Навашин Сергій Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сергій Гаврилович Навашин
Сергій Навашин
Сергій Навашин
Сергій Навашин
Народився2 (14) грудня 1857
Царівщина (Саратовська область), Вольський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер10 грудня 1930(1930-12-10) (72 роки)
Пушкіно, Московська область, РСФРР, СРСР
ПохованняПередєлкінський цвинтарd
Країна Російська імперія, РРФСР
Діяльністьбіолог, ботанік, хімік
Alma materфізико-математичний факультет Московського університетуd (1881)[1]
Галузьботаніка,
альгологія
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка[1]
Тбіліський державний університет
МДУ[1]
Санкт-Петербурзький державний університет[1]
Петровська сільськогосподарська академія[2]
Науковий ступіньдоктор ботаніки
Відомі учніМикола Цингер, Григорій Левицький
Аспіранти, докторантиNikolaĭ Petrovich Krenked
Левицький Григорій Андрійович
Делоне Лев Миколайович
ЧленствоНАНУ
Баварська академія наук
Російська академія наук[1][2]
Відомий завдяки:каріосистематика, цитоембріологія, відкриття подвійного запліднення покритонасінних рослин.
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Навашин Сергій Гаврилович у Вікісховищі

Сергі́й Гаври́лович Нава́шин (нар. 2 (14) грудня 1857(18571214), с. Царевщина, нині Балтайського району Саратовської області — пом. 10 грудня 1930, Дитяче Село (кол. Царське Село), нині м. Пушкін Ленінградської області) — радянський ботанік, цитолог та ембріолог рослин. Відкрив подвійне запліднення у покритонасінних рослин (1898). Заклав основи морфології хромосом і каріосистематики. Довгий час жив і працював у Києві, створив вітчизняну школу цитології та ембріології рослин, послідовниками якої були такі відомі цитоембріологи рослин як Віра Мандрик, Юрій Петрус та інші.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчання та життя в Москві

[ред. | ред. код]

Народився у родині лікаря. Початкову освіту отримав вдома, навчався у Саратівській гімназії.

1874 року — вступив до Медико-хірургічної академії, де переважно займався хімією у лабораторії О. П. Бородіна.

1878 року — переводиться до Московського університету, який закінчує кандидатом у 1881 році, захистивши роботу з хімії. Саме тут під впливом лекцій К. А. Тімірязєва та В. Я. Цингера розпочав вивчати ботаніку після курсу хімії, посів місце лаборанта на кафедрі фізіології рослин, та невдовзі (1885) таку ж посаду у Петровській сільськогосподарській академії.

Київський період

[ред. | ред. код]

1894 року запрошено працювати на кафедру систематики та морфології рослин Київського університету. Читав курс анатомії, морфології та систематики рослин. Брав участь у будівництві школи у районі Святошино під Києвом, багато часу проводив з дітьми, опікувався справами Київського товариства натуралістів. У 1894–1896 роках працював над дослідженням берези звичайної. Робота «Про звичайну березу і морфологічне значення халазогамії» стала наслідком підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук. Захист самої дисертації проходив у Одеському університеті 1896 року. 1894–1914 роки — працює директором ботанічного саду Київського університету. 1898 рік — доповідь про дослідження подвійного запліднення у Lilium martagon L. на засіданні Х з'їзду натуралістів та лікарів. Працює на о. Ява.

Під керівництвом Навашина в Київському політехнічному інституті працювала Марія Василівна Дорошенко[3]

Радянський період

[ред. | ред. код]

Професор Тбіліського (1918–1923) університету. Один із засновників (1923) і перший директор (до 1929) Біологічного інституту ім. Тімірязева в Москві. Академік АН СРСР (1918; член-кореспондент 1901), академік АН УРСР (1924).

Похований в Москві.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Сергій Гаврилович Навашин працював здебільшого у галузі хімії, а також цитології, ембріології та морфології рослин. Дослідив у берези механізм проникнення пилкової трубки в насінну бруньку через її підставу — халазу; проходження трубки у вільхи, в'яза, волоського горіха та згодом довів наявність халазогамії і у інших однопокривних рослин. Фундаментальне значення мало відкриття ним у покритонасінних рослин подвійного запліднення, що пояснило природу їх триплоїдного ендосперма, а також природу ксеній. Заклав основи вчення про морфологію хромосом та її таксономічне значення.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Бубырева В. А., Гельтман Д. В. В.Л. Комаров и Санкт-Петербургский университет, Vladimir L. Komarov and St. Petersburg University // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 4. — С. 68–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14004
  2. ↑ а б Рихтер Я. А., Глебов М. П., Рихтер Т. Я. Дорога в будущее: К истории кружка «Маленьких ботаников», The Road to the Future: the History of “The Little Botanists” Society // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 4. — С. 8–38. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11975
  3. ↑ Руднева Яна Борисовна. Из истории высшего женского образования в Российской империи во второй половине XIX начале XX века (по материалам Казанского учебного округа) // Изв. Сарат. ун-та Нов. сер. Сер. История. Международные отношения. 2012. №3(рос.)
Navashin є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Навашин Сергій Гаврилович.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [1]
Чарлз Дарвін Це незавершена стаття про біолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ IPNI,  Navashin
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Навашин_Сергій_Гаврилович&oldid=43177264