Інсульти, діабет та психологічні розлади: вплив війни на здоров'я українців

За даними, які українське Міністерство охорони здоров'я опублікувало цьогоріч у лютому, від початку повномасштабного вторгнення українці понад 9 мільйонів разів звернулися до лікарів із питань психічного здоровʼя. А як випливає із дослідження Gradus Research, 42% респондентів тією чи іншою мірою відчували потребу в психологічній допомозі. Та реально звернулися по неї до фахівців лише 6% опитаних. Решта знайшли причини, щоб лишитися з власними проблемами наодинці.

«31% — не звертались, але думають над цим. 29% тих, хто не звертався по психологічну допомогу, пояснюють це своєю впевненістю в тому, що вони можуть впоратися самостійно, а 29% — не вважають, що їх проблеми є достатніми для такого звернення», — пишуть на сайті МОЗ. 

Стрес. Психологічні наслідки

Чернігів одним із перших відчув на собі російську навалу в лютому 2022 року. Два місяці місто виживало в облозі, щоденно потерпаючи від артилерійських та ракетних ударів. Але навіть після того, як українські захисники відтіснили загарбників, російське смертоносне залізо прилітає в Чернігів. Тож містяни увесь час перебувають під реальною загрозою, що не може не впливати на їхній моральний стан та рівень нервової напруги. 

Читайте такожУдар по Чернігову: поцілили у лікарню, багато загиблих та поранених

Лариса Кадіна працює завідувачкою відділення реабілітації та лікування хворих із неврологічними захворюваннями в Чернігівській міській лікарні № 4. По допомогу до неї звертаються не тільки місцеві, а цивільні та військові з усіх куточків країни. «Я хочу сказати такі дві цифри: якщо у 2020 році реабілітацію в нашому відділенні пройшла 191  людина, то вже за 2023 рік — це 807 пацієнтів. Третина — це військові», — розповідає пані Кадіна. 

Статистика від ЦЗУ Національного центру здоров'я України є ще більш показовою. Так, за 2021 рік із проблемою ПТСР до лікарів в Україні звернулися 3 167 людей. Такі цифри наводить Тетяна Тернопольська-Чернікова, психологиня відділення фізичної реабілітації пацієнтів із неврологічними захворюваннями. 

«З початку повномасштабного вторгнення 2022 року цей показник зріс до 8 051 випадку. У 2023 році він зріс до 12 494 випадків. Це показує, що все ж таки травматизація нашого населення в умовах війни, яку ми зараз проживаємо і досліджуємо, на жаль, зростає», — каже фахівчиня.

Читайте також Як ізраїльські фахівці вчать українських лікарів долати стрес

Змінилися й запити, із якими звертаються люди. Так, за словами пані Тетяни, з'явилося значно більше пацієнтів з проявами тривоги, страху, а також із панічними атаками, неконтрольованою агресією та депресією. І дуже часто на додачу до цього вони зловживають алкоголем чи наркотиками, за допомогою яких намагалися заспокоюватися.

 «Під час стресу в організмі людини мобілізуються всі системи. І коли стрес минає, начебто все вщухає, знижується. Це в нормі. Але при тривалому стресі нервова система знаходиться в постійній напрузі, і реакції мобілізації організму тривають. І тому під впливом тривалого стресу наша нервова система стає вразливою, що може призвести до змін у поведінці, стати причиною і переїдання, і зловживання алкоголем, і недоїдання, а також соціальних сентенцій», — пояснює психологиня. 

Усі хвороби — від стресу

Розпізнати хронічний стрес можна за симптоматикою: дратівливість, тривожність, депресія, головні болі та безсоння.

«Стрес впливає на всі системи нашого організму, що призводить до змін у поведінці, працездатності людини, настрою та загальному психічному і фізичному здоров'ї людини», — пояснює Тетяна Тернопольська-Чернікова.

Вплив морального стану на фізичний підтверджує і Лариса Кадіна. А нині, за її словами, він став утричі сильнішим. «Такого я ніколи не бачила, бо ми ж не були у війні. Я такого ніколи не бачила, коли кожна друга людина приходить і коли ти починаєш її запитувати, то ти бачиш, що в основі, скажімо, захворювання лежить тривожний розлад. І поки ми не знімемо цей тривожний розлад, то ми ніякі захворювання лікувати не можемо», — пояснює завідувачка відділення відновлення та реабілітації.

Також, за словами Лариси Кадіної, від стресу потерпають 70% українців. З них 79% —  жінки. «І найбільш вразлива вікова група це молоді люди — із двадцяти чотирьох до тридцяти чотирьох років (...) Вони думають про те, що буде завтра. Вони розуміють, що можуть втратити життя, можуть втратити своє житло, усе, що в них є. А люди пенсійного віку, старші взагалі менш емоційні. І я думаю, що вони менш вразливі. Дітки теж менш вразливі, тому що вони теж ще не завжди розуміють, що трапляється», — вважає пані Лариса.

На це, зокрема, впливає також і те, що молоді соціально-активні люди перебувають постійно «в потоці інформації», — зауважує Олександр Прокопчук, директор Золотоніського міського центру ПМСД (Первинної медико-санітарної допомоги. — Ред.).

«Інформації зараз надзвичайно багато, вона на нас тисне і вона нас також тримає в напрузі. Тобто якщо раніше людина могла отримувати інформацію дозовано (наприклад, зранку взяти газетку, почитати, дізнатися новини або поспілкуватися ввечері з сусідом та дізнатися останні новини за день), то зараз ґаджет у нас постійно під рукою, постійно перед очима монітор. І це також впливає не найкращим чином, тому що ми постійно, наша свідомість, у стані напруги. Ми постійно в очікуванні нової інформації. Хочемо ми цього чи ні, ми все одно аналізуємо, вона на нас впливає, вона викликає у нас певні емоції. Ці емоції не завжди позитивні», — каже він.

Захворювання молодшають

Через війну і стрес інсульти в Україні помолодшали на 10-15 років, — констатує міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко. Якщо раніше в зоні ризику були люди старші за 45 років, то нині його діагностують у 30-річних. Те саме кажуть і в Чернігівській лікарні №4. Лариса Кадіна зауважує, що кількість пацієнтів із інсультами в її реабілітаційному відділенні від з лютого 2022 року зросла, а їхній вік — зменшився. 

«Я маю наші дані. У нас лікувались пацієнти військові, які перенесли інсульт. Спочатку ми були дуже здивовані, що це ж молоді люди, але в них дуже важкі інсульти. Я бачу пацієнтів, яким 30, 35, 40 років. Такого ніколи не було», — розповідає пані Лариса.

Одним із основних чинників, які призводять до інсультів, є високий тиск, спровокований тим самим постійним стресом. «Це впливає на нашу серцево-судинну систему, тобто судини стискаються і спрямовують більше кисню в м'язи, що веде до підвищення тиску. І це дає ризик розвитку інсульту і серцевого нападу, тобто інфаркту і так далі», — пояснює психологиня.

Вона пояснює, що не менше дістається й іншим системам організму: «Страждає і травна система. Ми можемо теж сказати, що в стані стресу печінка виробляє додаткові цукор та глюкозу. Щоб забезпечити нас, дає енергію. Але якщо цей стан перетікає в хронічний стрес, організм може не впоратися. І це може теж призводити до збільшення ризику діабету другого типу. А ще постійний стрес впливає на нашу захисну імунну систему. Начебто при стресі вона мобілізує нас, тобто дає нам сили. А ось якщо людина в постійному стресі, то провокуються вже автоімунні захворювання, можуть виникати ось такі вразливості організму до вірусних захворювань. Зокрема, це підтверджено Американським інститутом дослідження стресу».

Читайте також«Можемо надрукувати пів людини»: як працюють 3D-технології в Україні

Така тенденція помітна й у дітей, не тільки дорослих. За словами директора регіонального медцентру родинного здоров'я у Дніпрі Олексія Власова, якщо до повномасштабного вторгнення в очолюваному ним медзакладі приймали щомісячно 1-2 дитини з порушеннями мозкового обігу чи інсультом, то тепер цей показник зріс щонайменше вдесятеро. Спостерігають лікарі також і зростання захворюваності на цукровий діабет.

«Якщо ми раніше приймали, наприклад, у місяць одного чи двох дітей із уперше виявленим цукровим діабетом, то зараз у нас кожний тиждень-два дві-три дитини, які надходять із уперше виявленим цукровим діабетом», — говорить Власов. Тенденцію він пов'язує із стресом, який діти переносять інакше, ніж дорослі, — часто закриваються й тримають тривоги й переживання в собі.  

«І десь 25% серед цих дітей — це діти з тимчасово окупованих територій чи територій, де ведуться активні бойові дії. Це Донецька, Луганська область, Херсонська. Зараз вже почали надходити з Миколаївської області. Там, де йдуть активні дії. Але і наші діти вже з нашого району — з Нікополя і Марганця. У нас теж тут дуже небезпечно. Звідти, де йдуть такі активні бойові дії, і надходять діти з цукровим діабетом. Це захворювання, яке б я поставив серед саме дітей на перше місце», — каже Власов.

Статистичні похибки

Водночас слід ураховувати, що «Регіональний медичний центр родинного здоров'я» Дніпропетровської обласної ради є одним з найбільших медзакладів України. Олексій Власов відзначає, що, окрім дітей із діабетом та інсультами, до них також усе частіше потрапляють жінки, які народжують передчасно. Почасти це також пов'язано з впливом на майбутніх мам стресу. Але ще одна причина в тому, що значні території окуповані, багато медзакладів росіяни просто зруйнували і руйнують надалі. Тож відчутно зростає навантаження на вцілілі лікарні.

Про це, зокрема, говорить директор Золотоніського міського центру ПМСД Олександр Прокопчук. Він каже, що через війну країна переживає «гуманітарну кризу»: багато людей покинули домівки та переселилися на інші території, у багаьох погіршилися умови життя, багато хто покинув Україну. Страждає і система охорони здоров'я. 

«Велика кількість медичних працівників виїхала за кордон. Певна кількість медичних працівників мобілізовані, зараз служать у лавах ЗСУ.  Окрім того, наша медична сфера старіє. Тобто молоді приходить менше, пенсіонерів поки лишається більше. Усе це в сукупності призводить до того, що якість медичної допомоги падає. Зростають такі захворювання, наприклад, які в мирний час є більш-менш контрольованими», — пояснює пан Прокопчук. 

Читайте також«Вони там за нас, а ми тут за них»: як в Україні реабілітують поранених військових

Так, каже він, останніми роками значно виріс показник захворюваності на туберкульоз. Мовляв, спочатку його симптоми часто ігнорували за часів коронавірусу, а коли почалася повномасштабна війна люди взагалі перестали відвідувати до лікарів. Через це зараз велика кількість неінфекційних «запущених захворювань».

«Це серцево-судинні захворювання, це захворювання дихальної системи, такі як астма і в першу чергу онкологія. Дуже багато випадків, як можна було на певному етапі виявити їх раніше, але, на жаль, ми виявляємо на пізніх стадіях. Усе це в сукупності призводить до того, що ми знаходимо на пізніх стадіях. Якщо ми говоримо про гіпертензію і серцево-судинні захворювання, то їх ми виявляємо вже на стадії ускладнень», — каже Олександр Прокопчук. 

Водночас, зауважує він, у таких умовах неможливо навіть вивести повністю достовірну статистику. Тож нині українська система здоров'я на тлі повномасштабної війни з РФ також переживає дуже тяжкі часи.