos que o panteísmo só admite como Deus "o todo, a universalidade dos seres", não sendo portanto, um conteúdo em particular Deus, mas sim a totalidade deste. O panteísmo foi popularizado na era moderna tanto como uma teologia quanto uma filosofia baseada na obra de Baruch de Espinosa, que escreveu o tratado Ética, uma resposta à teoria famosa de Descartes sobre a dualidade do corpo e do espírito. Espinosa declarou que ambos eram a mesma coisa, e este monismo terminou sendo uma qualidade fundamental da sua filosofia. Ele usava a palavra "Deus" para descrever a unidade de qualquer substância. Embora o termo "panteísmo" não tivesse sido inventado durante seu tempo de vida, hoje Espinosa é considerado como um dos mais célebres defensores da crença. (pt)
- Panteizm (z gr. pan „wszystko”, theos „Bóg”) – pogląd filozoficzno-religijny (niekiedy teologiczny) utożsamiający wszystko z bogiem (lub absolutem). Neguje istnienie boga osobowego, głosi zaś przenikanie absolutu we wszystkie substancje jakie istnieją. Panteizm często łączył się z ideami rozumnego rozwoju wszechświata, jedności, wieczności oraz żywości świata materialnego. Do ważniejszych filozofii panteistycznych można zaliczyć stoicyzm, neoplatonizm, teozofię, filozofię Jana Szkota Eriugeny, Giordana Bruna oraz Barucha Spinozy. Idee panteizmu głosiło też wiele ruchów religijnych: m.in. średniowieczni amalrycjanie i begardzi. Koncepcja ta nie ma natomiast nic wspólnego z ideą przebóstwienia (theopoiesis) wyznawaną w chrześcijaństwie, zwłaszcza w prawosławiu, która głosi możliwość powrotu dusz do Boga i połączenia z Bogiem. (pl)
- Panteism (från grekiskans παν "allt" och θεος "[är] Gud") är en gudsuppfattning där hela naturen, världen eller universum är besjälat av ett transcendent andligt väsen, i vilket allting är ett. Panteism är en åskådning som hävdar att Gud och universum är ett. Enligt en skola är detta väsen opersonligt och inget personligt väsen existerar utanför denna andliga verklighet. Filosofen Baruch Spinozas synpunkt representerar denna skola, att universum är det samma som naturen och därmed också Gud. Spinoza är känd för sina filosofiska arbeten, som utmynnar i en panteistisk gudsuppfattning. Spinoza påverkade i sin tur filosofer som Friedrich Hegel. Vetenskapsmannen Albert Einstein skrev att han inte trodde på en personlig gud, utan på Spinozas gud. En annan skola uppfattar detta "All-väsen" som en personlig Gud, som i sig själv inbegriper alltet som en "Guds kropp", "Den, i vilket allt lever och är till". Denna sistnämnda riktning förekommer inte minst inom vissa grenar av , esoterik och teosofi, medan andra riktningar snarare talar om en mer opersonlig "all-kraft" eller "energikälla" till allt. (sv)
- Пантеїзм (англ. pantheism, грецьке: παν — усе і θεός — Бог) — філософська доктрина, яка стверджує, що Всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до Всесвіту або Всесвіту до Бога. Іншими словами, пантеїзм — це вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включно з людиною, частиною божества. Термін «пантеїст» запровадив англійський філософ Джон Толанд (1705), а термін «пантеїзм» — його противник, нідерландський теолог (1709). Пантеїзм є панівною тенденцією в індуїзмі, даосизмі та дзен-буддизмі. Традиційні християнство та іслам його відкидають, водночас певною мірою він присутній у містичних течіях: відповідно, у споглядальному християнстві Майстера Екгарта та суфізмі. Фраза Спінози, яка прирівняла Бога до Всесвіту, а саме — Бог чи природа (лат. Deus sive natura) була популярним формулюванням цієї ідеї, яка мала певне поширення серед філософів 19-го століття. Симпатиками пантеїзму були теж романтичні поети, особливо Вордсворт. У пантеїстичних концепціях нерідко ховалися натуралістичні тенденції, що розчиняють Бога в природі і підводили до матеріалізму, являючи собою вчення, опозиційні до панівного теїстичного релігійного світогляду. Іноді ж у форму пантеїзму вдягалися релігійно-містичні прагнення, що розчиняють природу в бозі. У 1828 році, німецький філософ К. Краузе для позначення своєї ідеалістичної системи, щоб відрізнити її від системи натуралістичного і матеріалістичного пантеїзму, ввів термін «панентеїзм» (від грец. Pán en theó — все в Бозі). Відомі приклади химерного переплетення елементів обох типів пантеїзму у світогляді одного і того ж мислителя. Пантеїстичні елементи були теж присутні в ранньому єврейському хасидизмі, так що деякі ранні історики хасидизму, особливо протягом епохи просвітництва, наполягали на характеризації хасидського вчення як пантеїстичного. (uk)
- Пантеи́зм — философское учение, объединяющее и иногда отождествляющее божество/бога и мир. Слово «пантеизм» происходит от древнегреческих слов παν (пан) — «всё, всякий» и θεός (теос) — «бог, божество». В пантеизме находит выражение концепция: «Бог» лучше всего понимается в сближении со Вселенной. Пантеисты не верят в личностного, антропоморфного бога или Бога-Творца. Несмотря на существующие различные течения внутри пантеизма, центральные идеи в большинстве форм пантеизма постоянны: Вселенная как всеобъемлющее единство, святость природы. Пантеизм отвергает антропоцентризм, признавая фундаментальное единство всего живого и необходимость почтительного отношения к природе. (ru)
- 泛神论（英語：Pantheism）是一种将大自然与神等同起来，以强调大自然的至高无上的哲学观点。认为神就存在于自然界一切事物之中，并没有另外的超自然的主宰或精神力量。 “神即一切，一切即神”大概可以解释“泛神”的观点 当然这里神的概念是“一” 世上万物是一，一是万物中的一切。 这种观点自十六世纪開始盛行，並持續至今，代表人物有布鲁诺、約翰·托蘭德等。 布鲁诺把宇宙、自然界与神等同起来，认为自然界的物质是永恒存在的，而且自身在运动变化之中。而斯宾诺莎则用「神」和「自然」两个术语表达同一概念，即表示作为万物存在的原因的最高实体。 不过我们要指出，在約翰·托蘭德那里，这种同一并不是在上帝和宇宙之间简单地划一个等号，宣称上帝即宇宙，宇宙即上帝，而是通过对宇宙自身的分析，将宇宙二重化来建立的。所谓二重化也不是说把宇宙分裂为二，而是指从不同的方面来看同一个宇宙：就其作为全体或总体来看的宇宙和就其涵盖万有、分为无数的部分来看的宇宙。約翰·托蘭德说，宇宙是无限的，在宇宙中有无限多的世界（我们生活于其间的这个世界只是宇宙的一个微小的部分）和万象纷纭、迁流变化的事物，但是，宇宙并不因为分为无数的部分而失掉其“完善性”，即其统一性和总体性，因为“在全体的连续和各个部分的连接上它又是统一的”。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- الواحدية أو الجِبْتِيَّة هي الاعتقاد أن الكون (أو الطبيعة) والله (أو الألوهية) حقيقة واحدة.الواحدية هي الترجمة للمصطلح اليوناني “Pantheism” والتي تعني «الكل هو الله». إذا، الواحدية ترمز إلى فكرة «الله» كعملية مرتبطة بالكون. تعددت مذاهب الواحدية فمنها الواحدية المادية، والواحدية الروحية. إلا أن الأفكار المشتركة في كل المذاهب تنظر للعالم ككل واحد، مع نظرة توقير له وتقديس للكون والطبيعة. (ar)
- Panteismus nebo pantheismus (řec. πάν (pan) = vše a θεός (theos) = bůh) je filosofický či světový názor, založený na přesvědčení, že všechno, co jest, tvoří jeden celek, který je božské povahy. Podle toho, jak se tato povaha chápe, může být panteismus blízký spíše náboženství, anebo naopak ateismu.[zdroj?!] Slovo panteismus má sice stejný původ jako slovo pantheon (soubor bohů, uctívaných v nějaké kultuře), obsahově s ním však nesouvisí. (cs)
- Panteismo, aŭ tutdiismo, estas doktrino laŭ kiu ĉiuj korpoj en la naturo estas partoj de Dio kaj konsistigas, kune, Dion mem. Laŭ tio, Dio ne estas tute individua estulo aŭ Li estus la rezultanto de ĉiuj fortoj kaj intelektoj de la universo kunigitaj. Estas pluraj formoj de panteismo, kelkaj estas dubsencaj kaj egalas al ia ateismo: Spinozo. Ĉefaj panteismaj doktrinoj kaj pensuloj: (eo)
- 범신론(汎神論, 영어: pantheism)은 세계밖에 별개로 존재하는 인격신이 아닌 우주, 세계, 자연의 모든 것과 자연법칙을 신이라 하거나, 또는 그 세계안(신과 세계는 하나)에 하나의 신이 내재되어 있다는 철학, 종교관이자 예술적 세계관이다. 만유신교, 만유신론(萬有神論)이라고도 한다. (ko)
- Пантеи́зм — философское учение, объединяющее и иногда отождествляющее божество/бога и мир. Слово «пантеизм» происходит от древнегреческих слов παν (пан) — «всё, всякий» и θεός (теос) — «бог, божество». В пантеизме находит выражение концепция: «Бог» лучше всего понимается в сближении со Вселенной. Пантеисты не верят в личностного, антропоморфного бога или Бога-Творца. Несмотря на существующие различные течения внутри пантеизма, центральные идеи в большинстве форм пантеизма постоянны: Вселенная как всеобъемлющее единство, святость природы. Пантеизм отвергает антропоцентризм, признавая фундаментальное единство всего живого и необходимость почтительного отношения к природе. (ru)
- 泛神论（英語：Pantheism）是一种将大自然与神等同起来，以强调大自然的至高无上的哲学观点。认为神就存在于自然界一切事物之中，并没有另外的超自然的主宰或精神力量。 “神即一切，一切即神”大概可以解释“泛神”的观点 当然这里神的概念是“一” 世上万物是一，一是万物中的一切。 这种观点自十六世纪開始盛行，並持續至今，代表人物有布鲁诺、約翰·托蘭德等。 布鲁诺把宇宙、自然界与神等同起来，认为自然界的物质是永恒存在的，而且自身在运动变化之中。而斯宾诺莎则用「神」和「自然」两个术语表达同一概念，即表示作为万物存在的原因的最高实体。 不过我们要指出，在約翰·托蘭德那里，这种同一并不是在上帝和宇宙之间简单地划一个等号，宣称上帝即宇宙，宇宙即上帝，而是通过对宇宙自身的分析，将宇宙二重化来建立的。所谓二重化也不是说把宇宙分裂为二，而是指从不同的方面来看同一个宇宙：就其作为全体或总体来看的宇宙和就其涵盖万有、分为无数的部分来看的宇宙。約翰·托蘭德说，宇宙是无限的，在宇宙中有无限多的世界（我们生活于其间的这个世界只是宇宙的一个微小的部分）和万象纷纭、迁流变化的事物，但是，宇宙并不因为分为无数的部分而失掉其“完善性”，即其统一性和总体性，因为“在全体的连续和各个部分的连接上它又是统一的”。 (zh)
- El panteisme (en grec: pan, "tot" i theos, "déu": literalment "Déu és tot" i "tot és Déu") és una doctrina filosòfica segons la qual l'Univers, la naturalesa i Déu són equivalents. La llei natural, l'existència i l'univers (la suma de tot el que va ser, és i serà) es representa per mitjà del concepte teològic de "Déu". El panteisme és incompatible amb la creença en un Déu personal, és per això que per a alguns sigui una expressió de l'ateisme. (ca)
- Πανθεϊσμός είναι η πεποίθηση κατά την οποία η φύση και ο Θεός είναι ένα και συμπερασματικά ο κόσμος είναι θείος. Αυτοί που θέτουν ως αίτημα ότι η Αρχή του σύμπαντος είναι υπερβατική και διαχωρισμένη από τον σύμπαν, θεωρούν ότι ο πανθεϊσμός είναι αθεϊσμός. Έτσι, πολλοί Χριστιανοί θεολόγοι και φιλόσοφοι θεωρούν ότι ο Ινδουισμός και ο Βουδισμός, καθώς επίσης και η φιλοσοφία του Σπινόζα, είναι αθεϊστικές. Στα νεώτερα χρόνια πήρε συστηματική και αυστηρά λογική μορφή από τον Σπινόζα που θεωρούσε τον θεό σαν μια απόλυτη και αιώνια ουσία, που είναι η αιτία όλου του κόσμου. (el)
- Der Ausdruck Pantheismus oder Pantheïsmus (von altgriechisch πᾶν pān „alles“ sowie θεός theós „Gott“) bezeichnet religionsphilosophische Lehren, in denen die Allheit des Seins an Stelle des Gottesbegriff steht. Je nach Wortwahl wird die Natur, der Kosmos, die Welt, mit dem Begriff „Gott“ gleichgesetzt. Es ist kein persönlicher bzw. personifizierter Gott vorhanden. Die Allheit des Seins benötigt gewissermaßen keinen Schöpfer, sondern ist in sich vollkommen als das Göttliche zu betrachten. (de)
- El panteísmo es una concepción del mundo y una doctrina filosófica según la cual el universo, la naturaleza y la deidad que los monoteístas llaman Dios son equivalentes. El panteísmo no estipula a un ente como Dios, sino que la ley natural, la existencia y el universo (la suma de todo lo que fue, es y será) se representa por medio del concepto teológico de lo que las religiones llaman «Dios». En adición, es una variación evidente del monismo, pues la única verdad, causa, sustancia primaria o materia que constituye al mundo, según el panteísmo, es Dios. Igualmente el Panteísmo daría origen al concepto posterior de panenteísmo, en el que Dios engloba el universo y sus leyes, pero que va más allá y no se limita a una equivalencia entre Dios y el universo. (es)
- Panteismoa errealitate osoa batasun moduan azaltzen dela eta dena Jainkoa dela baieztatzen dituen jarrera filosofiko eta erlijiosoa da. Panteismoak ez du Jainkoa bezalako zerizan bat irudikatzen, baizik eta lege naturala, existentzia eta unibertsoa (izan zen, den eta izango den guztiaren batura) erlijioek «Jainkoa» deitzen diotenaren kontzeptu teologikoaren bidez irudikatzen da. Gainera, monismoaren aldakuntza nabaria da, mundua osatzen duen egia, kausa, substantzia nagusi edo materia bakarra, panteismoaren arabera, Jainkoa baita. (eu)
- (Not to be confused with panentheism.) Pantheism is the belief that reality, the universe and the cosmos are identical with divinity and a supreme supernatural being or entity, pointing to the universe as being an immanent creator deity still expanding and creating, which has existed since the beginning of time, or that all things compose an all-encompassing, immanent god or goddess and regards the universe as a manifestation of a deity. This includes all astronomical objects being viewed as part of a sole deity. (en)
- Panteisme adalah keyakinan bahwa alam semesta merupakan manifestasi dari tuhan, atau bahwa segala sesuatu merupakan tuhan, dewa atau dewi imanen yang mencakup segalanya. Keyakinan panteisme tidak mengakui adanya tuhan pribadi secara spesifik, baik antropomorfik atau tidak. Akan tetapi, panteisme bercirikan berbagai doktrin dalam bentuk hubungan antara realitas dengan keilahian. Konsep panteistik telah ada sejak ribuan tahun yang lalu, dan elemen panteistik telah dikenali dalam berbagai tradisi keagamaan. Istilah panteisme diciptakan oleh matematikawan pada tahun 1697, dan sejak saat itu telah digunakan untuk mendeskripsikan kepercayaan dari berbagai orang dan organisasi. (in)
- Le panthéisme est une doctrine philosophique selon laquelle « Dieu est tout ». Elle se distingue du monothéisme en considérant que Dieu n'est pas un être personnel distinct du monde, mais qu'il est l'intégralité du monde ; cette conception est appelée l'immanence par opposition au principe de transcendance du Dieu créateur monothéiste. Le panthéisme est distinct du panenthéisme nommé « acosmique » par Hegel (tout est en Dieu), qui est quant à lui une doctrine issue du panthéisme. Le panthéisme entretient en revanche certains rapports avec les courants monistes. (fr)
- Il panteismo (πάν (pán) = tutto e θεός (theós) = Dio, vuol dire letteralmente "Dio è Tutto" e "Tutto è Dio") è una visione del reale per cui ogni cosa è permeata da un Dio immanente e non trascendente o per cui l'Universo o la natura sono equivalenti a Dio (Deus sive Natura). (it)
- Panteizm (z gr. pan „wszystko”, theos „Bóg”) – pogląd filozoficzno-religijny (niekiedy teologiczny) utożsamiający wszystko z bogiem (lub absolutem). Neguje istnienie boga osobowego, głosi zaś przenikanie absolutu we wszystkie substancje jakie istnieją. Panteizm często łączył się z ideami rozumnego rozwoju wszechświata, jedności, wieczności oraz żywości świata materialnego. (pl)
- Pantheïsme (Grieks: πάν, pan = alles; θεος, theos = God) is een levensbeschouwing die ervan uitgaat dat alles (en iedereen) goddelijk is. Het goddelijke is immanent en alomvattend, het heelal, natuur en God zijn identiek. Pantheïsten geloven dus niet in een persoonlijke of antropomorfe god. In de meest strikte zin betekent het: gelijkstelling van God aan de wereld en al het bestaande. In elk van zijn verschijningsvormen is het dus monistisch, al is monisme daarom niet steeds pantheïsme. (nl)
- 汎神論（はんしんろん、英: pantheism）万有神論とは、現実は神性と同一である、あるいは、すべてのものはすべてを包含する内在的な神を構成しているという信条。神を擬人化した人格神を認めず、一切全てを神と同一視する神学的・宗教的・哲学的立場。創造者（神的存在）と被造物（世界や自然）とに断絶を置かない立場であり、「一にして全（ヘン・カイ・パン）」、「梵我一如（ぼんがいちにょ）」、「神即自然」などが標語として使われる。全ては創造者によって創造された ―― すなわち、「世界」は「世界の外にある神」によって創造されたとするのが有神論だが、汎神論はそのような対立を否定し、全ては創造者の現れである、または、全ては創造者を内に含んでいる、と実体一元論的に見なす。「神」のみが実在しており、「世界」は神の流出や表現や展開にすぎない、と見れば無世界論に通じるが、「世界」のみが実在しており、「神」は世界の総和にすぎない、と見れば無神論・唯物論に通じる。 (ja)
- O panteísmo é a crença de que absolutamente tudo e todos compõem um Deus abrangente, e imanente, ou que o Universo (ou a Natureza) e Deus são idênticos. Sendo assim, os adeptos dessa posição, os panteístas, não acreditam num deus pessoal, antropomórfico ou criador. A palavra é derivada do grego pan (que significa "tudo") e theos (que significa "deus"). Embora existam divergências dentro do panteísmo, as ideias principais dizem que Deus é encontrado em todo o cosmos como uma unidade abrangente, portanto é inaceitável no panteísmo o politeísmo (adoração e crença em vários deuses), pois as divindades são tidas como aspectos diferentes do absoluto. Recorrendo ao Dicionário Priberam da Língua Portuguesa, lemos que o panteísmo só admite como Deus "o todo, a universalidade dos seres", não sendo p (pt)
- Panteism (från grekiskans παν "allt" och θεος "[är] Gud") är en gudsuppfattning där hela naturen, världen eller universum är besjälat av ett transcendent andligt väsen, i vilket allting är ett. Panteism är en åskådning som hävdar att Gud och universum är ett. (sv)
- Пантеїзм (англ. pantheism, грецьке: παν — усе і θεός — Бог) — філософська доктрина, яка стверджує, що Всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до Всесвіту або Всесвіту до Бога. Іншими словами, пантеїзм — це вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включно з людиною, частиною божества. Термін «пантеїст» запровадив англійський філософ Джон Толанд (1705), а термін «пантеїзм» — його противник, нідерландський теолог (1709). (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
