Станік Сюзанна Романівна

Сюза́нна Рома́нівна Ста́нік (27 вересня 1954, Львів, УРСР, СРСР) — українська юристка, державна діячка, суддя, дипломатка. Міністр України у справах сім'ї та молоді (з вересня 1996 р. по серпень 1997 р.), Міністр юстиції України (з 21 серпня 1997 р. по 7 травня 2002 р.), суддя [Конституційного Суду України (2004—2010), членкиня Ради Національної безпеки і оборони України (1998—2002), Надзвичайний і Повноважний Посол України (2002), Заслужений юрист України (1998), кандидат юридичних наук (1999). Перша жінка-міністр в Уряді незалежної України.

Цитати

«Конституція України 1996 року передбачає кардинальну, якісну зміну в діяльності прокуратури. Така функція, як загальний нагляд, на сьогоднішній день відповідно до української Конституції не має права на життя. Після вчорашнього виступу пані Северінсен відбулась зустріч із делегацією України, на якій і пані Северінсен і пані Вольвенд говорили, що під час найближчого візиту в Україну у жовтні місяці вони будуть порушувати це питання. На сьогодні в парламенті України, у Верховній Раді є декілька нових проектів Закону про прокуратуру. Вони базуються на висновках Венеціанської комісії, яка дуже чітко визначила параметри й повноваження прокуратури в Україні. На сьогоднішній день система органів прокуратури в першу чергу повинна працювати на захист прав громадянина. І я думаю, що найближчим часом новий парламент України внесе в цьому аспекті конституційні зміни, які будуть базуватися саме на Конституції України». — про пропозицію Ганне Северінсен внесла до українських парламентарів розділити функції прокуратури, які вже застаріли й існують в Україні зі сталінських часів в інтерв'ю «Радіо Свобода» Інтерв’ю з постійним представником України при Раді Європи Сюзанною Станік (26 червня 2002 року)

«На сьогодні правова система держав Європейської Спільноти не знає такої практики, як міжнародні незалежні слідчі комісії. І якщо Україна як правова держава входить у Європейську Спільноту, особливо в застосуванні законодавства, їй не можна пропонувати форми, які не є традиційними в Європі. Є багато інших можливостей надати допомогу Україні, а Україна в особі президента Леоніда Даниловича Кучми, в особі колишнього генерального прокурора пана Потебенька заявила, що вона хоче й просить такої міжнародної допомоги. Такою формою може бути зустріч експертів різних держав із працівниками відповідних органів, зокрема, прокуратури, інший правоохоронних органів України про форми надання Україні правової допомоги. Це може бути надання допомоги в частині проведення експертизи, чи надання допомоги в застосуванні інших форм досліджень по справі Гонгадзе. Найголовніше сьогодні - не нав’язувати Україні, як незалежній суверенній державі непритаманні до інших держав Європи форми правового співробітництва. І я впевнена, що тоді справа Гонгадзе буде мати перспективу вирішення. Або потрібно об’єктивно сказати, що ми не можемо на сьогоднішній день знайти злочинців, які це здійснили. Але треба бути відвертими, говорячи про розслідування справи Гонгадзе». — про те, чи могла прискоритись справа Гонгадзе та створення міжнародної комісії в інтерв'ю «Радіо Свобода» Інтерв’ю з постійним представником України при Раді Європи Сюзанною Станік (26 червня 2002 року)

«Така посада як спеціальний прокурор – вона притаманна. На сьогоднішній день по новому Закону про судоустрій, який набрав чинності в нашій державі, з 1 червня створено систему спеціалізованих судів. Вона, безумовно, передбачає і систему спеціальних прокурорів. А що таке спеціальний прокурор – це прокурор, який спеціалізується по певній категорії справ. Безумовно, що деякі посадовці, якщо ми візьмемо як приклад Закон про державну службу України, першого рангу, першої категорії оперують відомостями, які мають безпосередньо велике значення для безпеки України. Безумовно, що цю категорію осіб, досліджувати матеріали по їхніх справах повинні спеціальні або спеціалізовані прокурори. Але вся ця система має бути введена виключно через законодавство України. Має бути ухвалений Верховною Радою певний закон, який запропонований чи, то депутатами, чи Кабінетом міністрів чи іншими державними інституціями України, і тоді ця система може бути введена. Особливо мені б хотілося поінформувати, що прийняття законів як в Україні, так і в іншій державі європейської спільноти вимагає часу. І ухвалити закон чи про спеціального прокурора, чи про прокуратуру, чи про відповідну слідчу комісію – це вимагає часу. Тому від того, наскільки якісний у правовому аспекті цей закон, буде залежати потім, як його можна використати. А от використання цього закону якраз працює на кожного громадянина України». — про оцінку феномену спеціальний прокурор, що зазначено в Конституції України в інтерв'ю «Радіо Свобода» Інтерв’ю з постійним представником України при Раді Європи Сюзанною Станік (26 червня 2002 року)

«Президент рівновагу порушив. Оскільки Закон про КС говорить, у випадку якщо суддя КС порушив присягу або він обраний з`їздом суддів, або Верховною Радою, або призначений Президентом – це питання вирішує Верховна Рада. Тому, кажучи про указ, у мене виникла думка – чи має право на сьогодні Президент України тлумачити Конституцію і закони України. Правове поле нашої держави говорить, що ні! Оскільки 150 Стаття Конституції такі повноваження надає лише Конституційному Суду». — про незаконність свого звільнення з посади голови Конституційного Суду в інтерв`ю НТН Суддя Станік своє звільнення вважає незаконним (26 червня 2002 року)

«Глибоко переконана, що КС може реалізувати свої високі повноваження єдиного органа конституційної юрисдикції і заслуговує глибокої поваги з боку президента України і представників усіх гілок влади України». — про роль Конституційного Суду України в заяві про відкликання своїх підписів під документами КС із 22 квітня 2004 року до 3 квітня 2008 року до вирішення питання про законність указу президента про її звільнення СТАНІК ВІДКЛИКАЄ СВОЇ ПІДПИСИ ПІД ДОКУМЕНТАМИ КС (7 квітня 2008 року)

«...громадянин України, суддя КС завжди виконувала, виконую і буду виконувати Конституцію, закони, укази президента, тому зобов'язана виконувати й указ президента від 3 квітня 2008 року». — про те, що Президент України Віктор Ющенко 3 квітня 2008 року скасував указ свого попередника Леоніда Кучми від 25 березня 2004 року про її призначення суддею КС СТАНІК ВІДКЛИКАЄ СВОЇ ПІДПИСИ ПІД ДОКУМЕНТАМИ КС (7 квітня 2008 року)

«Спочатку мене труять, весь цей бруд, нісенітницю, наклеп викидають на мене, фактично це був не просто тиск на мене, це була спроба психічно мене знищити». — про те, що секретаріат президента давав доручення СБУ знайти на неї компромат в інтерв'ю РИА Новости Станік знає, що офіс Ющенка нацькував на неї СБУ (3 травня 2007 року)

«Ну, по-перше, якби я знала, що в мене, вибачите, десь є гріх - я б не взялася за цю справу, це однозначно. Але питання в іншому. Питання в тому, що цими звільненнями президент налякав інших суддів, показав, що кожного можуть звільнити». — про те, що її звільнили з метою змінити суддю-доповідача в справі про конституційність указу президента про розпуск парламенту в інтерв'ю РИА Новости Станік знає, що офіс Ющенка нацькував на неї СБУ (3 травня 2007 року)

«Щоб звільнити суддю КС, потрібно звернутися в комісію з етики нашого Конституційного суду, що розглядає подібні звернення, вивчає факти й потім це обговорюється на закритому засіданні КС і тільки після цього рішення з цього питання приймається простою більшістю голосів. При звільненні судді за це повинно бути не менше 12-ти голосів з 18 членів Конституційного суду. Але й це - ще не звільнення судді. Саме рішення про звільнення повинне бути розглянуте Верховною Радою». — про те, що жодного суддю КС не можна звільнити експромтом в інтерв'ю РИА Новости Станік знає, що офіс Ющенка нацькував на неї СБУ (3 травня 2007 року)

«Буду подавати позов до суду, буду домагатися правди через суд. Але я розумію, що з точки зору діяльності нинішніх судів в Україні, це все буде тягтися роками. Слухання у справі будуть переноситися з різних причин і з різних приводів». — про те, що написали заяви в Генпрокуратуру із приводу свого звільнення в інтерв'ю РИА Новости Станік знає, що офіс Ющенка нацькував на неї СБУ (3 травня 2007 року)