Перейти до вмісту

Ева Ґрін

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грін.
Ева Ґрін
Eva Green
Ім'я при народженніЕва Ґаель Ґрін
Народилася6 липня 1980(1980-07-06) (44 роки)
Париж, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністькомпозиторка, акторка, модель
Alma materАкадемія драматичного мистецтва Веббера Дугласаd, Американський університет в Парижіd, Курси Флоран, École Internationale Bilingue- Victor Hugo Schoold і Lycée Fénelon Sainte-Maried
Роки діяльності2001 — дотепер
БатькиWalter Greend
Марлен Жобер
Брати / сестриДжой Грінd
IMDbID 1200692
Нагороди та премії
CMNS: Ева Ґрін у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Єва Гаель Грін (фр. Eva Gaëlle Green; фр. вимова: [eva gaɛl gʁeːn]; нар. 6 липня 1980(19800706), Париж, Франція) — французька кіно- та театральна акторка, модель, композиторка. Донька акторки Марлен Жобер.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мати — французька акторка, співачка і письменниця Марлен Жобер, походить з сефардських євреїв Алжиру. Батько — стоматолог Вальтер Ґрін (прізвище при народженні швед. Gren), напів швед, напів француз, знявся у фільмі «Au hasard Balthazar» (1966)[3][4][5]. Ева має близнючку Джой Ґрін. Її дядько — кінооператор Крістіан Берґер[en], тітка — акторка Маріка Ґрін.

Ева Ґрін навчалась в американському університеті в Парижі, у класі вивчення англійської мови. У 17 років покинула Францію, щоб вивчити англійську в Рамсгейті, графство Кент, а потім повернулася до Парижа, де продовжила навчання в американській школі. У період з 1997 по 2000 рік навчалась і в інших європейських та американських університетах на курсах акторського мистецтва та режисури (Школа Святого Павла в Парижі, Академія драматичного мистецтва Вебер Даглас у Лондоні, Школа мистецтв Тиш при Нью-Йоркському університеті).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]

Першими акторськими пробами були незначні ролі в театральних постановках (за одну з них, у виставі «La Jalousie en Trois Fax» (2001), Ґрін була номінована на премію Мольєра і «Turcaret», 2002). В театрі Ґрін помічена режисером Бернардо Бертолуччі й отримує пропозицію знятись у фільмі «Мрійники».

Кіно

[ред. | ред. код]

Після стрічки «Мрійники» Ґрін знялась ще в одній французькій картині «Пригоди Арсена Люпена» Жана-Поля Саломе, втіливши Кларису, коханку Люпена. Після цього її запросили до Голлівуду.

В американському кіно Ґрін дебютувала в масштабній історичній постановці Рідлі Скотта «Царство небесне» роллю єрусалимської принцеси Сибілли, де працювала з Орландо Блумом. Ґрін була кандидаткою на роль у фільм «Чорна орхідея» Браяна де Пальми, проте вона відмовилась від цього фільму.

У наступному фільмі «Казино Рояль» Ґрін втілила Веспер Лінд — дівчину Бонда. Акторська робота Грін була добре прийнята: Entertainment weekly назвав її четвертою «найкращою дівчиною Бонда всіх часів», а IGN «найкращою фатальною жінкою». За роль Веспер вона 2007 року була відзначена премією «Empire» і номінувалась на «Сатурн». Того ж року на церемонії вручення «BAFTA» вона виграла нагороду в категорії «Висхідна зірка» за творчі досягнення впродовж усього року.

У вересні 2007 року в Лондоні розпочалась робота над екранізацією першої частини популярної серії книг «Темні матерії» Філіпа Пулмана — фантастичної казки «Золотий компас». Ева Ґрін зіграла королеву відьом Серафіну Пеккалу.

У 2009 році Ева Ґрін з'явилася у фільмі «Франклін» у ролі Емілії, дівчини з роздвоєнням особистості. Того ж року вона знялася в незалежному фільмі «Тріщини», де втілила викладачку Міс Джі, яка виховує шістьох дівчаток у школі-інтернаті.

У 2011 році Ґрін працювала в телесеріалі «Камелот» в образі феї Морґани. Того ж року втілила відьму Анжеліку Бушар у трагікомедії «Похмурі тіні», працюючи з Джонні Деппом, та ексцентричну виховательку дитбудинку Альму Лефлей Сапсан у фільмі «Дім дивних дітей міс Сапсан».

Моделінг

[ред. | ред. код]
Єва Грін в зйомках для L'Oréal

У модельній діяльності Ева Ґрін співпрацювала з такими фірмами, як «Lancôme», «Giorgio Armani» і «Christian Dior». Її можна побачити у відеорекламах пива «Heineken», парфумів «Midnight Poison». Вона з'явилася на обкладинках численних журналів, зокрема «L'Officiel», «MAX», «GQ», «Vogue».

Підтримка України

[ред. | ред. код]

4 березня 2023 року Ева через UNITED24 звернулась до українського народу зі словами підтримки.[6]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #142261378 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Telle mère, quelle fille [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.], Novembre 2010, Par Sophie Carquain, Madame, Le Figaro
  4. ↑ Adams, Sam (14 квітня 2011). Eva Green. The A.V. Club. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 27 травня 2018.
  5. ↑ Berg, Roger; Chalom Chemouny; Franklin Didi (1971). Guide juif de France. Éditions Migdal. с. 402.
  6. ↑ UNITED24. Telegram. Архів оригіналу за 4 березня 2023. Процитовано 4 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ева Ґрін
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ева Ґрін


Французькі актори Це незавершена стаття про французького актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ева_Ґрін&oldid=44011103