Перейти до основного вмісту
Кіноперемоги

Світове визнання: українці, які вже отримували премію «Оскар»

У ніч на 11 березня фільм «20 днів у Маріуполі» здобув «Оскар» у категорії «Найкращий повнометражний документальний фільм». Це справжній тріумф, адже вперше в історії найпрестижнішу кінонагороду отримав саме український фільм. Проте українці раніше вже тримали заповітну статуетку в руках. Розповідаємо, хто саме. 

Українці вже отримували «Оскар» раніше
Українці вже отримували «Оскар» раніше © Jordan Straus s/ Invision / AP
Реклама

Навіть номінація на «Оскар» — уже величезне досягнення, яким можна і варто пишатися. А перемога — і поготів. І кільком українцям уже вдавалося це зробити. 

Улюблениця Голлівуду Варвара Каринська

Перемогу в номінації «Кращий дизайн костюмів» здобула харківʼянка Варвара Каринська для фільму «Жанна д'Арк» із Інгрід Бергман у головній ролі. І це перший «Оскар» для представниці України в історії кіноакадемії.

Каринська, яку називали не інакше як «улюбленицею Голлівуду», народилася в Харкові в родині купця-мільйонера Андрія Жмудського у 1886 році. Але доля карколомними шляхами через Москву, Париж та Лондон привела її до Сполучених Штатів. 

Варвара Каринська мала юридичну освіту, але життя присвятила створенню костюмів для балету та кінострічок. Вона створювала балетні костюми за ескізами Марка Шагала і Сальвадора Далі, а потім підкорила Голлівуд. У її вбраннях зʼявлялися Марлен Дітріх, Інгрід Бергман, Полетт Годар, Вів’єн Лі та багато інших акторок. А одного дня дизайнерку запросили розробити костюми до фільму Віктора Флемінга «Жанна д’Арк». 

Заслужений «Оскар» Барбара Каринські (так українку називали у США) отримала у 62 роки. 

Варвара Каринська
Варвара Каринська © arlisftc.wordpress.com

Квітка Цісик та вкрадений «Оскар»

Квітка Цісик — американська співачка українського походження. Вона народилася та жила в Америці в родині емігрантів із Західної України Іванни та Володимира Цісиків, але в їхній родині завжди лунали українська мова та українські пісні. А сама виконавиця стала популяризаторкою культури батьківщини. 

У 1978 році Цісик виконала пісню «Ти — світло мого життя» до однойменної стрічки Джозефа Брукса (у фільмі її співає героїня Діді Конн). Композиція швидко стала хітом, тож і «Оскар» за неї був цілком очікуваним. 

Цікаво, що сама співачка розповідала, що навіть виконуючи пісню англійською мовою, вона вкладала в неї українську душу.

На жаль, цей «Оскар» було фактично вкрадено у Квітки Цісик. Адже будь-яку згадку в титрах про її участь у записі пісень для фільму (а вона виконала не одну вокальну партію) була вирізана через конфлікт із режисером та автором «Ти — світло мого життя» Джозефом Бруксом.

Квітка Цісик
Квітка Цісик © Brent Ramsey

Євген Мамут та «Хижак»

Певно, ви колись дивилися культового «Хижака», а можливо, що й не раз. Принаймні, ви точно про нього чули. Але могли і не знати, що настільки візуально ефектним та дійсно страшним цей фантастичний бойовик став завдяки роботі українця Євгена Мамута. 

Він переїхав до Сполучених Штатів із Харкова у 36 років та майже одразу почав працювати над такими голлівудськими хітами як «Блакитна лагуна», «Леді-яструб», «Брудні танці» та, зрештою, і над «Хижаком». 

Саме для цього фільму Євген Мамут разом із колегою Джоелом Хайнеком розробив «камуфляж-ефект», завдяки якому персонаж ставав невидимим чи прозорим та лишався таким навіть у динаміці. 

«На комп'ютері "камуфляж-ефект" робиться за 10 хвилин, але тоді комп'ютерів не було, і мені довелося повозитися з небаченим на ті часи спецефектом два тижні. "Хижак" створювався на верстаті оптичного друку, за який мій бос виклав мільйон доларів! Це була ризикована інвестиція, враховуючи, що за п'ять років усе вже робилося на комп'ютерах. Але за ці лічені роки верстат окупив себе десятикратно», — згадував Євген Мамут.

У 1987 українець разом із трьома своїми колегами отримав премію «Оскар» у номінації «Науково-технічна нагорода» саме за технічні рішення, розроблені для того, аби такі спецефекти стали можливими. 

Євген Мамут
Євген Мамут © dou.ua

Джек Пеланс — українська зірка вестернів

Однією із найяскравіших голлівудських зірок минулого століття був герой вестернів Джек Пеланс, який знявся в безлічі відомих фільмів. Його добре знали в Америці та за її межами, проте довгий час поза увагою публіки був той факт, що Пеланс є етнічним українцем.

Утім, він сам оголосив про це під час церемонії вручення «Оскар» у 1992 році, який він отримав за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Міські піжони». 

Отримуючи заповітну нагороду, він з гордістю представився як українець та сказав, що його справжнє ім'я Володимир Палагнюк.

Цікаво, що зазвичай актор грав у вестернах та екшн-фільмах негативних персонажів, проте його справжньою мрією була роль у комедії. Тож вирішив не впускати шанс та погодився на роль у стрічці Рона Андервуда. І не дарма.

Джек Пеланс
Джек Пеланс © Фото з відкритих джерел

Анатолій Кокуш та революція у світі кіно

У 2006 році оскарівська скарбничка українців поповнилася одразу двома статуетками: Анатолій Кокуш здобув інженерно-технічні нагороди кіноакадемії. 

А почалося все ще у 80-х роках минулого століття, коли Кокуш почав працювати над розробкою ідеї «авторобота» — чотириметрового крана, який можна встановити на даху будь-якого авто. Камера на такому крані могла плавно і без коливань обертатися на 360 градусів навколо автомобіля, що рухається на великій швидкості. Одночасно велося розроблення спеціальних довгих кранів, стріли яких могли вилітати на 25 метрів — завдяки цьому можна відзняти навіть найскладніші сцени. 

Ці винаходи вразили закордонну кіноіндустрію, тож за допомогою українського обладнання було знято чимало голлівудських фільмів. «Титанік», «Бетмен», «Троя», «Війна світів», «Форсаж», «12 друзів Оушена», «Гаррі Поттер» — усі ці (та багато інших) кінохіти були б зовсім іншими, якби не винаходи українця. 

Тож не дивно, що у 2006 році Анатолій Кокуш отримав одразу два «Оскари» в номінації «Науково-технічна нагорода».

Анатолій Кокуш
Анатолій Кокуш © Фото з відкритих джерел
Поділитися :
Сторінку не знайдено

Вміст, до якого ви намагаєтеся отримати доступ, не існує або більше не доступний.