Leone Pancaldo

«Леоне Панкальдо» (італ. Leone Pancaldo) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Навігаторі» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

«Леоне Панкальдо»
Leone Pancaldo

Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Навігаторі»
Держава прапора	Королівство Італія
Належність	Королівські ВМС Італії
Порт приписки	Анкона
На честь	генуезького мореплавця Леоне Панкальдо
Корабельня	CNR, Сестрі-Леванте
Закладено	7 липня 1927
Спущено на воду	5 лютого 1929
Введено в експлуатацію	30 листопада 1929
На службі	1929–1943
Загибель	30 квітня 1943 року потоплений поблизу Тунісу
Бойовий досвід	Громадянська війна в Іспанії Друга світова війна Середземномор'я Мальтійські конвої Бій біля Калабрії
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 930 тонн (стандартна) 2 693 тонн (повна)
Довжина	107 м
Ширина	10,2 м
Висота	3,5 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Odero
Гвинти	2
Потужність	55 000 к.с.
Швидкість	38 вузли (71 км/год)
Дальність плавання	3 100 миль (5 740 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	224 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	6 (3 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 56 глибинні бомби
Зенітне озброєння	2 × 37-мм зенітних гармати 40/39 Mod. 1915 8 × 13,2-мм зенітних кулеметів Breda Mod. 31

Есмінець брав активну участь у морських боях та битвах Другої світової війни на Середземноморському театрі дій, бився в битві біля Калабрії, супроводжував конвої країн Осі та переслідував ворожі конвої транспортних суден.

Історія

«Леоне Панкальдо» закладений 7 липня 1927 на верфі компанії CNR в Сестрі-Леванте. 30 листопада 1929 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Протягом 1930-х рр. есмінець діяв у складі сил італійського флоту, залучався до військових навчань у Середземному морі. У період з грудня 1930 року по січень 1931 року він разом з іншими сьома «сістершипами» були розгорнуті в Атлантичному океані на підтримку трансатлантичного перельоту Італо Бальбо з Італії до Бразилії. У період з 1936 по 1938 рік «Леоне Панкальдо» брав участь у громадянській війні в Іспанії, коли італійські військовослужбовці активно залучалися до підтримки сил Франсіско Франка.

Спочатку класифікований як лідер флотилії/крейсер-скаут, у 1938 році «Леоне Панкальдо» був перекваліфікований на есмінець.

На 10 червня 1940 року, на момент вступу Італію у війну, входив разом з есмінцями «Уголіно Вівальді», «Антоніо да Нолі» та «Ланцеротто Малочелло» до складу XVI флотилії ескадрених міноносців IX крейсерської дивізії I ескадри Королівського флоту.

9 липня 1940 року «Леоне Панкальдо» разом з «Вівальді» і «Антоніо да Нолі» (останній через проблеми з рушійною установкою змушений був повернутися на базу) взяли участь у морській битві біля Калабрії. Після завершення бою італійські кораблі ескадри відійшли до Аугусти, де встали на дозаправляння в морському порту. Британський розвідувальний літак виявив зосередження ворожого флоту та наступного ранку торпедоносці «Сордфіш» з авіаносця «Ігл» атакували італійські кораблі. Проте, завдяки радіоперехопленню переважна більшість флоту перейшла на інші бази острову, тільки «Панкальдо» та «Вівальді» залишилися в порту, через те, що не встигли закінчити дозаправку. Італійські засоби ППО відкрили зенітний вогонь по британських торпедоносцях, що наближалися, однак літаки противника змогли скинути торпеди на цілі. Одна з торпед влучила в борт «Леоне Панкальдо» і вибухнула. За декілька хвилин есмінець затонув на 30-метровій глибині, загинуло 16 членів екіпажу.

Після вивчення дайверами затопленого ескадреного міноносця на дні було з'ясовано, що в цілому корпус корабля не зазнав великих пошкоджень і було прийнято рішення підняти його з дна бухти. Для полегшення підйому частина обладнання та озброєння була демонтована й 26 липня 1941 року, більш ніж за рік після затоплення, «Леоне Панкальдо» підняли на поверхню. 1 серпня його ввели в сухий док, де провели перші підготовчі роботи. 27 жовтня 1941 року есмінець вийшов з Аугусти та попрямував до Генуї. До 17 листопада 1942 року на верфі компанії Ansaldo на кораблі тривали роботи з його ремонту та модернізації. 12 грудня 1942 року «Леоне Панкальдо» вдруге ввели до складу Королівського італійського флоту.

Есмінець увійшов до 15-ї дивізії ескадрених міноносців, що базувалася на Трапані, але процес повноцінного введення його до строю тривав аж до березня 1943 року. З цього періоду корабель разом з однотипними есмінцями використовували для супроводу швидкохідних конвоїв, які здійснювали переходи до Тунісу, де билися італійсько-німецькі війська проти армій союзників.

29 квітня 1943 року він разом з німецьким есмінцем ZG3 «Гермес» вийшов з Поццуолі; на борту бойових кораблів перебувало 247 італійських та 215 німецьких воїнів відповідно. На поході їх неодноразово атакувала авіація союзників. Перші дві повітряні атаки вони відбили, але близько 12:30 стався черговий потужний авіаналіт, коли 50 американських P-40 «Вохоук» одночасно напали на есмінці. Унаслідок ураження «Леоне Панкальдо» затонув неподалік від мису Бон. З 527 членів екіпажу та військовиків 199 загинули. Капітан корабля серйозно постраждав, але вижив. ZG3 «Гермес» був також пошкоджений, проте зміг відбитися та прорватися до туніського берега.

Див. також

Примітки

Посилання

Destroyer Leone Pancaldo (Italy) [Архівовано 25 липня 2017 у Wayback Machine.]
RM Leone Pancaldo (+1943)
Pancaldo «Leone Pancaldo» [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Эсминцы и миноносцы [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Література

Franco Bargoni. Esploratori Italiani. Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1996.
Maurizio Brescia. Cacciatorpediniere Classe «NAVIGATORI». Parma, Ermanno Albertelli Editore, 1995 ISBN 88-85909-57-4
Aldo Cocchia, Convogli. Un marinaio in guerra 1940—1942, Milano, Mursia, 2004. ISBN 88-425-3309-2
Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. VIII: La Guerra nel Mediterraneo — La difesa del Traffico coll'Africa Settentrionale: dal 1º ottobre 1942 alla caduta della Tunisia, Roma, USMM, 1964.
Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La marina tra vittoria e sconfitta 1940—1943, Mondadori, 1994