Очікує на перевірку

Президент Словаччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Президент Словаччини
словац. Prezident Slovenskej republiky
Посаду обіймає
Петер Пеллеґріні

від 15 червня 2024
Типпрезидент республікиd[1] і голова держави
ЧленЄвропейська рада
РезиденціяПалац Грассалковичів
МісцеБратислава
ПризначаєВибирається на прямих всенародних виборах
Термін каденціїп'ять років
можливий другий термін, підряд
Твірний інструментКонституція Словаччини
ПопередникЗузана Чапутова
Створення1 січня 1993
Перший на посадіМіхал Ковач (2 березня 1993 — 2 березня 1998)
Платня110 000 євро щорічно (приблизно)
Вебсайтprezident.sk
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Словаччини
Категорія КатегоріяІнші країни

Президе́нт Слова́ччини (словац. Prezident Slovenskej republiky) — голова Словацької республіки, який за чинним законодавством виконує переважно церемоніальні функції[2][3].

30 березня 2019 року у президентських виборах у Словаччині, уперше в історії країни, перемогу здобула жінка — Зузана Чапутова. Її інавгурація відбулась 15 червня 2019[4][5].

Історія

[ред. | ред. код]

Уперше ця посада з'явилася в Першій Словацькій республіці (1939-1945). По завершенні Другої Світової війни Словацькі землі повернулися до складу Чехословаччини й посаду було скасовано. Лише після повторного проголошення незалежності 1993 року посаду знову було відновлено. За законодавством, вибори першого президента 1993 року вибиралися парламентом на 5 років, але оскільки на наступних виборах 1998 року парламент не зміг дійти згоди, було вирішено змінити законодавство, і усі наступні вибори 1999, 2004 та 2009 року відбувалися прямим загальнодержавним голосуванням у двох турах, де для перемоги кандидату необхідно було набрати понад 50 % голосів виборців.

Символи

[ред. | ред. код]

Офіційним державним символом президента Словаччини є Штандарт. Його теперішній зовнішній вигляд було затверджено 1993 року[6]: квадрат червоного кольору, в нижній частині котрого височать три сині пагорби з білим подвійним хрестом, у пропорціях національного герба Словаччини. Обрамлення біло-синьо-червоною рамкою, що починається з білого кольору, від верхнього кута біля щогли. Зображення виконане срібним кольором, срібна лінія оточує червоний квадрат і весь штандарт[7].

Свій Штандарт також мав президент Першої словацької республіки (1939—1945).

Державні резиденції

[ред. | ред. код]

З 1996 року офіційною церемоніальною резиденцією президентів Словаччини є Палац Грассалковичів у Братиславі[8]. Президент у ньому не мешкає, тут лише проводяться офіційні державні заходи та прийоми зарубіжних делегацій[9].

Щороку, 14 червня, у президентському палаці проводиться День відкритих дверей — усі охочі можуть відвідати основні зали будівлі, каплицю Святої Барбари, а також зустрітися з президентом[10].

Охорону палацу здійснює почесна варта президента Словацької Республіки, котра є підрозділом Збройних сил Словаччини. До її складу входять і чоловіки, і жінки. У разі виникнення надзвичайних ситуацій та під час війни почесна варта забезпечує захист президента та гостей резиденції[11].

Палац у стилі рококо, як літня резиденція, був збудований 1760 року, для угорського графа та політика Антона Грассалковича, за проєктом архітектора Андрея Маєргофера (словац. Andrej Mayerhofer)[12]. 1775 палац з візитом відвідала імператриця Марія-Терезія. Частим гостем резиденції був відомий австрійський композитор Йозеф Гайдн, тут відбувалися прем'єри окремих його творів[8].

Парк, розташований поблизу палацу, виконаний у стилі бароко, зараз є громадським парком міста, відкритим для загального відвідування.

Другою державною резиденцією президента Словаччини є мисливська садиба Гогенлое в Татранській Яворині, на території Татранського національного парку[13]. Дерев'яний замок збудовано в 1883—1885 роках пруським князем Кристіаном Гогенлое[sk][14], за проєктом словацького архітектора Гедеона Маюнке[sk]. 1935 року спадкоємцями князя садибу було передано державі. Після Другої світової війни замок використовувався для потреб вищого партійного керівництва країни[14].

З 2004 року садиба Гогенлое виконує представницькі функції і використовується для проведення офіційних заходів Канцелярією президента Словаччини. 2009 року їй було надано статус національної пам'ятки культури[14]. У грудні 2015 рішенням президента Андрея Кіски садибу відкрито для загального відвідування[15]. Вхід до замку безкоштовний[14].

Президенти Словаччини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чеська національна авторитетна база даних
  2. Slovakia // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 листопада. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.(англ.)
  3. Slovakia // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 листопада. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.(англ.)
  4. Inaugurácia prezidentky Zuzany Čaputovej. prezident.sk (словац.) . Kancelária prezidenta SR. 15.06.2019. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  5. Зузана Чапутова офіційно стала президенткою Словаччини. radiosvoboda.org. 15.06.2019. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 8 грудня 2019.
  6. State Symbols. slovak-republic.org (англ.) . Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  7. Status prezidenta. Symboly. prezident.sk (словац.) . Kancelária prezidenta SR. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  8. а б Seat of the President of the Slovak Republic. prezident.sk (англ.) . Kancelária prezidenta SR. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  9. Maria Kecsoova. Grassalkovich Palace. welcometobratislava.eu (англ.) . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  10. Maria Kecsoova. Open door at the Presidential Palace. welcometobratislava.eu (англ.) . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  11. Čestná stráž prezidenta Slovenskej republiky. prezident.sk (словац.) . Kancelária prezidenta SR. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  12. Grassalkovich Palace. visitbratislava.com (англ.) . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  13. Poľovnícky kaštieľ v Tatranskej Javorine. vypadni.sk (словац.) . Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
  14. а б в г Zámoček Hohenlohe v Tatranskej Javorine. prezident.sk (словац.) . Kancelária prezidenta SR. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
  15. Lovecký zámoček Hohenlohe v Tatranskej Javorine. tatry.sk (словац.) . Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Дахно І. І. Словаччина // Країни світу: енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : «МАПА», 2011. — 608 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.

Посилання

[ред. | ред. код]