| dbo:abstract
|
- جمهورية أيرلندا خرجت إلى حيز الوجود عام 1922 باسم الدولة الأيرلندية الحرة، سيادة داخل دول الكومنولث، بعد أن انفصلت عن المملكة المتحدة تحت . وهي تتألف من 26 مقاطعة من مقاطعة أيرلندا 32. في دستور 1937 تغير اسم الدولة أيرلندا . في عام 1949 أصبح صراحةً الجمهورية، وانتهت عضويتها –الهشة أساساً– للكومنولث البريطاني. وفي عام 1973 انضمت إلى . عقب تأسيس دولة أيرلندا الحرة، انخرطت الأخيرة في حرب أهلية بين الوطنيين الداعمين للاتفاقية وخصومهم الداعمين للجمهورية. انتصر مناصرو الاتفاقية، وعلى رأسهم حزب جمعية الغايل، في ذاك الصراع وفازوا أيضًا في الانتخابات اللاحقة، وشكلوا حكومة الدولة حتى عام 1932، حينها تنازلوا عن السلطة بشكل سلمي لخصومهم معارضي الاتفاقية، وعلى رأسهم حزب فيانا فايل، الذي تمكن من هزيمة مناصري الاتفاقية في الانتخابات. على الرغم من البدايات العنيفة لدولة أيرلند الحرة، استطاعت الحفاظ على الديموقراطية الليبرالية عبر تاريخ وجودها. أدت التغيرات التي برزت في ثلاثينيات القرن الماضي إلى إزالة كثير من الروابط بين أيرلندا وبريطانيا، والتي نشأت وفق الاتفاقية السابقة. أظهر الموقف الحيادي الذي اتخذته أيرلندا في الحرب العالمية الثانية استقلالها عن بريطانيا حتى في أمور السياسة الخارجية. في المجال الاقتصادي، مرّت دولة أيرلندا بكثير من التقلبات. فعند استقلالها، كانت إحدى أغنى الدول في أوروبا من ناحية معدل دخل الفرد. لكنها ورثت في المقابل بعض المشاكل جراء الحكم البريطاني، مثل البطالة والنزوح والنمو الجغرافي غير المتساوي وضعف البنية الصناعية. وعلى مر تاريخها، عانت أيرلندا من أجل معالجة تلك المشاكل، خاصة مشكلة الهجرة التي بلغت ذروتها خلال ثلاثينيات القرن الماضي وخمسينياته وثمانينياته، عندما سجّل الاقتصاد نمواً قليلًا. في ثلاثينيات القرن الماضي، حاولت حكومات حزب فيانا فايل خلق صناعات محلية أيرلندية مستغِلة الإعانات المالية وتعريفات الحماية الجمركية. في أواخر الخمسينيات، تخلّت الحكومات عن تلك السياسات مقابل اعتناقها سياسة التجارة الحرة مع عددٍ من الدول المختارة، وتشجيع الاستثمار الأجنبي عن طريق تخفيض الضرائب. توسعت أيرلندا في تلك السياسة عندما دخلت السوق الأوروبية المشتركة عام 1973. في تسعينيات القرن الماضي والعقد الأول من القرن الحادي والعشرين، شهدت أيرلندا انتعاشًا اقتصاديًا، ويُشار إلى تلك الفترة بـ«النمر الكلتي»، فحينها تجاوز الناتج المحلي الإجمالي للبلد نظيره في عددٍ من البلدان الأوروبية المجاورة. تجاوز معدل الهجرة أيضًا معدل النزوح، ما أدى إلى ازدياد التعداد السكاني في البلد لأكثر من 4 ملايين نسمة. منذ عام 2008، شهدت أيرلندا أزمة حادة في قطاع البنوك والدَين السيادي. أدى هذا الركود الاقتصادي المترتب على الأزمات السابقة إلى تأثر أيرلندا بأزمة الكساد العالمي بشكل كبير. منذ عام 1937 وحتى عام 1998، احتوى دستور أيرلندا على دعاوى تتمثل في حق أيرلندا بتحرير أيرلندا الشمالية وتوحيدها، وطالب الدستور باعتبارها جزءًا من أراضي الأمة الأيرلندية. عارضت الدولة ذلك، واستخدمت قوات الأمن ضد الجماعات المسلحة –على رأسها الجيش الجمهوري الأيرلندي– التي حاولت توحيد أيرلندا بالقوة. وقع ذلك في خمسينيات القرن الماضي، واستمر الوضع كذلك في سبعينيات القرن الماضي وثمانينياته، ولو بشكل أقل. حاولت الحكومات الأيرلندية حينها التوسط لتوقيع اتفاقية خاصة بالصراع حول أيرلندا الشمالية، والمعروف باسم «المشاكل»، والذي امتدّ منذ عام 1968 حتى أواخر تسعينيات القرن الماضي. اعترفت الحكومة البريطانية رسميًا بحق الحكومة الأيرلندية المتمثل بكونها طرفًا في مفاوضات أيرلندا الشمالية، التي أُدرجت ضمن الاتفاقية الأنجلو أيرلندية عام 1985. في عام 1998، وبصفة أيرلندا جزءًا من اتفاق الجمعة العظيمة، عُدل الدستور الأيرلندي عن طريق استفتاء، وكان الهدف من التعديل إزالة الادعاء الذي طالب بضم أيرلندا الشمالية. في المقابل، عُدل حقّ الحصول على الجنسية الأيرلندية فشمل جميع سكان الجزيرة، أي أصبح بإمكان سكان أيرلندا الشمالية مثلًا الحصول على الجنسية الأيرلندية إذا أرادوا ذلك. (ar)
- L'estat d’Irlanda va néixer en 1919 com la República d'Irlanda dels 32 comtats. En 1922, després de separar-se del Regne Unit de Gran Bretanya i Irlanda en virtut del Tractat angloirlandès, es va convertir en l'Estat Lliure d'Irlanda. Comprèn 32 comtats fins a 6 comtats sota el control d'unionistes, van optar per no participar. La constitució de 1937 va canviar el nom de l'estat de "Irlanda del Sud" a "Irlanda". En 1949, només 26 comtats es van convertir explícitament en república segons els termes de la Llei de la República d'Irlanda de 1948, que va posar fi definitivament a la seva tènue pertinença a la Commonwealth britànica. En 1973, la República d'Irlanda es va unir a la Comunitat Europea. Des de la seva fundació, l'Estat Lliure d'Irlanda es va veure embolicat en una guerra civil entre els nacionalistes que recolzaven el Tractat i els opositors que recolzaven a la República existent. El costat pro-Tractat, organitzat com Cumann na nGaedheal, va sortir victoriós del conflicte i va guanyar les eleccions posteriors. Van formar el govern de l'estat fins a 1932, quan van lliurar pacíficament el poder a la facció anti-Tractat en Fianna Fáil, qui els va derrotar en unes eleccions. L'estat irlandès, malgrat els seus violents començaments, ha seguit sent una democràcia liberal durant tota la seva existència. Els canvis en la dècada de 1930 van eliminar molts dels vincles amb Gran Bretanya establerts sota el Tractat i la neutralitat d'Irlanda en la Segona Guerra Mundial va demostrar la seva independència en assumptes de política exterior de Gran Bretanya. En l'àmbit econòmic, l'estat irlandès ha tingut un acompliment desigual. Després de la independència, va ser un dels països més rics d'Europa per habitant. No obstant això, també va heretar del domini britànic els problemes de desocupació, emigració, desenvolupament geogràfic desigual i falta d'una base industrial nativa. Durant gran part de la seva història, l'estat va lluitar per rectificar aquests problemes. Es van registrar becs particulars d'emigració durant les dècades de 1930, 1950 i 1980, quan l'economia irlandesa va registrar un escàs creixement. En la dècada de 1930, els governs de Fianna Fáil van intentar crear indústries nacionals irlandeses utilitzant subsidis i aranzels protectors. A finalitats de la dècada de 1950, aquestes polítiques es van abandonar en favor del lliure comerç amb països seleccionats i el foment de la inversió estrangera amb impostos baixos. Això es va ampliar quan Irlanda va entrar en la Comunitat Econòmica Europea en 1973. En les dècades de 1990 i 2000, Irlanda va experimentar un auge econòmic conegut com el , en el qual el PIB del país va superar a molts dels seus veïns europeus. La immigració també va superar a l'emigració, elevant la població de l'estat a més de 4 milions. No obstant això, des de 2008, Irlanda ha experimentat una greu crisi en el sector bancari i amb el deute sobirà. La recessió econòmica resultant ha aprofundit l'efecte de la recessió mundial a Irlanda. De 1937 a 1998, la constitució irlandesa va incloure un reclam irredentista sobre Irlanda del Nord com a part del territori nacional. No obstant això, l'estat també es va oposar i va utilitzar les seves forces de seguretat contra aquests grups armats, principalment l'Exèrcit Republicà Irlandès Provisional , que van intentar unir Irlanda per la força. Això va ocórrer en la dècada de 1950, durant les dècades de 1970 i 1980 i ha continuat en una escala reduïda. Mentrestant, els governs irlandesos van intentar negociar un acord per al conflicte conegut com els Problemes dins d'Irlanda del Nord des de 1968 fins a finals de la dècada de 1990. El govern britànic va reconèixer oficialment el dret del govern irlandès a ser part de les negociacions del Nord en l'Acord Anglo-Irlandès de 1985. En 1998, com a part de l'Acord del Divendres Sant, la constitució irlandesa va ser modificada per referèndum per eliminar el reclam territorial d'Irlanda del Nord i, en el seu lloc, estendre el dret de ciutadania irlandesa a tota la gent de l'illa si ho desitjava. (ca)
- Irlandako Errepublikako historia 1922an hasi zen, Irlandako 26 konterrik Britainia Handiko eta Irlandako Erresuma Batutik at geratzean. Geratzen ziren 6 konterriek Erresuma Batuaren barruan jarraitu zuten, Ipar Irlanda izenpean. Irlandako Zatiketa hau aurreko konstituzio-garapen konplexuek eragin zuten. Aurrekari gertuena 1916ko Aste Santuko Matxinada izan zen. Orduan, irlandar boluntarioek eta Irlandako Hiritarren Armadak Dublingo eta Galwayko hainbat toki hartu zuten, Irlandako Errepublikaren Aldarrikapenean adierazten zen bezala. Aldarrikapen horren 7 sinatzaileak, beste 9rekin batera, exekutatu egin zituzten britaniarrek, Irlandako Independentziako Gerrari hasiera emanez. Irlandak Londresko Komunen Ganberan zituen 106ko parlamentaritik 73 Sinn Féineko kideak ziren 1918ko hauteskunde orokorren ostean. Londresen bere tokia hartzeari muzin eginda, Dáil Éireann izeneko parlamentu irlandarra eratzeari ekin zioten. Parlamentu honek 1919ko urtarrilean Irlandako Errepublika aldarrikatu zuen. Aldarrikapen hau 1916koaren berdintsua izan zen, Irlanda Erresuma Batuko zatia ez zela gehituta. Irlandako Errepublika berri honek, ordea, ez zuen nazioarteko onespenik jaso, SESBena izan ezik. Independentziako Gerra mingotsaren ondoren, Britainiar gobernuko eta Irlandako parlamentuko ordezkariek Anglo-Irlandar Ituna sinatu zuten Londresen 1921ko abenduan. Itun horren azpian, britainiarrek Irlandako Estatuaren independentzia onartu zuten (Irlandako Estatu Askea), beti ere Erresuma Batuaren mendean. Dáil Éireann parlamentuak gutxigatik onartu zuen tratatua. Hala ere, bi alderdietan itunarekiko erabateko adostasunik ez zegoen. Britainiarrek nahi zuten baino kontzesio gehiago ematen zitzaizkien irlandarrei, baina ez ziren aski errepublikarren nahiak asetzeko. Dena den, hegoaldeko 26 konterriek Irlandako Estatu Askea osatu zuten, britainiar erregea zuen (1927tik Irlandako erregea titulupean) monarkia parlamentarioa. Irlandako Gerra Zibila estatu honen sorreraren ondorioa izan zen. Éamon de Valera buru zuten itunaren aurkako indarrek adierazten zuten britainiar erregeari fideltasun zin egin behar zaiola, eta 1919ko Irlandar Errepublikaren Aldarrikapenaren kontrakoa zela. Michael Collins buru zuten itunaren aldekoek adierazten zuten itunak, nahiz eta nazio guztiek lortu nahi duten askatasun osoa ez eman, hori eskuratzeko askatasuna ematen zuela. Britainiarrek lagunduta, itunaren aldekoek aise irabazi zuten gerra. 1937ko abenduaren 29an Irlandako Konstituzioa indarrean jarri zen. Irlanda zen estatuaren izen berria, nahiz eta errepublika, oraindik, era ofizialean ez izan. Izan ere, estatuburu ofiziala erregeak jarraitzen zuen izaten. Bigarren Mundu Gerran neutral izan ondoren, 1948ko abenduaren 21ean errepublika bihurtu zen, erregeak zituen eskuduntzak Errepublikako Presidenteari pasatuz. Nazio Batuen Erakundean 1955ean sartu zen, eta Europar Batasunean 1973an. Irlandar gobernuak uharteko batasuna era baketsuan bilatu du. Izan ere, Ipar Irlandako Gatazkan Londresko gobernuarekin kooperatu du bortizkeria amai zedin. Ostiral Santuko Hitzarmena 1998an onartu zen, mugaren iparraldean zein hegoaldean egin ziren bi erreferendumetan. (eu)
- The Irish state came into being in 1919 as the 32 county Irish Republic. In 1922, having seceded from the United Kingdom of Great Britain and Ireland under the Anglo-Irish Treaty, it became the Irish Free State. It comprised 32 counties until 6 counties under the control of Unionists opted out. The 1937 constitution renamed the 'Southern Ireland' state 'Ireland'. In 1949, only 26 counties explicitly became a republic under the terms of the Republic of Ireland Act 1948, definitively ending its tenuous membership of the British Commonwealth. In 1973 the Republic of Ireland joined the European Communities (EC) as a member state which would later become the European Union (EU). Upon its foundation, the Irish Free State was embroiled in a civil war between nationalists supporting the Treaty and opponents who supported the existing Republic. The pro-Treaty side, organised as Cumann na nGaedheal, emerged victorious from the conflict and won subsequent elections. They formed the government of the state until 1932, when they peacefully handed over power to the anti-Treaty faction in Fianna Fáil, who defeated them in an election. The Irish state, despite its violent beginnings, has remained a liberal democracy throughout its existence. Changes in the 1930s removed many of the links with Britain established under the Treaty and Ireland's neutrality in the Second World War demonstrated its independence in foreign policy matters from Britain. In the economic sphere, the Irish state has had a mixed performance. On independence, it was one of the wealthier countries in Europe per head of population. However it also inherited from British rule the problems of unemployment, emigration, uneven geographical development and lack of a native industrial base. For much of its history, the state struggled to rectify these problems. Particular peaks of emigration were recorded during the 1930s, 1950s and 1980s, when the Irish economy recorded little growth. In the 1930s, Fianna Fáil governments attempted to create Irish domestic industries using subsidies and protective tariffs. In the late 1950s, these policies were dropped in favour of free trade with selected countries and encouraging of foreign investment with low taxes. This was expanded when Ireland entered the European Economic Community in 1973. In the 1990s and 2000s, Ireland experienced an economic boom known as the Celtic Tiger, in which the country's GDP surpassed many of its European neighbours. Immigration also surpassed emigration, bringing the state's population up to over 4 million. However, since 2008, Ireland has experienced a severe crisis in the banking sector and with sovereign debt. The resultant economic slump has deepened the effect of the world recession on Ireland till 2012. Since 2012 unemployment rates and the economy has grown except around Covid. In the global GDP per capita tables, Ireland ranks 4th of 186 in the IMF table and 4th of 187 in the World Bank ranking. From 1937 to 1998, the Irish constitution included an irredentist claim on Northern Ireland as a part of the national territory. However, the state also opposed and used its security forces against those armed groups – principally the Provisional Irish Republican Army – who tried to unite Ireland by force. This occurred in the 1950s, throughout the 1970s and 1980s and has continued on a reduced scale. Irish governments meanwhile tried to broker an agreement to the conflict known as the Troubles within Northern Ireland from 1968 to the late 1990s. The British government officially recognised the right of the Irish government to be a party to the Northern negotiations in the Anglo-Irish Agreement of 1985. In 1998, as part of the Good Friday Agreement, the Irish constitution was altered by referendum to remove the territorial claim to Northern Ireland and instead extend the right of Irish citizenship to all the people of the island should they wish to have it. (en)
- El estado de Irlanda nació en 1919 como la República de Irlanda de los 32 condados. En 1922, tras separarse del Reino Unido de Gran Bretaña e Irlanda en virtud del , se convirtió en el Estado Libre de Irlanda. Comprende 32 condados hasta 6 condados bajo el control de unionistas, optaron por no participar. La constitución de 1937 cambió el nombre del estado de "Irlanda del Sur" a "Irlanda". En 1949, solo 26 condados se convirtieron explícitamente en república según los términos de la Ley de la República de Irlanda de 1948 , que puso fin definitivamente a su tenue pertenencia a la Commonwealth británica. En 1973, la República de Irlanda se unió a la Comunidad Europea. Desde su fundación, el Estado Libre de Irlanda se vio envuelto en una guerra civil entre los nacionalistas que apoyaban el Tratado y los opositores que apoyaban a la República existente. El lado pro-Tratado, organizado como Cumann na nGaedheal, salió victorioso del conflicto y ganó las elecciones posteriores. Formaron el gobierno del estado hasta 1932, cuando entregaron pacíficamente el poder a la facción anti-Tratado en Fianna Fáil, quien los derrotó en unas elecciones. El estado irlandés, a pesar de sus violentos comienzos, ha seguido siendo una democracia liberal durante toda su existencia. Los cambios en la década de 1930 eliminaron muchos de los vínculos con Gran Bretaña establecidos bajo el Tratado y la neutralidad de Irlanda en la Segunda Guerra Mundial demostró su independencia en asuntos de política exterior de Gran Bretaña. En el ámbito económico, el estado irlandés ha tenido un desempeño desigual. Tras la independencia, fue uno de los países más ricos de Europa por habitante. Sin embargo, también heredó del dominio británico los problemas de desempleo, emigración, desarrollo geográfico desigual y falta de una base industrial nativa. Durante gran parte de su historia, el estado luchó por rectificar estos problemas. Se registraron picos particulares de emigración durante las décadas de 1930, 1950 y 1980, cuando la economía irlandesa registró un escaso crecimiento. En la década de 1930, los gobiernos de Fianna Fáil intentaron crear industrias nacionales irlandesas utilizando subsidios y aranceles protectores. A fines de la década de 1950, estas políticas se abandonaron en favor del libre comercio con países seleccionados y el fomento de la inversión extranjera con impuestos bajos. Esto se amplió cuando Irlanda entró en la Comunidad Económica Europea en 1973. En las décadas de 1990 y 2000, Irlanda experimentó un auge económico conocido como el Tigre Celta, en el que el PIB del país superó a muchos de sus vecinos europeos. La inmigración también superó a la emigración, elevando la población del estado a más de 4 millones. Sin embargo, desde 2008, Irlanda ha experimentado una grave crisis en el sector bancario y con la deuda soberana. La recesión económica resultante ha profundizado el efecto de la recesión mundial en Irlanda. De 1937 a 1998, la constitución irlandesa incluyó un reclamo irredentista sobre Irlanda del Norte como parte del territorio nacional. Sin embargo, el estado también se opuso y utilizó sus fuerzas de seguridad contra esos grupos armados, principalmente el Ejército Republicano Irlandés Provisional , que intentaron unir Irlanda por la fuerza. Esto ocurrió en la década de 1950, durante las décadas de 1970 y 1980 y ha continuado en una escala reducida. Mientras tanto, los gobiernos irlandeses intentaron negociar un acuerdo para el conflicto conocido como los Problemas dentro de Irlanda del Norte desde 1968 hasta finales de la década de 1990. El gobierno británico reconoció oficialmente el derecho del gobierno irlandés a ser parte de las negociaciones del Norte en el Acuerdo Anglo-Irlandés de 1985. En 1998, como parte del Acuerdo del Viernes Santo, la constitución irlandesa fue modificada por referéndum para eliminar el reclamo territorial de Irlanda del Norte y, en su lugar, extender el derecho de ciudadanía irlandesa a toda la gente de la isla si lo deseaba. (es)
- Ar an 18 Aibreán 1949, d’éirigh Éire ina Phoblacht. Tháinig Acht Phoblacht na hÉireann i bhfeidhm ar Luan Cásca 1949, 33 bhliain díreach tar éis Éirí Amach na Cásca. (ga)
- L'histoire de l'Irlande en tant qu'État indépendant commence en 1916 avec l'insurrection de Pâques. (fr)
- La storia della Repubblica d'Irlanda è quel periodo di tempo che inizia dal 1922, con la creazione dello Stato Libero d'Irlanda dopo la spartizione dell'isola e continua fino ai giorni nostri, parallelamente alla storia dell'Irlanda del Nord. (it)
- История Респу́блики Ирла́ндия начинается в 1858 году, когда было создано «Ирландское революционное братство» (ИРБ). (ru)
- 愛爾蘭首次成為獨立國家，是在1922年12月6日。那天起，它變成了英聯邦的自治領，即愛爾蘭自由邦。它的獨立接著革命時期而來，其以1916年的叛亂、1919年單方面分離主義政府的建立，以及愛爾蘭獨立戰爭揭開了序幕。愛爾蘭在1937年12月29日以現行的國名與憲法重新建國。 (zh)
- Історія Республіки Ірландія починається у 1858 році, коли було створено "Ірландське революційне братство" (ІРБ). Організації ІРБ виникли у 1860-1970-х роках в Ірландії, Великій Британії, а також серед Ірландських емігрантів у США, Канаді, Австралії. Їх участники називали себе феніями. Головною ціллю феніев було створення незалежної Ірландської республіки шляхом тайно підготовленого озброєного повстання. Але розрізнені повстання, підняті феніями у березні 1867 року у різних графствах Ірландії, зазнали поразки. У 1870-1880-х роках фенії дедалі більше втягувалися у терористичну діяльність. Американська організація "Феніанське братство" влаштовувала набіги на Канаду. До початку Першої світової війни боротьба між прихильниками Гомруля та юніоністами досягли апогею, і британський парламент ухвалив закон про автономію Ірландії, який мав набути чинності після закінчення війни через побоювання про виникнення громадянської війни. "Ірландські добровольці" розкололися: більша частина на чолі з лідером "Ірландської парламентської партії" (ІПП) Джоном Редмондом була готова погодитися з самоврядуванням і відправити на фронт світової війни 20 000 своїх членів, але 12 000 осіб, що залишили назву "добровольці", разом із лідерами ІРБ були згодні лише на повну незалежність. Їх керівник Йоін МакНіл, оголосив про протиборство заклику ірландців на фронт і допустимість збройного повстання заради незалежності. До "добровольців" приєдналися невелика, але більш бойова "Ірландська цивільна армія", лідер якої Джеймс Коннолі увійшов до керівництва ІРБ. Навесні 1916 р. ІРБ готувало повстання в Дубліні, воно домовилося про постачання 20 000 рушниць та 10 кулеметів з німцями. Але за 3 дні до повстання судно "Aud", що перевозило зброю, було виявлено британським флотом та затопленно екіпажем. Йоін МакНіл дізнався про майбутнє повстання в останню хвилину і рщики з випорожненнями. Проте думка ірландського суспільства про повстанців різко змінилася протягом наступних двох років. Спочатку це викликало обуренням з приводу страти 16 керівників, деяких із яких вважали лише співучасниками заколоту. У 1918 р. британський парламент ухвалив закон про військовий обов'язок Радикал Імон де Валера проник у націоналістичну партію Шінн Фейн і став її лідером, вимоги партії змінилися з домініону до повного відділення та незалежності країни. Шинн Фейн боролася з ІПП на виборах до британського парламенту та здобула переконливу перемогу. Депутати вийшли з британського парламенту та створили національний ірландський парламент (Дойл Ерен), який оголосив про незалежність нової держави - Ірландської республіки. 10-тисячний контингент Ірландських добровольців був реорганізований парламентом у національне військо, яке отримало назву "Ірландська республіканська армія" (ІРА). У 1919 році Ірландська республіканська армія розгорнула активні бойові дії проти англійських військ та поліції. 15-27 квітня 1919 року на території однойменного графства існує республіка Радянський Лімерік. Було створено Ірландську Республіку, яка включила всю територію острова. У грудні 1921 року було підписано мирний договір між Великою Британією та Ірландією. Ірландія набула статусу домініону (так звана Ірландська Вільна держава). Винятком стали шість найбільш розвинених у промисловому відношенні північно-східних графств (Північна Ірландія) з величезним переважанням протестантів, які залишилися у складі Сполученого Королівства. Проте Велика Британія зберігала біля Ірландії військові бази, декларація про отримання "викупних" платежів за колишні володіння англійських лендлордів. Ірландська Республіка була заснована 6 грудня 1922 року і в той час отримала назву Ірландської вільної держави. За договором та конституцією Ірландської вільної держави, нова держава погоджувалася на поділ острова та присутність британських збройних сил та набувала статусу Канади, на той час домініону Британії. Цей статус означав, що ірландські члени парламенту мали приносити клятву вірності короні, а, по закону король чи його представник в Ірландії, генерал-губернатор, мав право розпуску уряду чи відхилення законів, прийнятих ірландським парламентом. Ці монарші права вважалися чисто формальним у всіх частинах Британської імперії, включаючи Канаду, проте дуже дратували Ірландських республіканців. Після схвалення конституції ірландським тимчасовим урядом у 1922р. почалася жорстока громадянська війна між прихильниками та противниками нового статусу країни. Лідером опозиції був Імоном де Валера, відомий у минулому республіканський лідер. Були сформовані воєнізовані групи, що отримали назву Ірландської республіканськой армії (ІРА). Такі видні постаті як Майкл Коллінз, Річард Мулкахі, Оунг О'Даффі стали на бік новоствореної Ірландської вільної держави, зайнявши важливі пости в "Національній армії", решта повернула зброю проти колишніх соратників. Проте національна армія, посилена британською підтримкою, виявилися сильнішою, і 24 травня 1923 року Френк Айкен наказав скласти зброю. Війна закінчилася повною перемогою армії Ірландської вільної держави у квітні 1923. Під час війни країна втратила двох своїх найшанованіших лідерів - Артура Гріффіта (що підписав договір) та Майкла Коллінза. За конституцією Ірландської вільної держави країна мала парламентську форму правління. Перші вибори до парламенту виграли республіканці, які виступали за договір, які згодом заснували партію Куманн на нГаедхал. Ця партія сформувала новий уряд на чолі з прем'єр-міністром Вільямом Косгрейвом, який зумів вивести країну зі стану громадянської війни і залишився при владі до 1932 року. Імон де Валера, який не прийняв у 1922р. утворення Ірландської вільної держави, став прем'єр-міністром у 1932. У 1925 він відійшов від екстремізму, а в 1926 заснував партію Фіанна файл. У 1927 році він та інші члени чиєї партії принесли клятву вірності королю і стали членами парламенту. Після виборів 1932 року Фіанна файл мала найбільшу фракцію в палаті представників і за підтримки лейбористів сформувала уряд. Фіанна файл залишалася при владі до 1948 року. Період з 1932 до 1939 був ознаменований продовженням політики культурної ізоляції. Так, в 1933 було введено високе мито на ввезення іноземної періодики, а в 1935 заборонено торгівлю контрацептивами. У новій конституції 1937 р. у складанні якої брав участь прем'єр-міністр, містилися специфічно католицькі положення, зокрема забороняли розлучення. Уряд Де Валера усунув із конституції всі місця, де йшлося про зв'язок Ірландії з Великою Британією, зокрема вимога клятви на вірність королю. У 1937 була прийнята нова, дійсно республіканська конституція, в якій замість посади генерал-губернатора вводиться пост президента, який обирає населення країни. Стаття 2 конституції стверджувала, що територією Ірландії є весь острів Ірландія, проте стаття 3 визнавала, що юрисдикція Ірландської держави поширюється, аж до моменту об'єднання, лише на 26 графств. У червні 1938 року першим президентом Ірландії став Дуглас Хайд, кандидатура якого була підтримана всіма партіями. Хайд був засновником Гаельської ліги в 1893, році і користувався загальною повагою за свої націоналістичні погляди. Де ВаЛЕ (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}