Siemens Desiro

Siemens Desiro
Siemens Desiro
	Дизельний Desiro ÖBB 5022 007-8 в Граці, Австрія
Основні дані
Країна виробництва	Німеччина
Заводи	Siemens AG
Технічні дані
Ширина колії	1435,1520
Експлуатація
Країни експлуатації	Німеччина, Румунія, Данія, Австрія, Греція, Угорщина, Болгарія, Чехія, Малайзія, США, Словенія, Швейцарія, Велика Британія, Таїланд, Ізраїль, Бельгія, Росія
	Siemens Desiro у Вікісховищі

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Siemens Desiro — лінійка пасажирських швидкісних моторвагонних рухомих складів, розроблене Siemens Mobility, підрозділом німецького конгломерату Siemens AG. Desiro випускаються як у дизельному, так і в електричному варіанті.

Версії Siemens Desiro

Існують чотири основні версії Desiro:

Desiro Classic

Найпоширеніша версія, використовується в центральній і східній Європі. Склад дизельного варіанту зазвичай складається з двох або трьох секцій, електричного — з чотирьох-шести. Кабіни управління встановлені з обох кінців поїзда в головних вагонах . Колісні пари розташовуються під кабінами і між секціями (візки Якобса). Довжина однієї секції — 16 м, в кожній секції одна пара дверей.

Решта версій формуються з чотиривісних односекційних вагонів, з можливістю проходу через весь поїзд.

Desiro UK

Британський варіант поїзда.

Desiro ML

Siemens Desiro Mainline — Варіант для більш тривалих поїздок. Найновіша модель, випускається з 2007 року. Саме ця модель стане спільною продукцією з компанією Сінара і буде вироблятися на заводі Уральські Локомотиви. (Desiro RUS). Передбачається випуск трьох-і п'ятивагонних рухомих складів. Моторні вагони — головні, по дві пари дверей на вагон.

Desiro Double Deck

Двоповерховий варіант формується з чотиривісних односекційних вагонів. Фактично копія нідерландських і чеських двоповерхових електричок. Зараз використовується тільки в S-Bahn Цюриха.

Всі варіанти окрім ML розраховані на використання на місцевих (приміських) лініях. Конструкційна швидкість — до 160 км/год (Classic — 120 км/год).

Siemens Desiro в Росії

29 грудня 2009 року компанія Російські залізниці підписала контракт з Siemens на поставку 38 електропоїздів Siemens Desiro Rus вартістю 410 мільйонів євро для Аероекспресів Зимових Олімпійських ігор в Сочі, які пройдуть в 2014 році. Перші 38 електропоїздів будуть вироблені в Німеччини, інші 16 (на які укладено попередній контракт) — в Росії.

У березні 2011 року ТОВ «Уральські локомотиви» (СП «Сіменс АГ» і групи «Сінара») і ТОВ «Аероекспрес» створюють спільне підприємство з виробництва поїздів Siemens Desiro Rus в Росії. Виробництво складів буде здійснюватись на УЗЖМ в Верхній Пишмі (Свердловська область). Запуск виробництва запланований на початок 2012 року. Згідно з планами, завод буде виробляти для РЖД близько 200 вагонів щорічно. До 2017 року 80 відсотків виробництва цих поїздів повинно бути локалізовано в Росії.^[1]

Локалізовані для Росії версії поїздів Siemens Desiro Rus отримали назву «Ластівка». У складі кожного поїзда п'ять вагонів. Головні вагони поїзда є моторними, з осьовою формулою 2₀−2₀. На моторних вагонах встановлені асинхронні двигуни, потужністю 320 кВт кожен. Тяговий привід на поїздах 2 класу, що включає в себе двоступінчастий редуктор з проміжним зубчастим колесом; передавальне відношення 4,85. Вагони поїзда мають двоступеневе ресорне підвішування, центральне підвішування пневматичне. Двері поїзда обладнані автоматичними висувними сходами, що дозволяє експлуатацію на ділянках з низькими платформами. Потяги Desiro RUS є двосистемним, може експлуатуватися на залізницях електрифікованих як на постійному струмі 3кВ, так і на змінному 25 кВ, що дозволяє використовувати їх на маршрутах з ділянками, що живляться від різних систем енергопостачання без зупинок на станціях стикування видів струму. У 2013 році планується запустити Desiro RUS за таким маршрутом: Адлер — Краснодар, без зупинки на станції стикування Гарячий Ключ. Під час олімпіади в Сочі поїзди Desiro RUS також будуть експлуатуватися на маршруті з різними системами енергопостачання.

18 вересня 2012 — поїзд «Ластівка» (ЕС1-002), який прямував з Експериментального кільця ВНДІЗТ в Щербинці для проходження випробувань на Горьківській залізниці, зіткнувся з автомобілем МАЗ на переїзді біля платформи Карачарово в Москві^[2].

1 листопада 2012 стало відомо про те, що будівництво електропоїздів «Ластівка» російського виробництва почнеться в травні 2013 року^[3].