Як розвивається війна дронів та чому Україна відстає у ній?

Як і сто років тому, війна залишається середовищем потужного розвитку озброєнь. Не стало винятком і протистояння України російській окупації. Символом цієї війни вже загальноприйнятно вважаються дрони – тактичні та оперативні, розвідувальні та ударні. Особливе місце у цьому списку посідають FPV-дрони, що змогли замістити собою артилерію, боєприпасів до якої бракує обом сторонам.

Дешеві дрони-камікадзе з прикріпленим до них боєприпасом показали свій високий потенціал та швидко посіли своє місце поряд з іншими видами озброєння. Однак час не стоїть на місці, а розвиток напрямку FPV не зупинився на самих лише обмінах ударами. Майже одразу сторони почали шукати рішення, які захистили б від нової загрози. Спочатку це були примітивні сітки та решітки на техніці, однак зовсім скоро все переросло у низку технологічно складних комплексних засобів та тактик.

У перегонах абстрактних “меча та щита” перевага досі залишається за засобом ураження, а саме дроном. Проте і засоби захисту за цей час зробили великий крок уперед. І головні аргументи у цьому протистоянні тепер – радіоелектронна розвідка та боротьба.

Знайти і знищити!

У січні цього року командир окремого батальйону ударних безпілотних авіаційних систем “Птахи Мадяра” Корпусу Морської піхоти, відомий за позивним “Мадяр”, озвучив в одному зі своїх відео статистику перехоплень російських FPV-дронів на Херсонщині.

Підрозділ, що розташований на 30-кілометровому відтинку фронту вздовж Дніпра поблизу Кринок, тримає напрямок, який найбільше піддається атакам ударних БПЛА.

Зі слів “Мадяра”, за 111 днів сили Морської піхоти, Тероборони і його бійці виявили понад 2000 ворожих дронів, з яких 1538 знищили.

Дрони знищують за рахунок злагодженої роботи розрахунків радіоелектронної розвідки та боротьби, які пеленгують появу радіосигналу БпЛА. Вони визначають частоту їх роботи, після чого цілеспрямовано придушують зв’язок засобами РЕБ.

Так зване “придушення” відбувається за рахунок створення “білого шуму” на частоті прийому сигналів безпілотником. Цей “шум” створює перешкоди для сигналів, через що дрон втрачає зв’язок з оператором та перестає становити загрозу.

Пеленгування частот та робота засобів РЕБ у вузькому діапазоні необхідні для того, щоб не заважати роботі своїх безпілотників на сусідніх частотах. Крім того, що менший діапазон роботи, то більша потужність та радіус “шумів” у станції постановки перешкод.

Також варто додати, що останнім часом на російських дронах почав з’являтись додатковий мікрочип (SAW-фільтр), який блокує прийом радіочастот за межами визначеного вузького діапазону. Це допомагає захистити зв’язок від впливу систем РЕБ, які застосовують перешкоди у широкому діапазоні радіочастот.

Фактично, для “придушення” таких дронів необхідно створювати перешкоди на точній частоті, що досі не розповсюджено на полі бою. Тому пеленгація та придушення дронів на вузьких частотах уже переростає з опції у життєву необхідність.

Перехоплення сигналу

Пеленгація точних частот роботи FPV-дронів також відкриває можливості для перехоплення їхнього сигналу, адже всі вони використовують нешифрований аналоговий зв’язок. Це означає, що кожна людина з пультом керування, що перебуває поблизу дрона та знатиме необхідну частоту, може отримати зображення з його камери та навіть перехопити управління.

Таку тактику вже певний час використовують досвідчені підрозділи як українських Сил оборони, так і окупантів. Для перехоплення сигналу вздовж лінії фронту виставляються пости радіоелектронної розвідки та оператори з пультами керування.

На відео нижче показано процес розгортання росіянами одного з таких постів, а саме антен для пульту управління БПЛА.

Виявивши дрон, інформація передається на пост із пультом, після чого оператор “підключається” до нього. Далі отримане відеозображення з дрона намагаються геолокувати, щоб зрозуміти напрямок руху та попередити імовірний об’єкт ураження, а також виявити місце розташування ворожого оператора, що керує дроном.

Також за деяких умов можливе перехоплення управління дроном. У разі успіху дрон зазвичай одразу спрямовується в землю, щоб нейтралізувати загрозу.

Кадри декількох таких епізодів опублікував “Мадяр” у своїх соцмережах. На відео показано перехоплений відеосигнал з дрону російської групи операторів БПЛА “Судный день” поблизу н.п. Кринки.

Проблеми українських РУБпАК

Приклад результативної роботи українських рот ударних безпілотників на Херсонщині, включно з підрозділом “Птахи Мадяра”, безумовно, вражаючий, однак нерепрезентативний. Їхні досягнення обумовлені насамперед високими організаційними якостями та ініціативністю бійців, а не системним розвитком структури РУБпАК в ЗСУ.

Описані вище тактики протидії ворожим безпілотникам у своїй основі залежать від високого рівня координації підрозділів радіоелектронної розвідки, радіоелектронної боротьби, рот ударних БПЛА тощо. Такий рівень досягається далеко не всюди, а тому часто відбувається придушення дронів власними засобами РЕБ, втрати зв’язку через одночасне перебування багатьох дронів на одній частоті.

Проблему взаємодії та координації дій могло б вирішити створення автоматизованої системи управління (АСУ), яка об’єднала б підрозділи РЕБ, РЕР та РУБпАК в єдину мережу. Втім, вона досі відсутня, а відомостей про її розробку або тестування немає.

Слабкий інституційний розвиток також проявляється і у відсутності системного процесу збирання досвіду з поля бою, його обробки та передачі у навчальні центри, що готують нових бійців для рот ударних безпілотників.

Нині державні навчальні центри готують новобранців на недостатньому рівні, їм не викладають сучасні тактики застосування ударних безпілотників. Крім того, нинішня структура РУБпАК включає в себе, окрім пілотів, ще й низку інших фахівців, яких не готують у навчальних центрах взагалі. Ситуація з приватними навчальними центрами дещо ліпша.

Не менш серйозною є і проблема морально застарілої структури РУБпАК, яка вже не відповідає сучасним вимогам та не дає можливості повною мірою реалізувати потенціал підрозділу. Однак з огляду на безпекові обмеження, публічно обговорювати це неможливо.

Технологічне відставання від РФ

Український напрямок FPV-дронів стрімко розвивається, однак продовжує відставати на крок від окупантів, що часом виливається у фатальні наслідки.

Так, Україна, а точніше її приватні підприємства, лише зараз наздоганяють російських інженерів у виробництві “нічних” безпілотників, оснащених тепловізійними камерами, що дають можливість здійснювати операції в темну пору доби.

Однак найсерйознішим залишається відставання у радіоелектронній компоненті, що стосується як дронів, так і “окопного РЕБу”. Більша частина українських дронів досі використовує стандартний діапазон зв’язку 850-930 МГц, на придушення якого налаштовані всі ворожі станції РЕБ. На тих самих частотах працюють буквально всі українські персональні засоби РЕБ, які використовуються бійцями для захисту від FPV.

Водночас російські дрони-камікадзе вже давно випускаються з модулями зв’язку з альтернативними частотами прийому та передачі у діапазоні 720-950 МГц або 950-1100 МГц. Тобто на тих частотах, завдяки яким ті будуть невразливі до більшості українських “окопних” систем РЕБ.

Ще більше цю ситуацію підігріває реліз міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим у 2024 році(!) комплексу AD Counter FPV, що працює виключно у тому самому радіочастотному діапазоні 850–940 МГц.

Причому створення систем постановки радіоперешкод із ширшим діапазоном частот можливе, утім дорожче. Окупанти вже тривалий час паралельно з новими дронами випускають і станції РЕБ, що здатні працювати у кількох діапазонах. До прикладу, російський комплекс “Грибочек-4Н” здатен працювати в 4 режимах: 720-950МГц / 950-1100МГц / 1100-1400МГц / 2280-2540МГц.

Окремою темою залишається також низька насиченість навіть такими застарілими системами української бронетехніки та піхотних підрозділів. Системи здебільшого купують самі бійці або ж волонтери, однак не Міністерство оборони.

Саморобні вибухові пристрої

Ахіллесовою п’ятою українських ударних безпілотників залишається використання саморобних вибухових пристроїв (СВП) для ударних дронів. Це становить загрозу для екіпажів та вже не раз призводило до тяжких травм та смертей.

Через використання неякісних плат ініціації СВП нерідко дають відмову при влучанні, що значно позначається на ефективності застосування БПЛА. За деякими даними, кожен десятий неуспішний виліт FPV-дрона пов’язаний з відмовою бойової частини.

Відомо, що українська промисловість та уряд разом із Міноборони вже перебувають на шляху до вирішення цієї проблеми та розробляють необхідні рішення. Зокрема, останні державні замовлення передбачають постачання разом із дроном певних надійних засобів ініціації.

Також варто згадати, що благодійники, включно з фондом “Повернись живим”, першими закупили певний обсяг спеціалізованих боєприпасів, виготовлених на потужностях українського ОПК.

Тим часом Росія вже з середини минулого року серійно виготовляє на державних підприємствах оборонно-промислового комплексу цілу серію спеціальних боєприпасів для дронів, зокрема, уламково-фугасні ОФСП-2,5-А133.

Післяслово

Маємо зауважити, що критика в опублікованому вище матеріалі покликана висвітлити назрілі організаційні та технічні проблеми в ЗСУ, щоб таким чином зробити підрозділи сильнішими та ефективнішими на полі бою.

Усі описані тактики та технічні нюанси можна знайти у публічному просторі, і вони не є загрозою для українських військових.