Очікує на перевірку

Шпіцберген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шпіцберген

Прапор
Розташування {{{назва_род}}}
Розташування {{{назва_род}}}
Столиця
(та найбільше місто) 		Лонг'їр
Офіційні мови норвезька
Етнос {{unbulleted list
Форма правління Невключена територія Норвегії
 - Губернатор Одд Ольсен Інгеро (2009–)
Площа
 - Загалом 61 022 км²
Населення
 - оцінка 2017  2210[1] (233°)
 - Густота 0,036/км²
Валюта Норвезька крона (NOK)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен .no a
Телефонний код +47
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Шпіцберген

Шпі́цбе́рген[2][3][4], Сва́лбар[5] чи Сва́льбард[6][7] (норв. Svalbard [ˈsvɑːlbɑː]) — норвезький архіпелаг, розташований у Північному Льодовитому океані на відстані 1300 км від Північного полюса (поблизу 80° пн. ш.).

Назва

[ред. | ред. код]

Назва архіпелагу Шпіцберген перекладається з нідерландської як «гострі гори». Норвезькою архіпелаг зветься Свалбар (норв. Svalbard), що перекладається як «холодні береги».

Географія

[ред. | ред. код]

Геологія

[ред. | ред. код]

Шпіцберген є північнозахідним кутом євразійської континентальної плити. Остання тисяча мільйонів років історії Землі представлена у місцевих породах. Більшу частину геологічної історії Землі Шпіцберген був повністю занурений під воду. На морському дні матеріали й залишки життєвих форм формували осадові породи. Періодично земля піднімалася над рівнем моря, наприклад, через незначні нахили при русі континентальних плит, що призводить до періодів ерозії та до наземних родовищ, а не морських; це чітко видно в шарах. Найпомітнішими серед наземних відкладів є вугільні пласти, що походять від девону / карбону й третинного періоду. Девонський період багатий скам'янілостями — морськими істотами та рослинами. Упродовж девонського періоду, Шпіцберген лежав на південь від екватора і з того часу рухався на північ з континентальною плитою. Понад 400 мільйонів років тому земна кора в районі Шпіцбергену рухалася. Були утворені гірські ланцюги (каледонська складчастість) вторгненням граніту. Граніти складають деякі з найвищих, сучасних гірських вершин на Шпіцбергені. Пізніше ерозія розбила найбільшу частину цього гірського ланцюга. На початку мезозою, 250 млн р. тому, Шпіцберген досяг широти сучасної Іспанії й лежав точно під рівнем моря; скам'янілості вказують на інтенсивну припливну зону, зокрема відбиток ступні ігуанодона можна побачити в музеї Шпіцбергену. Кістки плезіозаврів та іхтіозаврів також знайдені на Шпіцбергені. У третинний період, 60 млн р. тому архіпелаг досяг широти сучасної південної Норвегії й був, переважно, низькою рівниною з болотами; за понад тисячоліття сформувавши шар торфу, який пізніше був покритий осадовими породами. Також у третинний період сформувались зубчасті альпійські гори. Сучасний геологічний період, четвертинний, почався приблизно 2 млн р. тому й характеризується сучасним льодовим віком[8][9].

Рельєф

[ред. | ред. код]
Ісфйорд

Гострі вершини, що круто здіймаються на заході, і плоскогір'я на сході не стали перешкодою для людей та дикої флори і фауни. Вони є царством полярних (білих) ведмедів і навіть сьогодні тут не можна виходити з житла без зброї. Пересуватися можна впродовж короткого літа за умови наявності відповідного спорядження, відмінної фізичної підготовки і знання метеорологічної ситуації.

Острови архіпелагу

[ред. | ред. код]

Найбільші острови:

Клімат

[ред. | ред. код]

Велика частина території Шпіцбергену вкрита товстим шаром льоду. З жовтня по лютий панує цілковита темрява (полярна ніч).

У червні — серпні температура підіймається вище за нульову позначку, однак рідко опускається нижче за −20 °C. 11 серпня 2024 року, як повідомив Норвезький метеорологічний інститут, на метеостанції в аеропорту Шпіцбергену була зафіксовано найвищу температуру в серпні за всю історію спостережень, яка склала 20,3 °C. Попередній серпневий рекорд навколишньої температури на Шпіцбергені було зареєстровано 31 серпня 1997 року, він становив 18,1 °C[10].

Учені британського судна «Джеймс Кларк Росс» виявили поблизу Шпіцбергену, де за останні 30 років температура підвищилася на 1 °C, інтенсивне виділення метану.

Ґрунти та рослинність

[ред. | ред. код]

На архіпелазі зареєстровано близько 180 видів судинних рослин, 380—390 видів мохів, 708 видів лишайників і понад 750 видів грибів[11].

Див. також: Список судинних рослин Шпіцбергену

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

Серед тварин характерними для архіпелагу є: підвид північного оленя Rangifer tarandus platyrhynchus, Ведмідь білий (Ursus maritimus), полярна куріпка (Lagopus muta hyperboreus) і песець (Vulpes lagopus), яких можна побачити і в зимовий період. Навколо архіпелагу проживає від 15 до 20 видів китів, дельфінів, тюленів, моржів і згаданий білий ведмідь, з них білі ведмеді, моржі, нарвали, білі й гренландські кити залишаються в цьому районі цілий рік.

Архіпелаг наповнюється птахами, коли перелітні птахи повертаються розмножуватися, і це різко контрастує з зимовим часом, коли замість птахів можна почути тільки звуки вітру і моря[12]. Близько 160 видів птахів задокументовано на архіпелазі, з них 20—30 регулярно гніздяться тут. Найпоширенішими є люрик (Alle alle), кочівний буревісник (Fulmarus glacialis), кайра товстодзьоба (Uria lomvia) і мартин трипалий (Rissa tridactyla)[13].

Див. також: Список ссавців Шпіцбергену

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Політичне облаштування Шпіцбергену

Щодо відкриття архіпелагу, то до цього часу тут немає повної ясності. Офіційно вважається, що архіпелаг був відкритий голландським мореплавцем Віллемом Баренцем 1596 року під час пошуків північно-східного проходу до Індії та Китаю. Баренц і дав назву (норв. Spitsbergen) архіпелагу по характерній зубчастій (норв. spits) формі гір (норв. bergen). Є також дві інші гіпотези щодо відкриття архіпелагу:

  1. першовідкривачами архіпелагу були стародавні вікінги (XII століття);
  2. його відкрили російські помори (не пізніше XV століття)[7].

Норвезький суверенітет над більшою частиною архіпелагу встановлений за міжнародним договором («Шпіцбергенський трактат») 1920 року.

Економіка

[ред. | ред. код]

Розробка кам'яного вугілля на Шпіцбергені почалася 1899 року, видобутком займалися норвезька компанія Store Norske Spitsbergen Kulkompani та російська Арктикуголь.

На Шпіцбергені розташовані Всесвітнє сховище насіння та Університетський центр, в якому викладають науки, пов'язані з дослідженням та освоєнням Арктики. На архіпелазі діють кілька дослідницьких полярних станцій, зокрема польська та китайська.

Архіпелаг і його головний острів Західний Шпіцберген цікаві для туристів. Але масовий туризм може завдати непоправної шкоди арктичному ландшафту та його фауні.

Населення

[ред. | ред. код]

Населені пункти

[ред. | ред. код]

Єдиний населений острів архіпелагу — Шпіцберген, який налічує 3400 мешканців (із них 1500 норвежців), які мешкають переважно в адміністративному центрі норвезької провінції Свальбард — Лонг'їрі. Більшість працює в зимовий час на вугільних шахтах компанії «Det Store Norske» за річним контрактом. Частина населення мешкає тут уже багато років. Також працює група вчених, що займається дослідженням озонової діри і місцевої флори і фауни.

Решту населення становлять дві російські громади, що влаштувалися в селищах Пірамідені та Баренцбурзі. Баренцбург і Піраміден — російські шахтарські селища. Роботи з видобутку вугілля в Пірамідені припинено в 1995 році. Відносини росіян і норвежців цілком добросусідські.

Лонг'їр

[ред. | ред. код]
Лонг'їр

Лонг'їр розташований у розлогій долині, вкритій піском, щебенем і глиною, посеред якої мчить бурхливий потік. Біля порту розташовані декілька складів і крамниць. Праворуч від порту — церква і резиденція сисельмана — губернатора острова. Поряд центральна будівля з кав'ярнею Busen, школа, лікарня і житлові будинки, зв'язані між собою мережею іржавих труб (кабель і водопровідні труби). Їх не можна закопати через вічну мерзлоту. Вони накриті невеликими мостами, аби взимку ними могли проїздити снігоходи. Дерев'яні будинки помальовані в яскраві кольори. Навкруги Лонг'їра лише декілька кілометрів доріг.

Основні види транспорту: вертоліт, катер і снігохід. Вісім разів на тиждень до Лонг'їра із Тромсе прилітає літак, і навіть сам переліт справляє велике враження за відсутності туману.

Українці на Шпіцбергені

[ред. | ред. код]

Значну частину вахтовиків у російських вугільних копальнях на Шпіцбергені, особливо в Баренцбурзі, складають шахтарі з Донбасу[14][15][16][17][18][19]. 2007 року Шпіцберген відвідала експедиція Леоніда Кантера «З табуретом до північного сяйва»[20].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Population of Svalbard — SSB
  2. ↑ Шпіцберген // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. ↑ Велика Українська Енциклопедія
  4. ↑ Енциклопедія Сучасної України
  5. ↑ Інструкція з передачі українською мовою географічних назв і термінів Норвегії.
  6. ↑ Федорончук, М.М.; Протопопова, В.В.; Шиян, Н.М.; Шевера М.В. «Флора Східної Європи» (1972–2004) — цінне флористичне зведення XX–XXI століть // Український ботанічний журнал. — 2005. — Вип. 62. — № 5. — С. 746–751.
  7. ↑ а б Тимченко, Л. Д. Шпіцберген і Україна: історичний та правовий аспекти // Вісник Університету внутрішніх справ. — 1996. — Вип. 1. — С. 110-119.
  8. ↑ Andreas Umbreit. Svalbard with Frank Josef Land & Jan Mayen. — Bradt Travel Guides, 2013. — С. 3–6.
  9. ↑ Svalbard Museum[недоступне посилання]
  10. ↑ На Шпіцбергені в серпні зафіксували температурний рекорд. // Автор: Олег Павлюк. 12.08.2024, 17:16
  11. ↑ Svalbard's vegetation — The Cruise Handbook for Svalbard (англ.)
  12. ↑ Svalbard's wildlife — The Cruise Handbook for Svalbard (англ.)
  13. ↑ Birds — Pictures in Spitsbergen and Svalbard (англ.)
  14. ↑ The New York Times — В норвежской Арктике украинцы находят рабочие места и кусочек России
  15. ↑ Сегодня — Как живется на краю земли (фото)
  16. ↑ Вечерний Донецк — У карты города. «Донбасс». Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 22 вересня 2015.
  17. ↑ Макееский рабочий — Шпицберген. Севернее некуда
  18. ↑ Furfur — «А давайте все тут заморозим»: Как я провел две недели на Шпицбергене, 17 АПРЕЛЯ 201
  19. ↑ Furfur — 3 месяца на Шпицбергене: Как я пил с шахтёрами и преподавал английский в Арктике, 21 НОЯБРЯ 2014
  20. ↑ Донести до океану… табурет, Галицький кореспондент, 25.06.2009

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шпіцберген&oldid=43958759