| dbo:abstract
|
- أتابك (الأصل آتا = أبٌ، بك = سيد) لقب تركي أطلقه السلاجقة والمماليك على بعض رجال البلاط والوزراء والقادة، ومعناه: القائد أو الحاكم العسكري. وأول من لقب بهذا اللقب نظام الملك وزير السلطان ملكشاه السلجوقي تمكن بعض الأتابكة من السيطرة على الحكم في القرن 12 في بلاد فارس وبلاد الشام. أشهرهم أتابكة آذربيجان وفارس وسلالة في دمشق والزنكيون في الموصل والشام. (ar)
- Atabeg (turecky Atabey) byl turecký šlechtický titul, udělovaný správcům vzdálenějších provincií. Zmínka o užívání titulu atabeg se poprvé objevila u seldžuckých Turků. (cs)
- Atabeg fou un títol d'alt dignatari sota els seljúcides. Els atabegs representen al cap militar i progressivament àrbitre en les disputes i governa en nom dels prínceps. El títol no es donava en altres societats turques fins als oghuz. Ata vol dir pare. (ca)
- Den türkischen Titel Atabeg (arabisch أتابك / persisch اتاﺑﮏ Atābak; später auch Atabey; von türkisch ata = „Vater“ und beg bzw. bey = „Herr“, „Führer“), welcher vor allem vom 11. bis zum 13. Jahrhundert in Gebrauch war, trugen ursprünglich die als Vormünder, Beschützer und Tutoren fungierenden Erzieher minderjähriger Prinzen und Prinzessinnen aus der Seldschukendynastie. Obwohl nicht ausgeschlossen ist, dass das Atabeg-Amt bereits in früheren türkischen Gesellschaften Mittelasiens existierte, scheint es ursprünglich für die oghusischen Seldschuken typisch gewesen zu sein, welche im 11. Jh. weite Teile Vorderasiens eroberten. Die ebenfalls türkischen Qarachaniden beispielsweise kannten es allem Anschein nach nicht. Der erste bekannte Atabeg – der berühmte Wesir Nizam al-Mulk (1018–1092) – hatte den Titel von seinem jungen Herrn Sultan Malik-Schah I. (reg. 1073–1092) erhalten und war in Hinblick auf seine persische Herkunft und sein ziviles Amt eine bemerkenswerte Ausnahme, da in der Folgezeit fast immer nur (ehemalige) türkische Militärsklaven, d. h. Mamluken, zu Atabegs ernannt wurden. Die Zeit, in der Atabegs mit zunehmender Häufigkeit und auch in Zusammenhang mit anderen Zweigen der seldschukischen Dynastie – wie den Kirman- und Rum-Seldschuken – begegnen, beginnt erst mit dem Tode Malik-Schahs I., dessen Nachfolger nahezu alle in die Obhut von „Ersatzvätern“ gegeben wurden. Hierbei war es üblich, dass jeder Prinz und jede Prinzessin einen eigenen Tutor zugewiesen bekam und dieser, wenn der Herrscher verstarb, die Mutter seines Schützlings heiratete. So nahm beispielsweise der Atabeg Tugh-Tegin (reg. 1104–1128 in Damaskus) jene Witwe Tutuschs I. zur Frau, deren Sohn Duqaq (reg. 1095–1104) ihm der Seldschukenherrscher von Syrien einst anvertraut hatte.Die Aufgabe eines Atabegs bestand zunächst natürlich darin, die Interessen des unter seinen Schutz gestellten Seldschukensprösslings als loyaler Diener zu vertreten und zu verteidigen, bis dieser alt genug war, um (den ihm vererbten Reichsteil) selbst zu regieren; danach diente der alte Tutor meist nur noch als Berater. Versuche seitens des Atabegs, seine Macht als Vormund zu behalten oder weiter auszubauen, hatten gelegentlich sogar zur Folge, dass der Schützling ihn (wie z. B. Sultan Muhammad I. Qutlugh-Tegin) hinrichten ließ. Der Atabeg-Titel war von Anfang an mit großem Ansehen und Autorität verbunden. Mit der Zeit wuchsen der Einfluss, die Befugnisse und das Selbstbewusstsein der Träger jedoch derart an, dass diese de facto nicht mehr ihren Prinzen dienten, sondern die Prinzen als eine Art Loyalitätsgarantie und Unterpfand betrachteten. Nicht immer ganz freiwillig vergab der Sultan seine Kinder nun in Kombination mit wichtigen Statthalterschaften und Ländereien (siehe Iqta) an mächtige Mamluken-Emire, die ihren Schützling mitunter eigennützig instrumentalisierten. Von besonderer Bedeutung war dabei, dass man als Atabeg ja einen potentiellen Thronfolger in seiner Gewalt hatte, mit dessen Krönung sich der eigene Einfluss erheblich ausweiten ließ. Es kam daher vor, dass sich das regierende Dynastieoberhaupt (z. B. Masud, reg. 1134–1152) gleich gegenüber mehreren ehrgeizigen Atabegs behaupten musste, welche von ihren jeweiligen Provinzen aus und in Konkurrenz zueinander versuchten, ihren Kandidaten als Sultan durchzusetzen.In dieser Phase war es auch keine Seltenheit mehr, dass die Atabegs (z. B. Schams ad-Din Eldigüz, reg. ca. 1136–1175) bald überhaupt nicht mehr daran dachten, ihre beachtliche Machtfülle an die heranwachsenden Seldschukenprinzen abzugeben. Stattdessen missbrauchten viele ihr Amt, indem sie die ihnen anvertrauten Mitglieder des Herrscherhauses – auch nach deren Volljährigkeit – gefangen hielten und sich zu faktisch unabhängigen Fürsten (eines sog. Atabeyliks) aufschwangen, die unter Vererbung des Atabeg-Titels sogar eigene Dynastien begründeten. Eines der bekanntesten Beispiele ist Zengi (reg. 1127–1146), den Sultan Mahmud II. (reg. 1118–1131) zum Statthalter in Mosul und Aleppo sowie Atabeg seiner beiden Söhne ernannt hatte.Vor diesem Hintergrund entwickelte sich der Titel alsbald zu einem prestigeträchtigen Herrschertitel, welcher wie im Fall der Atabegs von Luristan auch unabhängig davon geführt und neu angenommen wurde, ob sich wirklich (noch) ein Prinz in der Gewalt des Trägers befand oder nicht. Zu den Atabeg-Dynastien gehören:
* die Buriden oder Atabegs von Damaskus, 1104–1154
* die -Atabegs von Marāġa, von ca. 1122 bis nach 1220
* die Zengiden oder Atabegs von Mosul (und Aleppo,...), 1127–1251
* die Eldigüziden oder Atabegs von Āzarbāydschān, ca. 1135–1225 (diese Dynastie führte den Titel „Großatabeg“ (Atabeg-i aʿẓam) ein)
* die Atabegs von Yazd, ca. 1141–1318
* die Begteginiden oder Atabegs von Arbīl, vor 1145 bis 1233
* die Salġuriden oder Atabegs von Fārs, 1148–1284
* die Hazāraspiden oder Atabegs von Großluristān, 1148–1424
* die Atabegs von Kleinluristān, ca. 1184–1597
* die (die Atabegs von Mosul nach den Zengiden), 1234–1262 Die Atabegs von Yazd stellen einen weiteren Sonderfall dar, da ihr Gründer zum einen wahrscheinlich Perser war und zum anderen von Sultan Sandschar (reg. 1118–1157) keinen Seldschuken, sondern die Töchter des letzten Kakuyidenherrschers anvertraut bekommen hatte. Das Amt bzw. der Titel des Atabegs wurde jedoch nicht nur in Zusammenhang mit den Seldschuken verwendet. Auch die Choresm-Schahs aus der Dynastie der Anuschteginiden, einige chorasanische Lokalherrscher, die Aiyubiden (in Aleppo und dem Jemen), die ägyptischen Mamluken, die Kadscharen und sogar die christlichen Georgier gaben ihre Prinzen und Prinzessinnen in die Obhut von Atabegs oder verwendeten zumindest den Titel. In Kleinasien, wo der erste Atabeg (Chumar-Tasch as-Sulaimani) vom Beginn der Regierung Qilitsch-Arslans I. (1092–1107) bekannt ist, verschwand der Titel mit den Rum-Seldschuken, die Osmanen kannten ihn nicht mehr. Bei den Kadscharen wurde der Titel – wie einst bei den Eldigüziden – in der Form Atābak-e aʿẓam gebraucht und an die Premierminister Mirza Taqi-Chan Amir-e Nezam (1807–1852), Mirza Ali Asghar-Chan Amin as-Soltan (1858–1907) und Soltan Abd al-Madschid Mirza Ain ad-Daula (1845–1927) vergeben. Im mamlukischen Ägypten, wo zunächst Izz ad-Din Aibak als Atabeg der Königin Schadschar(at) ad-Durr fungierte, existierte mit dem „Atabeg/Atabak al-Asakir“ (Atabeg/Atābak al-ʿAsākir), also dem „Atabeg der Armee“ eine spezielle, unabhängige Titelvariante. Das hiermit verbundene Amt stellte seit dem Niedergang des Vizekönig-Postens (Nāʾib as-Salṭāna) das bedeutendste im Reich nach dem des Sultans dar. Ein Emir mit dem Titel Atabeg al-Asakir stieg quasi zum Stellvertreter des Herrschers in allen Angelegenheiten auf, wirkte nicht selten als Königsmacher und wurde vor allem in der Burdschi-Zeit nach dem Tod des Herrschers oft selbst Staatsoberhaupt (so z. B. Barquq, welcher 1376 Atabeg al-Asakir und 1382 Sultan wurde). (de)
- Ο Ατάμπεης ή Αταμπέης ή Αταμπέκ ή Αταμπέκος είναι εξελληνισμένη τουρκική λέξη εκ του Ατά (= κεφαλή) + Μπέης.Αρχικά αποτελούσε προσωνύμιο των παιδαγωγών των Σελτζουκιδών πριγκίπων. Αργότερα όταν οι Σουλτάνοι παραχωρούσαν διάφορα τιμάρια στους νεαρούς πρίγκιπες στα οποία υπήρχαν πόλεις και χωριά, η άσκηση εξουσίας σ΄ αυτά γινόταν από τους Αταμπέηδες. Οι Αταμπέηδες ήταν επίσης αυτοί που αναλάμβαναν τη διοίκηση του κράτους μέχρι την ενηλικίωση του ανήλικου ηγεμόνα, όταν πέθαινε ο βασιλιάς πατέρας. Συχνά όμως σφετερίζονταν το θρόνο και μεταβίβαζαν την εξουσία κληρονομικά στα παιδιά τους. Οι Αταμπέηδες που προέρχονταν κυρίως από τους Γενίτσαρους και κέρδιζαν την εμπιστοσύνη των μικρών πριγκίπων, γίνονταν συχνά πολύ ισχυροί και ήταν εκείνοι που παρέσερναν αυτούς αργότερα σε επαναστάσεις και σε εσωτερικές διαμάχες. (el)
- Atabeg, Atabek, or Atabey is a hereditary title of nobility of Turkic origin, indicating a governor of a nation or province who was subordinate to a monarch and charged with raising the crown prince. The first instance of the title's use was with early Seljuk Turks who bestowed it on the Persian vizier Nizam al-Mulk It was later used in the Kingdom of Georgia, first within the Armeno-Georgian family of Mkhargrdzeli as a military title and then within the house of Jaqeli as princes of Samtskhe. (en)
- Atabego (turke Atabey) estis turka nobela titolo, donita al administrantoj de pli malproksimaj provincoj. Mencio pri la uzado de la titolo atabego unuafoje aperis ĉe selĝukaj turkoj. Pluajn informojn legu en naciaj lingvoj. (eo)
- Atabeg edo atabek turkiar jatorriko noblezia titulua da, Seljuk dinastiaren garaian erabiltzen hasi zena. Garai hartan, printze bat hiltzen zenean, pertsona gailen bati agintzen zitzaion umezurtz gelditutako haurren tutore izatea; askotan, tutore edo atabeg hori alargunarekin ezkontzen zen. Atabeg eta bisir izandako pertsiarraren salbuespena alde batera utzita, atabeg guztiak turkiar armadaburuak izaten ziren. Alepoko aiubtarrek, Rûmgo seljuktarrek, mamelukoek, eta baita kristauak ere, erabili zuten titulua. (eu)
- Atabeg o atabey es un título de nobleza de origen turcomano, usado para designar al gobernador de una nación o provincia subordinada a un monarca. La palabra atabeg significa padre del príncipe. Cuando un príncipe selyúcida moría dejando herederos menores, se nombraba un tutor para proteger y hacerse cargo de los herederos. Este tutor solía casarse con las viudas (madres de los herederos menores), asumiendo una especie de paternidad subrogada. El título de atabeg fue bastante común en la época selyúcida, a partir del siglo XII. El más famoso atabeg fue seguramente Zengi, atabeg de Mosul desde 1128, y que pronto se hizo independiente y dominó gran parte del norte de Mesopotamia y de Siria (incluida Alepo). Tras el período selyúcida, el título fue usado en menos ocasiones. (es)
- Atabeg, Atabek , atau Atabey adalah gelar turun temurun di Turki untuk gubernur suatu negara atau provinsi yang merupakan bawahan dari monarki. Kemunculan julukan ini terjadi saat kekuasaan Seljuk Gelar ini nantinya digunakan oleh orang Armenia, pertama dengan sebagai gelar militer dan saat ini masih digunakan sebagai nama keluarga. (in)
- Atabeg, atabey ou atabek (père du prince) est un titre de noblesse turc. À l'époque des Seldjoukides, il s'agissait d'un dignitaire jouant le rôle de tuteur d'un jeune prince. Quand un prince seldjoukide mourait, la régence était attribuée à un atabeg chargé de protéger et de guider les héritiers. Ils épousaient souvent les mères veuves et, de ce fait, assumaient d'une certaine manière la paternité par procuration. Aux XIe et XIIe siècles, des dynasties ont été fondées par des mamelouks affranchis qui occupaient des hauts postes administratifs dans la cour des puissants émirs. À la mort de ces derniers, ils se sont retrouvés titulaires eux-mêmes de la régence et ont privé les héritiers de la légitimité de leur pouvoir, profitant de l'occasion pour usurper le trône. Ces usurpateurs prirent le titre d'atabeg car ils n'osaient pas prendre le titre de sultan. Aussi, le XIIe siècle, en Mésopotamie (Irak) est l'« âge des atabegs » (des régents). Ils ont fondé différentes dynasties et ont placé leurs héritiers, les émirs seldjoukides, dans diverses principautés. Le plus célèbre était probablement Zengi, atabeg de Mossoul depuis 1128. Il s'est imposé rapidement, dominant une grande partie du Nord de la Mésopotamie et de la Syrie (y compris Alep). Après la période seldjoukide, le titre a été moins utilisé. Chez les Iraniens, le terme est transposé à atâbak et atâbak-e-azam (« atabeg suprême ») a été de temps en temps employé pour remplacer le titre de vazir-e-azam. Ils formèrent quatre dynasties principales :
* les atabegs de l'Irak, qui eurent pour fondateur Zengi, que les croisés appelaient Sanguin. Ses successeurs régnèrent de 1127 à 1218. grand vizir »).
* atabegs du Fars, qui possédèrent la Perse de 1148 à 1265 et furent chassés par Houlagou Khan.
* les atabegs d'Azerbaïdjan, de 1169 à 1225.
* les atabegs du Loristan, dont le dernier, (en), mourut en 1339. Parmi les tribus turkmènes, comme en Iran, on trouve aussi le titre de khan. (fr)
- 아타베그(페르시아어: اتابك Atābak)란 지배자의 어린 아들들 중 한 명을 가리키는 스승을 의미한다. 투르크어로 ‘아타’(Ata)란 ‘아버지’를, ‘벡’(beg)이란 ‘수령’을 의미한다. 이 칭호는, 최소한 기록에서는, 셀주크 왕조에서 최초로 등장하며, 이후에는 투르크계 국가들 뿐만 아니라 인근의 왕조들, 예컨데 아이유브 왕조나 조지아 왕국들에서도 쓰였다. 셀주크의 후손들은 이 칭호와 본래의 기능을 유지했으나, 이후의 지배자들은 단지 이 칭호를 군사 지도자들의 명예직으로만 사용했다. (ko)
- Atabeg, o atabey in turco lett. "padre del Signore", è il titolo che in ambito turco-selgiuchide si dava al "tutore", cui era assegnato l'incarico di curare l'educazione militare e principesca dei figli del Sultano. In realtà il termine fu presto usato per identificare i governatori selgiuchidi cui veniva affidata l'amministrazione delle province sultaniali con un ampio grado di autonomia gestionale. L'uso di questo termine per indicare il governatore di un territorio o di una nazione, rispondenti all'autorità di un monarca, si diffuse anche nelle entità statali georgiane e armene. (it)
- アタベク（atabeg、アターベク、アターベグとも書かれる）はテュルク語で「父なる君侯」を意味する。幼い君主の後見人・摂政であり養父となる有力者のこと。アラビア語・ペルシア語の資料では اتابك Atābak などと書かれている。 セルジューク朝などテュルク系の政権でしばしば活発に活動し大きな役割を果たした。その半面で混乱のもととなったこともあり、後には各地に自ら王朝を作ることとなり、トルコ系の国家における君主号のひとつともなった。後に位は王や皇帝の次席に位する単なる領主の称号となった。 日本の武家における傅役（ふやく、もりやく）と同じく幼い世継ぎの後見人であるので、「傅役」と訳されることもある。 (ja)
- Atabeg, atabek, atabey of atabak is een erfelijke adellijke titel van Turkse komaf. Atabeg betekent gouverneur van een land of provincie, die ondergeschikt was aan een vorst en die belast is met het opvoeden van de kroonprins. (nl)
- Atabegue é um título hereditário de nobreza de origem turca, que indica um governador de uma nação ou província, que era subordinado a um monarca. A palavra atabegue significa pai do príncipe. Quando um príncipe Seljúcida morria, deixando herdeiros menores, se nomeava um tutor para proteger e cuidar dos herdeiros. Este tutor então se casaria com a viúva (mãe dos herdeiros menores), assumindo uma espécie de substituição de paternidade. O título de Atabeg foi bastante comum na época Seljúcida, a partir do século XII. O título de atabegue também era utilizado para oficiais mamelucos do Egito, alguns deles foram proclamados Sultões depois da incorporação do Império Otomano. O mais famoso atabegue foi provavelmente Zengui, atabegue de Moçul desde 1128, que logo tornou se independente e dominou grande parte do norte da Mesopotâmia e da Síria (incluindo Alepo). Após o fim da época Seljúcida, o título foi usado com menos frequência. (pt)
- Атабек, атабег или атабей (композитум из двух тюркских слов «ата» — отец и «бек» («бег», «бей») — предводитель; дословно: «отец-правитель») — высокий сельджукский титул, в смысловом значении обозначающим «регент». Его носили владетели небольших государств, составлявших монархию Сельджуков в XI—XII столетиях. Атабеками назывались воспитатели сельджукского султана, после воцарения воспитанника становившиеся регентами. При этом, атабеку полагался наследственный удел, в результате чего атабеки со временем превратились в независимых князей. Титул Великий Атабек (Atabegan-e Azam) с середины XII века наследственно закрепился за династией Ильдегизидов, или атабеков Азербайджана, которая была основана Шамс ад-Дином Ильдегизом (кипчаком (половцем) по происхождению, бывшим гулямом). Великие Атабеки правили большей частью Иранского Азербайджана (кроме Мераге), Арраном и Персидским Ираком в 1136/1145—1225 годах. С ослаблением Сельджукской державы, в её пределах стали возникать самостоятельные государства, одним из которых являлось государство Ильдегизидов, носивших титул «Великих Атабеков». (ru)
- Atabeg – tytuł seldżucki nadawany wychowawcy synów sułtana lub namiestnikowi prowincji. Atabeg podlegał sułtanowi, ale stał w hierarchii wyżej niż chan. Słowo atabeg można przetłumaczyć jako "ojciec księcia". Tytuł ten był powszechny wśród Seldżuków od XI do XIII wieku. Z czasem miano atabega oznaczało tytuł dygnitarza. W Egipcie mameluków natomiast atabeg był wysokim rangą oficerem. Po upadku Seldżukidów i sułtanatu mameluków tytuł ten był używany sporadycznie. (pl)
- Atabeg (även Atabek), är en stormannatitel i den arabisk-muslimska världen. Ordet är turkiska och betyder "furstens fader" eller "uppfostrare". Det närmaste motsvarigheten i väst är frankernas Maior domus. Bland annat fungerade dessa som förmyndare för unga prinsar som fått ett eget område. Titeln användes även senare av andra mäktiga emirer. Under mamlukväldet i Egypten var atabeg titeln på den emir som hade överkommandot över stridskrafterna. (sv)
- Атабек або атабей (від ата — батько та бек або бей — вождь) — спадковий титул у тюрків та на Кавказі. Атабеки були правителями територій у сельджуків, в обов'язки яких входило виховання спадкоємця султана. Титул атабека мав візир Незам уль-Мульк. Після смерті султана або еміра атабеки часто одружувалися з матерями своїх підопічних, стаючи прийомними батьками. Титул атабека був популярним у сельджуків у 12 столітті, в Малій Азії та Месопотамії. Використовували його також мамлюки в Єгипті та туркмени. В деяких сельджуцьких еміратах атабеки брали владу в свої руки, утворюючи власні династії. У Грузії титул використовувався як військове звання. (uk)
- 阿德貝格，也譯作阿塔貝克，艾塔伯克或阿塔貝伊，是中亞、南亚地區人士的一世襲頭銜，有“總督”、“藩王”等意思。阿德貝格由突厥语 的阿德（父亲）和貝格兩個詞組成。也有太傅之意。在烏古斯人与土庫曼人中,阿塔贝格地位僅次于可汗（在可汗年幼时輔政）,在亚塞拜然则是一王号。在亚美尼亚与格鲁吉亚是軍官头衔。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- أتابك (الأصل آتا = أبٌ، بك = سيد) لقب تركي أطلقه السلاجقة والمماليك على بعض رجال البلاط والوزراء والقادة، ومعناه: القائد أو الحاكم العسكري. وأول من لقب بهذا اللقب نظام الملك وزير السلطان ملكشاه السلجوقي تمكن بعض الأتابكة من السيطرة على الحكم في القرن 12 في بلاد فارس وبلاد الشام. أشهرهم أتابكة آذربيجان وفارس وسلالة في دمشق والزنكيون في الموصل والشام. (ar)
- Atabeg (turecky Atabey) byl turecký šlechtický titul, udělovaný správcům vzdálenějších provincií. Zmínka o užívání titulu atabeg se poprvé objevila u seldžuckých Turků. (cs)
- Atabeg fou un títol d'alt dignatari sota els seljúcides. Els atabegs representen al cap militar i progressivament àrbitre en les disputes i governa en nom dels prínceps. El títol no es donava en altres societats turques fins als oghuz. Ata vol dir pare. (ca)
- Atabeg, Atabek, or Atabey is a hereditary title of nobility of Turkic origin, indicating a governor of a nation or province who was subordinate to a monarch and charged with raising the crown prince. The first instance of the title's use was with early Seljuk Turks who bestowed it on the Persian vizier Nizam al-Mulk It was later used in the Kingdom of Georgia, first within the Armeno-Georgian family of Mkhargrdzeli as a military title and then within the house of Jaqeli as princes of Samtskhe. (en)
- Atabego (turke Atabey) estis turka nobela titolo, donita al administrantoj de pli malproksimaj provincoj. Mencio pri la uzado de la titolo atabego unuafoje aperis ĉe selĝukaj turkoj. Pluajn informojn legu en naciaj lingvoj. (eo)
- Atabeg edo atabek turkiar jatorriko noblezia titulua da, Seljuk dinastiaren garaian erabiltzen hasi zena. Garai hartan, printze bat hiltzen zenean, pertsona gailen bati agintzen zitzaion umezurtz gelditutako haurren tutore izatea; askotan, tutore edo atabeg hori alargunarekin ezkontzen zen. Atabeg eta bisir izandako pertsiarraren salbuespena alde batera utzita, atabeg guztiak turkiar armadaburuak izaten ziren. Alepoko aiubtarrek, Rûmgo seljuktarrek, mamelukoek, eta baita kristauak ere, erabili zuten titulua. (eu)
- Atabeg, Atabek , atau Atabey adalah gelar turun temurun di Turki untuk gubernur suatu negara atau provinsi yang merupakan bawahan dari monarki. Kemunculan julukan ini terjadi saat kekuasaan Seljuk Gelar ini nantinya digunakan oleh orang Armenia, pertama dengan sebagai gelar militer dan saat ini masih digunakan sebagai nama keluarga. (in)
- 아타베그(페르시아어: اتابك Atābak)란 지배자의 어린 아들들 중 한 명을 가리키는 스승을 의미한다. 투르크어로 ‘아타’(Ata)란 ‘아버지’를, ‘벡’(beg)이란 ‘수령’을 의미한다. 이 칭호는, 최소한 기록에서는, 셀주크 왕조에서 최초로 등장하며, 이후에는 투르크계 국가들 뿐만 아니라 인근의 왕조들, 예컨데 아이유브 왕조나 조지아 왕국들에서도 쓰였다. 셀주크의 후손들은 이 칭호와 본래의 기능을 유지했으나, 이후의 지배자들은 단지 이 칭호를 군사 지도자들의 명예직으로만 사용했다. (ko)
- Atabeg, o atabey in turco lett. "padre del Signore", è il titolo che in ambito turco-selgiuchide si dava al "tutore", cui era assegnato l'incarico di curare l'educazione militare e principesca dei figli del Sultano. In realtà il termine fu presto usato per identificare i governatori selgiuchidi cui veniva affidata l'amministrazione delle province sultaniali con un ampio grado di autonomia gestionale. L'uso di questo termine per indicare il governatore di un territorio o di una nazione, rispondenti all'autorità di un monarca, si diffuse anche nelle entità statali georgiane e armene. (it)
- アタベク（atabeg、アターベク、アターベグとも書かれる）はテュルク語で「父なる君侯」を意味する。幼い君主の後見人・摂政であり養父となる有力者のこと。アラビア語・ペルシア語の資料では اتابك Atābak などと書かれている。 セルジューク朝などテュルク系の政権でしばしば活発に活動し大きな役割を果たした。その半面で混乱のもととなったこともあり、後には各地に自ら王朝を作ることとなり、トルコ系の国家における君主号のひとつともなった。後に位は王や皇帝の次席に位する単なる領主の称号となった。 日本の武家における傅役（ふやく、もりやく）と同じく幼い世継ぎの後見人であるので、「傅役」と訳されることもある。 (ja)
- Atabeg, atabek, atabey of atabak is een erfelijke adellijke titel van Turkse komaf. Atabeg betekent gouverneur van een land of provincie, die ondergeschikt was aan een vorst en die belast is met het opvoeden van de kroonprins. (nl)
- Atabeg – tytuł seldżucki nadawany wychowawcy synów sułtana lub namiestnikowi prowincji. Atabeg podlegał sułtanowi, ale stał w hierarchii wyżej niż chan. Słowo atabeg można przetłumaczyć jako "ojciec księcia". Tytuł ten był powszechny wśród Seldżuków od XI do XIII wieku. Z czasem miano atabega oznaczało tytuł dygnitarza. W Egipcie mameluków natomiast atabeg był wysokim rangą oficerem. Po upadku Seldżukidów i sułtanatu mameluków tytuł ten był używany sporadycznie. (pl)
- Atabeg (även Atabek), är en stormannatitel i den arabisk-muslimska världen. Ordet är turkiska och betyder "furstens fader" eller "uppfostrare". Det närmaste motsvarigheten i väst är frankernas Maior domus. Bland annat fungerade dessa som förmyndare för unga prinsar som fått ett eget område. Titeln användes även senare av andra mäktiga emirer. Under mamlukväldet i Egypten var atabeg titeln på den emir som hade överkommandot över stridskrafterna. (sv)
- 阿德貝格，也譯作阿塔貝克，艾塔伯克或阿塔貝伊，是中亞、南亚地區人士的一世襲頭銜，有“總督”、“藩王”等意思。阿德貝格由突厥语 的阿德（父亲）和貝格兩個詞組成。也有太傅之意。在烏古斯人与土庫曼人中,阿塔贝格地位僅次于可汗（在可汗年幼时輔政）,在亚塞拜然则是一王号。在亚美尼亚与格鲁吉亚是軍官头衔。 (zh)
- Ο Ατάμπεης ή Αταμπέης ή Αταμπέκ ή Αταμπέκος είναι εξελληνισμένη τουρκική λέξη εκ του Ατά (= κεφαλή) + Μπέης.Αρχικά αποτελούσε προσωνύμιο των παιδαγωγών των Σελτζουκιδών πριγκίπων. Αργότερα όταν οι Σουλτάνοι παραχωρούσαν διάφορα τιμάρια στους νεαρούς πρίγκιπες στα οποία υπήρχαν πόλεις και χωριά, η άσκηση εξουσίας σ΄ αυτά γινόταν από τους Αταμπέηδες. Οι Αταμπέηδες ήταν επίσης αυτοί που αναλάμβαναν τη διοίκηση του κράτους μέχρι την ενηλικίωση του ανήλικου ηγεμόνα, όταν πέθαινε ο βασιλιάς πατέρας. Συχνά όμως σφετερίζονταν το θρόνο και μεταβίβαζαν την εξουσία κληρονομικά στα παιδιά τους. (el)
- Den türkischen Titel Atabeg (arabisch أتابك / persisch اتاﺑﮏ Atābak; später auch Atabey; von türkisch ata = „Vater“ und beg bzw. bey = „Herr“, „Führer“), welcher vor allem vom 11. bis zum 13. Jahrhundert in Gebrauch war, trugen ursprünglich die als Vormünder, Beschützer und Tutoren fungierenden Erzieher minderjähriger Prinzen und Prinzessinnen aus der Seldschukendynastie. Zu den Atabeg-Dynastien gehören: (diese Dynastie führte den Titel „Großatabeg“ (Atabeg-i aʿẓam) ein) (de)
- Atabeg o atabey es un título de nobleza de origen turcomano, usado para designar al gobernador de una nación o provincia subordinada a un monarca. La palabra atabeg significa padre del príncipe. Cuando un príncipe selyúcida moría dejando herederos menores, se nombraba un tutor para proteger y hacerse cargo de los herederos. Este tutor solía casarse con las viudas (madres de los herederos menores), asumiendo una especie de paternidad subrogada. (es)
- Atabeg, atabey ou atabek (père du prince) est un titre de noblesse turc. À l'époque des Seldjoukides, il s'agissait d'un dignitaire jouant le rôle de tuteur d'un jeune prince. Quand un prince seldjoukide mourait, la régence était attribuée à un atabeg chargé de protéger et de guider les héritiers. Ils épousaient souvent les mères veuves et, de ce fait, assumaient d'une certaine manière la paternité par procuration. Chez les Iraniens, le terme est transposé à atâbak et atâbak-e-azam (« atabeg suprême ») a été de temps en temps employé pour remplacer le titre de vazir-e-azam. (fr)
- Atabegue é um título hereditário de nobreza de origem turca, que indica um governador de uma nação ou província, que era subordinado a um monarca. A palavra atabegue significa pai do príncipe. Quando um príncipe Seljúcida morria, deixando herdeiros menores, se nomeava um tutor para proteger e cuidar dos herdeiros. Este tutor então se casaria com a viúva (mãe dos herdeiros menores), assumindo uma espécie de substituição de paternidade. (pt)
- Атабек або атабей (від ата — батько та бек або бей — вождь) — спадковий титул у тюрків та на Кавказі. Атабеки були правителями територій у сельджуків, в обов'язки яких входило виховання спадкоємця султана. Титул атабека мав візир Незам уль-Мульк. Після смерті султана або еміра атабеки часто одружувалися з матерями своїх підопічних, стаючи прийомними батьками. Титул атабека був популярним у сельджуків у 12 столітті, в Малій Азії та Месопотамії. Використовували його також мамлюки в Єгипті та туркмени. В деяких сельджуцьких еміратах атабеки брали владу в свої руки, утворюючи власні династії. (uk)
- Атабек, атабег или атабей (композитум из двух тюркских слов «ата» — отец и «бек» («бег», «бей») — предводитель; дословно: «отец-правитель») — высокий сельджукский титул, в смысловом значении обозначающим «регент». Его носили владетели небольших государств, составлявших монархию Сельджуков в XI—XII столетиях. Атабеками назывались воспитатели сельджукского султана, после воцарения воспитанника становившиеся регентами. При этом, атабеку полагался наследственный удел, в результате чего атабеки со временем превратились в независимых князей. (ru)
|
