Сток Сіті
Сток Сіті (англ. Stoke City Football Club) — професійний англійський футбольний клуб з міста Сток-он-Трент (графство Стаффордшир). Виступає в англійській Прем'єр-лізі. Є другим найстарішим професійним клубом Англії після «Ноттс Каунті».
 | |||
| Повна назва | Stoke City Football Club | ||
| Прізвисько | Гончарі | ||
| Засновано | 1863 | ||
| Населений пункт | Сток-он-Трент,  Англія
| ||
| Стадіон | «Британія» | ||
| Вміщує | 27 902 | ||
| Президент | Пітер Коатс
| ||
| Головний тренер | Майкл О'Ніл | ||
| Ліга | Чемпіоншип | ||
| 2021-22 | 14-те | ||
| |||
Клубні кольори: червоний, білий. Домашню форму становлять біла футболка з червоними вертикальними смугами й білі шорти. Прізвисько: «Гончарі».
Домашній стадіон «Британія» вміщує 28 383 глядачі, відкритий у 1997 році, а з 1878 року клуб грав на стадіоні «Вікторія Граунд».
Чинний президент Пітер Коатс керує клубом з 22 травня 2006 року.
Історія клубу
ред.Перші роки (1863—1900)
ред.«Сток Сіті» належить до «старшої вікової категорії» британських футбольних клубів: з наявних нині клубів старіший від нього лише «Ноттс Каунті». Немає єдності думок щодо точної дати створення клубу. Достовірно відомо, що випускники школи Чартерхаус заснували футбольний клуб у 1863 році, але відомостей про матчі, що проводилися в ті роки, не збереглося. У 1868 році в місцевій пресі з'явилися повідомлення про клуб, створений випускником школи Чартерхаус Генрі Амондом. Амонд забив перший гол в історії команди, але незабаром пішов з клубу, вибравши кар'єру інженера-будівельника.
На початку 1870-х повідомлення про матчі за участю «Сток Сіті» стали частішими. Спочатку команда проводила домашні матчі на крикетному полі «Вікторія Граунд», потім переїхала на поле «Світінгс». Матчі з «Вест-Бромвіч Альбіон» та іншими найкращими клубами тих років збирали 200–250 глядачів. У 1877 році відбувся перший турнір на Кубок Стаффордшира. «Сток Сіті» не тільки став першим володарем кубка, а й здобув перемогу з рахунком 26:0 над одним з учасників змагань. У наступному сезоні команді вдалося повторити цей успіх; «Сток Сіті» вважався найсильнішою командою регіону. Того ж року клуб переїхав на стадіон «Вікторія», якому судилося залишатися домашнім стадіоном «Сток Сіті» протягом 119 років. Популярність клубу неухильно зростала; незабаром один з гравців — Теді Джонсон — увійшов до складу збірної Англії. Розширювалася географія матчів, хоча участь у Кубку Бірмінгема в 1881 році завершилася нищівною поразкою від клубу «Астон Вілла» — матч закінчився з рахунком 0:8. На початку 1880-х затвердили червоно-біле забарвлення форми, наявне дотепер. У сезоні 1883/84 команда вперше взяла участь у Кубку Англії. До того часу цей престижний турнір проводився вже більш як десять років, і лише взявши в ньому участь, команда могла визначити своє справжнє становище в англійському футболі. Дебют виявився невдалим: «Сток Сіті» незабаром вибув з числа учасників турніру.
У наступному році «Сток Сіті» став професійним клубом. У 1888 році клуб увійшов до числа засновників Футбольної ліги, виступивши одним з ініціаторів її створення. Перший сезон у Лізі розпочався з поразки: команда програла клубу «Вест Бромвіч» на домашньому полі. Продовження виявилося до пари початку: гравці нерідко спізнювалися на матчі, а іноді взагалі не з'являлися. Одного разу, коли два гравці не встигли на ранковий потяг і не змогли взяти участі у матчі, «Сток Сіті» змушений був запросити двох запасних гравців клубу «Престон Норт Енд». Матч завершився поразкою з рахунком 0:7, а сезон завершився нижнім рядком турнірної таблиці. У підсумку, клубу довелося домагатися переобрання до складу Футбольної ліги, у створенні якої він зовсім недавно брав діяльну участь. Наступний сезон почався ще гірше — з поразки від клубу «Престон Норт Енд» з рахунком 0:10. Досі цей результат вважається найнищівнішою поразкою за всю історію участі «Сток Сіті» в матчах Футбольної Ліги. За весь сезон «Сток Сіті» переміг лише в трьох матчах, і знову завершив свій виступ на останньому рядку турнірної таблиці.
Невдалим виявився й виступ в Кубку Англії. На довершення всього поїзд, на якому команда поверталася з одного з матчів Ліги, зійшов з рейок. На щастя, всі гравці клубу вціліли. Цього разу команда не була переобрана до складу Футбольної Ліги: її місце зайняв клуб «Сандерленд». «Сток Сіті» увійшов в Футбольний Альянс, який у ті роки, по суті, був другим дивізіоном Футбольної ліги, і завоював в ньому чемпіонський титул. У сезоні 1891/92, коли Ліга розширилася до 14 команд, «Сток Сіті» в черговий раз увійшов до її складу. Сезон завершився передостаннім місцем, а проте це було найвищим досягненням клубу за останні роки, адже цього разу «Сток Сіті» зберіг місце в Лізі. У наступному сезоні кількість учасників Ліги подвоїлася; був створений другий дивізіон. «Сток Сіті» посів сьоме місце в Першому дивізіоні і утримував своє становище в еліті англійського футболу до кінця десятиріччя. Найкращим результатом цих років стало шосте місце в 1896 році.
До кінця десятиліття, коли фінансове становище погіршилося, клуб уклав кілька незвичайних угод. Однією з них стало придбання нападника Арчі Максвела з клубу «Дарвен». Як оплату «Сток Сіті» узяв на себе витрати по установці нових чавунних воріт на домашньому стадіоні «Дарвена». Але найбільшу спірну операцію тих років уклав Вільям Рауль, польовий гравець і секретар «Сток Сіті» — він продав самого себе клубу «Лестер Фосс», самостійно призначивши та погодивши ціну. Керівництво Ліги з великою підозрою поставився до почину Рауля, і незабаром він був виключений з Ліги. У сезоні 1898/99 «Сток Сіті» вперше вийшов у півфінал Кубка Англії. Півфінальна зустріч з клубом «Дербі Каунті» завершилася поразкою з рахунком 1:3. У тому ж сезоні «Сток Сіті» залишив Перший дивізіон і повернувся до нього через два роки. У команду прийшли такі талановиті гравці, як Фред Джонсон, Том Халфорд і Март Воткінс, проте неухильне погіршення фінансового становища незабаром змусило «Сток Сіті» розлучитися з цими футболістами.
Балансування між дивізіонами (1900—1920)
ред.Фінансовий крах настав у 1908 році. Клуб був виключений з Футбольної ліги. Рік по тому клуб створив дві команди, одна з яких виступала в Західному дивізіоні Південної ліги і стала його чемпіоном. Наступне переобрання «Сток Сіті» до складу Футбольної ліги відбулося в 1915 році. На початку Першої світової роботу Ліги припинили. Під час війни загинуло семеро футболістів «Сток Сіті», але участь в турнірах воєнних років зміцнило фінансове становище клубу, і перед початком першого післявоєнного сезону команда мала у своєму розпорядженні кошти на придбання талановитих гравців. Сезон завершився в середині турнірної таблиці Другого дивізіону. У 1920-ті роки команда двічі поверталася до Першого дивізіону, виходила до чвертьфіналу Кубка Англії, провела один сезон у Третьому дивізіоні (Північ). На початку десятиліття реконструювали стадіон «Вікторія»: його місткість зросла до 50 000.
Ера Меттьюза (1920—1939)
ред.
Початок наступного десятиліття ознаменований появою однієї з легенд англійського футболу: Стенлі Меттьюз уперше вийшов на поле у складі «Сток Сіті» в березні 1932 року. Наприкінці 1930-х його визнали одним з найталановитіших футболістів на планеті. У сезоні 1932/33 «Сток Сіті» повернувся до Першого дивізіону, і це повернення багато в чому було заслугою нападника Джо Моусона, лівого півзахисника Джо Джонсона і воротаря Роя Джона. Наступний сезон став тріумфальним для Меттьюза — вперше за 30 років гравець «Сток Сіті» увійшов до складу збірної Англії. Матчі з його участю збирали тисячі вболівальників, відвідуваність стадіону «Вікторія» подвоїлася, і клуб, нарешті, досяг фінансового благополуччя. Проте «Сток Сіті» не поспішав витрачати кошти на відомих гравців, а робив ставку на підготовку молодих футболістів. Така практика виправдала себе: більшу частину десятиліття команда провела в середині турнірної таблиці, а в сезоні 1935/36 фінішувала на четвертому місці. Потім відбулась зміна головного тренера, що призвело до деякого погіршення результатів і сповзання в другу половину турнірної таблиці. Проте «Сток Сіті» як і раніше залишався одним з найсильніших клубів і серйозно розраховував на перемогу в чемпіонаті.
Воєнні роки (1939—1945)
ред.Цим планам не судилося втілитися в життя: почалася Друга світова війна і Ліга знову припинила свою діяльність. Участь у Кубку Англії — першому турнірі післявоєнного часу — затьмарено трагедією: під час зустрічі з клубом «Болтон Вондерерз» на стадіоні відбулося обвалення бар'єрів. Загинуло 33 людини, ще 520 зазнали травм.
Післявоєнні роки (1945—1960)
ред.У сезоні 1946/47 команда увійшла до числа найімовірніших претендентів на перемогу в чемпіонаті, але, програвши останній матч клубу «Шеффілд Юнайтед», поступилася чемпіонським титулом «Ліверпулю». В кінці сезону Стен Меттьюз покинув «Сток Сіті». Результатом його відходу стало різке погіршення результатів: у кінці 1940-х і початку 1950-х клубу насилу вдавалося утримувати місце в Першому дивізіоні, а в 1953 році всі зусилля виявилися марними — «Сток Сіті» залишив еліту англійського футболу. У 1955 році команда мала реальні шанси на повернення в Перший дивізіон, але удача виявилася на боці суперників. Друга частина десятиліття не відзначена помітними досягненнями.
Тренерство Тоні Воддінгтона (1960—1980)
ред.У 1960 році посаду головного тренера зайняв Тоні Воддінгтон. Той сезон завершився 17-м місцем — команда ледве уникла вильоту в Третій дивізіон — і Воддінгтон вніс зміни в тактику командної гри. Крім того, йому вдалося умовити Стена Меттьюза повернутися в клуб. Це повернення мало величезне значення для «Сток Сіті» — підскочила відвідуваність матчів, команда повернулася в Перший дивізіон уже наступного сезону, коли клуб відзначив своє сторіччя. Потім Воддінгтон підсилив команду такими досвідченими гравцями, як Денніс Вайоллет, Рой Вернон і Моріс Сеттерс. У 1965 році Стен Меттьюз провів свій останній матч у клубі. Незадовго до цього йому був наданий дворянський титул.
У другій половині 1960-х клубу двічі загрожував виліт у Другий дивізіон, але Воддінгтону щоразу вдавалося вивести команду з числа аутсайдерів. 1972 рік можна без перебільшення назвати найбільш знаменним в історії клубу — вперше за 109 років «Сток Сіті» став володарем одного з найголовніших трофеїв в англійському футболі: з рахунком 2:1 команда здобула перемогу над клубом «Челсі» у фінальному матчі турніру на Кубок Ліги. Матч зібрав близько 98 000 глядачів. Наступного дня на вулицях Сток-он-Трент панувало радісне пожвавлення — чверть мільйона мешканців вийшли зустрічати гравців. На початку 1970-х років «Сток Сіті» двічі виходив у півфінал Кубка Ліги, але на шляху клубу щоразу ставав «Арсенал». У цей час у складі команди на поле виходили захисники Ерік Скілс, Джон Марш і Денис Сміт, нападники Джон Річі і Джиммі Грінхофф. Незабаром Воддінгтон знову підсилив команду, придбавши Алана Хадсона, Джеффа Самонса й Пітера Шилтона.
У сезонах 1972/73 і 1974/75 «Сток Сіті» посідав п'яте місце. У цей час клуб двічі брав участь у європейському турнірі — Кубку УЄФА. У січні 1976 року ураган зніс покрівлю однієї з трибун стадіону «Вікторія». Ремонт обійшовся в 240 000 фунтів, що стало причиною серйозних фінансових проблем. У кінцевому підсумку клуб змушений був продати Хадсона і Грінхоффа. Їх відсутність негайно позначилася на грі команди: «Сток Сіті» перейшов у Другий дивізіон у сезоні 1976/77. Незабаром Воддінгтон покинув клуб. Команда повернулася в Перший дивізіон два роки по тому під керівництвом Алана Дурбана.
Кінець ХХ століття (1980—2000)
ред.
У 1980-ті роки боротьба з футбольним хуліганством у Великій Британії йшла з особливим розмахом. Одним з її результатів стало різке падіння відвідуваності матчів. У цьому відношенні «Сток Сіті» не став винятком: попри повернення команди в Перший дивізіон, її матчі рідко збирали понад 10 000 уболівальників. Дурбан покинув клуб на початку 1980-х. Наступні роки відзначені багаторазовими змінами складу команди та тренерів, що супроводжувалася вильотом спочатку в Другий, а потім в Третій дивізіон. Сезон 1990/91 завершився 15-м місцем у третьому дивізіоні Футбольної ліги — найнижчим за всю історію клубу. На посаду головного тренера був запрошений Лу Макарі, якому вдалося повернути команду в Дивізіон 1 (колишній Другий до створення Прем'єр-ліги). Протягом кількох наступних років «Сток Сіті» кілька разів входив до числа кандидатів на перехід у Прем'єр-лігу.
У сезоні 1996/97 ситуація складалася особливо вдало, але клуб так і не зміг реалізувати надану можливість. На довершення вже в наступному сезоні «Сток Сіті» вилетів у Другий дивізіон. У 1997 році клуб переїхав на новий стадіон у Трентем Лейкс, а в 1999 році після зміни власника стався новий переїзд — цього разу на стадіон «Британія».
Знову в еліті (2000-)
ред.Довгоочікуване повернення в Дивізіон 1 відбулося у 2002 році. У наступному сезоні «Сток Сіті» ледве уник вильоту в Дивізіон 2, але в кількох наступних сезонах становище клубу було набагато стійкішим. Повернення в еліту англійського футболу відбулося в сезоні 2007/08. Зігравши внічию з «Лестер Сіті», команда під керівництвом Тоні Пьюліса посіла друге місце в чемпіонаті й у 2008 році дебютувала в Прем'єр-лізі. Дебют розпочався з поразки від клубу «Болтон Вондерерз», на фініші сезону «Сток Сіті» опинився на 13-му рядку турнірної таблиці. Сезон 2009/10 склався для «Гончарів» ще більш вдало — команда стала 11-ю, навіть не думаючи протягом сезону про боротьбу за виживання.
Склад
ред.- Станом на 31 серпня 2017[1]
|
|
.svg){kind=small}
Досягнення
ред.- Чемпіонат
- Чемпіон: 1932/33, 1962/63
- Друге місце: 2007/08
- Третє місце: 1931/32, 1978/79
- Перша футбольна ліга
- Чемпіон: 1992/93
- Переможець плей-оф: 2001/02
- Третій Дивізіон (Північ)
- Чемпіон: 1926/27
- Трофей Футбольної Ліги
- Володар: 1991/92, 1999/00
- Кубок Уотні
- Володар: 1973 /74
- Кубок острова Мен
- Володар: 1987/88, 1991/92, 1992/93
Виступи в єврокубках
ред.| Сезон | Змагання | Раунд | Суперник | Вдома | На виїзді | В сукупності |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1972–73 | Кубок УЄФА | 1Р |  Кайзерслаутерн
|
3–1 | 0–4 | 3–5 |
| 1974–75 | 1Р |  Аякс
|
1–1 | 0–0 | 1–1 (г) | |
| 2011–12 | Ліга Європи | 3КР |  Хайдук Спліт
|
1–0 | 1–0 | 2–0 |
| ПО | .svg){kind=small} Тун
|
4–1 | 1–0 | 5–1 | ||
| Група E |  Бешикташ
|
2–1 | 1–3 | 2-е | ||
 Динамо Київ
|
1–1 | 1–1 | ||||
 Маккабі Тель-Авів
|
3–0 | 2–1 | ||||
| 1/16 |  Валенсія
|
0–1 | 0–1 | 0–2 |
Рекорди клубу
ред.Відвідуваність
«Вікторія Граунд» — 51 130 глядачів проти лондонського «Арсеналу» (29 березня 1937 року)
«Британія» — 28 218 глядачів проти «Евертона» (5 січня 2002 року)
Результативність
Перемога — 10:3 над «Вест-Бромвіч Альбіон» (1937 рік)
Поразка — 0:10 від «Престон Норт Енд» (1889 рік)
Прізвисько
ред.Гончарі (The Potters) — саме так іменується «Сток Сіті». Причина теж доволі проста: місто Сток-он-Трент, що виникло у 1910 році в результаті злиття 6 невеликих містечок і безлічі сіл і в якому власне базується «Сток Сіті», є центром скупчення гончарного виробництва.
Талісман
ред.У клубу «Сток Сіті» є цілих два талісмани — бегемот Поттермус і бегемотиха Поттермісс. Їх імена походять від прізвиська команди — «Поттерс» («Гончарі»). Як і багато вболівальників «Сток Сіті», Поттермус відрізняється войовничою вдачею. Так, під час зустрічі з клубом «Нанітон Боро», що проводилася на стадіоні «Британія» у листопаді 2000 року, ведмідь Брюно, талісман гостей, мав необережність вступити в сутичку з Поттермусом. Поттермус уклав суперника на обидві лопатки, а потім відділив бутафорську ведмежу голову від тулуба і жбурнув у розшалілий натовп.
Примітки
ред.- ↑ Teams: First-team. Stoke City F.C. Процитовано 25 липня 2017.(англ.)
Посилання
ред.- Офіційний сайт (англ.)