Вікіпедія

Сеул

столиця та найбільше місто Південної Кореї

Сеу́л, або Со́уль (кор. 서울, трансліт. соуль, дос. «столиця»; [sʰʌ̹uɭ] ( прослухати)) — найбільше місто і столиця Республіки Корея, місто з особливим статусом.

Сеул
서울
Зліва направо зверху вниз: Ворота Суннемун, 63 Будинок, Телевежа Намсан, Собор Мьондон, Кимнчончон у Кьонбоккун, Чхонгечхон та загальна панорама
flag of Seould Герб
Прапор Герб

Координати 37°34′ пн. ш. 126°59′ сх. д. / 37.56° пн. ш. 126.99° сх. д. / 37.56; 126.99

Країна  Південна Корея[3]
Адмінодиниця Південна Корея
Межує з

сусідні нас. пункти
Кьонгі, Інчхон ?
Внутрішній поділ
  • Каннам (район Сеула), Gangdong Districtd, Gangbuk Districtd, Кансогуd, Gwanak Districtd, Gwangjin Districtd, Guro Districtd, Geumcheon Districtd, Nowon Districtd, Dobong Districtd, Dongdaemun Districtd, Тонджак, Округ Мапоd, Содемунd, Seocho Districtd, Seongdong Districtd, Seongbuk Districtd, Сонгпа-Гу, Yangcheon Districtd, Yeongdeungpo Districtd, Yongsan Districtd, Eunpyeong Districtd, Jongno Districtd, Jung Districtd, Jungnang Districtd
    • Mayor of Seould О Сехунd
    Дата заснування 6 червня 1395
    Перша згадка 4 століття до н. е.
    Площа 605.24[2] км²
    Висота центру 38 м
    Водойма Річка Хан, Чхонгечхон, Jungnangcheond, Anyangcheond, Tancheond, Yangjaecheond
    Клімат Вологий континентальний клімат зі спекотним літом
    Офіційна мова корейська
    Населення 9 689 159[1]  (2020)
    Густота населення 16 604[2]  осіб/км²
    Агломерація 23 995 000
    Катойконім кор. 서울 시민
    англ. Seoulite
    фр. Séoulien[4][5]
    фр. Séoulienne[4][5]
    есп. Seulano
    Міста-побратими Сан-Франциско (18 травня 1976)[6], Каїр (27 квітня 1997), Джакарта (25 липня 1984), Нью-Делі, Тайбей (23 березня 1968), Анкара (23 серпня 1971), Гуам, Тегеран, Богота (14 червня 1982), Токіо (3 вересня 1988), Москва, Сідней, Пекін (23 жовтня 1993), Улан-Батор (6 жовтня 1995), Ханой (1 травня 1996), Варшава (20 червня 1996), Астана, Афіни, Вашингтон (13 березня 2006)[7], Бангкок (16 червня 2006), Тирана, Сан-Паулу (20 квітня 1977)[8], Делі, Буенос-Айрес, Мехіко (5 жовтня 1992), Ріо-де-Жанейро, Гонолулу (17 квітня 1973)[9], Париж (12 листопада 1991), Рим (18 березня 2000), Нью-Йорк, Гонолулу (22 жовтня 1973)[9], Бандунг[10], Київ (26 вересня 2023)[11]
    Часовий пояс UTC+9
    Телефонний код +82-2
    Офіційний символ G. biloba, Форзиція і P. pica
    GeoNames 1835848
    OSM r2297418  ·R
    Офіційний сайт english.seoul.go.kr
    Сеул. Карта розташування: Республіка Корея
    Сеул
    Сеул
    Сеул (Республіка Корея)
    Мапа

    Розташоване на річці Хан на північному заході країни, приблизно за 50 кілометрів від кордону держави з КНДР.

    Сеул є старовинним містом: він був столицею династії Пекче (18 до РХ – 660) і династії Чосон (1392–1910). У 1394 році Сеул став столицею Кореї.

    Сеул є не тільки найбільшим містом, але й комерційним, промисловим і культурним центром Південної Кореї. У місті в 1988 році відбулися літні Олімпійські ігри, а в 2002 році проходили матчі Чемпіонату Світу з футболу (ФІФА).

    Географія

    ред.

    Розташування

    ред.
     
    Супутникове зображення Сеула

    Місто розташоване у північно-західній частині країни неподалік від кордону з Північною Кореєю. Лежить у середньому на висоті 87 метрів над рівнем моря. Розташоване уздовж нижньої течії річки Ханган (한강; 漢江, «річки Хан»), чиї витоки Пукханган («Північна Ханган») і Намханган («Південна Ханган») на схід від міста, в місці злиття Янґсурі. Центр міста знаходиться в оточенні гір. В центральній частині міста стоїть Намсан (남산; 南山, «Південна гора») з телевізійною вежею і канатною дорогою. На півночі розташована гора Пукхансан («гора на півночі Хансона»). На південному сході – Намхансан, з розташованою на ній фортцею Намхансансон. У навколишніх долинах є багато маленьких сіл та буддистських монастирів.

    У міському районі Сеула ріка Ханган тече серед декількох островів, найважливішим з яких є Йоийдо. Рукав річки був осушений для меліорації земель.

    Географічними координатами Сеула є 37°35′ пн. ш. 127°00′ сх. д. / 37.583° пн. ш. 127.000° сх. д. / 37.583; 127.000. Це означає, що Сеул розташований приблизно на тій же широті, що Афіни (37° 54' пн. ш.) й Лісабон (38° 43' с. ш.).

    Назва

    ред.

    Слово Соуль походить від давньокорейського «соболь» чи «сораболь» («столиця») періоду Сілла. Тоді це слово відносили до міста Кьонджу, колишньої столиці Сілла. У ханчче кьон (京) означає «столиця»; цей склад зустрічається, наприклад, в офіційній назві Сеулу в роки японського колоніального правління (Кьонсон/Кейдзьо) і в назві залізниць і автомобільних доріг (Кьонбусон, 경부선 — залізнична лінія Сеул-Пусан; Кьон'ї н косокторо, 경인고속도로 — швидкісна автодорога Сеул-Інчхон).

    В європейських мовах, зокрема і українській (і інших слов'янських), читання «Сеул» виникло через помилковий складоподіл латинської транскрипції Seoul — має читатися як Seo-ul, а прочитали «по-французьки», як Se-oul.

    Китайська транскрипція

    ред.

    На відміну від більшості корейських географічних назв, слово «Сеул» не має аналогу на ханччі, і китайською місто називають його попереднім іменем (漢城/汉城, китайське читання Ханьчен, корейське Хансон; значення — «фортеця на річці Ханган», але за бажанням можна тлумачити і як «китайська фортеця», «фортеця ханьців»). У січні 2005 року правління міста запросило змінення китайської назви міста на 首爾/首尔 (Shǒu’ěr, Шоу-ер), що є приблизним відтворенням корейської вимови в китайській мові (в самій корейській 首爾 читається 수이, Су-і). При цьому 首 (шоу) означає «перший» і «столиця». Китайці прийняли цю назву.

    Історія

    ред.

    Основна стаття: Історія Сеула[en]

     
    Вулиця перед палацом Кьонбоккун у XIX столітті

    На кераміці, знайденій в околицях Сеулу, науковці приписують вік приблизно до 3000 років. Проте відома історія Сеулу починається у 18 р. до н. е., коли це місто було столицею давньокорейської держави Пекче[джерело?].

    Перша назва міста — Віресон, був столицею держави Пекче починаючи з 18 р. до н. е. За часів Корьо був відомий як Хансон (漢城, «фортеця на березі річки Ханган»). За часів династії Чосон, що почалася в 1394 році, був столицею держави і називався Ханян (漢陽)). У роки японського колоніального правління називався Кенсон (яп. 京城, Кейдзі), остаточно назва Сеул було затверджено після звільнення у 1945 році.

    Пекче, одне з трьох корейських королівств, було засноване у 18 році до н. е., зі столицею в місті Віресон у районі сучасного Сеула. З тих пір збереглися руїни міських стін. Управління містом незабаром перейшло від Пекче до Корьо в V столітті, а потім до Сілла в VI столітті.

    У XI столітті уряд Корьо, завоювавши Сілла, побудувало фортеця, відому як «Південна Столиця».

    Коли Чосон змінила Корьо, столиця була перенесена в Сеул (Хансон, пізніше Ханян), де залишалася до кінця правління династії.

    Спочатку місто було повністю оточене фортечними мурами висотою до семи метрів для захисту населення від диких тварин, розбійників і ворожих армій. Потім місто розрослося за стіни і, хоча вони зараз не існують (крім невеликої ділянки на північ від центру міста), фортечні ворота існують донині, найвідоміші з них: Намдемун і Тондемун. За часів Чосон ворота відкривалися і закривалися щодня під звуки великих дзвонів.

    11 лютого 2008 року ворота Намдемун, побудовані в 1398 році, були майже повністю знищені вогнем — підпал влаштував літній містянин, звернення про розгляд житлової проблеми якого міська влада систематично ігнорувала (компанія-забудовник виплатила цьому містянину занижену суму компенсації за земельну ділянку, яка розташовувалася на території запланованої забудови). Пізніше, після затримання палія поліцією, він розкаявся у скоєному і попросив у нації пробачення за свій вчинок. Раніше ця ж людина влаштувала підпал у сеульському палаці Чхангенгун.

    Ворота не мали охорони, можливо, тому, що нікому не могло спасти на думку вчинити замах на національне надбання № 1.

    Основна причина практично повної нездатності пожежних впоратися з вогнем полягала в тому, що ворота були дерев'яними, і вся їхня конструкція була просякнута водовідштовхувальним засобом для захисту від опадів. У підсумку цей ж засіб відштовхував воду, якою пожежні розрахунки протягом декількох годин поливали гарячі ворота.

    Уряд Республіки Корея пообіцяв нації впродовж трьох років відновити ворота, для чого були виділені фінансові кошти в розмірі 21 мільйона доларів США. За інформацією деяких сеульських газет, частина компаній-підрядників із відновлення воріт зголосилася проводити роботи безкоштовно.

    Під час війни в Кореї Сеул двічі переходило в руки північнокорейських і китайських військ (у червні-вересні 1950 і січні-березні 1951 років). В результаті бойових дій місто було сильно зруйноване. Принаймні 191 000 будівель, 55 000 житлових будинків та 1000 підприємств лежало в руїнах. До того ж, потік біженців заповнив місто, збільшивши чисельність населення до 2,5 мільйонів, здебільшого бездомних.

    Після війни Сеул був швидко відновлений і знову став політичним і економічним центром країни. Сьогодні населення міста — це чверть населення Південної Кореї, Сеул займає сьоме місце серед міст світу за кількістю штаб-квартир корпорацій, що входять до списку п'ятисот найбільших транснаціональних корпорацій за версією журналу Fortune.

    У 1988 році Сеул став столицею XX Літніх Олімпійських ігор, а в 2002 році — одним із місць проведення чемпіонату світу з футболу.

    Населення

    ред.
     
    Молоді люди ходять по Чхонгечхоні

    Сеул має дуже високу щільність населення, вона дорівнює в середньому 17 092 чоловік на квадратний кілометр. Найгустонаселеніший район — це Янгчеон-гу з густотою населення приблизно 26 400 жителів на квадратний кілометр. Для порівняння, у Львові, одному з найбільш щільно заселених міст України, це значення складає 4300 жителів на квадратний кілометр. Найгустонаселеніший район із 633 934 мешканців Новон-гу на півночі міста, найменш населений округ Чун-гу в центрі. Жінок у місті живе більше, ніж чоловіків (різниця становить близько 9500 осіб). На кінець 2003 року у Сеулі жило 102 882 іноземних громадян із більш ніж 90 країн, що дорівнює одному відсотку від загальної чисельності населення. Сеул, у якого ця частка є найвищою серед усіх південнокорейських міст, за міжнародними стандартами є дуже малонаселеним іноземцями містом. Частка іноземців у Львові складає 11,9 %, а у Харкові — 37,2 %. Найбільші групи іноземних громадян — 52 572 осіб китайської національності, 11 484 американців і 6139 японців.

    Зростання населення

    ред.

    Свого політичного, економічного та культурного панування Сеул набув після Другої світової війни. Завершення японського колоніального контролю призвело до неконтрольованого зростання населення. Великий приплив сільського населення, зокрема, великомасштабні руйнування в роки Корейської війни (1950—1953) та хаотичні політичні та економічні умови призвели до збільшення розриву між кількістю населення та спроможністю міської інфраструктури. Протягом двадцятого століття населення знизилося в ході Корейської війни, з 1,4 млн до 650 тис. осіб, і знову піднялося в 1953 році до одного мільйона, а до кінця 1980-х років досягло десяти мільйонів.

    З початку 1970-х років почалися спроби врегулювати населення на південь від річки Ханган. З 1980-х років, зростання населення припинилося в основній частині міста. Ці міста пов'язані були в єдиний Сеул густою мережею автомобільних доріг, автобусних ліній, і метро. Агломерація близько 20 найбільших міст, включаючи Сеул, є домом для 21,7 млн осіб (за станом на 1 січня 2005 року) і є одним із найбільших міст Землі.

    У наведеній таблиці показано число жителів міста належної області згідно з відповідним територіальним статусом.

    Рік Населення
    1428 103 328
    1660 200 000
    1881 199 100
    1890 192 900
    1899 211 200
    1902 196 600
    1906 230 900
    1910 278 958
    1915 241 085
    1920 250 208
    Жовтень 1925 336 349
    Жовтень 1930 355 426
    Жовтень 1935 404 202
    Жовтень 1940 930 547
    Рік Населення
    Жовтень 1944 947 630
    Травень 1949 1 418 025
    Січень 1952 648 432
    Вересень 1955 1 574 868
    Грудень 1960 2 445 402
    Жовтень 1966 3 793 280
    Жовтень 1970 5 433 198
    Жовтень 1975 6 889 502
    Листопад 1980 8 364 379
    Листопад 1985 9 639 110
    Листопад 1990 10 612 577
    Листопад 1995 10 231 217
    Листопад 2000 9 895 972
    Січень 2005 10 349 312

    Розвиток житла

    ред.
     
    Панорама Сеула

    На відміну від міст у Європі і Північній Америці, урбанізація Сеулу відбувається не у вигляді великих житлових котеджів, а на просторі ділянки саду.

    У 1960-х і 1970-х років, багато фермерів приїхали до Сеулу з сільської місцевості в промислові підприємства столиці у пошуках кращих робочих місць. Щільні, часто без дозволу, за розрахунками державного земельного комітету побудованого в країні, кількість біженців зросла головним чином в існуючих районах. Місцеві будинки були частково побудовані в масивному будівництві з черепичними дахами і мало чим відрізнялися від фонду, створеного з офіційного дозволу будівель у регулярно населених пунктах.

    Тим не менш, жителів неофіційних поселень уряд з кінця 1970-х років переселив в області, які були далі від центру міста. Ці області були не достатньо розвинені для муніципального водопостачання, водовідведення та пов'язані транспортною мережою, в результаті чого сталося погіршення рівня життя переселенців. У центрі Сеулу були численні до п'ятнадцяти-поверхові житлові висотні будівлі для родин із середнім і високим рівнем доходу, орендна плата за колишніх мешканців із низькими доходами були не по кишені.

    З 1980-х років у Сеулі відбувалася повна реконструкція існуючих громадських інфраструктур — інфраструктуру було значно розширено. У цьому контексті було зазначене й те, щоб влада почала будувати нові лінії метро і доріг. У ширшому районі столиці, в привабливій сільській місцевості, були вілли робочих вищого класу, тому більшість артистів, ділових людей, що займають керівні посади, вчені і високопоставлені військові собі їх і зводили. Існує заборона на будівництво промислових підприємств і житлових районів із житловими будинками.

    З 1990-х років, в околицях Сеула багато планується перебудова міста для вирішення проблеми в обмеженому просторі життя переповненого капіталу. Ці нові міста, які розташовані за межами Сеула в провінції Кенги-до стануть великими приміськими містами і разом з Сеулом два інших великих міста Інчхон і Сувон утворюють муніципальний район Судогвон.

    Адміністративний поділ

    ред.
     
    Райони Сеулу

    Сеул розділений на 25 ку (구 — великий район, що нагадує за розмірами округ і має статус самоуправління), які в свою чергу розділені на 522 тон (동 — адміністративний район), 13 787 тхон і 102 796 пан.

    Політика

    ред.

    Уряд міста

    ред.

    Сеулом управляє міська рада та міський уряд. Міська рада складається з 104 членів, що обираються строком на чотири роки. Також і на строк чотирьох років обирається мер Сеула на чолі уряду. Раніше він призначався президентом Південної Кореї. Меру допомагають три віце-мера, двоє існують для адміністративних завдань і один із політичних питань. 25 районів значною мірою є автономними (з 1995 року), а мери також обирається безпосередньо народом.

    26 жовтня 2011 року мером Сеула був обраний незалежний кандидат Пак Вонсун. До 2011 року тридцять третім мером Сеула був О Сехун, що належав до Партії великої країни (ВНП). Він вступив на посаду 1 липня 2006 року, замінивши свого попередника Лі Мьонбака.

    Проблеми включають забруднення повітря і шум транспорту. Сеул має гіршу якість повітря, ніж в усіх інших великих містах ОЕСР. Також відноситься до зносу шосе над Чхонгечхоном (перекладається як «Чиста вода сили»), приплив Хань, і відновлення річки є одним із найбільших проєктів уряду. 3670 метрів Чхонгечхону було покрито бетоном в 1961 і в 1971 покритий Хай-стріт. На 1 жовтня 2005 року, відновлені річки та її зелені насадження у центрі Сеула офіційно стали відкриті для громадськості.

    Міста-побратими

    ред.

    Сеул підтримує партнерські відносини з такими містами[12]:

    Економіка

    ред.

    Сеул — один із найбільших промислових і фінансових центрів світу. Тут розташовується близько 20 000 підприємств. Головні галузі промисловості: торгівля, машинобудування, телекомунікації, електроніка, будівництво.

    Клімат

    ред.

    Клімат Сеула визначається як мусонний. Сеул знаходиться на одній широті з півднем Туреччини (Анталія, Аланія), Грецією, Іспанією та іншими теплими країнами, тим не менш у місті, попри те, що воно оточене морем, відзначається стійка, хоча і нетривала м'яка зима. Середній мінімум у січні досягає −6 °C.

    Літо в місті не тільки дуже жарке (середня температура серпня 25,4 °C), але і дуже вологе. Проте сильна спека в місті буває рідко, і температура вкрай рідко сягає 35 °C і вище. Цим Сеул відрізняється від міст із тропічним пустельним і степовим кліматом (Каїр, Ташкент, Астрахань та інші), в яких схожа середньочервнева температура. Влітку в місто приходить мусон (травень-вересень), і середньомісячна кількість опадів перевищує 300 мм. За добу іноді може випасти понад 100 мм опадів, а під час проходження тайфуну — понад 250 мм опадів.

    У інші пори року переважають вітри з материка, а взимку переважає антициклональний тип погоди. Сеул не захищений від північних вітрів горами, іноді в місті температура може опускатися до температур в −15 °C і нижче.

    Клімат Сеулу
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 13,5 18,7 23,0 29,8 32,4 37,4 38,4 38,1 36,0 29,6 24,0 19,6 38,4
    Середній максимум, °C 1,6 4,1 10,1 17,6 22,8 26,9 28,8 29,5 25,6 19,7 11,5 4,2 16,9
    Середня температура, °C −2,7 −0,1 5,5 12,2 17,4 21,9 24,9 25,4 20,8 14,4 6,8 −0,2 12,2
    Середній мінімум, °C −6,1 −4,1 1,1 7,3 12,6 17,8 21,8 22,1 16,7 9,8 2,9 −3,4 8,2
    Абсолютний мінімум, °C −22 −19,8 −15,3 −4,6 4,6 7,0 11,9 12,5 3,9 −2,6 −11,5 −18,1 −22
    Норма опадів, мм 22 24 46 77 102 133 328 348 138 49 53 28 1345
    Джерело: worldweather.org, Погода і Клімат

    Культура та мистецтво

    ред.

    Театр і музика

    ред.

    У Сеулі є багато видів культурних заходів. Традиційна, сучасна та класична музика, танці, театральні вистави і багато чого іншого тут можуть запропонувати вам. По всьому місті розсіяно багато малих театрів, які часто є експериментальними.

    Національний театр Кореї

    ред.

    Національний театр Кореї (кор. 국립 극장) був заснований у 1973 році і розташований на Намсані. Він є «домом» для Державного оркестру, Національного танцю і Національного драматичної компанії. Найбільші два зали, де проходить багато важливих культурних подій у країні, мають більше ніж 1500 місць. Крім того, у театрі діє експериментальний театр і амфітеатр, що призначені для менш офіційних виступів.

    Культурний центр Седжона

    ред.

    Названий на честь короля Седжона Культурний Центр Сечжона (세종 문화 회관) має найбільший зал у місті з 4000 місць. Тут ви можете знайти концерти та опери. У Малому залі зазвичай відбуваються хори або лекції, зокрема, є також безкоштовні вистави у дворі. Крім того, бувають часто мінливі виставки каліграфії, живопису та аналогічного мистецтва.

    Туризм і визначні пам'ятки

    ред.

    Туристів із Європи поки в Сеулі не дуже багато. Можна довго блукати по вулицях і не зустріти ні одного. Зате багато з Японії та Китаю. Тут практично немає вуличної злочинності. По місту можна безпечно ходити де завгодно в будь-який час доби. Напевно, саме тому якихось спеціальних елітних районів тут теж не видно.

    Значення Сеула для Кореї важко переоцінити. Навіть у конституції Північної Кореї аж до 1972 року було записано, що Сеул — столиця, а Пхеньян — місце тимчасового перебування уряду.

     
    Тронний зал палацу Кьонбоккун
     
    Павільйон Пуйонджон у секретному саду Вівон у Чхандоккуні
     
    Парадні ворота палацу Чхангьонгун

    Династія Чосон побудувала в Сеулі «П'ять великих палаців»:

    Крім того, є один менш значимий палац:

    Відомі храми і гробниці:

    Музеї і галереї:

    У передмістях:

    Інші:

    Транспорт

    ред.

    Метрополітен

    ред.
     
    Типова станція Сеульського метро
    Докладніше: Сеульський метрополітен

    У місті діє метрополітен, за обсягами пасажироперевезень займає одне з перших місць в Азії. Дев'ять ліній метро мають номери від 1 до 9, є лінія Чун'ансон (кор. 중앙선), що є залізницею, але яка має спільні станції пересадок із лініями метрополітену, і лінія Пундансон (кор. 분당선), теж відноситься радше до залізниці, ніж до лінії метрополітену. Ця лінія складається з 36 станцій, але на території міста має лише 13 станцій.

    Визначення кількості станцій метро, що належать місту, є дуже складним з огляду на тісну взаємодію державного і приватного капіталів при будівництві ліній метрополітену, а також у зв'язку з тим, що сеульське метро спочатку з'явилося як частина приміських залізниць (перша лінія метро була всього лише з'єднувальною ділянкою двох приміських залізниць).

    Дев'ята лінія метро, введена в експлуатацію в 2009 році. Вона простягнулася вздовж південного берега річки Ханган і складається з 38 станцій.

    На схемах метрополітену лінії і станції пронумеровані, що дозволяє іноземцям досить легко орієнтуватися при призначенні зустрічей на певних станціях. Назви всіх станцій і взагалі всі покажчики в метрополітені продубльовані англійською мовою (а назви станцій мають аналоги ханчча).

    Наземний транспорт

    ред.
     
    Сеульський автобус
     
    Поїзд швидкісної залізниці KTX

    Транспортний бум у Сеулі бере свій початок в епоху Корейської імперії, коли були прокладені перші автодороги і перша залізниця до Сінийджу. З того часу транспортна система міста сильно розрослася, зробивши його одним із найбільших транспортних вузлів Азії. У місті прокладено метрополітен із дев'ятьма лініями, діє близько 200 автобусних маршрутів, і шість великих автострад (хайвеїв), що з'єднують райони міста і передмістя. Сеул з'єднується з іншими містами країни за допомогою швидкісної залізниці KTX, що є однією з найшвидших у світі.

    До середини 1970-х років у діловому центрі Сеула існував і трамвай, однак із початком введення в експлуатацію метрополітену, а також із тією обставиною, що трамвайні колії займали забагато місця на вузьких вуличках Сеула в умовах постійного збільшення чисельності автотранспорту, було прийнято рішення ліквідувати цей вид транспорту.

    У місті і на міжміських маршрутах дуже розвинений автобусний транспорт. Автобуси мають перевагу перед приватним автотранспортом і це правило дотримується в абсолютній більшості випадків (основні порушники цього правила — таксисти, з якими у водіїв автобусів йде непримиренна ворожнеча — це помічають багато гостей Сеула). Однак у зв'язку з неухильним зростанням особистого автотранспорту кілька років тому серйозно постала проблема пробок на дорогах. Проблему пробок для автобусів вдалося вирішити завдяки ініціативі нинішнього президента, а в той час (2007 рік) ще мер Сеула Лі Мен Бак а — на одній із центральних доріг Хангана (кор. 한강로) від моста Ханган (кор. 한강 대교) до площі сеульського вокзалу були прокладені спеціальні автобусні лінії. У результаті нововведення час поїздки містян із південних районів Сеула в центр міста вранці і з центру міста ввечері по цьому маршруту скоротилося приблизно в 2,5—3 рази. Відразу ж слідом за цим нововведенням в інших районах Сеула пішли аналогічні зміни.

     
    Інфраструктура

    Повітряний транспорт

    ред.

    Місто обслуговується двома аеропортами. Аеропорт Кімпхо довгий час був єдиним у країні міжнародним аеропортом. У березні 2001 року відкрився Міжнародний аеропорт Інчхон у місті Інчхон. Після цього аеропорт Кімпхо став здійснювати тільки внутрішні рейси (за винятком рейсів у Токіо і Шанхай). Інчхонскій аеропорт входить до числа найбільших у Східній Азії, поряд з аеропортами Гонконгу і Сінгапуру. З 2005 року Міжнародна асоціація повітряного транспорту визнає 4 роки поспіль Інчхонскій аеропорт найкращим у світі. Обидва аеропорти пов'язані з Сеулом швидкісними автомагістралями. У 2007 році відкрита початкова ділянка швидкісної залізничної лінії AREX між аеропортами Кімпхо і Інчхон, у кінці 2010 року лінія розширена до станції Сеул що є центральним залізничним вокзалом міста.

    Спорт і відпочинок

    ред.
     
    Вид на частину Сеулу
     
    Перебудований Чхонгечхон

    Історичний центр міста — це місто династії Чосон, що знаходиться тепер у діловому кварталі. Там є сусідами стародавні палаци, штаб-квартири корпорацій, сучасні офісні будівлі і готелі. Ця частина міста знаходиться в долині Чхонгечхон (청계천). На північ від ділового центру знаходиться гора Пукхансан, а на південь — невелика гора Намсан, на якій розташована телевежа Намсан.

    Далі на південь знаходяться колишні околиці Енсангу і Мапогу і протікає річка Ханган. На іншій стороні річки, в південно-східній частині Сеула знаходиться сучасний район Каннамгу і його околиці. Тут розташовується корейський Міжнародний Торговий Центр. Великою популярністю користується розважальний комплекс COEX, в якому зосереджена величезна кількість усіляких закусочних і ресторанчиків, кінотеатрів і магазинів, а також — великий підземний океанарій.

    У сусідньому районі Сонпхагу розташований парк розваг Lotte World, який також є дуже популярним місцем у місті.

    На Йоийдо, невеликому острові посеред річки Ханган, на якому в давні часи була переправа на північний берег річки, і який колись використовувався як військовий аеродром, розташовуються Національна Асамблея Республіки Корея, головні теле- і радіомовні студії і велика кількість офісних будівель.

    Акуратне планування міста була ключовою концепцією при його забудові починаючи з XIV століття. Королівські палаци династії Чосон до цього дня знаходяться в Сеулі. Головний імператорський палац (Кенбоккун) відновлено у колишньому вигляді.

    У зв'язку з великим обсягом роботи, проробленим урядом міста для зниження забруднення навколишнього середовища, повітря в місті за чистотою дорівнює токійському, і набагато чистіше, ніж у Пекіні. У Сеулі та навколишніх районах розташовується шість великих парків, включаючи Сеульський ліс, відкритий у 2005 році. Зона навколо Сеула засаджена лісосмугою для захисту від забруднення підприємствами, що знаходяться в провінції Кьонгідо. Крім того, в Сеулі знаходяться три великих парку розваг: Lotte World, Seoul Land і Everland, розташований у передмісті Йон'ін. Найбільш відвідуваний із них — Lotte World. Інші центри відпочинку — це, перш за все, олімпійський стадіон і стадіон чемпіонату світу 2002 року, а також публічний парк у центрі міста.

    Берег острова Йоідо — мабуть, найбільш розвинута частина міського парку річки Ханган (кор. 한강 시민 공원), який простягнувся по обох берегах і проходить через усе місто: біля берега працюють кораблі-ресторани, по трьох маршрутах курсують річкові «трамвайчики», крім цього є станція річкового таксі (перевезення здійснюється невеликими катерами, досить швидкими), також на березі острова розташована велика кількість комерційних наметів, які торгують продуктами швидкого приготування і напоями (аж до алкогольних), є кілька пунктів оренди велосипедів, спортивні майданчики (зі штангами, турніками тощо), туалети. Ця частина парку річки Ханган користується у містян величезною популярністю, оскільки далеко не у всіх є час виїхати з родиною / друзями за місто або до моря навіть на вихідних. Величезні скупчення народу спостерігаються в основному ближче до кінця тижня, на вихідних та у свята. У будні дні вечорами біля берега можна зустріти чимало офісних працівників, які приходять відпочити з колегами після закінчення трудового дня. Основний контингент приїжджих сюди — молодь, однак часто зустрічаються і люди похилого віку.

    Спеціально для любителів велосипедного спорту вздовж обох берегів річки Ханган простягнулися велосипедні траси. Територія парку в цей час (березень 2009 р.) активно розбудовується міською владою. Закінчення реконструкції намічено на кінець 2009 року.

    Практично на всьому протязі в межах міста річку Ханган (а також велосипедні доріжки та спортивні майданчики) від житлових районів відгороджують швидкісні автомагістралі. Для того, щоб містянам було зручніше добиратися до берегів річки, через автомагістралі в деяких місцях вже побудовані, а місцями ще будуються пішохідні та велосипедні містки.

    Вища освіта

    ред.
     
    Сеульський Національний Університет
     
    Університет іноземних мов Ханкук
     
    Жіночий університет Іхва

    У Сеулі розташовуються найпрестижніші університети країни, включаючи Сеульський національний університет, Національний Університет Кореї, і Університет Йонсе.

    Інші університети:

    Відомі особистості, пов'язані з містом

    ред.

    Галерея

    ред.

    Див. також

    ред.

    Примітки

    ред.
    1. ↑ Чисельність населення (주민등록 인구 및 세대현)황 (кор.) . Міністерство внутрішніх справ та безпеки Республіки Корея (대한민국 행정안전부). Жовтень 2020. Архів оригіналу за 29 листопада 2020.
    2. ↑ а б Soul Statistical Yearbook (2019). data.seoul.go.kr (англ.) . Seoul Metropolitan Government. Архів оригіналу за 29 листопада 2020.
    3. ↑ а б archINFORM — 1994.
    4. ↑ а б arrêté du 4 novembre 1993 relatif à la terminologie des noms d'États et de capitales
    5. ↑ а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
    6. ↑ https://oewd.org/san-francisco-sister-cities
    7. ↑ https://os.dc.gov/sites/default/files/dc/sites/os/publication/attachments/OS_DC_Seoul_Agreement_2006.pdf
    8. ↑ http://legislacao.prefeitura.sp.gov.br/leis/lei-14471-de-10-de-julho-de-2007
    9. ↑ а б https://www4.honolulu.gov/docushare/dsweb/Get/Document-114365/102%20(1973).pdf
    10. ↑ https://kerjasama.bandung.go.id/ksln/ksdpl#
    11. ↑ https://kyivcity.gov.ua/kyiv_ta_miska_vlada/pro_kyiv/mista-pobratimi_z_yakimi_kiyevom_pidpisani_dokumenti_pro_poridnennya_druzhbu_spivrobitnitstvo_partnerstvo/
    12. ↑ Міста-побратими. Архів оригіналу за 10 грудня 2007. Процитовано 10 грудня 2011. [Архівовано 2007-12-10 у Wayback Machine.]

    Література

    ред.
    • Robert Nilsen: South Korea Handbook. Moon, Emeryville Cal 2004 (3. Aufl.), S.157ff. ISBN 1-56691-418-3
    • Dirk Bronger: Manila-Bangkok-Seoul. Regionalentwicklung und Raumwirtschaftspolitik in den Philippinen, Thailand und Südkorea. Institut für Asienkunde, Hamburg 1997. ISBN 3-88910-178-X
    • Beom Chu: An der Tradition orientierter Wohnungs- und Städtebau: Entwicklung eines Konzeptes für die Neuordnung historischer Wohngebiete in Seoul. Vertrieb für Bau- und Planungsliteratur, Dortmund 1999. ISBN 3-929797-53-4
    • Lothar Coenen (Hrsg.): Der Wind weht aus dem Süden. Zeugnisse aus Seoul. Calwer, Stuttgart 1990. ISBN 3-7668-3109-7
    • Young-Jun Lee: Luftreinhaltepolitik im städtischen Ballungsraum Seoul. Verlag für Wissenschaft und Forschung, Berlin 1994. ISBN 3-930324-09-1
    • In-Ju Song: Analyse des Stadtökosystems als ökologische Grundlage für die Stadtplanung. Am Beispiel von Seoul. Verlag Dr. Kovac, Hamburg 1998. ISBN 3-86064-800-4
    • Martin Robinson: Seoul. Lonely Planet, Melbourne 2003. ISBN 1-74059-218-2 (Englischer Reiseführer)
    • Keith Pratt: Old Seoul. Oxford University Press, Oxford 2002. ISBN 0-19-593087-8
    • Peter Messingfeld: Abenteuer Seoul Verlag Lydia Messingfeld, 2008. ISBN 978-3-00-024362-2 (Deutscher Kultur- und Reiseführer)

    Посилання

    ред.
    Сеул
    у сестринських Вікіпроєктах
      Сеул у Вікімандрах?
      Сеул у Вікісховищі?

    Карти

    ред.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сеул&oldid=43836357