U-37 (1938)
U-37 — німецький підводний човен типу IX A, що входив до складу крігсмаріне за часів Другої світової війни. Закладений 15 березня 1937 року на верфі Deutsche Schiff- und Maschinenbau, компанії AG Weser у Бремені. Спущений на воду 14 травня 1938 року, 4 серпня 1938 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1].
U-37 | ||
---|---|---|
U 37 | ||
Зображення підводного човна U-37 | ||
Верф | Deutsche Schiff- und Maschinenbau, AG Weser, Бремен | |
Під прапором | Третій Рейх | |
Належність | Крігсмаріне | |
Порт приписки | Вільгельмсгафен Піллау | |
Замовлення | 29 липня 1936 | |
Закладений | 15 березня 1937 | |
Спуск на воду | 14 травня 1938 | |
Введений до складу флоту | 4 серпня 1938 | |
Виведений зі складу флоту | 8 травня 1945 | |
На службі | 1938—1945 | |
Загибель | 8 травня 1945 року затоплений у данському порту Сендерборг | |
Сучасний статус | затоплений | |
Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
Проєкт | ||
Тип ПЧ | Торпедний ДПЧ | |
Основні характеристики | ||
Швидкість (надводна) | 18,2 вузлів (33,7 км/год) | |
Швидкість (підводна) | 7,7 (14 км/год) | |
Робоча глибина занурення | 100 м | |
Гранична глибина занурення | 200 м | |
Дальність плавання | 78 миль (144 км) на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) (у підводному положенні) 10 500 миль (19 400 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) (у надводному положенні) | |
Екіпаж | 48 офіцерів та матросів | |
Розміри | ||
Довжина найбільша (по КВЛ) | 76,50 м | |
Ширина корпусу найб. | 5,85 м | |
Висота | 9,4 м | |
Середня осадка (по КВЛ) | 4,7 м | |
Водотоннажність надводна | 1 032 т | |
Силова установка | ||
Дизель-електрична: 2 дизельні двигуни MAN M 9 V 40/46 2 електродвигуни Siemens-Schuckert 2 GU 345/34 |
||
Гвинти | 2 | |
Потужність | 2 × 2 200 к.с. (дизелі) 2 × 370 к.с. (електродвигуни) | |
Озброєння | ||
Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35 | |
Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і два кормових ТА. 22 торпеди або 44 міни TMA чи 66 TMB | |
ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата SKC/30 2 (1 × 2) × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 |
Історія служби | |
---|---|
У складі |
6-та флотилія ПЧ (1 квітня 1938 — 31 грудня 1939) 2-га флотилія ПЧ (1 січня 1940 — 30 квітня 1941) 26-та флотилія (1 травня 1941 — 31 березня 1942) 22-га флотилія ПЧ (1 квітня 1942 — 30 червня 1944) 4-та флотилія ПЧ (1 липня 1944 — 3 травня 1945) |
Командувачі |
KptLt Генріх Шух (4.08.1938 — 24.09.1939) KKpt Вернер Гартманн (25.09.1939 — 6.05.1940) KptLt Віктор Ерн (6.05 — 26.10.1940) KptLt Ніколай Клаузен (26.10.1940 — 2.05.1941) KptLt Ульріх Фолькерс (3.05 — 15.11.1941) Oblt.z.S. Густав-Адольф Янссен (16.11.1941 — 30.06.1942) Oblt.z.S. Альберт Лауцеміс (1.07.1942 — 3.01.1943) Oblt.z.S. Хінріх Келлінг (4.01 — 19.11.1943) Oblt.z.S. Петер Герлач (20.11.1943 — 8.01.1944) Oblt.z.S. Вольфганг Зайлер (9.01 — 21.12.1944) KptLt Ебергард фон Венден (22.12.1944 — 8.05.1945) |
Операції | 11 походів |
Перемоги |
53 судна (200 124 GRT) затоплено 2 військових кораблі (2 404 GRT) затоплено 1 судно (9 494 GRT) пошкоджено |
Історія
ред.U-37 належав до німецьких великих океанських підводних човнів типу IX A. За два тижні до початку Другої світової війни підводний човен вийшов з Вільгельмсгафена у визначений район у Північній Атлантиці в готовності до проведення атак на транспортних комунікаціях противника. З 3 вересня 1939 року, коли на морі розпочався період активних бойових дій, і до останнього походу в березні 1941 року U-37 здійснив 11 бойових походів в Атлантичний океан, ставши шостим найрезультативнішим підводним човном Крігсмаріне у Другій світовій війні. Підводний човен потопив більше всіх за кількістю підводних човнів суден противника — 53, сумарною водотоннажністю 200 063 брутто-регістрових тонн та 2 військових кораблі (водотоннажність 2 404 тонни), а також пошкодив ще 1 судно (9494 GRT)[2].
22 березня 1941 року U-37 повернувся в Кіль з останнього бойового походу, де його екіпаж був знятий з човна, що переводився до 26-ї навчальної флотилії Крігсмаріне з базуванням на Піллау в Балтійському морі. З того часу U-37 ніколи на брав участь у бойових походах, на його базі проводилася підготовка підводників. 8 травня після капітуляції Німеччини у війні екіпаж затопив субмарину у данському порту Сендерборг.
Сім членів екіпажу U-37 стали кавалерами Лицарського хреста Залізного хреста за час служби на підводному човні. Зокрема, командири ПЧ: Вернер Гартманн, Віктор Ерн, Ніколай Клаузен, Ульріх Фолькерс, головні інженери Герд Зурен і Філіпп Ліхтенберг та вахтовий офіцер Ернст Бауер.
Командири
ред.- Капітан-лейтенант Генріх Шух (4 серпня 1938 — 24 вересня 1939)
- Корветтен-капітан Вернер Гартманн (25 вересня 1939 — 6 травня 1940)
- Капітан-лейтенант Віктор Ерн (6 травня — 26 жовтня 1940)
- Капітан-лейтенант Ніколай Клаузен (26 жовтня 1940 — 2 травня 1941)
- Капітан-лейтенант Ульріх Фолькерс (3 травня — 15 листопада 1941)
- Оберлейтенант-цур-зее Густав-Адольф Янссен (16 листопада 1941 — 30 червня 1942)
- Оберлейтенант-цур-зее Альберт Лауцеміс (1 липня 1942 — 3 січня 1943)
- Оберлейтенант-цур-зее Гінріх Келлінг (4 січня — 19 листопада 1943)
- Оберлейтенант-цур-зее Петер Герлах (20 листопада 1943 — 8 січня 1944)
- Оберлейтенант-цур-зее Вольфганг Зайлер (9 січня — 21 грудня 1944)
- Капітан-лейтенант Ебергард фон Венден (22 грудня 1944 — 8 травня 1945)
Перелік уражених U-37 суден у бойових походах
ред.Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- Джерела
- ↑ U-37. uboat.net. Архів оригіналу за 23 вересня 2020.(англ.)
- ↑ The Most Successful U-boats. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Ships hit by U-37. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Vistula. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Aris. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Vermont. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Yorkshire. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Menin Ridge. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Ledbury. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Tafna. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Thrasyvoulos. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ Hop. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Leo Dawson. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Silja. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Togimo. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Aase. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Pyrrhus. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Ellin. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ P.L.M. 15. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Sveaborg. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Tosca. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Stancliffe. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Erik Frisell. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Dunster Grange. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Kyma. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Sheaf Mead. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Uruguay. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Brazza. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Julien. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Marie José. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Telena. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Ioanna. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Snabb. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Upwey Grange. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Keret. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Severn Leigh. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Brookwood. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ HMS Penzance (L 28). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Blairmore. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Yewcrest. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Theodoros T. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Georges Mabro. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Corrientes. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Samala. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Heminge. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ British General. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Stangrant. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Palmella. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Gwalia. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Jeanne M. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Daphne. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ San Carlos. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Rhône. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Rhône. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Courland. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Estrellano. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Brandenburg. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Mentor. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Pétursey. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
Джерела
ред.54°55′ пн. ш. 09°47′ сх. д. / 54.917° пн. ш. 9.783° сх. д.
Література
ред.- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5.
- Snyder, Gerald (1976), The Royal Oak Disaster, Presidio Press, ISBN 0-89141-063-5
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
Посилання
ред.- Type IX [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- U 37 [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.](нім.)
- НЕМЕЦКИЕ ПОДВОДНЫЕ ЛОДКИ IX СЕРИИ [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Type IX U-Boat [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- U-37 (+1945) [Архівовано 17 грудня 2013 у Wayback Machine.]