Макс Брух
Макс Брух | |
---|---|
Max Bruch | |
Max Christian Friedrich Bruch | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | нім. Max Christian Friedrich Bruch |
Дата народження | 6 січня 1838 |
Місце народження | Кельн, Німеччина |
Дата смерті | 2 жовтня 1920 (82 роки) |
Місце смерті | Фріденау, Берлін, Німеччина |
Поховання | Старий цвинтар Святого Матвіяd[1] |
Громадянство | Німеччина |
Професії | композитор, диригент, педагог |
Освіта | Боннський університет |
Вчителі | Карл Райнеке і Фердинанд Гіллер |
Відомі учні | Sara Wennerberg-Reuterd, Clara Mathilda Faisstd, Elisabeth Kuyperd, Отторіно Респіґі, Оскар Штраусd, Fartein Valend, Ральф Воан-Вільямс і Ямада Косаку |
Інструменти | скрипка |
Жанри | опера і симфонія |
Magnum opus | Scottish Fantasyd[2] |
Членство | Шведська королівська музична академіяd |
Заклад | Берлінський університет мистецтв |
Нагороди | |
У шлюбі з | Clara Tuczekd |
Діти | Max Felix Bruchd |
Файли у Вікісховищі |
Макс Крістіан Фрідріх Брух (нім. Max Christian Friedrich Bruch, зазвичай в літературі — просто Макс Брух; 6 січня 1838 — 2 жовтня 1920) — німецький композитор і диригент.
Народився у Кельні, син співачки Вільгельміни Брух. Вчився у Фердинанда Гіллера (1853–1857), потім у Лейпцигу в Карла Райнеке. У 1862–1864 роках працював у Мангаймі, де написав оперу «Лорелея» (1863). Перший успіх принесла Брухові друга редакція кантати «Фрітьйоф» (1864). У 1865–1867 роках займав посаду музичного директора в Кобленці, в 1867–1870 роках керував придворним оркестром Зондерсгаузена, потім працював у Берліні та Бонні. У 1880–1883 роках очолював оркестр Королівського філармонійного товариства Ліверпуля[en] — один з провідних музичних колективів Великої Британії; надалі ще раз повернувся до Великої Британії як диригент, очоливши (1898–1900) Національний оркестр Шотландії.
У 1890–1910 рр. викладав у Берлінській вищій школі музики, де його учнями були, зокрема, Отторіно Респіґі, Оскар Штраус і Ральф Воан-Вільямс.
За життя Бруха певною популярністю відзначались його масштабні хорові твори — «Одіссей» (1872) і «Вогняний хрест» (нім. Das Feuerkreuz; 1899). З часом, однак, у фокусі уваги виконавців та аудиторії залишилися, головним чином, симфонічні твори Бруха: його скрипкові концерти (особливо перший — Op. 26, 1868, — що входить до стандартного скрипкового репертуару), «Шотландська фантазія» для скрипки з оркестром (Op. 46, 1880), п'єса «Kol Nidrei» для віолончелі з оркестром (Op. 57, 1881) на тему єврейських літургійних мелодій.
- 5004 Брух — астероїд, названий на честь композитора.
- D. Kämper. Max-Bruch-Studien. Zum 50. Todestag des Komponisten. Köln 1970. Beiträge zur rheinischen Musikgeschichte 87.
- Karl Gustav Fellerer. Max Bruch 1838–1920. Beiträge zur Rheinischen Musikgeschichte Heft 103. Köln 1974.
- Christopher Fifield. Max Bruch, His Life and Works. London 1988. Ergänzte Neuauflage 2005, ISBN 1-84383-136-8.
- Christopher Fifield. Max Bruch, Biographie eines Komponisten. Aus d. Engl. von Renate Maria Wendel. Zürich 1990, ISBN 3-7263-6616-4.
- Matthias Falke. Die Symphonie zwischen Schumann und Brahms. Studien zu Max Bruch und Robert Volkmann. Berlin 2006. ISBN 978-3-936637-09-0.
- Вільні ноти авторства Макс Брух на сайті International Music Score Library Project (IMSLP) (англ.)
- Список творів (англ.)
Це незавершена стаття про композитора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 6 січня
- Народились 1838
- Померли 2 жовтня
- Померли 1920
- Поховані на Старому цвинтарі церкви Святого Матвія
- Випускники Боннського університету
- Кавалери ордена «Pour le Mérite»
- Кавалери Баварського ордена Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
- Кавалери ордена Pour le Mérite (цивільний клас)
- Німецькі композитори
- Німецькі диригенти
- Уродженці Кельна
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Композитори XIX століття
- Композитори академічної музики XX століття