Йосиф Теофіл Теодорович

Йосиф Теофіл Теодорович
Народився	25 липня 1864 Живачів
Помер	4 грудня 1938 Львів  Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Польща
Національність	полонізований вірменин
Місце проживання	Львів
Діяльність	релігійний діяч
Галузь	ecclesiastical hierarchyd, богослів'я і політика
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича і Вища духовна семінарія Львівської архидієцезії
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Знання мов	польська
Членство	Національна ліга
Посада	архієпископ Львівської архиєпархії Вірменської католицької церкви
Термін	1902—1938
Попередник	Ісаак Микола Ісакович
Наступник	посада вакантна
Партія	Christian National Partyd і Народно-національний союзd
Конфесія	католицька церква
Рід	Теодоровичі
Нагороди
Герб Герб Теодоровиів «Серце» (Serce)
Медіафайли у Вікісховищі

|віросповідування=

Похорон архиєпископа Йосифа Теодоровича. Діонісій Каетанович (ліворуч) насипає на труну пригоршню землі

Йосиф Теофіл Теодорович (пол. Józef Teofil Teodorowicz, [Հովսէպ Թեոֆիլ Թեոդորովի] Помилка: {{Lang-xx}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога) , 1864—1938) — архієпископ львівський Вірменської католицької церкви.

Народився у шляхетській родині вірменського походження у селі Живачові на Покутті (зараз Тлумацький район Івано-Франківська область). Закінчив гімназію у Станіславові, навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету, але пережив кризу віри та пішов навчатися до духовної семінарії у Львові. Був священиком у Бережанах та Львові. У 1901 р. став архієпископом, у 1912 р. отримав звання доктора теології.

Був активним політиком польської орієнтації в часи Австро-Угорщини (депутат Крайового сейму у Львові та верхньої палати австрійського парламенту), а вже у II Речі Посполитій — депутатом Сейму та сенатором (відмовився від мандату на вимогу папи римського). Проте і надалі був активний у політичному житті країни, а також міжнародних церковних зв'язках. У 1924 р. нагороджений Великим хрестом ордену Відродження Польщі. Почесний мешканець Бережан (1897) та Львова (1924).

У 1928 — 1930 рр. проводив капітальний ремонт львівського Вірменського собору, який був прикрашений фресками Яна Генріка Розена і мозаїками Юзефа Мегофера.

З 7 грудня 1938 р., часу смерті Теодоровича, посада архієпископа львівського Вірменської католицької церкви залишається вакантною.

У 2-й Речі Посполитій загальнонаціональний траур оголошували чотири рази. Один із них на честь епископа Теодоровича. На власне бажання архієпископа його було поховано не традиційно — у вірменському кафедральному соборі, а на Цвинтарі захисників Львова. Цим символічним актом підкреслювалась його відданість Польщі та заслуги «в обороні польськості Львова і Східної Галичини». Похоронні відправи служили священики римо-католицької, вірменської католицької та греко-католицької церков.

У 1971 р. львівські поляки таємно пересли труну з тілом Теодоровича до приватної гробниці на Личаківському цвинтарі, саме перед знищенням Цвинтаря захисників Львова.

У 2008 р. польський Сенат прийняв спеціальну ухвалу на честь Теодоровича, назвавши його «героїчним патріотом», «уособленням найкращих традицій Речі Посполитої». 7 червня 2011 р. його було перепоховано на Цвинтарі захисників Львова.

Див. також

• Діонісій Каетанович

‎