Лосик Олег Олександрович
Олег Олександрович Лосик | |
---|---|
рос. Олег Александрович Лосик | |
Народження | 4 грудня 1915 Ярцево, Духовщинський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія[1] |
Смерть | 20 серпня 2012 (96 років) Москва, Росія |
Поховання | Троєкуровське кладовище |
Країна | СРСР Росія |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | танкові війська |
Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Роки служби | 1935—1992 |
Партія | КПРС |
Звання | Маршал танкових військ |
Війни / битви | Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Лосик Олег Олександрович у Вікісховищі |
Оле́г Олекса́ндрович Ло́сик (рос. Олег Александрович Лосик; 4 грудня 1915 — 20 серпня 2012) — радянський воєначальник, маршал бронетанкових військ (29 квітня 1975). Герой Радянського Союзу (1944).
Народився в селі Ярцево Духовщинського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині — місто Смоленської області Росії) в родині сільських вчителів. Українець.
У дитинстві часто змінював місце проживання. У 1927 році закінчив 4-класну початкову школу в селі Богородичне Слов'янського району Донецької області, у 1931 році — семирічку в Слов'янську, у 1933 році — школу ФЗУ, отримавши кваліфікацію помічника машиніста паровозу.
З жовтня 1933 року працював у Слов'янську секретарем комітету комсомолу школи ФЗУ заводу «Коксохіммонтаж», з жовтня 1934 року — інструктор райкому комсомолу, з травня 1935 року — секретар комітету комсомолу літерних цехів заводу «Словсода».
До лав РСЧА призваний у листопаді 1935 року. У 1938 році закінчив 1-ше Саратовське Червонопрапорне бронетанкове училище. З червня 1938 року — командир навчального танкового взводу в 11-й окремій танковій бригаді Ленінградського військового округу, з квітня 1939 року — помічник командира навчальної танкової роти тієї ж бригади.
З жовтня 1939 року — помічник начальника штабу 112-го окремого танкового батальйону 35-ї легкої танкової бригади ЛенВО.
Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Після закінчення бойових дій продовжив військову службу в 35-й легкій танковій бригаді: з вересня 1940 року — командир навчальної танкової роти, з січня 1941 року — помічник начальника оперативного відділення штабу бригади.
З квітня 1941 року — помічник начальника оперативного відділення штабу 43-ї танкової дивізії 19-го механізованого корпусу Київського особливого військового округу. Член ВКП(б) з 1941 року.
Початок німецько-радянської війни зустрів на попередній посаді. З вересня 1941 року — помічник начальника штабу з розвідки, з квітня 1942 року — заступник начальника штабу з розвідки 10-ї танкової бригади Південно-Західного фронту. Брав активну участь у прикордонних боях 1941-го, битві під Дубном, обороні Києва, при проведенні Сумсько-Харківської оборонної операції.
Учасник Сталінградської битви. З серпня 1942 року — начальник штабу 10-ї танкової бригади на Сталінградському фронті, з грудня того ж року — заступник командира цієї ж бригади на Донському фронті.
У березні 1943 року призначений командиром 119-го окремого танкового полку на Західному фронті. Під його командуванням у серпні—вересні 1943 року полк відзначився при проведенні Єльнинсько-Дорогобузької наступальної операції, за що удостоєний почесного найменування «Єльнинський».
З грудня 1943 року — командир 4-ї гвардійської танкової бригади. Особливо гвардії полковник О. О. Лосик і його бригада відзначились під час проведення операції «Багратіон»: 2 липня 1944 року 4-та гвардійська танкова бригада 2-го гвардійського танкового корпусу 31-ї армії 3-го Білоруського фронту зломила спротив супротивника поблизу села Городище Мінського району Мінської області Білорусі і 3 липня о 3-й годині ранку увірвалась до міста Мінськ.
З лютого 1945 року — командир 2-ї окремої гвардійської танкової бригади на 3-му Білоруському фронті.
У березні 1945 року відкликаний з фронту й направлений на навчання до Військової академії бронетанкових і механізованих військ імені Й. В. Сталіна, але у травні того ж року переведений до Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова.
З січня 1946 року перебував у розпорядженні командувача бронетанковими і механізованими військами Червоної армії. З травня 1946 року — начальник штабу 2-ї гвардійської танкової дивізії ЛенВО, з вересня 1947 року — начальник штабу 12-ї гвардійської танкової дивізії Групи радянських окупаційних військ у Німеччині.
У грудні 1948 року повторно направлений на навчання. У 1951 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова.
З квітня 1951 року — командир 26-ї гвардійської механізованої дивізії у Північній групі військ (Польща), з травня 1954 року — помічник командувача 7-ї механізованої армії з танків у Білоруському військовому окрузі, з серпня 1954 року — командир 24-го гвардійського стрілецького корпусу в Одеському військовому окрузі. У листопаді 1956 року переведений на посаду старшого викладача кафедри оперативного мистецтва Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова.
З червня 1958 року — командувач 6-ї армії в Північному військовому окрузі. З червня 1964 року — перший заступник командувача, з травня 1967 року — командувач військ Далекосхідного військового округу.
З травня 1969 року генерал-полковник танкових військ О. О. Лосик — начальник Військової академії бронетанкових військ імені Р. Я. Малиновського (з 1972 року — професор). Автор низки науково-теоретичних, тактичних і публіцистичних праць.
З січня 1987 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. У травні 1992 року маршал бронетанкових військ О. О. Лосик вийшов у відставку.
Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Троєкуровському цвинтарі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 липня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм» гвардії полковнику Лосику Олегу Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3722).
Нагороджений російськими орденами «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеня (21.02.2001), Жукова (25.04.1995), «За військові заслуги» (10.12.2010), Пошани (2005), радянськими двома орденами Леніна (04.07.1944, 22.02.1968), Жовтневої революції (21.02.1974), чотирма Червоного Прапора (07.12.1941, 02.03.1945, 30.12.1956, 19.02.1986), Суворова 3-го ступеня (05.11.1943), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (07.09.1943, 11.03.1985), двома Червоної Зірки (21.03.1940, 15.11.1950), «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-го (16.02.1982) та 3-го (17.02.1976) ступенів, іноземними орденами Народної Республіки Болгарія 2-го ступеня (НРБ, 14.09.1974), «9 вересня 1944 року» 1-го ступеня з мечами (НРБ, 22.01.1985), «Відродження Польщі» ступеня кавалера (ПНР, 10.10.1973), Червоного Прапора (МНР, 06.07.1971) і багатьма медалями.
Почесний громадянин міст Мінська (27 червня 1987), Слов'янська (02 вересня 1987)[2], Єльні, Ярцево (20 вересня 1978).
У Москві на фасадах будинків, у яких жив і працював О. О. Лосик, встановлено меморіальні дошки.
- ↑ Лосик Олег Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ МІСТА СЛОВ’ЯНСЬКА. Слов'янська міська рада. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 25.09.2021.
- Лосик Олег Олександрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Народились 4 грудня
- Народились 1915
- Уродженці Духовщинського повіту
- Померли 20 серпня
- Померли 2012
- Померли в Москві
- Поховані на Троєкурівському цвинтарі
- Радянські танкісти Другої світової війни
- Випускники Військової академії Генштабу
- Члени КПРС
- Маршали роду військ (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня
- Кавалери ордена «За військові заслуги» (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Суворова III ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» II ступеня
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Нагороджені медаллю Жукова
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За оборону Києва»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Кенігсберга»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Нагороджені медаллю «За освоєння цілинних земель»
- Кавалери Лицарського хреста ордена Відродження Польщі
- Учасники радянсько-фінської війни
- Радянські офіцери Другої світової війни
- Герої Радянського Союзу — українці
- Почесні громадяни Мінська
- Почесні громадяни Слов'янська
- Начальники Військової академії бронетанкових військ імені Р. Я. Малиновського