Арсеній Радкевич

о. Арсеній Радкевич, ЧСВВ
о. Арсеній Радкевич, ЧСВВ
Народився	14 квітня 1759; Волиця
Помер	1 серпня 1821 (62 роки); Львів, Австрійська імперія
Поховання	Монастир святого Онуфрія
Країна	Річ Посполита; Габсбурзька монархія; Австрійська імперія
Місце проживання	Почаїв; Замостя; Дрогобич; Львів
Діяльність	ієромонах, богослов, педагог
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Посада	протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя (1818—1821)
Батько	о. Стефан Радкевич
Мати	Марія
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радкевич.

Арсеній Антін Радкевич (14 квітня 1759, Волиця — 1 серпня 1821, Львів) — галицький учений-василіянин, професор гебрейської та грецької мов і герменевтики в обох відділах богословського факультету Львівського Університету (у 1787 році — Studium Ruthenum і 1791 — Studium Latinum). У 1797 і 1804 роках — декан богословського факультету Львівського університету. У 1818–1821 роках— протоігумен галицьких василіян.

Життєпис

Народився 14 квітня 1759 року в селі Волиця Комарева Белзького воєводства (нині с. Волиця Сокальської міської громади Шептицького району Львівської області) в сім'ї місцевого пароха о. Стефана Радкевича і його дружини Марії. Закінчив гімназію піярів у Варяжі і за намовою ченців ледь не вступив до їхнього ордену, однак цьому спротивилися батьки. 8 серпня 1778 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Почаївський монастир і там 20 серпня наступного року, із-за браку років, приписаних законодавством, склав лише тимчасові обіти. Філософські студії проходив у Замості, а богослов'я у монастирі святого Юра у Львові і Львівському університеті. У листопаді 1784 року на завершення богословських студій написав дисертацію «Tentamen publicum ex Historia Ecclesiastica», присвячену єпископові Петрові Білянському. 19 жовтня 1785 року склав вічні чернечі обіти і 30 жовтня того ж року отримав священничі свячення з рук владики Білянського. Після висвячення душпастирював і вивчав німецьку мову в Дрогобичі, однак невдовзі через хворобу виїхав до Львова і був призначений особистим секретарем протоігумена Віктора Старожинського.^[2]

Урядовим декретом від 15 серпня 1787 року о. Радкевич був іменований надзвичайним професором (лектором) руської катедри єврейської мови і герменевтики Старого 3авіту богословського факультету Львівського університету, а 5 жовтня 1791 року надзвичайним професором відповідно латинської катедри. Для Studium Ruthenum уклав рукописний підручник грецької і єврейської мов та герменевтики і пояснення Святого Письма, який високо оцінили сучасники і наступні покоління студентів і викладачів університету. У 1796 році на основі тези «Positiones ех disciplinis theologicis» отримав докторський ступінь з богослов'я.^[3] Двічі богословський відділ університету обирав о. Арсенія Радкевича своїм деканом (1797 і 1804). Два рази був кандидатом на єпископську катедру.^[4]

Був вікарієм василіянського монастиря при катедрі святого Юра у Львові, а коли монастир закрила державна влада, став ігуменом монастиря святого Онуфрія, куди перейшли ченці зі Свято-Юрської обителі. Упродовж 1815–1819 років за ігуменства Радкевича відбулася перебудова Свято-Онуфріївського монастиря — надбудований другий ярус келій, збудована нова дзвіниця (1820), у монастирській церкві замість розібраної малої напівкруглої вівтарної апсиди 1821 споруджено прямокутну видовжену (до неї прибудовано прямокутну захристію).^[5] У 1818–1821 роках очолював василіянську провінцію Найсвятішого Спасителя.

Помер 1 серпня 1821 року у Львові. Був похований на цвинтарі монастиря святого Онуфрія.^[6]

Примітки

↑ http://web.archive.org/web/20160305024223/http://ukrainica.org.ua/ukr/content/2235
↑ Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 83.
↑ Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 83—84.
↑ Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 85—86.
↑ Львівський монастир Святого Онуфрія — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
↑ Львів непопсовий. Монастир Св. Онуфрія. Архів оригіналу за 27 вересня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.] // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1927. — Т. 146. — С. 83—86.
Nekrolog [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Rozmaitości, № 96 za 18 sierpnia 1821. — S. 381—382. (пол.)
Finkel L., Starzyński S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów 1894. (пол.)

Посилання

Возняк М. Наші університетські традиції у Львові (част. 3) [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Архів Львівського університету

Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[[http://web.archive.org/web/20160305024223/http://ukrainica.org.ua/ukr/content/2235_http://web.archive.org/web/20160305024223/http://ukrainica.org.ua/ukr/content/2235]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://web.archive.org/web/20160305024223/http://ukrainica.org.ua/ukr/content/2235

[2] Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 83.

[3] Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 83—84.

[4] Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 85—86.

[5] Львівський монастир Святого Онуфрія — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.

[6] Львів непопсовий. Монастир Св. Онуфрія. Архів оригіналу за 27 вересня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

п о р Протоігумени Провінції Найсвятішого Спасителя ЧСВВ
Протоігумени Провінції Найсвятішого Спасителя від заснування до Добромильської реформи (1780—1882)	Анастасій Пйотровський (1780-1784) · Віктор Старожинський (1783—1785) у Львівській єпархії · Анастасій Пйотровський (1784—1785) у Перемишльській і Холмській єпархіях · Віктор Старожинський (1785—1797) у всіх єпархіях · Доротей Михальський (1797—1803) · Юліян Здюшинський (1803—1810) · Теофан Голдаєвич (1810—1818) · Арсеній Радкевич (1818—1821) · Модест Гриневецький (1822—1823) · Софроній Опуський (1823), вікарій · Орест Хомчинський (1823—1826), вікарій · Орест Хомчинський (1826—1842), протоігумен · Дометій Фізьо (1842—1846) · Еміліян Коссак (1846—1850) · Мар'ян Максимович (1850—1854) · Модест Мацієвський (1854—1874) · Яків Загайський (1874—1878) · Климентій Сарницький (1878—1882), для «старих василіян» до 1909
Настоятелі Провінції Найсвятішого Спасителя під час Добромильської реформи (1882—1904)	Генрик Яцковський, ТІ (1882-1887), візитатор · Міхал Мицєльський, ТІ (1887-1893), візитатор · Каспер Щепковський, ТІ (1893-1897), візитатор · Міхал Мицєльський, ТІ (1897-1901), протоігумен · Пйотр Бапст, ТІ (1901-1904), протоігумен
Протоігумени Провінції Найсвятішого Спасителя після Добромильської реформи (1904 — до нині)	Платонід Філяс (1904-1917) · Марко Галущинський (1918) · Платонід Філяс (1918-1920), вікарій · Анастасій Калиш (1920-1930) · Діонисій Ткачук (1930-1931), вікарій · Степан Решетило (1931-1932), вікарій · Степан Решетило (1932-1935), протоігумен · Віталій Градюк (1935-1961) · Пахомій Борис (1961-1972) · Дам'ян Богун (1972-1987) · Василь Мендрунь (1987-1996) · Віктор Батіг (1996-1997) · Теодозій Янків (1997-2000) · Йосиф Будай (2000-2004) · Григорій Гриньків (2004-2007) · Йоаникій Чверенчук (2007-2012) · Пантелеймон Саламаха (2012-2016) · Йоан Школик (2016-2024) · Йосиф Кралька (від 2024)