Психея
| Психея Ψυχή | |
|---|---|
 Психея, Адольф Вільям Бугро | |
| втілення людської душі | |
| Міфологія | Давньогрецька |
| Божество в | римська міфологія |
| Значення імені | душа |
| Місцевість | Стародавня Греція |
| Згадки | Метаморфози (Апулей) |
| Чоловік | Ерос |
| Діти | Волюпта |
| Пов'язані персонажі | Афродіта, Ерос |
| Персонаж твору | Золотий віслюк |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Психея (грец. Ψυχή — душа) — чарівна дівчина з крилами метелика, втілення людської душі.
Психея була такою вродливою, що викликала заздрощі самої Афродіти, яка наказала Еросові розпалити в ній хтивість до найогиднішого чоловіка. Проте Ерос сам запалав до неї чистим і шляхетним коханням. На основі різних варіантів грецького міфа про Ероса і Психею. римський письменник Апулей в одній із вставних новел до роману «Метаморфози» («Золотий осел») розповідає про кохання Амура й царівни Психеї. Амур щоночі відвідував дівчину, але застеріг її, щоб вона не пробувала довідатись, хто він такий і не намагалась побачити його при світлі.
Міф про Амура і Психею (по Апулею)
У міфі говориться, що в одного царя були три красуні дочки, з яких найгарнішою була молодша - Психея. Слава про її красу пройшла по всій землі і багато приїжджали в місто, де жила Психея, щоб помилуватися нею. Їй стали навіть віддавати божеські почесті, забувши Афродіту. Остання образилась і вирішила погубити суперницю. Покликавши свого сина Ерота, вона показала йому красуню й наказала вселити в неї любов до самого потворного і жалюгідного з людей. Між тим, Психея відчувала себе дуже нещасною від того, що всі милувалися нею, як бездушною красою, і ніхто не шукав її руки.
У горі звернувся її батько до Мілетського оракула, і бог відповів, що Психея, одягнена в поховальний одяг, повинна бути відведена на скелю для шлюбу з жахливим чудовиськом. Виконуючи волю оракула, нещасний батько привів Психею у вказане місце і залишив її одну; раптом подих вітру переніс її до дивного палацу, і вона стала дружиною якоїсь таємничої незримої істоти. Блаженне життя Психеї, однак, тривала недовго: заздрісні сестри, дізнавшись про її благополуччя, вирішили винищити її і хитрістю досягли того, що Психея порушила дану чоловіку обіцянку - не допитуватися, хто він. Злі сестри нашептали їй, що незримий чоловік - дракон, який в один прекрасний день з'їсть її з її плодом (Психея була вже вагітна), і переконали її, щоб вона, озброївшись мечем і світильником, підстерегла його під час сну і вбила.
Довірлива Психея послухалася, запалила світильник, і, стала розглядати свого чоловіка, який виявився прекрасним Еротом; в той час, як вона, вражена красою його особи, милувалася сплячим, зі світильника впала гаряча крапля олії на плече бога і він від болю прокинувся. Ображений віроломством і легковажністю дружини, він відлетів від неї, а вона, покинута, пішла по землі шукати свого коханого. Довго Психея ходила по всіх землях, поки не була змушена схилитися перед своєю суперницею, Афродітою, яка довго шукала нагоди помститися Психеї і послала вже розшукувати її Гермеса. В цей час хворий від опіку Ерот лежав у своєї матері.
Опинившись під одним дахом з чоловіком, але розлучена з ним, Психея повинна була зносити всілякі переслідування Афродіти, яка, бажаючи їй смерті, придумувала різні нездійсненні роботи. Так, Психея повинна була розібрати по зернам і за їхніми величезну купу змішаного зерна, дістати золоте руно з скажених овець, добути води з Стіксу і принести з підземного царства від Персефони (Прозерпіни) ящик з чудовими притираннями. Завдяки чужій допомозі, Психея зробила все, що веліла їй Афродіта, поки, нарешті, не одужав Ерот. Тоді він звернувся за сприянням до верховного олімпійського бога і за допомогою його домігся згоди небожителів на шлюб з Психеєю, яка отримала від Зевса безсмертя і була долучена до сонму богів. Заздрісні сестри Психеї були покарані за свою заздрість і підступність тим, що розбилися об скелю, стрибнувши з неї в розрахунку, що Зефір віднесе їх в чарівний палац Ерота. Від шлюбу Психеї з Еротом народилася Насолода (Voluptas).
Сюжет про душу, яка тужить за коханням, поширений від сивої давнини серед усіх народів.
Міф про Психею захоплював античних і новочасних митців: скульпторів (Канова, Пажу й ін.), художників (Рафаель, Дж. Романо, Ф. Жерар та ін.), драматургів (Мольєр), поетів (Лафонтен, Богданович), композиторів (Люллі, Франк) та ін.
Див. також
Література
- Словник античної міфології
- Махній М.М. Психея: між Еросом і Логосом – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. – 416 с.//http://issuu.com/98125/docs/psyche