Симфонія кончертанте

Концертна симфонія  — твір для групи солістів з оркестром.

Жанр був сформований у XVIII ст. В той час її називали концертом, концертіно та концертним дуетом, але, водночас, вона займала проміжне місце між симфонією та інструментальним концертом. Від концерту класична симфонія кончертанте «успадкувала» тричастинність, від симфонії — трактування виконавського складу як музично-естетичної цілісності. Специфіка жанру полягає в тому, що інструменти, які мають соло, не є в той же час постійними солістами, як в сольному концерті чи кончерто гроссо. Ці інструменти входять до складу оркестру і в доцільний момент композитор просто змінює їх функцію з оркестрової на сольну.

Приклади творів у цьому жанрі

• Гарольд в Італії (Берліоз)
• Концертна симфонія для гобоя, фагота, скрипки та віолончелі з оркестром (Гайдн)
• Концертна симфонія для скрипки і альта з оркестром (Моцарт)
• Концертна симфонія для духових та оркестру (Моцарт)
• Симфонія-концерт для віолончелі з оркестром (Прокоф'єв)

Див. також

• Концертштюк

Література

• Корній Л. Історія української музики. — Ч. 2 — Київ — Харків — Нью-Йорк: видавн. М. П. Коць, 1998. — 386 с.

Посилання

• Концертна симфонія // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 539.