Ситник Костянтин Меркурійович

Костянти́н Мерку́рійович Си́тник (3 червня 1926, Луганськ — 22 липня 2017, Київ) — український науковець-ботанік, фізіолог рослин, дійсний член АН УРСР (з 1973; з 1974 її віце-президент), Почесний директор Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, голова Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, академік НАН України.

Костянтин Меркурійович Ситник
Народився3 червня 1926(1926-06-03)
Луганськ
Помер22 липня 2017(2017-07-22) (91 рік)
Київ
·Інсульт
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняКиїв
Діяльністьботаніка
Alma materЛуганський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
Вчене званняпрофесор
ЧленствоНАНУ, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[1] і народний депутат України[2]
ПартіяБлок Віктора Ющенка «Наша Україна», КПРС і Республіканська платформа
ДітиМикола Вересень
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія СРСР
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора

Член Українського ботанічного товариства, почесний член Російського товариства фізіологів рослин. Почесний громадянин Луганська. Член ЦК КПУ в 1981—1990 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Голова Верховної Ради Української РСР 10-го скликання.

Біографія

ред.

Народився 3 червня 1926 в місті Луганську. Закінчив Луганський педагогічний інститут (1945—1949), факультет природознавства, «Хімія і природознавство»; у 1949—1950 роках — асистент кафедри зоології Луганського педагогічного інституту, працював під керівництвом відомого краєзнавця Івана Сахна. Член ВКП(б) з 1951 року.

У 1950—1953 рр. — аспірант, у 1953—1958 рр. — молодший науковий працівник, у 1958—1960 рр. — старший науковий працівник, у 1960—1979 рр. — завідувач відділу фізіології рослин, з 1970 — директор Інституту ботаніки імені М.Холодного АН Української РСР.

У 1953-1956 рр. — науковий працівник-консультант науково-організаційного відділу, у 1957—1960 рр. — заступник головного наукового секретаря, у 1962—1966 рр. — начальник науково-організаційного відділу, у 1966—1970 рр. — головний науковий секретар, у 1972—1974 рр. — академік-секретар Відділення загальної біології, у 1974—1988 роках — віце-президент Академії наук УРСР.

З 1967 року — головний редактор «Українського Ботанічного журналу». Пізніше — член редколегії видання.

1967 — Доктор біологічних наук, професор (1967),

1973 — академік НАН України (Відділення загальної біології, ботаніка), президент Українського ботанічного товариства; голова експертної ради ВАК України; голова Всеукраїнської екологічної ліги.

 
Могила Костянтина Ситника, Байкове кладовище

Під безпосереднім керівництвом та особистої участі Ситника в 70-ті роки XX століття були започатковані дослідження з біо- та хемосистематики рослин, закладено основи для подальшого розвитку генетичної та клітинної інженерії рослин в Україні.

Виступав з критикою уявлень про існування фітогормонів, підтримував погляди Лисенка Т. Д.[3] Пізніше точку зору на ці питання змінив.[4]

Сини: Сергій (1952) — біолог, с.н.п., Ін-т фізіології рослин НАН України; Микола (1960) — журналіст (Микола Вересень), онуки: Олександра (1981); Романа (1999).

Помер 22 липня 2017 року у Києві від інсульту[5]. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі[6] (ділянка № 49а, 50°24′59.15″ пн. ш. 30°30′5.4″ сх. д. / 50.4164306° пн. ш. 30.501500° сх. д. / 50.4164306; 30.501500).

Політична діяльність

ред.

Член ВКП(б) з 1951 року.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР X та XI скликань, був Головою Верховної Ради УРСР Х скликання.

Громадська діяльність

ред.

Член редколегії журналів «Український ботанічний журнал», «Экология и ноосферология», «Вісника Харківського національного аграрного університету» (Серія: біологія), «Физиология растений» (Росія), «Ботанического журнала» (Росія), Голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій за спеціальностями «ботаніка» і «мікологія».

Наукові праці

ред.

Автор (співавтор) понад 400 наукових праць в галузі фізіології рослин, екології, космічної біології, зокрема співавтор книг:

  • «Молекулярные механизмы клетки» (1969),
  • «Физиология корня» (1972),
  • «Життя зеленого листка» (1973),
  • «Біологічний словник» (1974, 1986, за ред.),
  • «Довідник з біології» (1978; 1979, 1981, 1985 — рос.; за ред.),
  • «Физиология листа» (1978, за ред.),
  • «Микола Григорович Холодний» (1979),
  • «Микроорганизмы в космическом полете» (1983, за ред.),
  • «Клеточная инженерия растений» (1984),
  • «В. И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине» (1984, 1988),
  • «Морфогенез архегониат» (1985),
  • «Ботанические тетради» (1986),
  • «Биосфера. Экология. Охрана природы: Справочное пособие» (1987, за ред.),
  • «Методологические проблемы интеграции ботанических наук» (1987),
  • «Словарь-справочник по экологии» (1994, відповід. ред.) та ін.
  • кандидатська дисертація «Вплив умов живлення і водопостачання на ріст і фізіологічні процеси в лимоні» (1955);
  • докторська дисертація «Ріст і взаємодія органів рослин» (1966).

Відзнаки і нагороди

ред.

За наукову, політичну та громадську діяльність Костянтин Ситник відзначений багатьма високими урядовими нагородами.

Він є лауреатом Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки та премії ім. М. Г. Холодного (1979), нагороджений медаллю «В память 1500-летия Киева». За внесок у розбудову української держави нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України.

Примітки

ред.
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. Ситник К. М. До питання про так звані фітогормони // Укр.ботан. журн.. — 1953. — Т. 10, вип. 2. — С. 73-83.
  4. Ситник К. М. Еволюція еволюційної ідеї (до ювілею Ч. Дарвіна) // Укр.ботан. журн.. — 2009. — Т. 66, вип. 1. — С. 3-13.
  5. В Киеве умер известный ученый /Обозреватель, 22.07.2017/
  6. Сайт НАН України, 24.07.2017. Архів оригіналу за 26.07.2017. Процитовано 24.07.2017.
  7. Указ Президента України від 3 червня 2006 року № 476/2006 «Про нагородження К. Ситника орденом князя Ярослава Мудрого»
  8. Указ Президента України від 17 квітня 1998 року № 311/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»

Джерела

ред.

Посилання

ред.