BBC Two — другий телеканал британської телерадіомовної корпорації (BBC), що транслюється на території Великої Британії, на острові Мен і на Нормандських островах. Канал охоплює широкий спектр тематики мовлення, але, на відміну від BBC One, спеціалізується більше на інтелектуальних програмах.

BBC Two
British Broadcasting Corporation Second Channel
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Початок мовлення20 квітня 1964
ЗамінивBbc Text Television (1936-1942)
ЗамінитьTelevision Two Its Party BBC Two (2014-2018)
ЗаміненийBBC 2
Зона мовленнязагальнонаціональний
Формат зображення576i (16:9 SDTV)
1080i (16:9 HDTV)
Мультиплекс (DVB-T2)6
Телемережа22
Власник(и)BBC
Керівник(и)BBC (46.5%)
BBC Choice (47.3%)
Channel 4 (48.8%)
Ранні назвиBBC2 (20 квітня 1964 — 3 жовтня 1997 року)
Споріднені каналиBBC One
BBC Three
BBC Four
BBC News
BBC Parliament
CBBC
CBeebies
Мова мовленняанглійська
Інтернетhttp://www.bbc.co.uk/bbctwo

Версію каналу у високій чіткості було запущено 26 березня 2013, замінивши попередню версію BBC HD.

Історія

ред.

На момент запуску BBC Two у Великій Британії здійснювали мовлення лише телеканали BBC Television Service і ITV, які були мережами малих регіональних компаній. Обидва канали вели конкурентну боротьбу з моменту запуску ITV у 1955 році, прагнучи завоювати популярність серед телеглядачів. У 1962 році Пілкінгтонський комітет з телерадіомовлення, обговорюючи питання про запуск третього телеканалу, вирішив надати третій канал корпорації BBC, оскільки ITV не займалося всерйоз цим питанням[1]. З цієї нагоди перший телеканал BBC отримав назву BBC1.

Офіційною датою початку мовлення було оголошено 20 квітня 1964 року в 19:20. Першою програмою мало стати комедійне шоу «The Alberts», в якому збиралися показати номер радянського актора естради Аркадія Райкіна, який в той час гастролював Великою Британією. Після «The Alberts» планувався мюзикл «Цілуй мене, Кет», по закінченні якого збиралися показати урочистий феєрверк, який би символізував відкриття телеканалу. Однак в 18:45 на електростанції Беттерсі сталася пожежа, що призвело до відключення електрики в усьому Західному Лондоні. BBC1 продовжив мовлення з Александра-палас, однак запуск BBC2 так і не відбувся. ITV подав запит на заняття третьої кнопки, однак йому було відмовлено. В 22:00 було оголошено про те, що питання запуску телеканалу відкладається до наступного ранку.

Оскільки центр в Александра-палас не постраждав, звідти в 19:25 диктор Джеральд Прістленд ввечері зачитав програму передач на завтра.[2] Передбачалося, що ця програма передач не була записана на будь-які носії, проте в 2003 році у архівах було виявлено ​​відеокасету з програмою передач.[3]

21 квітня в 11:00 було відновлено енергопостачання всіх телестудій BBC, і BBC2 офіційно був запущений: спочатку було показано програму передач, а потім дитяча телепередача «Play School», яка стала першою телепрограмою на BBC2. Мовлення телеканалу з нагоди подій, що сталися за день до цього, почалося з зображення палаючої в темряві свічки, яку саркастично задув Денис Тьюі.[3] Для підвищення рейтингу каналу і створення його унікального іміджу, BBC почала показувати серіал «Сага про Форсайтів», адаптацію оповідань Джона Голсуорсі, з акторами Кеннетом Мором і Еріком Портером. Серіал на BBC2 побачили близько 6 мільйонів людей, що стало великим успіхом BBC.

На відміну від BBC One і ITV, телеканал BBC2 мав змогу здійснювати мовлення тільки у стандарті 625 UHF, тому він не був доступний на стандарті 405 VHF. Це привело до створення ринку телеприймачів, які могли вести прийом на високих і надвисоких частотах, перемикаючись між двома системами.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. British Television up to the end of the Sixties. Sixtiescity.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2007. Процитовано 12 вересня 2007.
  2. BBC 2 Aborted Launch Night. starfury.demon.co.uk. Архів оригіналу за 13 вересня 2007. Процитовано 12 вересня 2007. [Архівовано 2007-09-13 у Wayback Machine.]
  3. а б Briggs, Caroline (20 квітня 2004). The launch night that never was. BBC News. Архів оригіналу за 10 квітня 2008. Процитовано 4 жовтня 2011.

Посилання

ред.