Рильський Максим Тадейович

Максим Тадейович Рильський

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Максим Тадейович Рильський (*7(19) березня 1895 — †24 липня 1964) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН УРСР.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

• Безсмертя — хто поставить на коліна?
  Нове життя нового прагне слова.

В

• Викладати мову — це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови.
• Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Г

• Гордість — велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності.

Є

• Є сотня мов, а правда лиш одна.

І

• І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.

К

• Кожне серце
  Має інший ритм одмінний,
  Інший біль і іншу радість,
  Інший стук і іншу кров…
• Коли зійдеться три українці, то це вже хор.
• Коли слова для тебе — грище,
  Звукосполучення нове, —
  Тебе народ, суддя найвищий,
  Марнописателем назве.
• Куди приходить мода, там умирає муза.
  Яке ще там у біса горе,
  Коли серця у нас живі?

Л

• Література й народна поезія — рідні сестри, що взаємно збагачуються…

М

• Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.
• Моя Батьківщина — це поле без меж…
  Моя Батьківщина не знає — «назад»!
  Вперед її кроки.

Н

• Немає мудріших, ніж народ, учителів;
  У нього кожне слово — це перлина.

О

• О пісне! Від народу кров і плоть…
  Тебе ніхто не може побороть…
• Особисте щастя залежить від щастя народу.

П

• Поет — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю…
• Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар.

С

• Спи, брате дорогий, товаришу і сину!
  Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.

Т

• Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.

У

• У світі найкраще — визволення крик.

Х

• Хай сміються з нас, глузують —
  Нам байдуже,
  Бо замовкнуть, як почують
  Слово дуже.
• Хто поверне в рабство ту країну,
  Де стяг свободи затрепетав?
• Хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

Ч

• Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.

Щ

• Щасливий воїн, що во ім'я миру
  Свою підносить бойову сокиру,
  Во ім'я правди кривду тне з плеча!
• Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…

Я

• Як гул століть, як шум віків,
  Як бурі подих, — рідна мова…
• Як парость виноградної лози,
  Плекайте мову. Пильно й ненастанно
  Політь бур'ян. Чистіша від сльози
  Вона хай буде. Вірно і слухняно
  Нехай вона щоразу служить вам,
  Хоч і живе своїм живим життям.
  («Мова», 1956)
• Як хочеш від людей шаноби,
  Любов і гнів бери у путь.

О

• О ні, не хочу ні Верлена,
  ні Мореаса, ні Реньє!
  Сьогодні Рильського натхненна
  в моїй душі весна встає.

(Лівицька-Холодна, Наталя. «О ні, не хочу ні Верлена…» // Лівицька-Холодна Н. Поезії, старі і нові. — С. 99)

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
• Лівицька-Холодна, Наталя. Поезії, старі і нові. — Нью-Йорк, 1986. — 238 с.