Кручик Ігор Петрович
Кручик Ігор Петрович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1 квітня 1961 (63 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Країна | Україна | |||
Діяльність | поет, літературний критик, публіцист, перекладач | |||
Alma mater | КДУ ім. Т. Шевченка (1988) і Вищі літературні курси Літературного інституту імені О. М. Горького[d] (1993) | |||
| ||||
Ігор Петрович Кручик (нар. 1 квітня 1961 в Києві) — український поет, критик, публіцист і перекладач.
Член Національної спілки письменників України (з 1995) та Громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (ГО «УААСП»).
Життєпис
Народився в Києві. В 1980—1982 проходив строкову військову службу в ТуркВО, Узбекистан.
Закінчив Київський політехнікум зв'язку (1980), філологічний факультет Київського університету (1988) та Вищі літературні курси при Літературному інституті у Москві (1993).
Працював редактором видавництва «Золоті ворота» (1989—1991), після чого очолив редакцію видавництва «Візант» (з 1993). Від 2007—2011 він був редактором відділу журналу «Український тиждень». Також він був видавцем і редактором альманаху «Візантійський ангел» (1995—1999, (рос.)(укр.)).
Творчість
Поезії Ігоря Кручика вперше з'явилися 1985 року в журналі рос. «Радуга». Тематика його творчості охоплює урбаністичні мотиви, особисті та суспільні переживання, а також проблеми людського існування. Є автором збірок:
- Весть о братьях: Фантаст. лирика. К., 1989; (рос.)
- Избранные черновики: Стихи. К., 1991; (рос.)
- Игра вещей: Стихи. К., 1992; (рос.)
- Стрела, замри в небе: Стихи. Москва, 1993; (рос.)
- Жага художнього тексту: Рец., есеї, інтерв'ю. К., 1996;
- Звуковое письмо: Стихи и переводы. С.-Петербург, 2000; (рос.)
- Новый субъектикон: Стихи. К., 2003; (рос.)
- Арки: Стихи. К., 2007; (рос.)
- Навколо соняха: Нариси й начерки подорожей батьківщиною. Київ, «Літературна Україна», 2016. ISBN 482-009-439-001-8
- Око міленіуму: літературно-критичні есеї і нариси (Київ, «Каяла», 2024, ISBN 978-617-8014-37-7).
Електронні видання:
На телеканалі «1+1» у 1999—1999 вів рубрику у віршах «Погода від кота Данила».
Перекладає російською мовою твори українських сучасних поетів. Є автором ліричних пісень (в т.ч. для кінофільмів і телепередач) та літературно-критичних статей. Його репортажі, нариси, статті про літературу, мандрівки публікувалися в журналах «Український тиждень», «Київ», «National Gepgraphic», «Антиквар», «Український театр», «Агробізнес сьогодні», «Фарватер», газетах «Критика», «Грані плюс», «Літературна Україна», «Дзеркало тижня», «Книжник-Review» та інших.
Відзнаки
Лауреат премії «Приз Ґарета Джоунза» (2011).[1]
Примітки
- ↑ Оголошено переможців конкурсу статей про Голодомор. Історична правда. 19 грудня 2011. Процитовано 9 червня 2024.
Посилання
- Кручик Ігор Петрович / Л. В. Барський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-2325
Література
- Національна спілка письменників України : Біобібліографічний довідник / Головн. ред. Василь Клічак. — К. : Український письменник, 2023. — 1008 с., — ISBN 978-966-579-0571-1. Сторінка 800.
- Бриних М. Після звуків, після драйву саунд-карти вкотре незабутні слова // Книжник-Review. 2001. № 2;
- Жежера В. Віртуальний Кручик // ГУ. 2002, 11 квіт.