| dbo:abstract
|
- James Larkin (Liverpool, 21 de gener de 1876 - Dublín, 30 de gener de 1947), de vegades conegut com Jim Larkin o Big Jim, va ser un republicà, socialista i líder sindical irlandès. Va ser un dels fundadors del Partit Laborista Irlandès juntament amb James Connolly i William O'Brien, i més tard el fundador de la Irish Worker League (un partit comunista reconegut per la Comintern com la secció irlandesa del moviment comunista mundial). , així com la (ITGWU) i la (els dos sindicats més tard es van fusionar per convertir-se en SIPTU, el sindicat més gran d'Irlanda). Juntament amb Connolly i Jack White, també va ser fundador de l'Exèrcit Ciutadà Irlandès (ICA); grup paramilitar que participà en les lluites del Locaut de Dublin i de l'aixecament de Pasqua de 1916. Larkin va ser una figura cabdal del moviment sindicalista. (ca)
- جيمس لاركين (28 يناير 1874 – 30 يناير 1947)، يُعرف أحيانًا باسم جيم لاركين أو بيغ جيم، كان جمهوريًا إيرلنديًا واشتراكيًا وزعيمًا نقابيًا. كان أحد مؤسسي حزب العمال الأيرلندي جنبًا إلى جنب مع جيمس كونولي وويليام أوبراين، وأسس لاحقًا رابطة العمال الأيرلندية (حزب شيوعي اعترف به الكومنترن باعتباره القسم الأيرلندي من الحركة الشيوعية العالمية)، وكذلك نقابة النقل والعمال الأيرلندية (آي تي جي دابليو يو) واتحاد العمال الأيرلندي (اندمجت النقابتان لاحقًا لتصبح سيبتو، أكبر نقابة عمالية في أيرلندا). إلى جانب كونولي وجاك وايت، كان أيضًا مؤسسًا للجيش المدني الأيرلندي (آي سي إيه، مجموعة شبه عسكرية كانت أساسية لكل من إضراب دبلن وثورة عيد الفصح). كان لاركين شخصية بارزة في الحركة النقابية (السندكالية). ولد لاركين لأبوين أيرلنديين في ليفربول، إنجلترا. نشأ في بيئة فقيرة، وتلقى القليل من التعليم الرسمي وبدأ العمل في مجموعة متنوعة من الوظائف بينما كان لا يزال طفلًا. أصبح منظمًا نقابيًا بدوام كامل في عام 1905. انتقل لاركين إلى بلفاست في عام 1907، حيث شارك في العمل النقابي والإضراب النقابي بما في ذلك تنظيم إضراب بلفاست دوك عام 1907. انتقل لاركين لاحقًا جنوبًا ونظم العمال في دبلن، وكورك، ووترفورد بنجاح كبير. أسس نقابة النقل والعمال الأيرلندية العامة بعد طرده من الاتحاد الوطني لعمال المرفأ (إن يو دي إل) لمشاركته في إضراب في دبلن ضد تعليمات النقابة، وسرعان ما حلت هذه النقابة الجديدة محل إن يو دي إل في أيرلندا. انتقل لاحقًا إلى دبلن التي أصبحت مقر نقابته ومحور نشاطه النقابي، وكذلك المكان الذي تشكل فيه حزب العمال الأيرلندي. ربما اشتهر بدوره في تنظيم إضراب عام 1913 الذي أدى إلى إغلاق دبلن. كان الإغلاق نزاعًا صناعيًا حول أجور العمال وظروفهم بالإضافة إلى حقهم في التنظيم، وحظي باهتمام وتغطية في جميع أنحاء العالم. وقد وصف الإضراب بأنه «بلغ سن الرشد للحركة النقابية الأيرلندية». شُكل الجيش المدني الأيرلندي أثناء الإغلاق لحماية العمال المضربين من عنف الشرطة. بعد فترة وجيزة من الإغلاق تولى لاركين القيادة المباشرة لآي سي إيه، وبدأ عملية إصلاحه في منظمة ثورية شبه عسكرية من خلال تسليحهم ببنادق ماوزر التي اشتراها المتطوعون الأيرلنديون من ألمانيا وهربوها إلى أيرلندا في يوليو 1914. في أكتوبر 1914 غادر لاركين أيرلندا وسافر إلى أمريكا لجمع الأموال لآي تي جي دابليو يو وآي سي إيه، تاركًا كونولي مسؤولًا عن كلتا المنظمتين. خلال الفترة التي قضاها في أمريكا، انخرط لاركين في الحركة الاشتراكية هناك، وأصبح عضوًا في الحزب الاشتراكي الأمريكي. ثم انخرط في الحركة الشيوعية المبكرة في أمريكا، وسجن لاحقًا في عام 1920 في خضم الذعر الأحمر بعد إدانته بإثارة «الفوضى الإجرامية». ثم أمضى عدة سنوات في سنج سنج، قبل أن يعفو عنه حاكم نيويورك آل سميث في نهاية المطاف في عام 1923 وثم رُحل لاحقًا. عاد لاركين بعد ذلك إلى أيرلندا حيث انخرط مرة أخرى في الاشتراكية والسياسة الأيرلندية، في حزب العمال أو في رابطة العمال الأيرلندية التي شُكلت حديثًا. بحلول هذا الوقت أُعدم كونولي لدوره في انتفاضة عيد الفصح وحزن لاركين على وفاة صديقه وزميله. شكل لاركين أيضًا اتحاد عمال أيرلندا (دابليو يو آي) بعد أن فقد السيطرة على آي تي جي دابليو يو، وكان دابليو يو آي تابعًا للمنظمة الدولية الحمراء لنقابات العمال (برومينترن) بعد فترة وجيزة من تشكيلها. خدم لاركين في منصب مندوب الجمعية في ثلاث مناسبات، كما عمل اثنان من أبنائه (جيمس لاركين جنر ودينيس لاركين) في منصب مندوب الجمعية. عمل جيم لاركين نائبًا لحزب العمال في دويل أيرن من عام 1943 إلى عام 1944، تاركًا دويل أيرن لآخر مرة في عام 1944، وتوفي في دبلن عام 1947. ألقى رئيس أساقفة دبلن الكاثوليكي جون تشارلز مكويد قداس جنازته. وفي آخر ظهور علني له، اصطحب آي سي إيه موكب جنازته عبر دبلن إلى موقع دفنه في مقبرة جلاسنيفين. حظي لاركين باحترام المعلقين أثناء حياته وبعدها، حيث وصفه جورج برنارد شو بأنه «أعظم أيرلندي بعد بارنيل»، ووصفه صديقه وزميله في الحركة العمالية جيمس كونولي بأنه «رجل عبقري، ذو حيوية رائعة، عظيم في مفاهيمه، رائع في شجاعته»، وفلاديمير لينين أشار إليه بأنه «متحدث رائع ورجل ذو طاقة متأججة صنع المعجزات بين العمال غير المهرة». ومع ذلك، لاحظ معلقون آخرون أن لاركين «تشوهت سمعته باعتباره هدام من قبل الرفاق السابقين»، حيث أشار الباحث دونال نيفين إلى أن بعض أفعال لاركين، بما في ذلك هجماته على الآخرين في الحركة العمالية، تعني أن لاركين قد «أبعد عمليًا جميع قادة الحركة وجماهير أعضاء النقابات العمالية» بحلول منتصف عشرينيات القرن العشرين. لا يزال «بيغ جيم» لاركين يحتل موقعًا في الذاكرة الجماعية لدبلن وذاكرة الشعوب، حيث كُشف عن تمثال له في شارع أوكونيل في عام 1979. (ar)
- James Larkin (* 28. Januar 1874 in Liverpool; † 30. Januar 1947 in Dublin), ir. Séamas Ó Lorcáin, Spitzname Big Jim, war ein sozialistischer Aktivist und Führer der irischen Gewerkschaftsunion. Er wurde im Januar 1874 im englischen Liverpool geboren. Seine Eltern waren Iren. Er wuchs in Armut auf, hatte lediglich eine mangelhafte Bildung und begann sein Arbeitsleben bereits im Kindesalter mit diversen Jobs. Später zog er nach Irland und gründete die Irish Transport and General Workers’ Union, die Irish Labour Party und die . Am bekanntesten wurde seine Rolle im großen Dubliner Generalstreik im Jahre 1913. Larkin gehörte ebenfalls, neben James Connolly, zu den Gründungsmitgliedern der republikanisch-sozialistischen Irish Citizen Army, die eine wichtige Rolle im Osteraufstand von 1916 spielte. (de)
- James Big Jim Larkin, irlanderaz Séamas Ó Lorcáin (1876ko urtarrilaren 21a, Liverpool - 1947ko urtarrilaren 30a, Dublin) irlandar sindikalista eta sozialista bat izan zen. (eu)
- James Larkin (28 January 1874 – 30 January 1947), sometimes known as Jim Larkin or Big Jim, was an Irish republican, socialist and trade union leader. He was one of the founders of the Irish Labour Party along with James Connolly and William O'Brien, and later the founder of the Irish Worker League (a communist party which was recognised by the Comintern as the Irish section of the world communist movement), as well as the Irish Transport and General Workers' Union (ITGWU) and the Workers' Union of Ireland (the two unions later merged to become SIPTU, Ireland's largest trade union). Along with Connolly and Jack White, he was also a founder of the Irish Citizen Army (ICA; a paramilitary group which was integral to both the Dublin lock-out and the Easter Rising). Larkin was a leading figure in the Syndicalist movement. Larkin was born to Irish parents in Toxteth, Liverpool, England. Growing up in poverty, he received little formal education and began working in a variety of jobs while still a child. He became a full-time trade union organiser in 1905. Larkin moved to Belfast in 1907, where he was involved in trade unionism and syndicalist strike action including organising the 1907 Belfast Dock strike. Larkin later moved south and organised workers in Dublin, Cork and Waterford, with considerable success. He founded the Irish Transport and General Workers' Union after his expulsion from the National Union of Dock Labourers for his taking part in strike action in Dublin against union instructions, this new union would quickly replace the NUDL in Ireland. He later moved to Dublin which would become the headquarters of his union and the focus of his union activity, as well as where the Irish Labour Party would be formed. He is perhaps best known for his role in organising the 1913 strike that led to the Dublin lock-out. The lock-out was an industrial dispute over workers pay and conditions as well as their right to organise, and received world-wide attention and coverage. It has been described as the "coming of age of the Irish trade union movement". The Irish Citizen Army was formed during the lock-out to protect striking workers from police violence. Not long after the lockout Larkin assumed direct command of the ICA, beginning the process of its reform into a revolutionary paramilitary organisation by arming them with Mauser rifles bought from Germany by the Irish Volunteers and smuggled into Ireland at Howth in July 1914. In October 1914 Larkin left Ireland and travelled to America to raise funds for the ITGWU and the ICA, leaving Connolly in charge of both organisations. During his time in America, Larkin became involved in the socialist movement there, becoming a member of the Socialist Party of America. Larkin then became involved in the early communist movement in America, and he was later jailed in 1920 in the midst of the Red Scare after being found guilty of 'criminal anarchy'. He then spent several years in Sing Sing, before he was eventually pardoned by the Governor of New York Al Smith in 1923 and later deported. Larkin then returned to Ireland where he again became involved in Irish socialism and politics, both in the Labour Party and then his newly formed Irish Worker League. Connolly by this time had been executed for his part in the Easter Rising and Larkin mourned the passing of his friend and colleague. Larkin also formed the Workers' Union of Ireland (WUI) after he lost control of the ITGWU, the WUI was affiliated to Red International of Labour Unions (Promintern) soon after its formation. Larkin served as a Teachta Dála on three occasions, and two of his sons (James Larkin Jnr and Denis Larkin) also served as Teachta Dála. Jim Larkin served as Labour Party deputy in Dáil Éireann from 1943 to 1944, leaving Dáil Éireann for the last time in 1944, and dying in Dublin in 1947. Catholic Archbishop of Dublin John Charles McQuaid gave his funeral mass, and the ICA in its last public appearance escorted his funeral procession through Dublin to his burial site at Glasnevin Cemetery. Larkin was respected by commentators both during and after his lifetime, with George Bernard Shaw describing him as the "greatest Irishman since Parnell", his friend and colleague in the labour movement James Connolly describing him as a "man of genius, of splendid vitality, great in his conceptions, magnificent in his courage", and Vladimir Lenin noting him as 'a remarkable speaker and a man of seething energy [who] performed miracles amongst the unskilled workers'. However other commentators have noted that Larkin was "vilified as a wrecker by former comrades", with anthologist Donal Nevin noting that some of Larkin's actions, including his attacks on others in the labour movement, meant Larkin had "alienated practically all the leaders of the movement [and] the mass of trade union members" by the mid-1920s. "Big Jim" Larkin continues to occupy a position in Dublin's collective memory and streetscape, with a statue of him unveiled on O'Connell Street in 1979. (en)
- James Larkin (en irlandés, Séamas Ó Lorcáin; Liverpool, 28 de enero de 1874 - 1947) fue un líder sindical y político socialista. Big Jim era hijo de padres irlandeses y creció en medio de la pobreza. Tuvo una educación esporádica, pues hubo de trabajar siendo aún niño. En 1907 fundó el sindicato de trabajadores de Irlanda y más tarde, en 1912, fundó el Partido Laborista Irlandés. (es)
- James (Jim) Larkin (21 janvier 1876 – 30 janvier 1947) était un dirigeant syndicaliste et militant socialiste irlandais. Né de parents irlandais à Liverpool, en Angleterre, lui et sa famille déménagent plus tard dans un petit cottage à Burren, dans le sud de County Down. Ayant grandi dans la pauvreté, il ne reçoit qu'une très faible éducation et commence à travailler à plusieurs emplois différents alors qu'il n'est encore qu'un enfant. Il devient syndicaliste à plein temps en 1905. Larkin déménage à Belfast en 1907 et fonde la Irish Transport and General Workers' Union, le Irish Labour Party, puis plus tard la Workers' Union of Ireland. Célèbre pour son rôle dans la Grande Grève de Dublin en 1913, "Big Jim" continue d'occuper une place d'importance dans la mémoire collective de Dublin. (fr)
- Ceannaire agus gníomhaí ceardchumannach Éireannach ba ea Séamas Ó Lorcáin (21 Eanáir, 1874 - 30 Eanáir, 1947), nó James "Big Jim" Larkin, mar a thugtaí air as Béarla. Saolaíodh é i Learpholl, Sasana go thuistí Éireannach. Bhog an chlann go theachín bheag ins an Bhoirinn, i ndeisceart Contae an Dúin. Fuair sé fíor-bheagáin oideachas foirmeálta de bharr go raibh an chlann beo bocht agus thosaigh sé ag obair i roinnt postanna gan é ach paiste. Bhí sé mar eagraí ceardchumann lánaimseartha ó 1905 ar aghaidh. Bhog Ó Lorcáin go Bhéal Feirste i 1907 agus bhunaigh sé Ceardchumann Iompair agus Ilsaothair na hÉireann, Páirty Lucht Oibre na hÉireann agus Cumann Oibrithe na hÉireann. Tá cáil ar de bharr Frithdhúnadh Mór Bhaile Átha Cliath 1913 den chuid is mó, tá cuimhe ag muintir Bhaile Átha Cliath ar Ó Lorcáin fós sa lá atá inniu ann. (ga)
- James Larkin, irl. Séamas Ó Lorcáin (ur. 21 stycznia 1876 w Liverpoolu, zm. 30 stycznia 1947) – irlandzki działacz narodowy i robotniczy, socjalista. (pl)
- James Larkin (iriska: Séamas Ó Lorcáin), även känd som Jim Larkin eller Big Jim, född den 21 januari 1876 i Liverpool, England, död den 30 januari 1947 i Dublin, var en irländsk revolutionär, socialistisk politiker och fackföreningsman. Han kämpade för Irlands självständighet från England tillsammans med James Connolly. Larkin är känd för sin roll under "The Dublin lockout", en arbetskonflikt som involverade tiotusentals arbetare och varade från 26 augusti 1913 till januari 1914. Då första världskriget bröt ut organiserade Larkin demonstrationer i Dublin mot kriget. (sv)
- James (Big Jim) Larkin (em irlandês: Séamas Ó Lorcáin; 1874-1947), foi um líder sindical e revolucionário socialista, nascido em Liverpool, Inglaterra, a 28 de Janeiro de 1874, filho de pais irlandeses. Cresceu no meio da pobreza, tendo uma educação formal reduzida ao ver-se obrigado a trabalhar em diferentes empregos sendo ainda uma criança, antes de chegar a dedicar-se por completo a organizar o sindicato em 1905. Foi para a Irlanda em 1907, onde fundou a União Geral Irlandesa de Trabalhadores do Transporte, o Partido Trabalhista da Irlanda e, mais tarde, a União de Trabalhadores da Irlanda. No entanto, ele é se calhar mais conhecido pelo seu papel no lockout de 1913 em Dublin. O “Grande Jim” continua a ocupar um lugar de destaque na memória colectiva dublinesa. (pt)
- Джеймс Ларкін (англ. James Larkin; нар. 21 січня 1876, Ліверпуль — пом. 30 січня 1947, Дублін) — ірландський соціаліст і профспілковий лідер. Один із засновників Лейбористської партії разом з Джеймсом Конноллі і Вільямом О'Брайеном, а потім засновником Ірландської робочої ліги (комуністична партія, яка була визнана комінтерном як ірландська частина світового комуністичного руху), а також Ірландський союз працівників транспорту і спільних робітників (англ. ITGWU) і Союз робітників Ірландії (англ. WUI) (обидва профспілки пізніше об'єдналися, щоб стати (англ. SIPTU), найбільшою профспілкою Ірландії). Разом з Конноллі та Джеком Вайтом він також був засновником Ірландської громадянської армії (англ. ICA, воєнізованої групи, яка була невід'ємною частиною як Дублінського локауту, так і Великоднього повстання). Ларкін був провідною фігурою в синдикалістському русі. Ларкін народився в сім'ї ірландці у Ліверпулі, Англія. Живучи в бідності, він отримав невелику формальну освіту і почав працювати на різних роботах, будучи ще дитиною. У 1905 році став повноправним профспілковим діячем. Ларкін переїхав до Белфаста в 1907 році, де він брав участь у профспілкових і синдикалістських страйках, включаючи організацію страйку в Белфасті в 1907 році. Пізніше Ларкін переїхав на південь і організував робітників у Дубліні, Корку і Вотерфорді, з великим успіхом. Він заснував Ірландський транспортний і загальний робочий союз після його виключення з Національного союзу докових робітників. За участь у страйку в Дубліні проти профспілкових інструкцій, цей новий Союз швидко замінив (англ. NUDL) в Ірландії. Пізніше він переїхав до Дубліна, який стане штаб-квартирою його профспілки і центром його профспілкової діяльності, а також місцем, де буде сформована Ірландська Лейбористська партія. Найбільш відомий своєю роллю в організації страйку 1913 року, яка призвела до локауту в Дубліні. Локаут був трудовим спором з приводу оплати праці та умов праці працівників, а також їх права на організацію, і отримав всесвітню увагу і висвітлення. Його називають «настанням повноліття ірландського профспілкового руху». Ірландська громадянська армія була сформована під час локауту для захисту страйкуючих робітників від поліцейського насильства. Незабаром після локауту Ларкін прийняв безпосереднє командування (англ. ICA), почавши процес реформування в революційну напіввійськову організацію, озброївши їх гвинтівками Маузера, купленими у Німеччині ірландськими добровольцями і контрабандою ввезеними в Ірландію в липні 1914 року. У жовтні 1914 року Ларкін покинув Ірландію і відправився в Америку, щоб зібрати кошти для (англ. ITGWU) і (англ. ICA), залишивши Конноллі на чолі обох організацій. Під час свого перебування в Америці Ларкін став брати участь у соціалістичному русі, ставши членом Соціалістичної партії Америки. Потім Ларкін приєднався до раннього комуністичного руху в Америці, а потім в 1920 році був поміщений у в'язницю в розпал Червоної паніки після того, як був визнаний винним в анархії. Потім він провів кілька років у Сінг-Сінг, перш ніж був помилуваний губернатором Нью-Йорка Елом Смітом у 1923 році, а потім депортований. Потім Ларкін повернувся до Ірландії, де він знову став брати участь в ірландському соціалізмі та політиці, як в Лейбористській партії, так і в його щойно освіченій Ірландській робочій лізі. До цього часу Конноллі був страчений за участь у Великодньому повстанні, і Ларкін оплакував смерть свого друга і колеги. Ларкін також створив Союз робітників Ірландії (англ. WUI) після того, як він втратив контроль над (англ. ITGWU), Союз робітників Ірландії був приєднаний до Червоного інтернаціоналу профспілок (англ. Promintern) незабаром після його утворення. Ларкін служив депутатом Лейбористської партії в Дойл Ерені з 1943 по 1944 рік, востаннє покинувши Дойла Ерен в 1944 році і помер у Дубліні в 1947 році. Католицький архієпископ Дубліна Джон Чарльз Макквейд провів його похоронну месу, і (англ. ICA) в своєму останньому публічному виступі супроводжувала його похоронну процесію через Дублін до місця його поховання на кладовищі Гласневін. (uk)
- Джеймс («Большой Джим») Ларкин (21 января 1876 — 30 января 1947) — ирландский профсоюзный лидер и социалистический активист, родившийся в ирландской семье в Ливерпуле. Выросший в бедности, он получил лишь начальное образование и ещё в детстве стал рабочим. Участвовал в профсоюзной борьбе с 1905 года. Перебравшись в Белфаст в 1907 году, Ларкин участвовал в основании Союза ирландских работников транспорта и разнорабочих, Лейбористской партии Ирландии, а затем Союза рабочих Ирландии и Ирландской рабочей лиги (вместо распущенной Компартии). Прославившийся благодаря участию в Дублинском локауте 1913 года, «Большой Джим» продолжает занимать значительное место в коллективной памяти дублинцев. (ru)
- 詹姆斯·拉金（James (Big Jim) Larkin，1876年1月21日－1947年1月30日），愛爾蘭工會領袖、社會主義運動者。生於英格蘭利物浦，父母皆為愛爾蘭人，童年時搬去北愛爾蘭小村Burren。自小過著貧困生活，1905年開始全職參與組織工會。1907年移居貝爾法斯特，並在當地成立（Irish Transport and General Workers' Union）、愛爾蘭工黨（Irish Labour Party）。 他在1903年都柏林大罷工的角色至為重要，事蹟也以此也最為人所知。愛爾蘭劇作家肖恩·奧凱西寫過以他為主角的劇本《星星變紅了》（The Star Turns Red）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- James Big Jim Larkin, irlanderaz Séamas Ó Lorcáin (1876ko urtarrilaren 21a, Liverpool - 1947ko urtarrilaren 30a, Dublin) irlandar sindikalista eta sozialista bat izan zen. (eu)
- James Larkin (en irlandés, Séamas Ó Lorcáin; Liverpool, 28 de enero de 1874 - 1947) fue un líder sindical y político socialista. Big Jim era hijo de padres irlandeses y creció en medio de la pobreza. Tuvo una educación esporádica, pues hubo de trabajar siendo aún niño. En 1907 fundó el sindicato de trabajadores de Irlanda y más tarde, en 1912, fundó el Partido Laborista Irlandés. (es)
- James Larkin, irl. Séamas Ó Lorcáin (ur. 21 stycznia 1876 w Liverpoolu, zm. 30 stycznia 1947) – irlandzki działacz narodowy i robotniczy, socjalista. (pl)
- James Larkin (iriska: Séamas Ó Lorcáin), även känd som Jim Larkin eller Big Jim, född den 21 januari 1876 i Liverpool, England, död den 30 januari 1947 i Dublin, var en irländsk revolutionär, socialistisk politiker och fackföreningsman. Han kämpade för Irlands självständighet från England tillsammans med James Connolly. Larkin är känd för sin roll under "The Dublin lockout", en arbetskonflikt som involverade tiotusentals arbetare och varade från 26 augusti 1913 till januari 1914. Då första världskriget bröt ut organiserade Larkin demonstrationer i Dublin mot kriget. (sv)
- 詹姆斯·拉金（James (Big Jim) Larkin，1876年1月21日－1947年1月30日），愛爾蘭工會領袖、社會主義運動者。生於英格蘭利物浦，父母皆為愛爾蘭人，童年時搬去北愛爾蘭小村Burren。自小過著貧困生活，1905年開始全職參與組織工會。1907年移居貝爾法斯特，並在當地成立（Irish Transport and General Workers' Union）、愛爾蘭工黨（Irish Labour Party）。 他在1903年都柏林大罷工的角色至為重要，事蹟也以此也最為人所知。愛爾蘭劇作家肖恩·奧凱西寫過以他為主角的劇本《星星變紅了》（The Star Turns Red）。 (zh)
- جيمس لاركين (28 يناير 1874 – 30 يناير 1947)، يُعرف أحيانًا باسم جيم لاركين أو بيغ جيم، كان جمهوريًا إيرلنديًا واشتراكيًا وزعيمًا نقابيًا. كان أحد مؤسسي حزب العمال الأيرلندي جنبًا إلى جنب مع جيمس كونولي وويليام أوبراين، وأسس لاحقًا رابطة العمال الأيرلندية (حزب شيوعي اعترف به الكومنترن باعتباره القسم الأيرلندي من الحركة الشيوعية العالمية)، وكذلك نقابة النقل والعمال الأيرلندية (آي تي جي دابليو يو) واتحاد العمال الأيرلندي (اندمجت النقابتان لاحقًا لتصبح سيبتو، أكبر نقابة عمالية في أيرلندا). إلى جانب كونولي وجاك وايت، كان أيضًا مؤسسًا للجيش المدني الأيرلندي (آي سي إيه، مجموعة شبه عسكرية كانت أساسية لكل من إضراب دبلن وثورة عيد الفصح). كان لاركين شخصية بارزة في الحركة النقابية (السندكالية). (ar)
- James Larkin (Liverpool, 21 de gener de 1876 - Dublín, 30 de gener de 1947), de vegades conegut com Jim Larkin o Big Jim, va ser un republicà, socialista i líder sindical irlandès. Va ser un dels fundadors del Partit Laborista Irlandès juntament amb James Connolly i William O'Brien, i més tard el fundador de la Irish Worker League (un partit comunista reconegut per la Comintern com la secció irlandesa del moviment comunista mundial). , així com la (ITGWU) i la (els dos sindicats més tard es van fusionar per convertir-se en SIPTU, el sindicat més gran d'Irlanda). (ca)
- James Larkin (* 28. Januar 1874 in Liverpool; † 30. Januar 1947 in Dublin), ir. Séamas Ó Lorcáin, Spitzname Big Jim, war ein sozialistischer Aktivist und Führer der irischen Gewerkschaftsunion. Er wurde im Januar 1874 im englischen Liverpool geboren. Seine Eltern waren Iren. Er wuchs in Armut auf, hatte lediglich eine mangelhafte Bildung und begann sein Arbeitsleben bereits im Kindesalter mit diversen Jobs. Später zog er nach Irland und gründete die Irish Transport and General Workers’ Union, die Irish Labour Party und die . Am bekanntesten wurde seine Rolle im großen Dubliner Generalstreik im Jahre 1913. Larkin gehörte ebenfalls, neben James Connolly, zu den Gründungsmitgliedern der republikanisch-sozialistischen Irish Citizen Army, die eine wichtige Rolle im Osteraufstand von 1916 spielt (de)
- James Larkin (28 January 1874 – 30 January 1947), sometimes known as Jim Larkin or Big Jim, was an Irish republican, socialist and trade union leader. He was one of the founders of the Irish Labour Party along with James Connolly and William O'Brien, and later the founder of the Irish Worker League (a communist party which was recognised by the Comintern as the Irish section of the world communist movement), as well as the Irish Transport and General Workers' Union (ITGWU) and the Workers' Union of Ireland (the two unions later merged to become SIPTU, Ireland's largest trade union). Along with Connolly and Jack White, he was also a founder of the Irish Citizen Army (ICA; a paramilitary group which was integral to both the Dublin lock-out and the Easter Rising). Larkin was a leading figure (en)
- Ceannaire agus gníomhaí ceardchumannach Éireannach ba ea Séamas Ó Lorcáin (21 Eanáir, 1874 - 30 Eanáir, 1947), nó James "Big Jim" Larkin, mar a thugtaí air as Béarla. Saolaíodh é i Learpholl, Sasana go thuistí Éireannach. Bhog an chlann go theachín bheag ins an Bhoirinn, i ndeisceart Contae an Dúin. Fuair sé fíor-bheagáin oideachas foirmeálta de bharr go raibh an chlann beo bocht agus thosaigh sé ag obair i roinnt postanna gan é ach paiste. Bhí sé mar eagraí ceardchumann lánaimseartha ó 1905 ar aghaidh. (ga)
- James (Jim) Larkin (21 janvier 1876 – 30 janvier 1947) était un dirigeant syndicaliste et militant socialiste irlandais. Né de parents irlandais à Liverpool, en Angleterre, lui et sa famille déménagent plus tard dans un petit cottage à Burren, dans le sud de County Down. Ayant grandi dans la pauvreté, il ne reçoit qu'une très faible éducation et commence à travailler à plusieurs emplois différents alors qu'il n'est encore qu'un enfant. Il devient syndicaliste à plein temps en 1905. (fr)
- James (Big Jim) Larkin (em irlandês: Séamas Ó Lorcáin; 1874-1947), foi um líder sindical e revolucionário socialista, nascido em Liverpool, Inglaterra, a 28 de Janeiro de 1874, filho de pais irlandeses. Cresceu no meio da pobreza, tendo uma educação formal reduzida ao ver-se obrigado a trabalhar em diferentes empregos sendo ainda uma criança, antes de chegar a dedicar-se por completo a organizar o sindicato em 1905. Foi para a Irlanda em 1907, onde fundou a União Geral Irlandesa de Trabalhadores do Transporte, o Partido Trabalhista da Irlanda e, mais tarde, a União de Trabalhadores da Irlanda. (pt)
- Джеймс («Большой Джим») Ларкин (21 января 1876 — 30 января 1947) — ирландский профсоюзный лидер и социалистический активист, родившийся в ирландской семье в Ливерпуле. Выросший в бедности, он получил лишь начальное образование и ещё в детстве стал рабочим. Участвовал в профсоюзной борьбе с 1905 года. (ru)
- Джеймс Ларкін (англ. James Larkin; нар. 21 січня 1876, Ліверпуль — пом. 30 січня 1947, Дублін) — ірландський соціаліст і профспілковий лідер. Один із засновників Лейбористської партії разом з Джеймсом Конноллі і Вільямом О'Брайеном, а потім засновником Ірландської робочої ліги (комуністична партія, яка була визнана комінтерном як ірландська частина світового комуністичного руху), а також Ірландський союз працівників транспорту і спільних робітників (англ. ITGWU) і Союз робітників Ірландії (англ. WUI) (обидва профспілки пізніше об'єдналися, щоб стати (англ. SIPTU), найбільшою профспілкою Ірландії). (uk)
|
.png?width=300)
.jpeg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpeg){kind=link}
