Вікіпедія

73-й морський центр спеціальних операцій (Україна)

73-й морський центр спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого (73 МЦСпО, в/ч А3199) — частина спеціальної розвідки Сил спеціальних операцій Збройних сил України.

73-й морський центр спеціальних операцій
(2010—дотепер)
7-ма окрема бригада спеціальних операцій
(1992—2010)
Нарукавний знак центру
На службі1992 — дотепер
Країна Україна
Вид ССО України
Рольводолази-розвідники спеціального призначення
БазуванняМиколаївська область,
м.Очаків, о. Майський
ПрізвиськаОстрів (про підрозділ), Остров'яни (про особовий склад)
Оборонецькошовий отаман
Антін Головатий
ТалісманМорський коник
Річниці1 жовтня
Війни/битвиВійна на сході України

Російське вторгнення в Україну (2022)

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Командування
Поточний
командувач		капітан 1 рангу
Сундуков Сергій Андрійович
Визначні
командувачі		капітан 1 рангу
Карпенко Анатолій Леонідович
Медіафайли на Вікісховищі

Дислокується у м. Очаків Миколаївської області.

Частина носить ім'я Антона Головатого — козацького кошового отамана, командувача Чорноморської козацької флотилії.

Історія

ред.

Незадовго до розпаду СРСР 17-та окрема бригада спеціального призначення ВМФ СРСР була переформована на 1464-й морський розвідувальний пункт.

Після проголошення незалежності України, 9 квітня 1992 року понад дві третини офіцерського складу і сто відсотків решти військовиків 1464 морського розвідувального пункту на чолі з командиром, капітаном 1 рангу Анатолієм Леонідовичем Карпенком, склали присягу на вірність народові України.[1] Невдовзі частині повернуто статус бригади — вона стала 7-ю окремою бригадою спеціальних операцій ВМС України.

У серпні — вересні 1992 року РГ СпП бригади разом з групою спецпідрозділу СБУ «Альфа» забезпечувала доставку з Канади в Україну «гривневого» вантажу на суховантажі «Петр Алейников» (операція «Щит України»).[2]

Набула поширення історія про начебто спробу України захопити в червні 1995 року силами 7 ОБрСО штаб ЧФ і низку об'єктів Чорноморського флоту в Севастополі.[3][4] Джерелом цих чуток стала одна з новел «Протистояння»[5] редактора відділу спецоперацій російського ілюстрованого журналу «Солдат удачи» Сергія Козлова.[6] Насправді, ця історія має реальне підґрунтя, але група вела виключно розвідку. Усі члени тої групи досі зберігають таємницю операції.

Очаківські водолази відзначилися під час ліквідації великої аварії водостоку в Харкові, під час численних підводних розмінуваннь — знищували торпеди під Одесою, авіабомби в районі херсонського елеватора, міни часів Першої світової війни в гирлі Дунаю під Ізмаїлом, великої кількості мін та снарядів в річці Південний Буг в районі Південноукраїнська, та ін.[7]

У 2004 році частину передислоковано з острова Первомайський на територію одного з військових містечок Очаківського гарнізону.

73-й морський центр спеціальних операцій

ред.

Оперативним призначенням 73-го МЦСО є:[8]

  • проведення розвідувальних заходів;
  • здійснення диверсій;
  • підводне мінування;
  • розмінування;
  • захоплення суден;
  • захоплення берегових споруд.

Війна на Донбасі

ред.

Під час російської інтервенції особовий склад 73-го МЦСО брав участь у антитерористичній операції на сході України.

За даними «Тиждень.ua», в операції під Іловайськом брали участь 30 військовослужбовців 73-го Центру. При виході з оточення двоє з них загинули, троє потрапили в полон. Прорвалися 25 спецпризначенців, серед них і шестеро поранених.[9]

Військовослужбовці 73-го Центру брали участь у боях за Дебальцеве в січні — лютому 2015-го року.

У кінці січня — на початку лютого 2015 року підрозділи Центру проводили розвідку в районі Вуглегірська. Окрім того бійці Центру підривали дамбу під Світлодарськом та деякі мости в прилеглому районі.

6 лютого група спеціального призначення Центру брала участь у зачищенні селища Рідкодуб, щоб деблокувати опорний пункт «Станіслав-128». Штурмова група успішно вибила противника з більшої частини селища, забезпечила прохід по маршруту, що з'єднував опорний пункт з територією, яку контролювали ЗСУ, та закріпилася на визначених рубежах. Особовий склад взводного опорного пункту «Станіслав» виведено з оточення кількістю 102 особи.

З 14 лютого підрозділи Центру разом із підрозділами 8-го полку спецпризначення здійснювали охорону ділянки траси Дебальцеве — Артемівськ у районі Луганського щоб гарантувати безпечний вивід військ та протидіяти диверсійно-розвідувальним групам противника.[10]

У 2019 році місцем базування частини знову став острів Майський, розпочалося відновлення інфраструктури, яка занепала за 15 років. Так, лише протягом літа 2019 року на острові відбувалися і збори оперативного резерву, і низка військових навчань, змагання на кращу пару водолазів-розвідників, з прикладного плавання тощо.[11][12]

Російське вторгнення в Україну (2022)

ред.

Група 73-го центру під керівництвом капітана 2-го рангу Миколи Ніконова провела спецоперацію в окупованому Новоазовську, зайшовши на 70 км в тил росіян та підірвавши військові запаси окупантів. За 12 діб оборони Маріуполя підрозділ Ніконова знищив 6 одиниць військової техніки та близько 50 одиниць живої сили противника. Командир групи загинув під вогнем російських РСЗВ.[13]

7 липня 2022 року 73-й центр брав участь в операції зі звільнення острова Зміїний. Бойові плавці обстежили прибережну зону на наявність протичовнових та протидесантних мін і встановили прохід для човнів основної групи. Першими на острів зійшли інженери, які розчистили прохід від мінних загороджень та пасток для решти групи. Група оглянула місцевість та зібрала дані про російську техніку, озброєння та матеріально-технічні засоби, завезені росіянами на Зміїний. Група встановила українські прапори у різних частинах острову.[14]

24 серпня 2022 року Президент України Володимир Зеленський нагородив підрозділ почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[15]

Після звільнення правобережжя Херсонської області бійці центру проводили рейди проти російських позицій уздовж Дніпра. У січні 2023 року бійці підрозділу здійснили рейд на східний берег, захопивши російський командно-спостережний пункт, використовуючи БПЛА та катери, бійці атакували російські сили, знищивши позиції та командний пункт.[16]

28 лютого 2024 року група бійців 73-го центру ССО загинула під час спроби закріпитися на Тендрівській Косі у північній частині Чорного моря, біля берегів Херсонської області. Під час цієї невдалої операції загинули бійці центру, ССО підтвердили втрати, але не сказали кількість. Російські джерела повідомляли, що знищили 4 човна українських спецпризначенців, п'ятий зміг відійти.[17][18]

У 2023 році оператори центру взяли участь в обороні Бахмуту.[19]

Структура

ред.
  Зовнішні відеофайли
  ВИРИНАЮТЬ З ВОДИ У БІЙ / ЗАЙШЛИ В ОКУПОВАНИЙ МАРІУПОЛЬ / ЗНИЩУЮТЬ ВОРОГА В ТИЛУ / 73 ЦЕНТР ССО на YouTube // Бомбардир — 2024. — 21 березня.

Структурно Центр в 2007 складався з трьох загонів спеціального призначення й частин забезпечення:[20]

  • 1-й загін підводного мінування;
  • 2-й загін підводного розмінування і прориву протидесантних загороджень;
  • 3-й розвідувальний загін;
  • підрозділи бойового й тилового забезпечення.

Придано кораблі й судна — патрульний катер «Скадовськ», корабель управління «Переяслав», водолазне судно «Нетішин», десантний катер «Сватове».

Оснащення

ред.

На озброєнні Центру перебувають підводні засоби руху й носії водолазів «Тритон-2М» і «Сирена-УМ», спеціальна підводна стрілецька зброя — пістолети СПП-1, автомати АПС, морські та підводні міни.

У 2018 році було показано катер на повітряній подушці Tornado F50 Long, що перебуває на озброєнні центру.[21]

Командири

ред.

Традиція

ред.
 
Емблема (до 2019)

Назва

ред.

6 грудня 2019 року 73-му Морському центру спеціального призначення Сил спеціальних операцій ЗСУ присвоєне почесне найменування «імені кошового отамана Антіна Головатого». Стрічку з почесним найменуванням отримав капітан І рангу Юрій Сидоренко.[25]

Символіка

ред.

15 листопада 2019 року затверджено нарукавну емблему центру. Основою емблеми є зображення морського коника з мечем Святослава Хороброго на фоні кольору «морська хвиля» (синьо-зелений), тут опис, з незрозумілих причин, не збігається з малюнком емблеми, що має вертикально розділений щит двох кольорів, якій окрім синьо-зеленого містить чорний колір. Морський коник вказує на морську специфіку частини, символізує прихованість, пристосованість до морського середовища. Меч Святослава Хороброго символізує відданість військовій справі, мужність, хоробрість, здатність виконувати завдання за будь-яких умов, приналежність до військової розвідки.[26]

Втрати

ред.

АТО-ООС

ред.

2022

ред.

2023

ред.

2024

ред.
  • 02024-02-2828 лютого 2024 — Типусяк Андрій Васильович. 22 роки, с. Пасічна, Галичина. Загинув у боях на Тендрівській косі.[35][36][37]
  • 02024-02-2828 лютого 2024 — Кур'янов Сергій Миколайович, матрос. Загинув у боях на Тендрівській косі.[38][37]
  • 02024-02-2828 лютого 2024 — Марченков Станіслав Павлович, старший матрос, старший оператор групи команди 1-го загону. Загинув у боях на Тендрівській косі.[38][37]
  • 02024-02-2828 лютого 2024 — Педоренко Іван Анатолійович. 25 грудня 1979, с. Війтівці. Загинув під час виконання завдання на Тендрівській косі.[39]
  • 02024-02-2828 лютого 2024 — Стецкевич Владислав Васильович. 2001, м. Мукачево. Матрос. Загинув під час виконання завдання на Тендрівській косі.[37][40]
  • 02024-02-2828 лютого 2024 — Захарчук Максим Миколайович («Беркут»). с. Орлівка, Великомежиріцька громада Рівненського району. Загинув під час виконання завдання на Тендрівській косі.[37][41][42][43]
  • 02024-02-2828 лютого 2024 — Бойко Володимир Павлович. 2000, с. Корнин поблизу Рівного. Загинув під час виконання завдання на Тендрівській косі.[37][44]
  • 02024-02-2828 лютого 2024 — Процик Петро Петрович. 4 квітня 1985, м. Полтава. Загинув під час виконання завдання на Тендрівській косі.[37][45]
  • 02024-09-1616 вересня 2024 — Лемешенко Євген. 5 жовтня 1995, м. Світловодськ. Мешкав в Фастові. Загинув під час виконання бойового завдання в селі Обухівка Кореневського району Курської області.[46]

Вшанування

ред.

Найвищими державними нагородами відзначені:

Див. також

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Документальний фільм «Combat divers of Ukranian NAVY»

Примітки

ред.
  1. ↑ Савченко М. О. Анатомія неоголошеної війни. Севастополь у квітні 1992 року. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 7 листопада 2011.
  2. ↑ Валентин Ковалский. «Секретная» гривня. ОО «Международное антитеррористическое единство» [Архівовано 3 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Широкорад А. Б. Россия и Украина. Когда заговорят пушки… ООО «Издательство ACT», 2007 [Архівовано 6 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Олег Слюсаренко. Адмирал раздора. Еженедельник «2000». 01.04.2010 [Архівовано 11.10.2011, у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ С. Козлов. Противостояние. Спецназ ГРУ: 50 лет истории, 20 лет войны [Архівовано 20 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Андрей Солдатов. Интервью с Сергеем Козловым. agentura.ru [Архівовано 1 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Сергей Гаврилов. Таинственный остров. Задира. Инфо [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Український мілітарний портал [Архівовано 5 листопада 2011 у Wayback Machine.] (Дана інформація не підтверджена авторитетними джерелами. Може бути недостовірною!)
  9. ↑ Ярослав Тинченко. Іловайськ: цифри і факти [Архівовано 17 листопада 2014 у Wayback Machine.] Український тиждень. 07.11.2014.
  10. ↑ Аналіз Генерального штабу ЗСУ щодо бойових дій на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 7 лютого 2016.
  11. ↑ Ігор Луньов: «Ми не робимо таємниці з того, що наші специ активно діють на окупованих територіях…». https://armyinform.com.ua/. АрміяInform. 29 липня 2019. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
  12. ↑ Острів Майський: як штучний насип у Чорному морі став базою “морських котиків” ССО ЗСУ. https://novynarnia.com/. Новинарня. 4 вересня 2019. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
  13. ↑ Володимир Зеленський вручив ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям ЗСУ та членам родин загиблих Героїв України
  14. ↑ Підводна спецоперація. Як на Зміїному встановили український прапор. BBC News Україна (укр.). 7 липня 2022. Процитовано 8 липня 2022.
  15. ↑ Три частини ССО отримали стрічку до Бойового Прапора «За мужність та відвагу». Процитовано 3 вересня 2022.
  16. ↑ Как воюет 73-й морской центр специальных операций — одно из элитных подразделений ВСУ Главное из репортажа Associated Press. Meduza (рос.). Процитовано 29 лютого 2024.
  17. ↑ Силы специальных операций Украины сообщили о гибели в бою военных 73-го морского центра ССО. Крым.Реалии (рос.). 29 лютого 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
  18. ↑ Что известно о гибели бойцов элитного украинского спецназа на Тендровской косе. BBC News Русская служба (рос.). 29 лютого 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
  19. ↑ [1]
  20. ↑ Военно-морские силы Украины. Чуприн К. В. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии. Справочник. С. 496—497
  21. ↑ «Артель» пошла в спецназ. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 24 жовтня 2018.
  22. ↑ Татарченко Ігор Віталійович [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.] в базі даних «Миротворця»
  23. ↑ Добра новина: керувати очаківськими «морськими котиками» буде Едуард Шевченко [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  24. ↑ АТОшний скандал: Кому заважає «морський котик» Едуард Шевченко. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
  25. ↑ а б Президент нагородив військовослужбовців ООС, присвоїв військові звання та почесні найменування військовим частинам. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  26. ↑ Затверджено емблему 73 морського центру Сил спецоперацій. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 15 листопада 2019. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 15 листопада 2019.
  27. ↑ Головний дозор. Останній бій воїнів 73-го Центру Юрія Горайського і Олександра Хмелярова 4 березня 2016 року [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Цензор. НЕТ, 8 березня 2016.
  28. ↑ Під Маріуполем під час виконання бойового завдання загинув капітан 3-го рангу Олег Мединський // «Громадська думка», (рос.) 06.09.2016 [Архівовано 06.09.2016, у Wayback Machine.]
    На Донбасі при виконанні спецзавдання загинув капітан 3-го рангу очаківських «морських котиків» Олег Мединський// «Преступности. НЕТ», (рос.) 06.09.2016 [Архівовано 7 вересня 2016 у Wayback Machine.]
  29. ↑ Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 12 березня 2023.
  30. ↑ Роман «Скітлз» Горьковой. Трибуна героїв
  31. ↑ На війні загинув Артемій Димид — син відомого священика УГКЦ і іконописиці // RISU. — 2022. — 18 червня.
  32. ↑ На фронті загинув Павло Добротворський «Історик» з Києва У Черкасах в останню путь провели співзасновника ГО «Поклик Яру» Павла Добротворського — «Історика»
  33. ↑ Пряме поранення дроном: у Херсоні загинув захисник зі Львова Дмитро Пащук.
  34. ↑ Віктор Пазина.
  35. ↑ Під час операції на Тендрівській косі загинув спецпризначенець 73 морського центру з Франківщини Андрій Типусяк УТОЧНЕНО.
  36. ↑ "Любив дружину, обожнював сина": на Тендрівській косі загинув 21-річний боєць ССО.
  37. ↑ а б в г д е ж УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №336/2024.
  38. ↑ а б Суспільне.
  39. ↑ На Тернопільщині попрощалися із двома військовослужбовцями.
  40. ↑ У Мукачеві попрощаються з 23-річним полеглим Героєм Владиславом Стецикевичем (ФОТО).
  41. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №336/2024.
  42. ↑ Ще один захисник з Рівненщини загинув поблизу Тендрівської коси.
  43. ↑ Спогади про учня, загиблого матроса з Рівненщини розповіла його вчителька.
  44. ↑ Біля берегів Херсонщини загинув воїн з Рівненщини.
  45. ↑ У Полтаві попрощалися з старшим матросом Петром Проциком.
  46. ↑ Під Курськом загинув командир української елітної групи ССО, пластун Євген Лемешенко.

Література

ред.
  • Історичний формуляр частини. Міністерство оборони СРСР. Військова частина 34391.
  • К. В. Чуприн. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии. Справочник. — Минск: Современная школа, 2009. ISBN 978-985-513-617-1

Електронні джерела

ред.
73-й морський центр спеціальних операцій
у соціальних мережах
  73-й морський центр спеціальних операцій на сайті Facebook
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 73-й морський центр спеціальних операцій (Україна)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=73-й_морський_центр_спеціальних_операцій_(Україна)&oldid=43888774