Стів Семпсон

американський футболіст

Стів Семпсон (англ. Steve Sampson, нар. 19 січня 1957, Солт-Лейк-Сіті) — американський футбольний тренер. Працював зі збірними США та Коста-Рики, а також «Лос-Анджелес Гелаксі» у МЛС.

Ф
Стів Семпсон
Особисті дані
Народження 19 січня 1957(1957-01-19) (67 років)
  Солт-Лейк-Сіті, США
Громадянство  США
Юнацькі клуби
1975-1976
1977-1978
США «Футгілл Колледж»[en]
США «Сан-Хосе Стейт Спартанс»[en]
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1978–1980 США «Авелт Хай Скул»[en]
1981 США «Футгілл Колледж»[en] (помічник)
1982–1985 США «УКЛА Брюїнз»[en] (помічник)
1986–1993 США «Санта-Клара Бронкос»[en]
1993–1995 США США (помічник)
1995–1998 США США
2002–2004 Коста-Рика Коста-Рика
2004–2006 США «Лос-Анджелес Гелаксі»
2014– США «Кел Полі Мустангз»[en]

** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія

ред.

Народився 19 січня 1957 року в місті Солт-Лейк-Сіті. Навчався та грав у «Футгілл Колледж»[en], після цього грав два роки в футбольній команді Університету штату Каліфорнія в Сан-Хосе «Сан-Хосе Стейт Спартанс»[en].

Після закінчення Університету штату в Сан-Хосе він переїхав до Стенфордського університету, де отримав ступінь магістра в галузі освіти. У цей час він паралельно тренував команду вищої школи Awalt High School[en] з Маунтін-В'ю, штат Каліфорнія. Потім, закінчивши Стенфорд, він працював помічником футбольного тренера чоловічої команди «Футгілл Колледж»[en].

У 1982 році Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі найняв Сампсона помічником тренера своєї чоловічої футбольної команди «УКЛА Брюїнз»[en]. У 1985 році він був у складі персоналу команди, коли УКЛА виграла студентський чемпіонат США[en].

Наприкінці сезону 1985 року Університет Санта-Клари найняв Семпсона на посаду головного тренера своєї чоловічої футбольної команди «Санта-Клара Бронкос»[en]. У 1989 році він здобув найбільший успіх як тренер студентських команд, ставши співпереможцем студентського чемпіонату США[en][1]. У вирішальному матчі суперником «Санта Клари» стала команда Вірджинського університету «Вірджинія Кавальєрз», яку очолював тренер Брюс Арена, який пізніше замінив Семпсона на посаді головного тренера національної збірної США з футболу. Команди зіграли регулярний час та чотири овертайми, перш ніж офіційні особи НКАА припинили гру, назвавши обидві команди співчемпіонами[2][3]. Після цього Семпсон покинув Санта-Клару, маючи результати з командою 64-19-19.

Після виходу з Санта-Клари, Семпсон став помічником Бори Милутиновича у національній збірній США у 1993 році і перебував у тренерському штабі на домашньому чемпіонаті світу 1994 року.

У квітні 1995 року, після звільнення Милутиновича, Семпсон став тимчасовим головним тренером збірної, повізши її в липні на Кубок Америки в Уругвай. На цьому турнірі американці несподівано розгромили у групі Аргентину (3:0), а у чвертьфіналі пройшли Мексику. Зайнявши високе четверте місце на турнірі, у серпні Семпсон був призначений повноцінним головним тренером «зірково-смугастих»[4]. Під його керівництвом команда стала бронзовим призером Золотого кубка КОНКАКАФ 1996 року, а також срібним призером на наступному турнірі 1998 року, включаючи історичну перемогу над Бразилією у півфіналі з рахунком 1:0.

Влітку 1998 року команда мала зіграти на чемпіонаті світу у Франції і Сампсон намагався покращити команду, шукаючи гравців для команди у Європі. Так до збірної потрапили француз Давід Режис, що був найталановитішим із тих, кого ввів Семпсон, або німець Давід Вагнер, оскільки Сампсон намагався подолати слабкі сторони молодого MLS[5]. Тим не менш на «мундіалі» команда виступила вкрай невдало, програвши усі три матчі і забивши лише один гол Ірану (1:2), через що по завершенні турніру 29 червня 1998 року Семпсон був звільнений[6].

Згодом протягом 2002—2004 років очолював тренерський штаб збірної Коста-Рики. Під його керівництвом збірна виграла Центральноамериканський кубок у 2003 році, а також того ж року стала четвертою на Золотому кубку КОНКАКАФ. У 2004 році Коста-Рика піднялась на 17 місце в Рейтингу ФІФА, найвище за всю історію. Проте після того, як збірна у другому раунді відбору на чемпіонат світу 2006 року пройшла Кубу лише завдяки правило виїзного голу, Семпсон був звільнений[7].

18 серпня 2004 року Очолив клуб МЛС «Лос-Анджелес Гелаксі», з яким у 2005 році виграв «золотий дубль» — Відкритий кубок США і Кубок МЛС[8]. Наступного року результати команди погіршились і Стів був звільнений 6 червня 2006 року[9].

Наприкінці 2014 року після тривалої перерви повернувся до тренерської діяльності, очоливши студентську команду Політехнічного університету штату Каліфорнія — «Кел Полі Мустангз»[en][10].

Досягнення

ред.

Студентський футбол

ред.
  • Чемпіон США серед студентських команд: 1989[en]

Збірна США

ред.

Збірна Коста-Рики

ред.

«Лос-Анджелес Гелаксі»

ред.

Примітки

ред.
  1. Steve Sampson. Cal Poly Mustangs. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 13 жовтня 2017. [Архівовано 2018-12-15 у Wayback Machine.]
  2. 1989 Division I Men's Championship Bracket (PDF). NCAA. NCAA.org. с. 29. Процитовано 19 грудня 2012.
  3. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2014. Процитовано 2 травня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Steve Sampson. SoccerTimes.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 2 травня 2018. [Архівовано 2007-09-28 у Wayback Machine.]
  5. Quotes from Steve Sampson and John Harkes. Soccer America. 14 квітня 1998. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 2 травня 2018. [Архівовано 2018-12-15 у Wayback Machine.]
  6. DeSimone, Bonnie (30 червня 1998). Controversial Sampson Resigns After World Cup Debacle. Chicago Tribune. [Архівовано 2017-10-14 у Wayback Machine.]
  7. Sports Briefing. New York Times. AP. 23 червня 2004.
  8. Goff, Steven (14 листопада 2005). Galaxy Wins MLS Cup in OT. Washington Post. Процитовано 5 травня 2010.
  9. Oberjuerge, Paul (30 травня 2009). Awkward Moments: Steve Sampson and Alexi Lalas. oberjuerge.com.
  10. Ex-USMNT manager Steve Sampson returns to coaching at Cal Poly (англ.). SI.com. 4 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2016.