| dbo:abstract
|
- غايمار الأول (855 - 901) كان أمير ساليرنو منذ 880، عندما دخل والده دير مونتي كاسينو في أغسطس. كان والداه الأمير غايفر ولانديلايكا ابن لاندو الأول من كابوا. منذ 877، ارتبط اسمه بوالده على العرش وهي عادة بدأت في السلالة السابقة واستمرت حتى نهاية الاستقلال الساليرني في 1078. (ar)
- Ο Γουαϊμάρος Α΄ (Guaimar, Waimar, Gaimar, ή Guaimario ) (π. 855 – 901) από τον Οίκο των Νταουφεριδών, ήταν πρίγκιπας του Σαλέρνο από το 880, όταν ο πατέρας του μπήκε στο μοναστήρι του Μόντε Κασίνο τον Αύγουστο. (el)
- Guaimar I (also Waimar, Gaimar, or Guaimario) (c. 855 – 901) was the prince of Salerno from 880, when his father entered the monastery of Monte Cassino in August. His parents were Prince Guaifer and Landelaica, daughter of Lando I of Capua. From 877, he was associated with his father on the throne, a practice which had begun with the previous dynasty and continued until the end of Salernitan independence in 1078. He came to the assistance of the Emperor Charles the Bald against the Saracens in 877, but Charles did not do any fighting before leaving Italy. The Saracens settled in Agropoli in 881 and threatened Salerno itself. Besides Saracens, Guaimar also had to fight the duke-bishop Athanasius of Naples, who was ruling over Capua, technically a Salernitan vassal. In 886, he travelled with Lando II of Capua to Constantinople and did homage, returning in 887 with the title of patrician from the emperor. He received a contingent of mercenaries and returned to ward off the Saracen menace. Benevento had fallen under Byzantine control by that time and Guaimar married Itta, daughter of Guy II of Spoleto, and sister of Guy IV of Spoleto. Guy, with the prince's aid, reconquered Benevento in 895, increasing the prestige of Guaimar, whom he offered to make regent of Benevento. It is not certain whether Guaimar accepted, but he tried to assassinate the gastald of Avellino, Adelferio, and was taken prisoner with his wife whatever the case. Guy had to come down and besiege the town to rescue him. He returned to Salerno disgraced. In 893, Guaimar had made his son, also Guaimar, co-prince, and it was he who ruled Salerno in the elder Guaimar's absence. Upon the elder prince's return, a Neapolitan faction in the city, supported by Athanasius, revolted, but the two Guaimars put it down and the elder, like his father before him, retired (or was forced by his son) to a monastery, San Massimo, Guaifer's foundation, in 900 or 901, dying soon after. The chronicles of his reign describe him in despotic terms and he does not seem to have been popular, despite the later popularity of his name within the dynasty his father founded. (en)
- Guaimar Ier de Salerne (mort en février/mars 901) (italien: Guaimàrio I di Salerno) prince de Salerne de 880 à 900. (fr)
- Guaimario I (855 circa – 901) è stato un principe longobardo, principe di Salerno dall'880 al 901, capostipite della famiglia Giffone. (it)
- Гвемар I (около 855—900/901) — князь Салерно в 880—900/901 годах, сын князя Гвефера. Хроники его правления характеризуют князя как деспотичного и непопулярного правителя. (ru)
- Гваймар I (†901), князь Салернський (880—901), син князя Гвайфера та Ланделайки, дочки графа Капуї Ландо I. Звертався по допомогу до імператора священної Римської імперії проти сарацинів у 877, однак Карл нічого не вдіяв. Сарацини осіли в Агрополі в 881 та стали загрожувати князівству. Крім цього, Гваймар був змушений боротися з герцогом-єпископом Неаполітанським , який став правити Капуєю, номінальним васалом Салерно. У 886 він разом з здійснив подорож до Константинополя, де склав присягу Візантії і повернувся у 887 з титулом патриція. Беневентське князівство підпало під контроль Візантії у той час, коли Гваймар одружився з Ітті, дочкою герцога Сполетського Гі II. Гі за допомогою Гваймара відвоював Беневенто у 895. Ця подія сприяла зміцненню престижу Гваймара. З невідомих причин він мав намір убити Авелліно Адельферія, проте був ним полонений разом з дружиною. Гі поспішив на допомогу, обложив місто та звільнив Гвайфера. У 893 Гваймар призначив свого сина, також Гваймара, співкнязем для того, щоб він правив князівством у час його відсутності. Бл. 900 неаполітанська партія в Салерно підняла бунт проти князів на користь Атанансія, проте не досягла успіху. Після цього Гваймар II, як і його батько раніше, постригся у ченці та вступив до монастиря в Сан Массімо, де і помер в 901. Хроніки описують його як деспотичного правителя, що не мав популярності серед підданих, на відміну від його батька Гвайфера. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- غايمار الأول (855 - 901) كان أمير ساليرنو منذ 880، عندما دخل والده دير مونتي كاسينو في أغسطس. كان والداه الأمير غايفر ولانديلايكا ابن لاندو الأول من كابوا. منذ 877، ارتبط اسمه بوالده على العرش وهي عادة بدأت في السلالة السابقة واستمرت حتى نهاية الاستقلال الساليرني في 1078. (ar)
- Ο Γουαϊμάρος Α΄ (Guaimar, Waimar, Gaimar, ή Guaimario ) (π. 855 – 901) από τον Οίκο των Νταουφεριδών, ήταν πρίγκιπας του Σαλέρνο από το 880, όταν ο πατέρας του μπήκε στο μοναστήρι του Μόντε Κασίνο τον Αύγουστο. (el)
- Guaimar Ier de Salerne (mort en février/mars 901) (italien: Guaimàrio I di Salerno) prince de Salerne de 880 à 900. (fr)
- Guaimario I (855 circa – 901) è stato un principe longobardo, principe di Salerno dall'880 al 901, capostipite della famiglia Giffone. (it)
- Гвемар I (около 855—900/901) — князь Салерно в 880—900/901 годах, сын князя Гвефера. Хроники его правления характеризуют князя как деспотичного и непопулярного правителя. (ru)
- Guaimar I (also Waimar, Gaimar, or Guaimario) (c. 855 – 901) was the prince of Salerno from 880, when his father entered the monastery of Monte Cassino in August. His parents were Prince Guaifer and Landelaica, daughter of Lando I of Capua. From 877, he was associated with his father on the throne, a practice which had begun with the previous dynasty and continued until the end of Salernitan independence in 1078. (en)
- Гваймар I (†901), князь Салернський (880—901), син князя Гвайфера та Ланделайки, дочки графа Капуї Ландо I. Звертався по допомогу до імператора священної Римської імперії проти сарацинів у 877, однак Карл нічого не вдіяв. Сарацини осіли в Агрополі в 881 та стали загрожувати князівству. Крім цього, Гваймар був змушений боротися з герцогом-єпископом Неаполітанським , який став правити Капуєю, номінальним васалом Салерно. У 886 він разом з здійснив подорож до Константинополя, де склав присягу Візантії і повернувся у 887 з титулом патриція. (uk)
|
