Тадеуш Єжи Стецький
Таде́уш-Є́жи Сте́цький (пол. Tadeusz Jerzy Stecki; 21 квітня 1837, Мале Вербче[2] — 2 (14) серпня 1888, Велика Медведівка) — руський (український), польський шляхтич з роду Стецьких, гербу Радван. Волинський дослідник, краєзнавець i письменник, учасник Січневого повстання.
Тадеуш Єжи Стецький Tadeusz Jerzy Stecki | |
---|---|
Народився | 21 квітня 1837 Мале Вербче |
Помер | 2 (14) серпня 1888 Велика Медведівка |
Країна | Республіка Польща Російська імперія |
Національність | поляк |
Діяльність | краєзнавець, публіцист, письменник, етнограф, історик |
Галузь | публіцистика[1], творче та професійне письмоd[1], етнографія[1], історія[1] і політична діяльність[1] |
Відомий завдяки | краєзнавець, письменник |
Alma mater | Київський університет |
Знання мов | польська[1] |
Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
Військове звання | офіцер, за іншими даними підофіцер |
Рід | Стецькі |
Батько | Томаш Стецький |
Мати | Анеля з Озерув |
Родичі | Августин Стецький, Юзефа Стецька |
У шлюбі з | Софія Вороничівна |
Діти | Вітольд Стецький, Єжи Стецький |
Біографія
ред.Народився у сім'ї Томаша Стецького та Анелі з Озерув, у маєтку села Мале Вербче, на той час Рівненського повіту, Волинської губернії. Належав до шляхетського роду Стецьких, представники якого у XVIII - XIX столітті стали великими землевласниками на Волині та Київщині. Дідусь і бабуся Тадеуша-Єжи Стецького по батьковій лінії - Ян і Фаустина Стецькі, які крім його батька - Томаша Стецького, мали ще двох дітей - Августина і Юзефу Стецьких. Виріс Тадеуш-Єжи Стецький на Волині, згодом у шлюбі, зі шляхтянкою Софією Вороничівною. Навчався у Житомирській гімназії, а потім у Київському університеті, який закінчив у 1857 році.
Після повернення додому, зазнайомився з приятелем батька Спиридоном Осташевським[pl] з Авратина. Тадеуш-Єжи одразу підпав під вплив старшого на 41 рік товариша, який запалив його до роботи. Вже в 1864 році у Львові з'явися друком перший з заповіданих одинадцяти томів про Волинь, присвячений передусім місту Заславу і Заславському повітові. Майбутнє, однак, виявилося зовсім іншим.
Учасник січневого повстання у ранзі офіцера полку Едмунда Ружицького. Брав участь у битвах під Нічпалами, Мирополем, Миньківцями (двічі), Славутою, Салихою. Після поразки повстання змушений був еміґрувати. В 1865 році сум за Вітчизною і жаль за близькими людьми, для яких був єдиною опорою, схилили Тадеуша Єжи до подання в Берліні особисто цареві Алєксандру ІІ прохання про дозвіл повернутися додому на Волинь. Наприкінці того ж року він повернувся, щоправда ненадовго. 1866 року відбув на заслання до Оренбурґа на Уралі. Цікавим зразком, що змальовує побут Стецького тих часів були «Листи з-над берегів Уралу і Киргизкайзацьких степів», друковані у часописах «Przegląd Tygodniowy» і «Kłosy» у 1868 році.
Через кілька років отримавши амністію повернувся на Волинь і осів у Привітові, де знову взявся за перо. Невдовзі на полицях книгарень з'явилися: другий том про Волинь, монографія про Луцьк, яку друкували також у краківському часописі «Czas», повісті «Старий двір» і «В степу», друковані з ілюстраціями у «Tygodnik Ilustrowany» 1871 року, багато дрібніших історичних праць друкованих у різних часописах. В останні роки життя, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі і поховавши меншого сина Єжи, він продовжив працювати і друкуватися в краківському часописі «Przegląd powszechny». Видання останньої своєї праці «Z boru i stepu. Obrazy i pamiatki» Тадеуш-Єжи Стецький вже не побачив. 2 (14) серпня 1888 року в отчому домі у Великій Медведівці на Волині у віці 50 років він помер, залишивши дружину і 19-літнього сина Вітольда.
Окрім творчої діяльності, Тадеуш-Єжи Стецький займався також і колекціонуванням різних старожитностей, переважно українських, зокрема портретів. Згодом частину цих речей надбав польський колекціонер Адам Воланський і нині вони експонуються в польських музеях. [3]
Праці
ред.- Wołyń pod względem statystycznym, historycznym і archeologicznym. T.1. Lwów, 1864. T. 2. Lwów, 1871.
- Stary dwór. 1869.
- Łuck starożytny i dziesiejszy. Monografia historyczna. Kraków, 1876.
- Miasto Równe. Kartka z kroniki Wołynia. Warszawa, 1880.
- Steccy Olechnowicze herbu Radwan. Poznań, 1888.
- Z dziejów wołyńskiego Gródka. — Kraków: 1888. — 25 s
- Miasteczko Lachowce i uczony [J.A.] Jablonowski. — Kłosy, 1872, № 368, s. 45 — 47; № 369, s. 55 — 59.
- Z boru i stepu. Obrazy i pamiatki. Kraków, 1888.
Інші відомі особи з роду Стецьких
ред.Олександра Радивил зі Стецьких
Джерела
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Климчук А. Тадеуш Єжи Стецький — дослідник Волині // Актуальні питання культурології: альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології РДГУ. — Рівне : Видавець О. Зень, 2010. — Вип. 9. — С. 97—101.
- Медведівка, Ведмедівка Велика // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. — Poznań, 1889. — R. 11. (пол.)
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Годун, Тарас (21 квітня 2024). 21 квітня 1837 року. Запис про народження і хрещення волинського дослідника, краєзнавця і письменника Тадеуша-Єжи Стецького. Історія Рівненщини. Першоджерела (українська) .
- ↑ Годун, Тарас (23 березня 2024). Портрет XVIII ст. Історія Рівненщини. Першоджерела (українська) .