Бежтинська ділянка
| Бежтинська ділянка | |||
|---|---|---|---|
| Бежтинский участок | |||
| |||
| |||
| Основні дані | |||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Дагестан | ||
| Утворений: | 1992 | ||
| Населення (2014): | 7387 | ||
| Площа: | 575 км² | ||
| Густота населення: | 17 осіб/км² | ||
| Населені пункти та поселення | |||
| Адміністративний центр: | село Бежта | ||
| Кількість сільських поселень: | 5 | ||
| Влада | |||
Бежтинська ділянка — муніципальне утворення зі статусом «муніципальної ділянки» в Республіці Дагестан (Росія). Розташована в південно-західній гірській частині Дагестану, у витоках Аварського Койсу (річки Сімбіріс-хеві, Хзанор і Жекада), на перевальних хребтах Великого Кавказу на висоті 1500-3500 м над рівнем моря. Межує з Цунтинським і Тляратинським районами республіки. На заході межує з Грузією. Адміністративно створений як частина Цунтинського району. Адміністративний центр — село Бежта.
Бежтинська ділянка була утворена в 1992 році і є унікальним явищем в адміністративному розподілі як Республіки Дагестан, так і всієї Російської Федерації.
Входження Бежтинської ділянки до складу Цунтинського району визначено Конституцією Республіки Дагестан[1].
Ст. 39 Закону Республіки Дагестан «Про статус і межі муніципальних утворень в Республіці Дагестан» наділяє статусом «муніципальна ділянка» муніципальне утворення «Бежтинська ділянка» у складі Цунтинського району.
Відповідно до Постанови Народних Зборів Республіки Дагестан від 26 вересня 2013 № 619-V «Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій Республіки Дагестан» утворені села Балакурі, Жамод, Ісоо у складі Бежтинської сільради[2].
Населення — 7387 осіб.
Національний склад МУ «Бежтинська ділянка» за оцінкою на 1 січня 2009 року:[3]
| Народ | Чисельність, чол. |
Частка від усього населення,% |
|---|---|---|
| Аварці | 9783 | 100 % |
| * Бежтинці | 8280 | 84,6 % |
| * Гунзибці | 1040 | 10,6 % |
| * дідойці (цези) | 468 | 4,8 % |
| Усього | 9783 | 100,00 % |
Мови — бежтинська і гунзибська[4]. Релігійна приналежність — мусульмани-суніти.
До складу дільниці входять 5 муніципальних утворень (жирним шрифтом виділено адміністративні центри)[5]:
- Село Бежта
- Сільрада «Качалайська» (села, Караузек, Качалай 40 років Жовтня, Ахайотар , Ачі-Чунгур і Каратюбе)
- Село Тлядал
- Село Хашархота
- Сільрада «Гунзибська» (села Гарбутль Гунзиб і Нахада)
Муніципальне утворення «Бежтинська ділянка» є сільськогосподарським районом, за провідної ролі тваринництва.
Клімат Бежтинської ділянки — континентальний, який має свої особливості, зумовлені висотною зональністю. Середня температура в холодний період (листопад-березень) в долинах річок становить 0-(-2°С), в горах опускається до -8°С, середньомісячна температура холодного періоду -2,4°С. Абсолютний мінімум температур становить -33°С. Тривалість снігового покриву змінюється від 20-30 днів до 150 і більше днів на рік. На території району можливі заморозки протягом усього року. Глибина сезонного промерзання глинистих ґрунтів сягає 80 см. У теплий період (квітень-жовтень) температура змінюється від +12° до +20 °С, в долинах піднімається до +22 °С. Середньомісячна температура теплого періоду становить +12 °С. Абсолютний максимум температур досягає + 35 °С. Середньорічна температура становить + 4 °С. Середня тривалість періоду з температурою вище + 10 ° С в долині становить 140—180 днів, в субнівального поясі — менше 100 днів, на вершинах хребтів середні добові температури вище 10 °С не піднімаються. Тривалість сонячного сяйва збільшується з півдня на північ від 1600 до 1800 год. Середньорічна кількість опадів зростає від 600 мм на сході до 1000 мм на заході. Велика частина опадів випадає в теплий період, в холодний їх кількість не перевищує 100 мм. Середня річна швидкість вітру не перевищує 2-3 м/сек.
Гірська частина Бежтинської ділянки — один із наймальовничіших куточків Дагестану. Вершини гір покриті льодовиками і вічними снігами, а схили — альпійськими і субальпійськими луками. Субальпійські луки відрізняються виключно пишною і різноманітною рослинністю з висотою травостою до 80-120 см.
Рослинність гірської Бежтінської ділянки відрізняється багатством і різноманітністю, що обумовлено складністю високогірного рельєфу, розходженням мікрокліматичних і ґрунтових умов зростання рослинних угруповань. Характер рослинності змінюється із заходу на схід від рослинності альпійських і субальпійських лугів до рослинності лісів. У невеликій кількості на північному сході розвинена рослинність плавнів.
До числа природних багатств ділянки слід віднести і її ліси, що складаються з таких порід дерев, як сосна, береза, осика, дуб, бук та ін. Ліси займають 37 % території ділянки. Найбільш значну площу широколисті і хвойні ліси займають в басейні річки Сімбіріс-хеві та її приток.
Тваринний світ Бежтинської ділянки також дуже різноманітний і представлений багатьма видами ссавців, птахів, рептилій, амфібій і риб. З копитних тут мешкають тур дагестанський, безоаровий козел, благородний олень, козуля, кабан, сарна, а також рись, ведмідь, борсук, куниця кам'яна, видра, лисиця, заєць-русак, білка, улар кавказький, тетерев кавказький, кеклик, сизий голуб, орел-бородань, беркут, гриф, стерв'ятник, білоголовий сип. З рептилій — гюрза, звичайна гадюка і вуж. У водоймах — озерна і струмкова форель, вусань.
На території Бежтинської ділянки зустрічається безліч дрібних і великих мінеральних джерел (солоні, содові — придатні в їжу і гарячі сірководневі, сірчані, бурозалізні — для лікувального купання).
Поєднання гір, лісів і річкової мережі на території Бежтинської ділянки утворює унікальні ландшафти, які становлять потенціал для організації екологічного туризму (екотуризму).
На території району знаходиться Бежтинський республіканський зоологічний заказник.
З 12 населених пунктів, які адміністративно входять до складу Бежтинської ділянки, лише половина розташована безпосередньо на території ділянки в горах, решта ж перебувають на рівнині, на території Бабаюртівського району.
- ↑ Конституція Республіки Дагестан. Архів оригіналу за 15 квітня 2009. Процитовано 18 березня 2015.
- ↑ Постанова Народних Зборів Республіки Дагестан від 26 вересня 2013 № 619-V «Про внесення змін до адміністративно-територіальний устрій Республіки Дагестан». Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 18 березня 2015.
- ↑ Бежтинська ділянка. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 березня 2015. [Архівовано 2012-05-24 у Archive.is]
- ↑ Етнокарта Західного Дагестану. Андо-Цезька мова. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 18 березня 2015.
- ↑ ЗАКОН Республіки Дагестан ВІД 13.01.2005 N6 ПРО СТАТУС І кордонів муніципального освіти Республіки Дагестан. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 18 березня 2015.
