Lazzaro Mocenigo (1938)
«Ладзаро Моченіго» (італ. Lazzaro Mocenigo) — військовий корабель, дизель-електричний крейсерський підводний човен типу «Марчелло» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. «Ладзаро Моченіго» був закладений 19 січня 1937 року на верфі компанії CRDA у Монфальконе. 20 листопада 1937 року він був спущений на воду, а 16 серпня 1938 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
| «Ладзаро Моченіго» | ||
|---|---|---|
| Lazzaro Mocenigo | ||
 | ||
| Італійський підводний човен «Енріко Таццолі», однотипний з «Лацаро Моченіго» | ||
| Верф | CRDA, Монфальконе | |
| Під прапором | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Порт приписки | Неаполь BETASOM Кальярі | |
| На честь | Ладзаро Моченіго | |
| Закладений | 19 січня 1937 | |
| Спуск на воду | 20 листопада 1937 | |
| Введений до складу флоту | 16 серпня 1938 | |
| На службі | 1938—1942 | |
| Загибель | 15 травня 1943 року потоплений у порту Кальярі американською авіацією | |
| Сучасний статус | затоплений | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Середземномор'я | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | дизель-електричний крейсерський підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17,4 вузлів (32,2 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 8 вузлів (15 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Дальність плавання | 7500 миль (13900 км) на швидкості 9,4 вузлів у надводному положенні 2500 миль (4600 км) на швидкості 17 вузлів у надводному положенні 120 миль (220 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 58 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 73 м | |
| Ширина корпусу найб. | 7,19 м | |
| Висота | 5,1 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,7 м | |
| Водотоннажність надводна | 1060 тонни | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни CRDA 2 × електродвигуни CRDA |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 1800 к.с. (дизелі) 2 × 550 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 100-мм гармати OTO Mod. 1928 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
8 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед | |
| ППО | 4 × 13,2-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
| Історія служби | |
|---|---|
| У складі | BETASOM |
| Командувачі | Michele Asnasch, Vittorio Carminati, Alberto Agostini, Paolo Monechi, Alberto Longhi |
| Операції | 20 бойових походів |
| Перемоги | 2 судна (2 771 GRT) потоплено, 1 військовий корабель пошкоджений (5 450 т) |
Історія служби
ред.Після введення до строю корабель був включений до II групи підводних човнів, що базувалася в Неаполі, де використовувався для навчання. У червні 1939 року під командуванням капітан-лейтенанта Джуліо К'яламберто здійснив перехід з Неаполя до Віго, щоб перевірити умови перетину Гібралтарської протоки італійськими підводними човнами.
На початку Другої світової війни «Ладзаро Моченіго» здійснив три безрезультатні бойові походи (на чолі з капітаном корвету Вітторе Кармінаті) у Середземному морі; тоді було вирішено відправити його до Франції для подальших дій в Атлантиці.
У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27[Прим. 1], котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійним перед лицем ворога»[1].
19 листопада 1942 року біля Кап-де-Фер (з новим командиром капітаном-лейтенантом Альберто Лонгі) «Ладзаро Моченіго» атакував транспорт чотирма торпедами, одна з яких, можливо, пошкодила судно.
О 5:56 ранку 14 грудня 1942 року поблизу мису Бон італійський човен атакував чотирма торпедами по ряду кораблів, схожих на есмінці класу «Трайбл». Насправді це був британський легкий крейсер «Аргонот», який був уражений двома торпедами у носову і кормову частини; на борту корабля загинуло 3 британські матроси, сам корабель зазнав дуже серйозні пошкодження. Лише через рік крейсер повернувся до строю.
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Баньоліні», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», «Реджінальдо Джуліані», «Глауко», «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», «Арго», «Леонардо да Вінчі», «Себастьяно Веньєр», «Джакомо Нані», «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», «Мікеле Б'янкі», «Бенедетто Брін», «Велелла», «Ладзаро Моченіго»
- Джерела
- ↑ First Happy Time. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2021.
Література
ред.- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Mario Rossetto MISSIONE NON ATTACCARE! 1943: «Finzi» e «Da Vinci» L'operazione più pericolosa compiuta da due sommergibili. — Ugo Mursia Editore, 2018. — 156 с. — ISBN 978-8842555735
- Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372
Посилання
ред.- Mocenigo (MO, I.19)/Mocenigo. на uboat.net. (англ.)
- SSK 514 Lazzaro Mocenigo(італ.)