| dbo:abstract
|
- Els idiòfons són, segons la classificació de Sachs-Hornbostel, instruments que produeixen el so a través de la vibració del seu propi cos. No hi ha una diferència específica entre la part que genera el so i la caixa de ressonància.Habitualment, tant aquests com els membranòfons es consideren instruments de percussió i els toquen els percussionistes encara que no tots siguin realment percudits. La principal forma de classificació d'aquests instruments és segons l'acció que fem per fer-los sonar i la seva capacitat o no d'emetre notes musicals(so determinat o indeterminat):
* Instruments Directament percudits colpejats, gairebé sempre amb una o més baquetes:
* So indeterminat: cortina, triangle, , caixa xinesa,gong, etc.
* So determinat: marimba, xilòfon, metal·lòfon, celesta, vibràfon, litòfon, campanes, carilló
* Instruments directament percutits entrexocats, que consisteixen en dues parts o meitats, simètriques o iguals que piquen entre elles:
* So indeterminat: castanyoles, , plats, etc.
* Instruments fregats:
* So determinat: harmònica de vidre.
* Instruments indirectament percutits raspats:
* So indeterminat: güiro, xerrac.
* Instruments indirectament percutits sacsejats:
* So indeterminat: sonall, sistre, pandereta, maraques, cascavells, pal de pluja, etc.
* Instruments pinçats:
* So determinat: capsa de música o la mbira, o sansa.
* So indeterminat: arpa de boca Existeixen alguns instruments que són mixtos, idiòfons i membranòfons a la vegada, com la pandereta. Els instruments aeròfons de llengüeta lliure són considerats per alguns com a idiòfons en tant que allò que hi vibra (en bufar o insuflar-hi aire) és la llengüeta, sovint metàl·lica o de canya. (ca)
- Idiofon (z řeckého idios: vlastní) je hudební nástroj, který vydává tóny a zvuky chvěním sebe sama, nikoliv chvěním membrány, struny nebo vzduchového sloupce. Většina bicích nástrojů, které nemají membránu, patří právě do této skupiny hudebních nástrojů. Tato skupina nástrojů je velice stará, hráli na ně lidé již v pravěku. Pro udávání hudebního rytmu se i dnes používají ve všech světových kulturách. Česky nazýváme tyto nástroje samozvučnými. Mezi největší a nejznámější představitele této skupiny patří zvony. (cs)
- الإيديوفون (بالإنجليزية: idiophone) هي أي آلة موسيقية تنتج الصوت أساسا عن طريق اهتزاز الآلة نفسها دون استخدام الهواء (كما هو حال الأيروفونات) أو الأوتار (الكوردوفونات) أو غشاء (الميمبرانوفونات). هي أول فئة من المجموعات الأربعة الأساسية في نظام هورنبوستيل-ساكس الأصلي لتصنيف الآلات الموسيقية. سمى فيكتور-تشارلز ماهيلون هذه المجموعة في تصنيفه القديم أوتوفونات. أكثرها شيوعا الإيديوفونات المضروبة أو إيديوفونات الاصطدام، والتي تهتز نتيجة لضريها مياشرة باستعمال يد أو عصا (مثل الطابوقة الخشبية أو المثلث أو الماريمبا) أو بشكل غير مباشر عن طريق حركة كشط أو هز (مثل آلتي الماركا والفليكستون). تنتمي عدة أنواع من الأجراس لكلا التصنيفين. يعتبر قيثار اليهود مثالا شائعا على إيديوفون منقور. (ar)
- Idiophon (von altgriechisch ἴδιος ídios, deutsch ‚eigen‘ und φωνεῖν phōneĭn ‚tönen‘) bedeutet „Selbsttöner“ oder Selbstklinger und bezeichnet ein Musikinstrument, das als Ganzes schwingend zum klang- bzw. tonerzeugenden Medium wird oder schwingungsfähige Teile enthält, die keine gespannten Saiten oder Membranen sind. Idiophone sind insbesondere als Rhythmusinstrumente in allen Kulturen der Welt vertreten, finden aber auch (beispielsweise in Form mehrtöniger Stabspiele) als Melodieinstrumente Verwendung. Idiophone bestehen meist aus Holz (Xylophon), Metall (Metallophon), Stein (Lithophone) oder Glas (Glasharfe). Die Unterscheidung von Schlaginstrumenten in (selbstklingende) Idiophone und Membranophone, bei denen eine Membran ihre Schwingungen an einen Korpus abgibt, stammt aus der altindischen Musiklehre. Im europäischen Mittelalter wurde eine solche Unterscheidung nicht getroffen. In der Klassifikation der Musikinstrumente von Victor Charles Mahillon 1880 tauchen die Selbstklinger erstmals nach dem indischen Vorbild unter der Bezeichnung autophones auf. 1914 wurde diese nun Idiophone genannte Gruppe als eine der vier Hauptkategorien in die Hornbostel-Sachs-Systematik übernommen. (de)
- Στην ορολογία της μουσικολογίας και ειδικότερα στον κλάδο της οργανολογίας -την επιστήμη της μελέτης και ταξινόμησης των μουσικών οργάνων- ιδιόφωνα (από τα αρχαιοελληνικά ἴδιος + φωνή) ονομάζονται τα μουσικά όργανα, η ηχοπαραγωγή των οποίων οφείλεται στην δόνηση του σώματός τους αυτού καθαυτού. Τα ιδιόφωνα είναι κατασκευασμένα συνήθως από ξύλο, μέταλλο ή πέτρα, ενώ κατά κύριο λόγο δεν διαθέτουν χορδές ή μεμβράνες. Σύμφωνα με το σύστημα Χορνμπόστελ-Σακς περί ταξινόμησης μουσικών οργάνων, τα ιδιόφωνα διαιρούνται στις εξής τέσσερις κύριες κατηγορίες: (el)
- Idiofono signifas memtonanto aŭ memsonanto. Tia muzikilo generas sonon tutece oscilante aŭ per songenera parto, kiu ne estas streĉita kordo aŭ membrano. Precipe kiel ritmaj instrumentoj ili ekzistas en ĉiuj kulturoj de la mondo. Oni distingas inter:
* Skuo-idiofonoj – , , aŭ la indonezia
* Surbataj kaj kontraŭbataj idiofonoj – , Triangulo (muziko), klaveoj, Gongo, sonorilo, , tamburo, ŝtaltamburo, fendotamburo, templobloko
* Skrapaj kaj frotaj idiofonoj – , vitroharmoniko, guiro, , muzika segilo
* Plukidiofonoj – buŝharpo
* Stamfidiofonoj – ,
* Agorditaj idiofonoj – bastonmuzikiloj, (eo)
- An idiophone is any musical instrument that creates sound primarily by the vibration of the instrument itself, without the use of air flow (as with aerophones), strings (chordophones), membranes (membranophones) or electricity (electrophones). It is the first of the four main divisions in the original Hornbostel–Sachs system of musical instrument classification (see List of idiophones by Hornbostel–Sachs number). The early classification of Victor-Charles Mahillon called this group of instruments autophones. The most common are struck idiophones, or concussion idiophones, which are made to vibrate by being struck, either directly with a stick or hand (like the wood block, singing bowl, steel tongue drum, triangle or marimba) or indirectly, with scraping or shaking motions (like maracas or flexatone). Various types of bells fall into both categories. A common plucked idiophone is the Jew's harp. According to Sachs, idiophones are instruments made of naturally sonorous materials not needing any additional tension as do strings and drumskins. In this class it is the player's action that has shaped the instruments, because they have originated from extensions of striking or clapping hands or stamping feet. Accordingly, the basic question is how they are set into vibration. (en)
- Idiofonoak musika tresna batzuk dira. Tresna hauetan, tresna osoa da soinua ateratzen duena, beste musika tresna batzuetan ez bezala. Musika tresna hauen gorputza, zurezkoa, metalezkoa edo kristalezkoa izan daiteke, gogorra, baina bibrazio mugimendu bat mantendu ahal izateko hainako elastikotasunez. (eu)
- Un idiófono, según la clasificación de Hornbostel-Sachs, es un instrumento musical que tiene sonido propio porque usa su cuerpo como materia resonadora. Los idiófonos son instrumentos de percusión. Produce el sonido primariamente por la vibración del propio cuerpo, sin uso de cuerdas, membranas ni columnas de aire. Su cuerpo, de madera, metal o piedra, es duro pero sonoro, con la suficiente elasticidad como para mantener un movimiento vibratorio. La familia de los idiófonos está formada por una gran diversidad de instrumentos, desde campanas, castañuelas y xilófonos hasta platillos y gongs. La mayor parte de los instrumentos de percusión que no usan membranas para producir el sonido son idiófonos, mientras que los que sí usan una membrana son membranófonos. Estos términos sustituyen al más general e impreciso «instrumento de percusión», cuando es necesario recurrir a una terminología más precisa. (es)
- Idiofon adalah alat musik yang membuat suara yang utamanya oleh alat tersebut sebagai pemvibrasian secara keseluruhan—tanpa penggunaan atau . Jenis alat musik tersebut merupakan jenis pertama dari empat pembagian utama dari skema Hornbostel-Sachs asli dari (lihat ). Klasifikasi awal dari menyebut kelompok instrumen ini autofon. (in)
- Un idiophone, ou autophone, est un instrument de musique de la famille des percussions dont le son est produit par le matériau de l'instrument lui-même, lors d'un impact produit soit par un accessoire extérieur (comme une baguette), soit par une autre partie de l'instrument (comme des graines sur un filet qui l'entoure ou des battants de cloche). Le son une fois émis dans cet instrument auto-résonnant s'entretient lui-même pendant un certain temps. (fr)
- 몸울림악기(영어: idiophone) 또는 체명악기(體鳴樂器)는 직접 악기 몸통이 진동하여 소리를 내는 악기를 말한다. 이는 1914년 독일 사람이며 음악학자인 에리히 폰 호른보르텔(독일어: Erich Moritz von Hornbostel)과 쿠르트 작스(독일어: Curt Sachs)가 발표한 악기의 분류법에 따른 것이다. (ko)
- Een idiofoon ('zelfklinkend', van het Oud-Griekse ἴδιος, ídios‚ zelf, en φωνή, phōnḗ, klank, toon) is een muziekinstrument dat bestaat uit een of meer elementen die gemaakt zijn van materiaal dat van nature klankrijk is, en die door de eigen trilling de klank voortbrengen, zonder gebruik van luchtstroming (zoals bij de aerofonen), snaren (chordofonen), membranen (membranofonen), of elektronica (elektrofonen). Een deel van de idiofonen is geschikt voor melodiespel; ze hebben een benoembare duidelijke toonhoogte. De trillingspatronen van een toonzuivere idiofoon zijn chladni-patronen. De idiofonen vormen een van de vijf hoofdgroepen voor de indeling van muziekinstrumenten gebaseerd op de manier waarop het geluid wordt voortgebracht. Idiofonen met een benoembare toonhoogte:
* Glasharp
* Glasharmonica
* Agogô
* Buisklokken
* Gamelan
* Glockenspiel
* Hang
* Jalatarang
* Marimba
* Nagelviool
* Steeldrum
* Stemvork
* Vibrafoon
* Xylofoon
* Zingende zaag
* Beiaard Idiofonen zonder vastgelegde toonhoogte:
* Aambeeld
* Bekken
*
* Castagnetten
* Claves
*
* Gong
* Guiro
* Hihat
* Koebel
* Klankschaal
* Maraca
* Ratel
*
* Snorrebot
* Tamtam
* Triangel
* Windklok
* Zweep Idiofone voorwerpen:
* Slinky
* Drukveer (nl)
- Negli strumenti musicali denominati idiofoni secondo la classificazione Hornbostel-Sachs (H-S: 1) il suono è prodotto dalla vibrazione del corpo stesso dello strumento, senza l'utilizzo di corde o membrane tese e senza che sia una colonna d'aria a essere fatta vibrare. In base alla classificazione gli idiofoni si suddividono nelle seguenti famiglie:
* percussione : l'esecutore compie il gesto di percuotere e produce un singolo colpo alla volta). Il colpo può essere effettuato con le mani o con altri oggetti, ad esempio con una o più bacchette (rispettivamente come nel triangolo e come nella marimba); lo strumento può ricevere il colpo sbattendolo contro pareti o contro il pavimento;
* percussione a concussione: l'esecutore compie il gesto di percuotere e fa impattare tra loro due o più oggetti uguali, come nei piatti, nelle nacchere, nei leggenti, nella cosiddetta "frusta" orchestrale composta da due assicelle che battono tra loro imitando il suono della frusta da vetturino o nel triccheballacche napoletano dove gli elementi uguali sono tre;
* percussione a raschiamento (ad esempio la bacchetta che scorre lungo le scanalature del güiro cadendo dentro ad ogni scanalatura vi produce un suono che diventa a raffica; il singolo suono prodotto da una sola caduta alla volta non va considerato come percussione diretta);
* percussione indiretta a scuotimento interna o esterna (le maracas sono un esempio di percussione indiretta interna, dovuta a piccoli oggetti contenuti nello strumento che quando viene agitato produce suono per i colpi contro le pareti e tra gli oggetti stessi);
* strappo il caso dei tre cucchiai usati nel ballo popolare europeo (con esempi, tra l'altro in Italia e Russia), dove due oggetti (in questo caso due cucchiai accostati) battono tra loro quando ne viene fatto passare in mezzo un altro, che, "strappando", induce l'allontanamento e il brusco riavvicinamento degli altri due oggetti.
* pizzico come nel caso della m'bira africana o dello scacciapensieri.
* frizione (come nel caso del bicchiere di cristallo sfregato sul bordo e nella glassarmonica (glass harmonica) di mozartiana memoria);
* aria (ad esempio la bottiglia vuota accartocciata che scricchiola soffiandovi dentro per l'aumentare della pressione che la spinge a deformarsi, oppure quando l'aria fa battere tra loro oggetti sospesi). Gli idiofoni sono realizzati in materiali diversi, come il metallo, il legno, l'osso e le materie plastiche. A differenza degli idiofoni a suono indeterminato, quelli a suono determinato sono suonati controllando la nota prodotta e rispettando le regole di intonazione delle varie culture musicali (scala cromatica "temperata" della musica colta occidentale, scale indiane, cinesi, intonazioni degli xilofoni africani). (it)
- Idiofony – grupa instrumentów muzycznych w systematyce instrumentologicznej Curta Sachsa, w których wibratorem (źródłem dźwięku) jest ciało stałe mające niezmienną, naturalną sprężystość. Wibratorem w idiofonie jest najczęściej cały instrument, dlatego instrumenty takie nazywane są również samodźwięcznymi. Idiofony mogą wydawać dźwięki rozproszone lub o określonej częstotliwości.Wysokość dźwięku w idiofonach uzależniona jest od właściwości fizycznych elementu drgającego (przede wszystkim masy), dlatego duża część tych instrumentów składa się z wielu odrębnych wibratorów (np. ksylofon, dzwony rurowe, wibrafon). W praktyce wykonawczej orkiestry symfonicznej idiofony należą do grupy perkusji. Akordeon, harmonia i harmonijka ustna według systematyki instrumentoznawczej polskich autorów Drobnera oraz Kamińskiego zaliczane są do idiofonów ze względu na samobrzmiące stroiki zastosowane w ich konstrukcji. Jednak według systematyki instrumentologicznej Sachsa są aerofonami. Idiofony ze względu na sposób wywołania wibracji dźwięku dzielą się na:
* uderzane – pałeczką, prętem, dłonią, zderzane ze sobą bądź potrząsane (np. gongi, ksylofon, marakasy, czynel, dzwonki ręczne),
* zderzane o siebie – (np. talerze, kastaniety klawesy),
* pocierane – smyczkiem, szczotką lub dłonią (np. harmonika szklana, harfa szklana),
* dęte (stroikowe) – w których drgania wibratora wywołane są przepływem powietrza wytwarzanego ustami bądź miechem (np. harmonijka ustna, akordeon, językowe piszczałki organowe),
* szarpane – wypustkami mechanizmu lub dłonią (np. pozytywka, drumla, zanza). Zależnie od kształtu wibratora wyróżnia się idiofony:
* płytowe – (np. talerze, gong),
* sztabkowe – (np. czelesta, ksylofon). Do tej grupy należy też kamerton (widełkowy), niebędący właściwym instrumentem muzycznym, lecz pomocniczym instrumentem do sprawdzania stroju instrumentów (wydaje dźwięk wzorcowy),
* rurowe – (np. dzwony rurowe),
* prętowe – (np. trójkąt)
* Gong chiński
* Harmonika szklana
* Harmonijka ustna
* Akordeon
* Drumla
* Organy (pl)
- Idiofoner är ett gruppnamn för musikinstrument där tonen är självklingande med hjälp av hela instrumentets massa. Hit räknas oftast slagverkinstrument, med undantag trummor (som är membranofoner). (sv)
- Идиофо́н (от греч. ἴδιος — свой + греч. φωνή — звук), или самозвуча́щий инструме́нт — музыкальный инструмент, источником звука в котором является само тело инструмента или его часть, не требующие для звукоизвлечения предварительного натяжения или сжатия (натянутой струны либо мембраны). Это самый древний вид музыкальных инструментов. Идиофоны присутствуют во всех культурах мира. Они изготовлены большей частью из дерева, металла, керамики либо стекла. Идиофоны являются неотъемлемой частью оркестра. Так, к идиофонам принадлежат большинство ударных музыкальных инструментов, за исключением барабанов с мембранами. Идиофоны — одна из четырёх основных групп инструментов, выделенных в системе Хорнбостеля — Закса. Далее они делятся на:
* ударные идиофоны: кастаньеты, ксилофон, рейнстик, тепонацтль, треугольник, глюкофон, ханг, флексатон;
* щипковые идиофоны;
* фрикционные идиофоны: музыкальная пила, стеклянная гармоника;
* идиофоны с дутьем. К идиофонам также относятся инструменты, звучащие с помощью природы, например эолова арфа, содзу. На Руси примерами идиофонов служили стучалки, ложки, тарелки, погремушки, бубенцы, трещо́тки, колотушки, барабанки, пастухальница, било, коса, трензель, коробок, колокол, колокольчики, трещотка (трескотуха), ветряная трещотка, варган, пила, рубель. (ru)
- Ідіофо́ни (від грец. ιδιος — свій, і грец. φωνη — звук) — група музичних інструментів, джерелом звуку яких слугує матеріал, здатний звучати без додаткового натя́гування (як того вимагають струни у хордофонів або мембрани у мембранофонів). Звичайно ідіофони складаються повністю з матеріалу, що звучить — металу, дерева, скла, каміння, іноді з нього виготовляється лише частина, на якій грають. В залежності від способу звуковидобування розрізняють такі різновиди ідіофонів:
* Ударні ідіофони — інструменти, по яких безпосередньо вдаряють паличками чи долонями (наприклад ксилофон, тубафон, гонг, тарілки, дзвони), або струшують (маракаси, флексатон, пандейра). Переважна більшість ударних інструментів, які не є мембранофонами (як наприклад литаври і барабани), є ударними ідіофонами. Інші три різновиди зустрічаються значно рідше. Це:
* Щипкові ідіофони — звук видобувається в результаті защипування звучащого тіла пальцями виконавця або спеціальним пристроєм. Найвідомішим щипковими ідіофонами в Україні є дримба і катеринка.
* Фрикційні ідіофони (від англ. friction — тертя) — звук видобувається в результаті тертя інструменту смичком, щіточкою, долонями. Прикладами фрикційних ідіофонів є скляна гармонія, та інші. Деякі композитори-авангардисти використовували як фрикційний інструмент також вібрафон та тарілки, використовуючи замість традиційних паличок смичок.
* Духові ідіофони — звук видобувається в результаті збудження вібратора від потоку повітря, що на нього скеровується. Деякі дослідники відносять до цього типу інструментів акордеони, та інші подібні інструменти,, однак в класифікації Хорнбостеля-Закса, ці інструменти відносяться до аерофонів. (uk)
- Idiofone é um instrumento musical cujo som é provocado pela sua vibração. É o próprio corpo do instrumento que vibra para produzir o som, sem a necessidade de nenhuma tensão. Esta categoria compreende a maior parte dos instrumentos executados por atrito (como o reco-reco e o guiro), por agitação (como o chocalho, caxixi e ganzá), assim como muitos instrumentos de percussão melódica, como os xilofones. Os blocos sonoros, claves e pratos são exemplos de idiofones percutidos sem intenção melódica. Exemplos são:
* Agogô
* Afoxé
* Bloco sonoro
* Cajón
* Carrilhão
* Carrilhão de orquestra (Tubular Bells)
* Cowbell
* Castanhola
* Casaca
* Caxixi
* Chocalho
* Ferrinho
* Ganzá
* Kisanji
* Maraca
* Marimba
* Matraca
* Pratos
* Prato de ataque (Crash Cymbal)
* Prato chinês (China Cymbal)
* Prato de choque ou Chimbal (Hi-Hat Cymbal)
* Prato de condução (Ride Cymbal)
* Reco-reco
* Sinos
* Sistro
* Triângulo
* Xequerê (pt)
- 體鳴樂器（Idiophone）是薩克斯樂器分類法（H&S分類法）中的其中一個主要分類。所使用的編號為“1”。絕大部份的敲擊樂器均可歸納於此類別內，較常見的例子有三角鐵、木魚、響板、木琴等。其字源來自古希臘語中的「自身、個人、明顯的」（idio）及「聲音」（phone）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Idiofon (z řeckého idios: vlastní) je hudební nástroj, který vydává tóny a zvuky chvěním sebe sama, nikoliv chvěním membrány, struny nebo vzduchového sloupce. Většina bicích nástrojů, které nemají membránu, patří právě do této skupiny hudebních nástrojů. Tato skupina nástrojů je velice stará, hráli na ně lidé již v pravěku. Pro udávání hudebního rytmu se i dnes používají ve všech světových kulturách. Česky nazýváme tyto nástroje samozvučnými. Mezi největší a nejznámější představitele této skupiny patří zvony. (cs)
- الإيديوفون (بالإنجليزية: idiophone) هي أي آلة موسيقية تنتج الصوت أساسا عن طريق اهتزاز الآلة نفسها دون استخدام الهواء (كما هو حال الأيروفونات) أو الأوتار (الكوردوفونات) أو غشاء (الميمبرانوفونات). هي أول فئة من المجموعات الأربعة الأساسية في نظام هورنبوستيل-ساكس الأصلي لتصنيف الآلات الموسيقية. سمى فيكتور-تشارلز ماهيلون هذه المجموعة في تصنيفه القديم أوتوفونات. أكثرها شيوعا الإيديوفونات المضروبة أو إيديوفونات الاصطدام، والتي تهتز نتيجة لضريها مياشرة باستعمال يد أو عصا (مثل الطابوقة الخشبية أو المثلث أو الماريمبا) أو بشكل غير مباشر عن طريق حركة كشط أو هز (مثل آلتي الماركا والفليكستون). تنتمي عدة أنواع من الأجراس لكلا التصنيفين. يعتبر قيثار اليهود مثالا شائعا على إيديوفون منقور. (ar)
- Στην ορολογία της μουσικολογίας και ειδικότερα στον κλάδο της οργανολογίας -την επιστήμη της μελέτης και ταξινόμησης των μουσικών οργάνων- ιδιόφωνα (από τα αρχαιοελληνικά ἴδιος + φωνή) ονομάζονται τα μουσικά όργανα, η ηχοπαραγωγή των οποίων οφείλεται στην δόνηση του σώματός τους αυτού καθαυτού. Τα ιδιόφωνα είναι κατασκευασμένα συνήθως από ξύλο, μέταλλο ή πέτρα, ενώ κατά κύριο λόγο δεν διαθέτουν χορδές ή μεμβράνες. Σύμφωνα με το σύστημα Χορνμπόστελ-Σακς περί ταξινόμησης μουσικών οργάνων, τα ιδιόφωνα διαιρούνται στις εξής τέσσερις κύριες κατηγορίες: (el)
- Idiofonoak musika tresna batzuk dira. Tresna hauetan, tresna osoa da soinua ateratzen duena, beste musika tresna batzuetan ez bezala. Musika tresna hauen gorputza, zurezkoa, metalezkoa edo kristalezkoa izan daiteke, gogorra, baina bibrazio mugimendu bat mantendu ahal izateko hainako elastikotasunez. (eu)
- Idiofon adalah alat musik yang membuat suara yang utamanya oleh alat tersebut sebagai pemvibrasian secara keseluruhan—tanpa penggunaan atau . Jenis alat musik tersebut merupakan jenis pertama dari empat pembagian utama dari skema Hornbostel-Sachs asli dari (lihat ). Klasifikasi awal dari menyebut kelompok instrumen ini autofon. (in)
- Un idiophone, ou autophone, est un instrument de musique de la famille des percussions dont le son est produit par le matériau de l'instrument lui-même, lors d'un impact produit soit par un accessoire extérieur (comme une baguette), soit par une autre partie de l'instrument (comme des graines sur un filet qui l'entoure ou des battants de cloche). Le son une fois émis dans cet instrument auto-résonnant s'entretient lui-même pendant un certain temps. (fr)
- 몸울림악기(영어: idiophone) 또는 체명악기(體鳴樂器)는 직접 악기 몸통이 진동하여 소리를 내는 악기를 말한다. 이는 1914년 독일 사람이며 음악학자인 에리히 폰 호른보르텔(독일어: Erich Moritz von Hornbostel)과 쿠르트 작스(독일어: Curt Sachs)가 발표한 악기의 분류법에 따른 것이다. (ko)
- Idiofoner är ett gruppnamn för musikinstrument där tonen är självklingande med hjälp av hela instrumentets massa. Hit räknas oftast slagverkinstrument, med undantag trummor (som är membranofoner). (sv)
- 體鳴樂器（Idiophone）是薩克斯樂器分類法（H&S分類法）中的其中一個主要分類。所使用的編號為“1”。絕大部份的敲擊樂器均可歸納於此類別內，較常見的例子有三角鐵、木魚、響板、木琴等。其字源來自古希臘語中的「自身、個人、明顯的」（idio）及「聲音」（phone）。 (zh)
- Els idiòfons són, segons la classificació de Sachs-Hornbostel, instruments que produeixen el so a través de la vibració del seu propi cos. No hi ha una diferència específica entre la part que genera el so i la caixa de ressonància.Habitualment, tant aquests com els membranòfons es consideren instruments de percussió i els toquen els percussionistes encara que no tots siguin realment percudits. La principal forma de classificació d'aquests instruments és segons l'acció que fem per fer-los sonar i la seva capacitat o no d'emetre notes musicals(so determinat o indeterminat): (ca)
- Idiofono signifas memtonanto aŭ memsonanto. Tia muzikilo generas sonon tutece oscilante aŭ per songenera parto, kiu ne estas streĉita kordo aŭ membrano. Precipe kiel ritmaj instrumentoj ili ekzistas en ĉiuj kulturoj de la mondo. Oni distingas inter: (eo)
- Idiophon (von altgriechisch ἴδιος ídios, deutsch ‚eigen‘ und φωνεῖν phōneĭn ‚tönen‘) bedeutet „Selbsttöner“ oder Selbstklinger und bezeichnet ein Musikinstrument, das als Ganzes schwingend zum klang- bzw. tonerzeugenden Medium wird oder schwingungsfähige Teile enthält, die keine gespannten Saiten oder Membranen sind. Idiophone sind insbesondere als Rhythmusinstrumente in allen Kulturen der Welt vertreten, finden aber auch (beispielsweise in Form mehrtöniger Stabspiele) als Melodieinstrumente Verwendung. Idiophone bestehen meist aus Holz (Xylophon), Metall (Metallophon), Stein (Lithophone) oder Glas (Glasharfe). (de)
- Un idiófono, según la clasificación de Hornbostel-Sachs, es un instrumento musical que tiene sonido propio porque usa su cuerpo como materia resonadora. Los idiófonos son instrumentos de percusión. Produce el sonido primariamente por la vibración del propio cuerpo, sin uso de cuerdas, membranas ni columnas de aire. Su cuerpo, de madera, metal o piedra, es duro pero sonoro, con la suficiente elasticidad como para mantener un movimiento vibratorio. (es)
- An idiophone is any musical instrument that creates sound primarily by the vibration of the instrument itself, without the use of air flow (as with aerophones), strings (chordophones), membranes (membranophones) or electricity (electrophones). It is the first of the four main divisions in the original Hornbostel–Sachs system of musical instrument classification (see List of idiophones by Hornbostel–Sachs number). The early classification of Victor-Charles Mahillon called this group of instruments autophones. The most common are struck idiophones, or concussion idiophones, which are made to vibrate by being struck, either directly with a stick or hand (like the wood block, singing bowl, steel tongue drum, triangle or marimba) or indirectly, with scraping or shaking motions (like maracas or (en)
- Negli strumenti musicali denominati idiofoni secondo la classificazione Hornbostel-Sachs (H-S: 1) il suono è prodotto dalla vibrazione del corpo stesso dello strumento, senza l'utilizzo di corde o membrane tese e senza che sia una colonna d'aria a essere fatta vibrare. In base alla classificazione gli idiofoni si suddividono nelle seguenti famiglie: (it)
- Idiofony – grupa instrumentów muzycznych w systematyce instrumentologicznej Curta Sachsa, w których wibratorem (źródłem dźwięku) jest ciało stałe mające niezmienną, naturalną sprężystość. Wibratorem w idiofonie jest najczęściej cały instrument, dlatego instrumenty takie nazywane są również samodźwięcznymi. Idiofony mogą wydawać dźwięki rozproszone lub o określonej częstotliwości.Wysokość dźwięku w idiofonach uzależniona jest od właściwości fizycznych elementu drgającego (przede wszystkim masy), dlatego duża część tych instrumentów składa się z wielu odrębnych wibratorów (np. ksylofon, dzwony rurowe, wibrafon). W praktyce wykonawczej orkiestry symfonicznej idiofony należą do grupy perkusji. (pl)
- Een idiofoon ('zelfklinkend', van het Oud-Griekse ἴδιος, ídios‚ zelf, en φωνή, phōnḗ, klank, toon) is een muziekinstrument dat bestaat uit een of meer elementen die gemaakt zijn van materiaal dat van nature klankrijk is, en die door de eigen trilling de klank voortbrengen, zonder gebruik van luchtstroming (zoals bij de aerofonen), snaren (chordofonen), membranen (membranofonen), of elektronica (elektrofonen). Een deel van de idiofonen is geschikt voor melodiespel; ze hebben een benoembare duidelijke toonhoogte. De trillingspatronen van een toonzuivere idiofoon zijn chladni-patronen. (nl)
- Idiofone é um instrumento musical cujo som é provocado pela sua vibração. É o próprio corpo do instrumento que vibra para produzir o som, sem a necessidade de nenhuma tensão. Esta categoria compreende a maior parte dos instrumentos executados por atrito (como o reco-reco e o guiro), por agitação (como o chocalho, caxixi e ganzá), assim como muitos instrumentos de percussão melódica, como os xilofones. Os blocos sonoros, claves e pratos são exemplos de idiofones percutidos sem intenção melódica. Exemplos são: (pt)
- Идиофо́н (от греч. ἴδιος — свой + греч. φωνή — звук), или самозвуча́щий инструме́нт — музыкальный инструмент, источником звука в котором является само тело инструмента или его часть, не требующие для звукоизвлечения предварительного натяжения или сжатия (натянутой струны либо мембраны). Идиофоны — одна из четырёх основных групп инструментов, выделенных в системе Хорнбостеля — Закса. Далее они делятся на: К идиофонам также относятся инструменты, звучащие с помощью природы, например эолова арфа, содзу. (ru)
- Ідіофо́ни (від грец. ιδιος — свій, і грец. φωνη — звук) — група музичних інструментів, джерелом звуку яких слугує матеріал, здатний звучати без додаткового натя́гування (як того вимагають струни у хордофонів або мембрани у мембранофонів). Звичайно ідіофони складаються повністю з матеріалу, що звучить — металу, дерева, скла, каміння, іноді з нього виготовляється лише частина, на якій грають. В залежності від способу звуковидобування розрізняють такі різновиди ідіофонів: Інші три різновиди зустрічаються значно рідше. Це: (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}