Ситуація, становище — в філософії «безпосередній підсумок взаємодії духовної і природної реальностей»[1].

«Всі поривання людини не тільки ситуаційно визначені, але і ситуаційно утворені… Людина зобов'язана діяти у певному становищі, але як саме, воно їй не підказує — в цьому й полягає свобода вибору особистості… Ситуація примушує до ухвалення рішення, свобода ж полягає у виборі власне рішення», — пише Нікола Гартманн.

Ситуація — співвідношення сил, збіг умов та обставин, зазначених у художньому творі, які впливають на взаємини та поведінку дійових осіб, набуваючи особливого напруження в мить розв’язання суперечки — тут-і-зараз [2].

Ситуація у теорії комунікаціїчинник спілкування, який складається із сенсу або структури відносин, за яких відбувається будь-який процес взаємодії, часу і простору, в яких це стається. Як такий, він є екстралінгвістичним, на відміну від контексту, який має лінгвістичну властивість. Однак, це важливо для розуміння переданого повідомлення, щоб одне і те ж повідомлення, могло змінювати своє тлумачення і значення залежно від часу або місця, в якому воно передано. Так, наприклад, пояснення або лекція з аналітичної тригонометрії, отримає своє правильне розуміння в лекційній аудиторії, але може бути недобре сприйнята в магазині, де продаються помідори.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. І. Бичко. Ситуація // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 584. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  2. Літературознавча енциклопедія

Посилання

ред.