Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка
| Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка | |
|---|---|
.JPG) | |
| Тип | гімназія |
| Країна |  Україна |
| 49°21′28.44″ пн. ш. 23°30′23.51″ сх. д. / 49.3579000° пн. ш. 23.5065306° сх. д. | |
| Засновано | 1918 |
| Закрито | 1944 |
Дрогобицька українська приватна гімназія імені Івана Франка[1] — навчальний заклад у місті Дрогобичі, який діяв до радянської окупації у 1939 році та у роки нацистської окупації 1942—1944. Архітектор Євген Нагірний.
Створена гімназія була завдяки співпраці українців міста Дрогобича та Дрогобицького повіту в 1918 році, як приватну українську гімназію імені Івана Франка. Архітектор Євген Нагірний (споруда на сучасній вул. П.Сагайдачного, 19). Гімназія належала до Українського Педагогічного Товариства «Рідна школа» й початково містилася у будівлі на вул. М. Тарнавського. Кількість учнів гімназії постійно зростала, якщо у 1920/21 навчальному році було 80 гімназистів, у 1921/22 — 153, в 1922/23 — 221, а у 1927/28 навчальному році їх було вже 293. Тому постало питання про будівництво нового приміщення.
У 1923 році вирішено побудувати нове приміщення для гімназії. Було створено комітет з представників української громадськості Дрогобича, який очолював дрогобицький адвокат Володимир Ільницький. Під керівництвом комітету було проведено збір коштів для будівництва навчального закладу. Сестри Маріїнського товариства щонеділі проводили збір яєць, необхідних для будівництва (за народними звичаями розчин вапна з білком яєць вважається міцнішим).
На запрошення дрогобичан приїхав перемишльський та самбірський греко-католицький єпископ, який і освятив закладений перший камінь у 1926 року.
У вересні 1928 року було збудовано нове приміщення для гімназії на вул. Петра Сагайдачного, вартістю до 500 тис. злотих, а у старому приміщенні діяла приватна українська початкова школа імені Тараса Шевченка.
9 червня 1930 року будівлю гімназії, триповерхова споруда на 25 шкільних кімнат, освятив перемишльський єпископ Йосафат Коциловський[3].
У січні 1940 року, під час радянської окупації, гімназію та початкову школу об'єднали та створили на їх базі середню школу № 1. У приміщенні СШ №1 було засновано вечірню середню школу для дорослих.
Під час німецької окупації гімназія відновила діяльність під назвою «Державна гімназія з українською мовою навчання у Дрогобичі». 12 – 17 листопада 1941 року проведено записи бажаючих навчатися вгімназії. Набір учнів відбувався одразу до усіх восьми класів. У класі було 50 учнів, з них 5 дівчат[4].
З 1944 року гімназія знову було перетворено у СШ № 1[5].
Після порголошення Незалежності України в приміщенні колишньої Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка продовжувала функціонувати Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 імені Івана Франка, згодом Ліцей №1 імені Івана Франка[6].
- Директори
- Андрій Алиськевич (1918—1919)
- о. Поліект Кміт (1919—1920)
- Антін Собчук (1920—1924)
- Осип Турянський (1924—1925)
- Володимир Кузьмович (на 1928—1930)
- Михайло Бараник (1931—1939, 1941—1944)
- Викладачі
- Микола Байрак — латина, грецька мова
- Володимир Бірчак — грецька, українська мови
- Дмитро Бурко — німецька мова
- Мар'ян Гавдяк — історія, географія
- Микола Григорійчук — українська мова
- Стефанія Залітач — математика
- Михайло Іваненко — руханка, співи
- Наталя Ізначак — руханка для дівчат
- Петро Карманський — українська мова
- Марія Калужняцька — українська, польська мови
- Антін Княжинський — українська мова
- Володимир Козак — латина
- Олекса Кущак — математика
- Андрій Лепкий — рисунки, мистецтво
- Степан Липинський — фізика
- Осип Мельник — латина
- Богдан Попель — історія
- Михайло Попель — математика
- Дометій Попович — географія, історія
- Олексій Попович — німецька мова
- Богдан П'юрко — співи
- Михайло Рабій — українська мова
- Северин Сапрун — німецька мова, співи
- Роман Смолька — природа
- Володимир Сольчаник — українська мова
- Іван Чмола — географія, руханка
- Дмитро Якибчук — латина
- Марія Ясеницька — руханка для дівчат
- Савин-Орест Ясеницький — природа
- Учні
- Богдан Гаврилишин,[7]
- Юлія Ганущак
- Дмитро Грицай
- Зенон Коссак
- Володимир Кобільник
- Осередчук Володимир (закінчив у 1929)[8]
- Михайло Фридер
- Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I
- Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок
- ↑ Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка 1918-1944 рр. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 3 березня 2016.
- ↑ У Дрогобичі на будинку колишньої української гімназії встановлено пам'ятну таблицю. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Дрогобицька загальноосвітня школа №1 імені Івана Франка. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Андрій Сольчаник. Українська гімназія ім. Івана Франка //Дрогобиччина – земля Івана Франка. – Т. 1. – Нью-Йорк – Париж –Сидней – Торонто: Б.в., 1973. – С. 444 – 466
- ↑ середню школу №1. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Ліцей № 1 імені Івана Франка Дрогобицької міської ради Львівської області. [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.] Дрогобицька міська рада
- ↑ Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем: спогади. — Видання 2-е, без змін. — К. : університетське видавництво «Пульсари», 2012. — С. 28. — ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-617-615-012-1.
- ↑ Осередчук Володимир // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 529-530.
- Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка 1918—1944 [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Дрогобич : Посвіт, 2014. — 416 с. — ISBN 978-617-7235-18-6.
- ЗОШ №1 [Архівовано 30 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Ліцей №1 імені Івана Франка
- Микола Галів. Культурне життя української громади Дрогобича в період німецької окупації (1941 – 1944 рр.) // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки ДДПУ. — Дрогобич, 2008. — Випуск 22. Історія. — С. 92–101.
- Микола Галів. Середні навчальні заклади у Дрогобичі (1919 – 1939 рр.) // Актуальні питання гуманітарних наук. — 2016. — Вип. 16. — С. 21-32
- Роман Пастух. Рідна школа в Дрогобичі. – Львів: Меморіал,1991. – 61 с.
|
Це незавершена стаття про Дрогобич. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |