21-ша окрема бригада охорони громадського порядку (Україна)

21-ша окрема бригада охорони громадського порядку імені Петра Калнишевського (21 ОБрОГП, в/ч 3011) — військове з'єднання Національної гвардії України. Дислокується переважно в Кривому Розі, має підрозділ в Кропивницькому. Перебуває у складі Центрального оперативно-територіального об'єднання.

21-ша окрема бригада охорони громадського порядку
(з 2014)
21-ша окрема спеціальна моторизована бригада міліції
(???—2014)
Нарукавний знак бригади
Засновано2 січня 1992 року
Країна Україна
Вид Національна гвардія
Чисельністьбригада
У складіЦентральне ОТО
БазуєтьсяКривий Ріг, Кропивницький
Оборонецькошовий отаман
Петро Калнишевський
Війни/битвиВійна на сході України

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»

Підрозділи бригади брали участь у бойових діях війни на сході України.

Бригада носить ім'я Петра Калнишевського — останнього кошового отамана Запорозької Січі.

Історія

ред.

Після відновлення незалежності України сформований наказом КНГУ від 2 січня 1992 р. на базі 25-го окремого спеціального моторизованого батальйону міліції Внутрішніх військ СРСР (в/ч 5445), сформовано як 6-й полк (в/ч 4106) 2-ї Східної дивізії Національної гвардії України.

В 1995 році згідно з Указом Президента України від 20 січня та наказом командувача НГУ від 26 січня 6-й полк підпорядковано Внутрішнім військам МВС України, де він став 21-ю окремою спеціальною моторизованою бригадою міліції (в/ч 3011).

Російсько-українська війна

ред.

2014 року бригада була перейменована і увійшла до складу новоствореної Національної гвардії України.[1] Брала участь у бойових діях на Сході України, зокрема, у визволенні Лисичанська від російсько-терористичних формувань в липні 2014.

Указом Президента України від 23 серпня 2018 року № 240/2018 бригаді присвоєне почесне найменування «імені Петра Калнишевського».[2][3]

У лютому 2022 році активно приймали участь в обороні та охороні міста Кривий Ріг. Коли ворог відійшов від міста разом із ЗСУ перейшли до наступальних дій на Херсонському напрямку.

В квітні 2024 року в районі селища Урожайне бійці бригади взяли в полон російського морпіха [4]

Структура

ред.
  • 1-й патрульний батальйон;
  • 2-й патрульний батальйон (м. Кривий Ріг);
  • 3-й стрілецький батальйон (КЕОП та ОГП) (м. Кропивницький)[5];
  • батальйон оперативного призначення;
  • батальйон бойового забезпечення;
  • мінометна батарея;
  • медичний пункт.

Командування

ред.

Втрати

ред.

Примітки

ред.
  1. Радієвський Олександр Віталійович [Архівовано 26 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
  2. Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 240/2018 «Про присвоєння імені Петра Калнишевського 21 окремій бригаді охорони громадського порядку Національної гвардії України»
  3. Криворізькій бригаді присвоєно почесне ім'я Петра Калнишевського. http://ngu.gov.ua/. Національна гвардія України. 29 серпня 2018. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  4. Криворізькі Нацгвардійці взяли у полон морського піхотинця РФ
  5. Силовые ведомства Украины — структура, численность, потери. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 11 листопада 2016.
  6. Тяжка хвороба забрала життя полковника Національної гвардії України Олександра Голякова. НГУ. 27 лютого 2020. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
  7. Криворізького полковника відсторонили через прапори СРСР на параді. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 28 лютого 2018. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 28 лютого 2018.
  8. У Кривому Розі змінили керівника частини, військові якої йшли містом із червоними прапорами. https://www.radiosvoboda.org. Радіо «Свобода». 13 квітня 2018. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 14 березня 2018.
  9. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.
  10. За життя нацгвардійця Романа Повалія лікарі боролися п'ять місяців. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 11 жовтня 2024.

Посилання

ред.