Уд

Уд (араб. عود, вірм. Ուդ, ассір. ܥܘܕ — ūd, тур. ud або ut, грец. ούτι, [ud] Помилка: {{Lang-xx}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога), івр. עוד — ud) або Барбет (перс. بربط — barbat) — струнний щипковий плекторный інструмент. Широко розповсюджений в країнах Закавказзя, Середньої Азії та Ближнього Сходу з VI століття. На європейський континент був занесений арабами, зокрема в Іспанію, а пізніше, уже за назвою лютні, широко поширився в країнах Старого Світу.^[1]

Будова

Уд складається із трьох частин: корпуса, у вигляді груші, шийки й голівки. Корпус виготовляється з таких видів дерева, як груша, горіх або сандал. До голівки уда прикріплюються кілки, за допомогою яких настроюються струни. На сучасних азербайджанських удах натягують звичайно 6 струн, п'ять із яких бувають парні, а одна одинарна. Струни виготовляються із шовкової нитки, особливого капрону або кишок барана. У країнах Середньої Азії, наприклад в Туркменістані, уд складається з п'яти струн і не має при цьому ладів. Стрій - кварто-секундовий.^[2]

Етимологія

В буквальному перекладі з арабської мови слово «уд» означає «струна», але при цьому також переводиться як "лебедина шия", завдяки зовнішньому вигляду інструмента. ^[3] ^[4]

Гра на інструменті

Під час гри на уді його корпус ставиться на праве коліно в горизонтальному положенні. Лівою рукою виконавець підтримує уд за шийку та притискає струни до ладів, правою - притискає до грудей і грає по струнах за допомогою плектру.