Рожер I (граф Сицилії)

(Перенаправлено з Рожер I Сицилійський)

Рожер I, Роже (Руджеро) Боссо (1031—1101) — молодший з братів Готвіль, протягом 1061—1091 років відвоював у арабів Сицилію і заклав основи майбутнього Сицилійського королівства. З 1072 року носив титул великий граф Сицилії.

Рожер I
норв. Roger I av Sicilia
Народився1031
Отвіль-ла-Гішар, Нормандське герцогство
Помер22 червня 1101 або 29 червня 1101[1]
Мілето, Князівство Апулії і Калабрії
ПохованняКалабрія
КраїнаСицилійське графство
Діяльністьсуверен
УчасникSiege of Amalfid
Титулграф[d]
РідГотвіль
БатькоТанкред д'Отвільd
МатиFressenda of Hautevilled
Брати, сестриMauger of Hautevilled, William of the Principated, Geoffrey of Hautevilled, Роберт Гвіскар, Serlo I of Hautevilled, Drogo of Hautevilled, William Iron Armd і Humphrey of Hautevilled
У шлюбі зJudith d'Evreuxd, Ерембурга де Мортенd і Аделаїда дель Васто
ДітиConstance of Sicilyd, Феліція Сицилійська, Симон[2], Рожер II, Flandina of Hautevilled, Emma of Hautevilled[2], Jordan of Hautevilled, Geoffrey of Ragusad, Maximilla di Altavillad, Mathilde de Hautevilled, Muriella di Altavillad, Judith of Hautevilled, Mauger, Count of Troinad[2], Violante de Hautevilled[2], Mathilde de Hautevilled[2], Adelisa of Sicilyd і Maximilla of Sicilyd

Ранні роки

ред.

У 1057 році, коли йому було 26 років, прибув до Мельфі — столиці південноіталійської норманської держави. Тут зустрівся зі своїм рідним братом Робертом Гвіскаром, який щойно став графом Апулії. Брав участь у придушенні баронського заколоту в Апулії, а восени 1057 року — у поході Роберта Гвіскара на Реджо. Рожер за відмову дати грошей на виплату воїнам покинув брата і разом зі своїм загоном з 60 воїнів перейшов на службу до іншого брата — Вільгельма з Принчипато. Від Вільгельма на початку 1058 року Роджер отримав у феод замок Скалея в Калабрії, звідки постійними набігами розоряв калабрійські володіння свого колишнього сеньйора Роберта.

Завоювання Калабрії

ред.

Навесні 1058 року Калабрію вразив надзвичайний голод, за яким прийшло неврожайне літо. У місті Нікастро місцеві жителі відмовилися платити податки і вирізали норманський гарнізон. Бунт швидко розповсюджувався по всій Калабрії. Перед лицем загального повстання Роберт Гвіскар запропонував Рожеру примирення: за умовами угоди брати домовилися поділити навпіл як уже захоплену і уражену повстанням частину Калабрії, так і ту її частину, яку належало завоювати в майбутньому. Після цього Рожер придушив заколот у Калабрії, але угоду між братами не було виконано аж до 1062 року.

Протягом 1059 року Роберт Гвіскар і Рожер спільними зусиллями зайняли Россано і Джераче — міста Калабрії, що утримувалися до цього візантійцями. На початку 1060 року Рожер осадив Реджо — останній оплот візантійців у Калабрії, а через кілька місяців до нього приєднався Роберт Гвіскар.

За ініціативою Рожера при облозі Реджо нормани побудували стінобитні машини, які до тієї пори використовували в Південній Італії лише лангобарди. На очах обох армій відбувся поєдинок між Рожером і гігантського зросту греком, якого Рожер убив одним ударом списа. Після загибелі свого богатиря візантійський гарнізон капітулював. Влітку 1060 року вся Калабрія перейшла в руки Роберта Гвіскара і Рожера, які поділили її між собою. Резиденцією Рожера стало місто Мілет.

Завоювання Сицилії: передісторія і особливості

ред.

У серпні 1059 року Роберт Гвіскар отримав від папи Миколая II (в обмін за підтримку останнього в боротьбі проти антипапи Бенедикта X) титул герцога Апулії, Калабрії і Сицилії. Жодна з цих областей ніколи не належала Папській державі: підставою для їхньої передачі Роберту Гвіскару виступав виключно «Константинів дар» — фальшивий документ, який з'явився в XI столітті. У ньому стверджувалося, що Константин Великий надав Рим і західну частину своєї імперії папі Сильвестру I і його наступникам на папській кафедрі. Щобільше, до 1059 року в ряді міст Апулії і Калабрії ще стояли візантійські гарнізони, а Сицилія з IX століття перебувала в руках арабів. Проте отримання Робертом титулу герцога зробило його законним правителем цих областей в очах Заходу і зумовило підготовку до завоювання Сицилії.

Протистояв норманам Сицилійський емірат, який на той момент фактично розпався на три держави. Північно-західною частиною острова (Палермо, Трапані і Мацар) управляв Абдулла Ібн Хаукаль; південно-східну (з Катанією і Сиракузами) — контролював Ібн ат-Тімнах, центр острова зі столицею в Енні перебував під владою Ібн аль-Хаваса. Усі три еміри перебували в стані перманентного конфлікту один з одним і відмовлялися визнавати владу кайруанських Зіридів. Крім того, православні греки становили більшість у східних і впливову меншість у західних областях Сицилії, що дозволяло норманам сподіватися на підтримку на самому острові.

У лютому 1061 року Ібн ат-Тімнах особисто прибув до Рожера в Калабрію з проханням про допомогу проти еміра Енни. У разі успіху Ібн ат-Тімнах зобов'язався визнати верховну владу Рожера над Сицилією. Таким чином, Рожер отримав одночасно і зручний привід, і цінного союзника.

Позаяк Рожер був васалом свого старшого брата Роберта Гвіскара, якому, до того ж папа вже передав владу над ще не завойованою Сицилією, керувати завоюванням острова повинен був саме Роберт. Насправді Роберт Гвіскар взяв участь тільки в трьох кампаніях (1061, 1064 і 1071-72 років), бо його постійно відволікали баронські заколоти в Апулії і зовнішні війни. Постійні конфлікти на континенті перешкоджали Роберту надавати істотну допомогу в завоюванні острова; армія Рожера складалася з його калабрійських васалів і прибуваючих у пошуках пригод норманських лицарів, так що вона ніколи не була великою. У зв'язку з цим, завоювання Сицилії розтягнулося на тридцять років (1061—1091 роки) і було справою рук Рожера, хоч він і залишався весь цей час васалом Роберта Гвіскара і Рожера Борса.

Примітки

ред.

Посилання

ред.